Постанова

від 12.03.2013 по справі 5020-11/257

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Справа № 5020-11/257 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, мале приватне підприємство "Калинка";

відповідача: не з'явився, фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

відповідача: не з'явився, відділ освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Калинка" на рішення господарського суду міста Севастополя (головуючого судді Плієва Н.Г.) від 20 листопада 2012 року у справі №5020-11/257

за позовом малого приватного підприємства "Калинка" (вул. М. Бірюзова, 5, кв. 2, Севастополь, 99029; вул. Луначарского 23-33, Севастополь, 99001)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя (вул. Р. Люксембург, 50, Севастополь, 99001)

про стягнення вартості поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити ВСТАНОВИВ :

Позивач, Мале приватне підприємство „Калинка", звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів: фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення вартості поліпшеннь орендованого майна, які неможливо відокремити, у розмірі 60 000,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статті 778 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що позивач з відома та згоди орендодавця здійснив невідокремлені поліпшення об'єкта, який перебував у нього в оренді на підставі договору від 10 лютого 1999 №83/3-99. Оскільки 24 червня 2010 року договір оренди було розірвано на підставі судового рішення, позивач вважає, що він має право на відшкодування понесених ним витрат на поліпшення орендованого майна.

В процесі розгляду справи позивачем уточнювались позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, він просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів вартість поліпшеннь орендованого майна, які неможливо відокремити, у розмірі 325 851,00 грн. Розмір вартості невідокремлених поліпшень заснований на звіті, виконаному суб'єктом оціночної діяльності Утусіковою Г.Г.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20 листопада 2012 року у справі №5020-11/257 (головуючий суддя Плієва Н.Г., судді -Головко В.О., Кравченко В.Є.) позов малого приватного підприємства „Калинка" задоволено частково.

Стягнуто з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на користь малого приватного підприємства „Калинка" вартість невідокремлених поліпшень у розмірі 42 100,00 грн.

У задоволенні решти вимог до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради відмовлено.

У задоволенні позову до Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя відмовлено у повному обсязі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, мале приватне підприємство "Калинка" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати частково та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги вважає, що проведення ним перепланування та капітального ремонту орендованих приміщень було погодженим, що підтверджується відповідною відміткою відповідачів на листах від 16 березня 1999 року та від 23 квітня 1999 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 12 лютого 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Борисової Ю.В. у складі колегії її було замінено на суддю Плута В.М.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Борисової Ю.В. від 26 лютого 2013 року у зв'язку з відрядженням судді Гонтаря В.І. у складі колегії його було замінено на суддю Борисову Ю.В.

У судове засідання, призначене на 27 грудня 2012 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, рекомендованої кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів вирішила відкласти розгляд справи на 22 січня 2013 року.

22 січня 2013 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, рекомендованої кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим колегія суддів вирішила відкласти розгляд справи на 05 лютого 2013 року.

У судове засідання, призначене на 05 лютого 2013 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, рекомендованої кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим колегія суддів вирішила відкласти розгляд справи на 12 лютого 2013 року.

12 лютого 2013 року, у судове засідання, представник Фонду комунального майна Севастопольської міської ради не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованої кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи, представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, представник відповідача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення. Для повного та всебічного дослідження обставин по справі колегія суддів дійшла висновку відкласти розгляд справи на 26 лютого 2013 року.

У судовому засіданні, призначеному на 26 лютого 2013 року, представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволення, представники відповідачів з зазначеними доводами не погодились та заперечували проти її задоволенні. Для повного та всебічного дослідження обставин по справі у розгляді справи було оголошено перерву до 12 березня 2013 року.

12 березня 2013 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, рекомендованої кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

10 лютого 1999 року між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (в подальшому - Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації) і відділом освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя (далі-орендодавець), який володів майном на праві оперативного управління, та малим приватним підприємством "Калинка"(далі-орендар) укладено договір оренди №84/3-99 (далі -договір) (т.1, а с. 7-10).

На підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №312р від 10 березня 2006 року „Про ліквідацію управління з питань майна комунальної власності", управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації припинено, його повноваження з управління комунальним майном передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який є його правонаступником.

В протоколі від 07 липня 2003 року сторони погодили зміни до пункту 9.1. договору, відповідно до якого договір діє до 07 липня 2014 року.

Згідно з пунктом 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окремо розташовану будівлю -дитячий садок №25 за адресою: вул. Одінцова, 20 (вул. Горпіщенка, 37), загальною площею 695,8 кв.м, та яка знаходилась на балансі відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя (далі -майно).

Вартість майна визначена відповідно до акта оцінки від 27 грудня 1998 року та складає 179 920,00 грн.

У пункті 5.2 договору сторони передбачили право орендаря здійснювати переобладнання, перепланування, реконструкцію, технічне переоснащення майна, викликане особливістю діяльності орендаря за наявності письмового дозволу орендодавця.

Пунктом 5.1 з урахуванням протоколу від 04 березня 2002 року погодження змін до договору оренди, встановлений обов'язок орендаря погоджувати з орендодавцем роботи з капітального ремонту.

Листами за вих. №8 від 23 квітня 1999 року та за вих. №6 від 16 березня 1999 року позивач просив відповідача (Управління майном м. Севастополя) надати дозвіл на проведення перепланування та капітального ремонту в орендованому приміщенні (т.1, а.с. 23-24).

Так, позивач вважає, що проведення ним перепланування та капітального ремонту орендованих приміщень було погодженим, що підтверджується відповідною відміткою відповідачів на листах від 16 березня 1999 року та від 23 квітня 1999 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 червня 2010 року у справі №5020-2/006 за позовом Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя до малого приватного підприємства "Калинка", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, договір оренди №84/3-99 від 10 лютого 1999 року розірвано.

