Постанова

від 09.01.2013 по справі 8/110-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р. Справа№ 8/110-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників

сторін: від позивача - Рогак В.А. (представник за

довіреністю);

від відповідача - Юхименко М.П. (представник за

довіреністю); Данилюк Д.В. (представник за

довіреністю)

розглянувши апеляційні

скарги Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія

Аеросвіт»

на рішення

Господарського суду Київської області

від 26.11.2012 року

та на ухвалу від 26.11.2012 року

по справі № 8/110-12 (суддя - Скутельник П.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-

виробниче підприємство «Каскад»

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія

Аеросвіт»

про зобов'язання передачі майна та стягнення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2012 року зобов'язано приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт» передати публічному акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Каскада» по акту прийому-передачі будинок з прилеглою до нього територією, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 201-203. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Каскад» грошові кошти в якості неустойки у сумі 11 572 678,78 грн. та господарські витрати.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2011 року у справі № 8/110-12 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» прийнято до провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року клопотання Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Каскад» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти у національній валюті України, що належать приватному акціонерному товариству «Авіакомпанія Аеросвіт» в межах заявлених позовних вимог, а саме в межах 11 572 678,78 грн., які знаходяться на рахунках відповідача: 26001045900 в АТ «Брокбізнесбанк», м. Київ, МФО 300249; 26000131965 в АТ «Сбербанк России», м. Київ, МФО 320627; 26001077131 в АБ «Експрес банк», м. Київ, МФО 322959; 26004301220 в АТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, за виключенням грошових коштів, які використовуються для оплати праці працівників відповідача та здійснення розрахунків за зобов'язаннями з суб'єктами господарювання, від яких залежить можливість безперебійної профільної діяльності відповідача. В іншій частині клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2011 року у справі № 8/110-12.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2012 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати від 09.01.2013 року змінено склад колегії суддів.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Каскад» заперечує проти апеляційних скарг. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, позивач не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Каскад» (перейменоване на приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Каскад», що підтверджується випискою з Єдиного державного юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) - Орендодавець та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (перейменоване на приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт», що підтверджується Статутом) - Орендар укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовам якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) будинок (включаючи устаткування), що належить Орендодавцю на праві власності. /а.с. 10-24/.

Згідно п. 2.1. Договору оренди Будинок передається в стані, який зазначений в акті приймання-передачі будинку, що зафіксовано шляхом опису.

По "акту приймання-передачі будинку та прилеглої території за Договором оренди нежитлових приміщень від 25.02.2008 р." від 13.03.2008 року позивач передав відповідачу, а останній прийняв приміщення загальною площею 3000 м.кв., розташованих на 1, 3, 4, та 5 поверхах будинку. Орендар оглянув приміщення будинку, перевірив їх стан та засвідчив, що в приміщеннях будинку виявлені недоліки щодо технічного стану його конструктивних та інших елементів, зокрема: протікання даху, відсутність підлогового покриття, стіни з тріщинами, вікна потребують заміни, двері відсутні або потребують заміни, електрообладнання, системи водопостачання, водовідведення та теплозабезпечення потребують реконструкції і заміни, необхідно будівництво нової котельної. /а.с. 34, т. 1/.

По "акту приймання-передачі будинку та прилеглої території за Договором оренди нежитлових приміщень від 25.02.2008 р." від 13.05.2008 року позивач передав відповідачу, а останній прийняв приміщення загальною площею 1 094,9 м.кв., розташованих на 2 поверсі будинку та зафіксовано його стан, аналогічний попередньо переданим приміщенням, а також підтверджено передання позивачем та прийняття відповідачем за Договором будинку площею 4 094,90 м.кв. та прилеглої території. /а.с. 35, т. 1/.

Пунктом 3.2.1. Договору встановлено, що Орендар зобов'язався прийняти будинок, використовувати і повернути його в строки та порядку, як це встановлено Договором; сплачувати всі платежі, які повинні бути здійснені по цьому Договору, в порядку, передбаченому Договором; самостійно і за свій рахунок проводити поточний, капітальний ремонти (з урахуванням положень пунктів 2.2. ст. 6, 10.4. тощо), поточне обслуговування будинку; утримувати в належному стані орендовані засоби протипожежного захисту.

Згідно умов п.п. 2.2.1., 2.2.2. (а) Договору, орендар має право здійснити ремонтні, будівельні та інші роботи в будинку для забезпечення його експлуатації орендарем відповідно до його потреб (базовий ремонт); орендодавець надає згоду орендарю здійснити без додаткових погоджень з орендодавцем базовий ремонт на суму 7500 грн. без ПДВ за кожен м.кв.

Підпунктом 5 п.п. 3.2.2 Договору передбачено, що орендар за Договором, має право достроково припинити дію даного Договору відповідно до п. 4.1.2. цього Договору у будь-який момент.

Згідно п.п. 4.1.1. Договору термін користування будинком складає 25 років, окрім випадків, зазначених у п.п. 4.1.2 та 4.1.3. цього Договору. Згідно п.п.п. 4.1.2. термін користування будинку припиняється надсилання орендарем повідомлення про припинення цього Договору відповідно до ст. 12 Договору або про розірвання Договору.

Листом № 1-1-03/378 від 06.07.2010 року відповідач повідомив позивача про те, що керівництво відповідача, користуючись своїм правом згідно з умовами ст. 12 Договору, прийняло рішення припинити дію цього Договору, починаючи з 06.10.2010 року. /а.с. 36, т. 1/.

