Рішення

від 20.11.2012 по справі 5020-11/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року справа № 5020-11/257

Господарський суд міста Севастополя у складі колегії суддів:

головуючого судді -Плієвої Н.Г., суддів - Головко В.О., Кравченко В.Є., розглянувши справу за позовом: Малого приватного підприємства „Калинка"

(99029, м. Севастополь, вул. М.Бірюзова, 5 кв.2;

99000, м. Севастополь, вул. Луначарського, 23-33)

до: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя

(99001, м. Севастополь, вул. Р.Люксембург, 50)

про стягнення вартості поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити

за участю:

представника позивача - Зотової А.Л., довіреність б/н від 27.12.2010

Шеянової А.Г., керівник

представника відповідача (ФКМ СМР) -Бекетової Н.С., довіреність б/н від 08.01.2012

представника відповідача (Відділ освіти Нахімовської РДА м. Севастополя) -Колеснікова С.Г., довіреність № 2636 від 20.11.2012

Суть спору:

Мале приватне підприємство „Калинка" звернулось до суду з позовом до фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення вартості поліпшеннь орендованого майна, які неможливо відокремити, у розмірі 60000,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статті 778 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що позивач з відома та згоди орендодавця здійснив невідокремлені поліпшення об'єкта, який перебував у нього в оренді на підставі договору від 10.02.1999 № 83/3-99. Оскільки 24.06.2010 договір оренди було розірвано на підставі судового рішення, позивач вважає, що він має право на відшкодування понесених ним витрат на поліпшення орендованого майна.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.12.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 20.01.2011.

Ухвалою суду від 28.03.2012 справу прийнято до провадження суддею Плієвою Н.Г.

Ухвалою від 09.08.2012 вирішено здійснювати колегіально розгляд справи № 5020-11/257.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Під час розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги, відповідно до заяви від 23.10.2012 просить стягнути на його користь солідарно з відповідачів вартість поліпшеннь орендованого майна, які неможливо відокремити, у розмірі 325 851,00 грн. Розмір вартості невідокремлених поліпшень заснований на звіті, виконаному суб'єктом оціночної діяльності Утусіковою Г.Г.

Зазначена заява розцінена судом як заява про збільшення розміру позовних вимог, та прийнята до розгляду.

Згідно з ухвалою суду від 20.11.2012 розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі: головуючий -суддя Плієва Н.Г., судді Головко В.О., Кравченко В.Є.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у розмірі 325 851,00 грн з зазначених у позові підстав, наполягали на задоволенні позову у повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували, надали письмові відзиви на позов.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради вважає, що оскільки майно, яке було предметом договору оренди, перебуває на балансі відділу освіти Нахімовської державної адміністрації міста Севастополя, Фонд не повинен здійснювати відшкодування. Крім того, наказом начальника управління з питань майна комунальної власності від 03.12.2002 № 566 було узгоджено вартість невідокремлених поліпшень відремонтованого комплексу колишнього дитячого садку № 25 по вул. Горпіщенко, 37 лише на суму 42100,00 грн.

Представник відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя зауважив, що відділом освіти не погоджувалось здійснення позивачем ремонтних робіт. Крім того, вважає, що відділ освіти не є належним відповідачем у справі, оскільки власником майна являється територіальна громада міста Севастополя в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.02.1999 між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (в подальшому - Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації) і відділом освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя (далі-орендодавець), який володів майном на праві оперативного управління, та малим приватним підприємством «Калинка»(далі-орендар) укладено договір оренди № 84/3-99 (далі -договір) (т. 1, а с. 7-10).

На підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 312р від 10.03.2006 „Про ліквідацію управління з питань майна комунальної власності", управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації припинено, його повноваження з управління комунальним майном передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який є його правонаступником.

В протоколі від 07.07.2003 сторони погодили зміни до пункту 9.1. договору, відповідно до якого договір діє до 07.07.2014.

