Рішення

від 11.01.2013 по справі 5015/4489/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.13 Справа№ 5015/4489/12

За позовом: гаражного кооперативу №12 Франківського району міста Львова (надалі -Кооператив), м. Львів, до відповідача 1:Львівської міської ради (надалі -Рада), м. Львів, до відповідача 2:Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради (надалі -Управління), м. Львів, про: визнання недійсним договору, зобов'язання до вчинення дій. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Коваль П.І. -довіреність №327 від 13.11.2012 р., відповідача 1:Крумшин Н.М. -довіреність №1.7 вих-37 від 23.02.2012 р., відповідача 2:Крумшин Н.М. -довіреність №4-2403-251 від 21.02.2012 р., третьої особи:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов гаражного кооперативу №12 Франківського району міста Львова до Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання недійсним договору, зобов'язання до вчинення дій. Ухвалою від 29.10.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.11.2012 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між Кооперативом та Радою договір оренди землі суперечить вимогам земельного законодавства і частині визначення ціни оренди. З огляду на це таке положення договору необхідно визнати недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України. Крім того, просить:

- визнати належність земельної ділянки площею 1,56 га на вулиці Трускавецькій до категорії земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням і до земель громадського призначення за функціональним призначенням;

- зобов'язати Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради здійснити розрахунок орендної плати у відповідності з вимогами законодавства як на момент укладення договору оренди, так і на період до 31.12.2012 року.

Відповідач 1 та відповідач 2 проти позову заперечили за наступних підстав. Договір оренди не зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому цей договір є неукладеним. Крім того, зазначають, що вимога позивача про визначення належності земельної ділянки площею 1,56 га на вулиці Трускавецькій до земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням і до земель громадського призначення за функціональним не підлягає вирішенню судом, оскільки належить до виняткової компетенції Львівської міської ради.

В судове засідання 25.12.2012 р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, якою просить:

- зобов'язати Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради здійснити розрахунок орендної плати у відповідності з вимогами законодавства як на момент укладення договору оренди, так і на період до 31.12.2012 року, з урахуванням понижуючих коефіцієнтів: 0,5 на час будівництва; 0,03 -для неприбуткових організацій;

- зобов'язати Львівську міську раду привести оспорюваний частково договір оренди землі від 18.10.2010 р. до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до нього щодо орендної плати.

В судових засіданнях позивач підтвердив, що просить розглядати позов у зазначеній вище редакції. Оскільки розгляд справи було відкладено, суд не розпочав розгляду справи по суті, судом прийнято подану заяву про зменшення позовних вимог, а тому спір вирішується судом в межах цієї заяви.

У відзиві на позов, поданому в судове засідання 11.01.2013 року представником відповідачів, просить припинити провадження у справі з огляду на те, що спір непідвідомчий господарському суду. Правова позиція аргументована тим, що предметом позов є зобов'язання органів державної влади вчинити певні дії, а тому такий спір підвідомчий адміністративному суду.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Ухвалою Львівської міської ради від 24.06.2010 року №3655 вирішено затвердити Кооперативу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 1,56 га на вулиці Трускавецькій в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування гаражів, перевівши із земель, що не надані у власність або користування, до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за функцією використання -землі транспорту, зв'язку (взамін земельної ділянки, що вилучається для суспільних потреб).

На підставі зазначеної ухвали між Кооперативом та Радою укладено договір оренди землі від 18 жовтня 2010 року (надалі -Договір оренди). За умовами цього договору Радою передається Кооперативу в оренду земельна ділянка для будівництва та обслуговування гаражів, кадастровий №4610136900:09:001:0045, загальною площею 1,56 га, яка знаходиться у місті Львові по вулиці Трускавецькій. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 111 004,92 грн. та становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 700 164,00 грн.

В пункті 16 Договору оренди землі зазначено, що земельна ділянка за цільовим призначенням належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за функціональним призначенням -до земель транспорту та зв'язку.

