Ухвала

від 17.12.2012 по справі 13/17-2280-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 грудня 2012 р. № 13/17-2280-2011

Вищий господарський суд України у складі судді Владимиренко С.В.

головуючого:Мирошниченка С.В. суддів:Владимиренко С.В. Демидової А.М. Плюшка І.А. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Приватного підприємства "Таврія-І" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 23.10.2012 у справі№ 13/17 2280 2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік" доПриватного підприємства "Таврія-І" прозаборону використання музичного твору та стягнення 9 977 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2012 у справі № 13/17 2280 2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік" про заборону Приватному підприємству "Таврія І" використовувати музичний твір "Только сегодня" (автор тексту і музики Гайтана) у виконанні Гайтани, та стягнення 9 070 грн. компенсації за використання названого музичного твору без отримання необхідного дозволу та штрафу в розмірі 10 % від суми цієї компенсації.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2012 у справі № 13/17 2280 2011 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012, позов задоволено: стягнуто з Приватного підприємства "Таврія-І" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік" 9 070 грн. компенсації за використання названого музичного твору без отримання необхідного дозволу та у доход Державного бюджету України штраф у сумі 907 грн.

Приватним підприємством "Таврія-І" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2012 у справі № 13/17 2280 2011, в якій заявник просить вказану постанову Вищого господарського суду України скасувати та прийняти нове рішення про залишення в силі рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2012 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 15.11.2005 у справі № 12/1, від 17.03.2009 у справі № 20/195, від 03.11.2009 у справі № 8/147/21, від 24.11.2009 у справі № 3/41/09 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статей 435, 440, 441, 1113 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статей 1, 7, 8, 13, 15, 17, 31-33 Закону України "Про авторське право та суміжні права", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 13/17 2280 2011 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови від 23.10.2012 у справі № 13/17 2280 2011, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що Вищий господарський суд України задовольнив позов про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за використання музичного твору без отримання необхідного дозволу з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що відповідач неодноразово порушував майнові авторські права позивача на спірний музичний твір, оскільки неодноразово здійснював його неправомірне (без згоди автора музичного твору) публічне виконання шляхом демонстрації програм телеканалу "RU musik" за допомогою телевізора відвідувачам кафе.

У постанові від 03.11.2009 у справі № 8/147/21, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України дійшов висновку щодо часткового задоволення позову про стягнення компенсації за порушення авторських та суміжних прав (за здійснення протиправного розповсюдження трьох аудіовізуальних творів), оскільки судами першої та апеляційної інстанції було встановлено факт протиправного розповсюдження відповідачем трьох аудіовізуальних творів (фільмів), майнові авторські права на які належать позивачу, до того ж, контрольні марки на вилучених у нього DVD-дисках із зазначеними творами за логотипом, технічними характеристиками та рівнями захисту не відповідають зразкам і опису голографічних захисних елементів, затверджених Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, що підтверджено висновком експертизи голографічних захисних елементів. У стягненні компенсації за використання решти спірних аудіовізуальних творів судом касаційної інстанції було відмовлено, оскільки попередніми судовими інстанціями було встановлено, що позивач набув виключне право лише на розповсюдження шляхом оптового та/або роздрібного продажу в Україні примірників заначених спірних аудіовізуальних творів (дисків формату DVD з відповідними фільмами), вироблених ЗАТ "Вест" на території Російської Федерації, в той час як про передачу позивачу авторських майнових прав, які дозволяли б йому використовувати ці твори на свій розсуд, у згаданому договорі не йдеться.

З огляду на викладене заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судові рішення у цих справах прийнято і застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та у згаданих постановах відсутні неоднакові правові висновки, що унеможливлює посилання на постанову у справі № 8/147/21 як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Крім того, не приймаються колегією суддів до уваги посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 15.11.2005 у справі № 12/1, від 17.03.2009 у справі № 20/195, від 24.11.2009 у справі № 3/41/09 в зв'язку з тим, що даними постановами скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, і на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Таврія-І" у допуску справи № 13/17 2280 2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Мирошниченко СуддіС.Владимиренко А.Демидова І.Плюшко С.Шевчук KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)