Згідно з п. 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окремо розташовану будівлю -дитячий садок № 25 за адресою: вул. Одінцова, 20 (вул. Горпіщенка, 37), загальною площею 695,8 кв.м, та яка знаходилась на балансі відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя (далі -майно).

Вартість майна визначена відповідно до акта оцінки від 27.12.1998 та складає 179 920,00 грн.

У пункті 5.2 договору сторони передбачили право орендаря здійснювати переобладнання, перепланування, реконструкцію, технічне переоснащення майна, викликане особливістю діяльності орендаря за наявності письмового дозволу орендодавця.

Пунктом 5.1 з урахуванням протоколу від 04.03.2002 погодження змін до договору оренди, встановлений обов'язок орендаря погоджувати з орендодавцем роботи з капітального ремонту.

Листами за вих. № 8 від 23.04.1999 та за вих. № 6 від 16.03.1999 позивач просив відповідача (Управління майном м. Севастополя) надати дозвіл на проведення перепланування та капітального ремонту в орендованому приміщенні (т. 1, а.с. 23-24).

Позивач вважає, що проведення ним перепланування та капітального ремонту орендованих приміщень було погодженим, що підтверджується відповідною відміткою відповідачів на листах від 16.03.1999 та від 23.04.1999.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 у справі № 5020-2/006 за позовом Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя до малого приватного підприємства "Калинка", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, договір оренди № 84/3-99 від 10.02.1999 розірвано.

Враховуючи, що 24.06.2010 договір оренди № 84/3-99 від 10.02.1999 розірваний за рішенням суду, позивач звернувся до відповідачів з вимогою відшкодувати вартість невідокремлених поліпшень орендованого майна, однак дані вимоги були залишені відповідачами поза увагою, що і стало підставою для звернення приватного підприємства «Калинка»до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

При цьому, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до спірних прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що права та обов'язки сторін за договором оренди № 84/3-99 від 10.02.1999 продовжували існувати до 24.06.2010 -дати розірвання договору - суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України від 01.01.2004.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Вказана норма кореспондується з частиною третьою статті 778 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

З аналізу вищенаведених правових норм убачається, що необхідною умовою наявності підстав для відшкодування орендарю витрат на поліпшення орендованого майна є згода на це орендодавця.

За умовами договору оренди № 94/3-99 від 10.02.1999 орендар вправі здійснювати переобладнання, реконструкцію, технічне переоснащення майна, викликане особливістю діяльності орендаря за наявності письмового дозволу орендодавця.

При цьому, відповідно до п.9.7 зазначеного договору вартість поліпшень, здійснених орендарем з дозволу орендодавця за рахунок власних коштів, які неможливо відокремити без шкоди для майна, не відшкодовується.

Протоколом від 04.03.2002 узгодження змін до договору оренди № 84/3-99 від 10.02.1999 сторони внесли зміни до п.9.7. Договору та вирішили, що вартість поліпшень, здійснених орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів, які неможливо відокремити без шкоди для майна, підлягає компенсації.

Протокол узгодження змін є невід'ємною частиною договору оренди та всі зміни до договору набирають чинності з часу підписання протоколу.

Листи малого приватного підприємства «Калинка»№ 6 від 16.03.1999 і № 8 від 23.04.1999, спрямовані на адресу начальника управління майном міста Севастополя, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів. По-перше, з цих листів не вбачається, який саме обсяг та на яку суму роботи з поліпшення орендованого майна було узгоджено відповідачами. По-друге, всі ці узгодження мали місце 1999 року під час дії договору оренди у редакції, яка взагалі не передбачала відшкодування вартості поліпшень, а можливість відшкодування вартості поліпшень здійснених орендарем з дозволу власника з'явилась тільки в березні 2002 року, після підписання протоколу узгодження змін.

Судом встановлено, що під час дії договору оренди позивачем було здійснено ремонт у будівлі -дитячий садочок № 25 за адресою: вул. Одінцова, 20 (вул. Горпіщенка, 37) за власні кошти.