З довідки від 27.10.2010 року №40/01-15/4358, виданої Управлінням держкомзему у місті Львові, вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої в оренду Кооперативу, становить 3 700 164,00 грн., ціна одного кв. м.: 237,19 грн., площа 15 600,00 кв.м.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як убачається з матеріалів позову, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати двох відповідачів вчинити певні дії.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Управління здійснити розрахунок орендної плати у відповідності з вимогами законодавства з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, то суд при ухваленні рішення враховував таке.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам " передбачено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір -господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідом чий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Однак, як убачається з тексту позову та самої позовної заяви, між Кооперативом та Управлінням не існувало в межах зазначеного спору цивільних чи господарських відносин, врегульованих цивільним чи господарським законодавством, а сам спір не є спором про право. Необхідно констатувати, що хоч Управління в силу пункту 14.9 Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №899 від 07.06.2007 року, здійснює розрахунок річного розміру орендної плати, цивільно-правові відносини стосовно оренди виникають власне між Кооперативом як орендарем та Радою як орендодавцем. Та обставина, що Управління здійснює розрахунок орендної плати, не впливає на виникнення приватно-правових відносин між Кооперативом та Управлінням.

Пунктом 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що припинення провадження у справі -це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (ст. 12 ГПК України).

З огляду на викладене, оскільки між Кооперативом та Управлінням не виникло цивільно- чи господарсько-правових відносин, суд вважає аналізовану позовну вимогу такою, що не передбачена нормою статті 12 Господарського процесуального кодексу України та не підвідомча господарському суду. За таких обставин суд припиняє провадження в цій частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Ради привести договір до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до нього щодо орендної плати , то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Формулювання зазначеної вимоги дає суду підстави для висновку про те, що позивач застосовує спосіб захисту цивільного права, передбачений пунктом 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України: зміна правовідношення. При цьому, незважаючи на те, що позивачем сформульовано свою вимогу як зобов'язати Раду вчинити дію, за своїм змістом ця позовна вимога судом тлумачиться як власне внесення змін до договору в частині визначення розміру орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 36 Договору оренди визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. Уразі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Аналогічно, відповідно до частини 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому суд погоджується з тезою позивача про те, що обрання певного способу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно здійснює таке право на власний розсуд. За таких обставин надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є правом, а не обов'язком позивача.

Разом з тим, позовом визнається звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у певній, визначеній законом процесуальній формі. Пунктом 4 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Суд звертає увагу позивача на тій обставині, що прохальна частина позову, яка містить зміст позовних вимог, повинна чітко відображати, яким чином позивач намагається захистити своє право, повинна тлумачитися однозначно та не допускати будь-яких двозначностей.

Натомість позивач вимагає зобов'язати Раду привести Договір у відповідність з вимогами чинного законодавства шляхом внесення змін до нього щодо орендної плати. При цьому прохальна частина заяви про зменшення позовних вимог не містить конкретної редакції змін до Договору, а також не містить вказівки на те, який конкретно пункт Договору необхідно змінити.

В пункті 9.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" зазначено, що у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.

За таких обставин не може бути задоволена позовна вимога про зобов'язання Ради привести оспорюваний частково договір оренди землі до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до нього щодо орендної плати, яка не містить чіткої редакції пункту договору, який намагається змінити позивач.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд при ухваленні рішення керувався таким. Як убачається з квитанції №288 від 16.10.2012 року, позивачем за розгляд справи сплачено 1 118,00 грн. Натомість відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" за розгляд немайнової вимоги належало сплатити 1 073,00 грн. судового збору. А тому зайво сплачений судовий збір у розмірі 45,00 грн. необхідно повернути позивачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Таким чином, оскільки суд припиняє провадження у справі в частині одної позовної вимоги, а по іншій приймає рішення, частина судового збору в сумі 536,50 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 11, 16, 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України, статтею 30 Закону України "Про оренду землі", статтями 33, 43, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов'язання Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування здійснити розрахунок орендної плати у відповідності з вимогами законодавства (мета використання земель -для будівництва і обслуговування гаражів як на момент укладення договору оренди, так і на період до 31.12.2012 року, з урахування понижуючих коефіцієнтів: 0,5 на час будівництва; 0,03 для неприбуткових організацій).

2. Відмовити в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Львівської міської ради привести оспорюваний частково договір оренди землі від 18.10.2010 року до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до нього щодо орендної плати.

3. Повернути гаражному кооперативу №12 Франківського району міста Львова (адреса: вулиця Кульпарківська, 226, місто Львів, 79071; ідентифікаційний код 23266114 ) 581,50 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції №288 від 16.10.2012 року.

Повне рішення складено 16.01.2013 року.

Суддя Рим Т.Я.