Факт отримання зазначеного листа позивачем не спростовується.

Статтею 12 Договору оренди регламентовано порядок припинення, зміни і доповнення договору.

Так, згідно п. 12.2. Договору дія цього Договору може бути припинена у зв'язку з припиненням терміну користування, як це передбачено в пунктах 4.1.2 (1) і 4.1.2. (2) цього договору.

Пунктом 12.3. Договору сторони виражають свою взаємну згоду з тим, що у випадках, передбачених у цьому Договорі, Термін користування може бути припинений до Дати закінчення за повідомленням Орендаря.

У такому випадку Термін користування закінчується через три місяці після направлення такого повідомлення - п. 12.3.1. Договору оренди.

Згідно п. 12.3.2. Договору оренди цей пункт є достатнім для підтвердження узгодженого взаємного волевиявлення Сторін щодо закінчення Терміну користування, та наступного за цим припинення цього Договору. При цьому, ніякі інші додаткові погодження або процедури між Сторонами не потрібні для припинення Договору за винятком тільки лише описаних у пункті 12.3., і Сторони будуть вважати Договір припиненим за взаємною згодою у зв'язку закінченням Терміну користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).

Отже, договір як домовленість може бути не тільки підставою виникнення зобов'язання (ч. 2 ст. 509 ЦК, ст. 11 ЦК), але і підставою його припинення.

За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За статтею 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Разом з цим, відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки зміст зобов`язання становлять права та обов`язки його учасників, припиненням зобов`язань є припинення зазначених прав та обов`язків. При припиненні зобов`язання останнє перестає існувати, і його учасників більше не пов`язують права та обов`язки, які раніше з нього випливали.

Це означає, зокрема, що кредитор більше не має права пред`являти до боржика будь-які вимоги, які випливають із цього зобов`язання, що сторони не можуть відступати свої права та обов`язки у встановленому порядку третім особам.

При повному припиненні зобов`язання анулюються всі права та обов`язки сторін.

Підстави припининення зобов`язання є тими фактичними обставинами, з якими закон пов`язує припинення правовідношення, тобто є юридичиними фактами. Як юридичні факти, всі підстави припинення зобов`язання за своїми правовими наслідками є правоприпиняючими.

Таким чином, враховуючи викладене та статтю 12 Договору оренди, Договір оренди припинив свою дію 06 жовтня 2010 року.

Як свідчать матеріали справи, спірне приміщення заходиться на території позивача, відповідачем на даний час не займається у зв'язку із незадовільним технічним станом, приміщення знаходиться фактично в аварійному стані, що підтверджується фотокартками та технічними описами.

Право власності позивача на спірне приміщення підтверджується Свідоцтвом про право власності, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради 24 грудня 2007 року. /а.с. 9, т. 1/.

Доказів того, що відповідач займає спірне приміщення, здійснює позивачу перешкоди у користуванні спірним приміщенням, позивач в порушення вимоги статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не навів та не довів.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Крім того, заявлено вимогу про стягнення 11 572 678,78 грн. неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, розрахована за наступною формулою: орендна плата за розрахунковий період (06.10.2010 по 06.08.2012 р.), ОП=Пл*ОМ та складає 5 786 339,39 грн. і відповідно неустойка = 11 572 678,78 грн. виходячи з наступного: 4 094,9 (площа, що передана в оренду) * 64,23 (розмір орендної плати згідно додатку № 5 до Договору станом 06.10.2010) * 22 (місяці прострочки по передачі будинку) = 5 786 339,39 грн. (орендна плата за час прострочки). 5 786 339,39 грн. * 2 = 11 572 678,78 грн. (неустойка).

Пунктом 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюють у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення.

Однак, як зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, позивачем не доведено факту користування спірним приміщенням відповідачем після припинення дії договору, а тому нарахування неустойки в порядку статті 785 Цивільного кодексу України є безпідставним.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2012 року у справі № 8/110-12 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 26 листопада 2012 року клопотання Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Каскад» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти у національній валюті України, що належать Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Аеросвіт» в межах заявлених позовних вимог, а саме в межах 11 572 678,78 грн., які знаходяться на рахунках відповідача: 26001045900 в АТ «Брокбізнесбанк», м. Київ, МФО 300249; 26000131965 в АТ «Сбербанк России», м. Київ, МФО 320627; 26001077131 в АБ «Експрес банк», м. Київ, МФО 322959; 26004301220 в АТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, за виключенням грошових коштів, які використовуються для оплати праці працівників відповідача та здійснення розрахунків за зобов'язаннями з суб'єктами господарювання, від яких залежить можливість безперебійної профільної діяльності відповідача. В іншій частині клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення.

Відповідно до статті до статті 66 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; виконання рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Крім того, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на, злісне ухилення відповідача від виконання умов договору, а також значну вартість орендованого приміщення та розмір позовних вимог.

Однак, належно допустимих доказів на підтвердження невиконання відповідачем умов договору, позивачем в порушення статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не подано і матеріали справи не містять.

За таких обставин, ухвала Господарського суду від 26.11.2012 року про вжиття запобіжних заходів по справі № 8/110-12 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2012 року по справі № 8/110-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2012 року про вжиття запобіжних заходів по справі № 8/110-12 скасувати.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Каскад» (код 21632282) на користь приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (код 20048090) 32 726,50 грн. судового збору за розгляд апеляційних скарг.

4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 8/110-12 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Іоннікова І.А.

Смірнова Л.Г.