На підставі заяви орендаря та звіту про експертну оцінку вартості невідокремлених поліпшень від 25.11.2002 наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності № 566 від 03.12.2002 узгоджена вартість невідокремлених поліпшень відремонтованого комплексу колишнього дитячого садка № 25 за адресою: вул. Горпіщенка, 37 (вул. Одінцова, 20), здійснених за рахунок власних коштів орендаря - приватного підприємства "Калинка" в сумі 42100,00 грн (з урахуванням оплати робіт, здійснених господарським способом) (т. 4 а.с. 63).

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки Управлінням з питань майна комунальної власності 25.11.2002 було узгоджено вартість невідокремлених поліпшень на 42100,00 грн та під час цього узгодження діяла редакція договору оренди, відповідно до якої ця вартість підлягає відшкодуванню, то саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на комплекс будівель і споруд дитячого садочку, об'єкт в цілому, розташований по вул. Горпіщенка, 37 в місті Севастополі належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради (т.7 а.с. 19).

Враховуючи, що управління комунальним майном віднесено до повноважень Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, суд вважає, що саме цей орган, як сторона договору оренди, повинен здійснювати відшкодування невідокремлених поліпшень.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають задоволенню в межах узгодженої суми - у розмірі 42 100,00 грн.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають, з урахуванням того, що наданий позивачем звіт про вартість невідокремлених поліпшень, здійснений суб'єктом оціночної діяльності Утусіковою Г.Г. у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним та допустимим доказом.

Договори на виконання підрядних робіт, платіжні документи, кошториси та розрахунки, покладені в основу зазначеного висновку, не можуть бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми, заявленої до стягнення, з огляду на те, що позивачем не доведено, що роботи на зазначену суму відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору ним узгоджені з відповідачем -Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради. Крім того квитанції, платіжні документи та чеки, які надані позивачем в обґрунтування витрат, понесених під час поліпшень орендованого майна, не приймаються судом в якості допустимих доказів, оскільки з них не вбачається на ремонт якого саме об'єкта були витрачені ці кошти.

Згідно з частиною п'ятою статті 778 Цивільного кодексу України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України, викладених в інформаційному листі № 01-8/98 від 31.91.2001, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя, оскільки перебування майна на балансі у цього відповідача не породжує для нього ніяких прав на зазначене майно. Отже, дана особа не є належним відповідачем у цій справі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 794,97 грн (6153,02 х 42100,00 / 325851,00 з яких: 325 851,00 грн- сума, заявлена до стягнення; 6153,02 грн (5317,02 +515,00+85,00+ 236,00) - сплачено судового збору (державного мита) з урахуванням ІТЗ, 42100 грн -сума задоволених вимог.

У відшкодуванні витрат за проведення експертизи суд відмовляє, оскільки експертиза у даній справі проведена не була.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, місцевий бюджет міста Севастополя, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, або з будь-якого іншого рахунку) на користь малого приватного підприємства „Калинка" (99029, м. Севастополь, вул. М.Бірюзова, 5 кв. 2, ідентифікаційний код 23012000, відомості щодо розрахункових рахунків невідомі) вартість невідокремлених поліпшень у розмірі 42100,00 грн (сорок дві тисячі сто гривень 00 коп).

У задоволенні решти вимог до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради відмовити.

У задоволенні позову до Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя відмовити повністю.

Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, місцевий бюджет міста Севастополя, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, або з будь-якого іншого рахунку) на користь малого приватного підприємства „Калинка" (99029, м. Севастополь, вул. М.Бірюзова, 5-2, ідентифікаційний код 23012000, відомості щодо розрахункових рахунків невідомі) судові витрати у розмірі 794,97 грн (сімсот дев'яноста чотири гривні 97 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 26.11.2012

Головуючий суддя підпис Н.Г. Плієва

Суддя підпис В.О. Головко

Суддя підпис В.Є. Кравченко