Враховуючи, що 24 червня 2010 року договір оренди №84/3-99 від 10 лютого 1999 року розірваний за рішенням суду, позивач звернувся до відповідачів з вимогою відшкодувати вартість невідокремлених поліпшень орендованого майна, однак дані вимоги були залишені відповідачами поза увагою, що і стало підставою для звернення приватного підприємства "Калинка"до господарського суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були надані ними у судових засіданнях 12 лютого 2013 року та 26 лютого 2013 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

При цьому, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до спірних прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що права та обов'язки сторін за договором оренди №84/3-99 від 10 лютого 1999 року продовжували існувати до 24 червня 2010 року (дати розірвання договору) суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що до даних правовідносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Вказана норма кореспондується з частиною третьою статті 778 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

З аналізу вищенаведених правових норм убачається, що необхідною умовою наявності підстав для відшкодування орендарю витрат на поліпшення орендованого майна є згода на це орендодавця.

За умовами договору оренди №94/3-99 від 10 лютого 1999 року орендар вправі здійснювати переобладнання, реконструкцію, технічне переоснащення майна, викликане особливістю діяльності орендаря за наявності письмового дозволу орендодавця.

При цьому, відповідно до пункту 9.7 зазначеного договору вартість поліпшень, здійснених орендарем з дозволу орендодавця за рахунок власних коштів, які неможливо відокремити без шкоди для майна, не відшкодовується.

Протоколом від 04 березня 2002 року узгодження змін до договору оренди №84/3-99 від 10 лютого 1999 року сторони внесли зміни до пункту 9.7. Договору та вирішили, що вартість поліпшень, здійснених орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів, які неможливо відокремити без шкоди для майна, підлягає компенсації.

Протокол узгодження змін є невід'ємною частиною договору оренди та всі зміни до договору набирають чинності з часу підписання протоколу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що листи малого приватного підприємства "Калинка" №6 від 16 березня 1999 року та №8 від 23 квітня 1999 року, спрямовані на адресу начальника управління майном міста Севастополя, на які заявник апеляційної скарги посилається в обґрунтування своїх вимог, не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів.

По-перше, з цих листів не вбачається, який саме обсяг та на яку суму роботи з поліпшення орендованого майна було узгоджено відповідачами.

По-друге, всі ці узгодження мали місце 1999 року під час дії договору оренди у редакції, яка взагалі не передбачала відшкодування вартості поліпшень, а можливість відшкодування вартості поліпшень здійснених орендарем з дозволу власника з'явилась тільки в березні 2002 року, після підписання протоколу узгодження змін.

Судом першої інстанції було встановлено, що під час дії договору оренди позивачем було здійснено ремонт у будівлі-дитячий садочок №25 за адресою: вул. Одінцова, 20 (вул. Горпіщенка, 37) за власні кошти.

На підставі заяви орендаря та звіту про експертну оцінку вартості невідокремлених поліпшень від 25 листопада 2002 року наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності №566 від 03 грудня 2002 року узгоджена вартість невідокремлених поліпшень відремонтованого комплексу колишнього дитячого садка №25 за адресою: вул. Горпіщенка, 37 (вул. Одінцова, 20), здійснених за рахунок власних коштів орендаря - приватного підприємства "Калинка" в сумі 42 100,00грн (з урахуванням оплати робіт, здійснених господарським способом) (т. 4 а.с. 63).

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що оскільки Управлінням з питань майна комунальної власності 25 листопада 2002 року було узгоджено вартість невідокремлених поліпшень на 42 100,00 грн та під час цього узгодження діяла редакція договору оренди, відповідно до якої ця вартість підлягає відшкодуванню, то саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на комплекс будівель і споруд дитячого садочку, об'єкт в цілому, розташований по вул. Горпіщенка, 37 в місті Севастополі належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради (т.7 а.с. 19).

Враховуючи, що управління комунальним майном віднесено до повноважень Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме цей орган, як сторона договору оренди, повинен здійснювати відшкодування невідокремлених поліпшень.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають задоволенню в межах узгодженої суми - у розмірі 42 100,00 грн.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають, з урахуванням того, що наданий позивачем звіт про вартість невідокремлених поліпшень, здійснений суб'єктом оціночної діяльності Утусіковою Г.Г. у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним та допустимим доказом.

Також, судом першої інстанції правомірно було зазначено, що договори на виконання підрядних робіт, платіжні документи, кошториси та розрахунки, покладені в основу зазначеного висновку, не можуть бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми, заявленої до стягнення, з огляду на те, що заявником апеляційної скарги не доведено, що роботи на зазначену суму відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору ним узгоджені з відповідачем - Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради.

Крім того квитанції, платіжні документи та чеки, які надані заявником апеляційної скарги в обґрунтування витрат, понесених під час поліпшень орендованого майна, не приймаються судом в якості допустимих доказів, оскільки з них не вбачається на ремонт якого саме об'єкта були витрачені ці кошти.

Згідно з частиною п'ятою статті 778 Цивільного кодексу України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України, викладених в інформаційному листі №01-8/98 від 31 січня 2001 року, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог до Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя, оскільки перебування майна на балансі у цього відповідача не породжує для нього ніяких прав на зазначене майно. Отже, дана особа не є належним відповідачем у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Калинка" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 20 листопада 2012 року у справі №5020-11/257 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.М. Плут

Розсилка:

1. малому приватному підприємству "Калинка" (вул. М. Бірюзова, 5, кв. 2, Севастополь, 99029)

2. малому приватному підприємству "Калинка" (вул. Луначарского 23, кв. 33, Севастополь, 99001)

3. Відділу освіти Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя (вул. Р. Люксембург, 50, Севастополь, 99001)

4. Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

5. господарському суду міста Севастополя