Постанова

від 14.03.2013 по справі 5015/4489/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа № 5015/4489/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Гаражного кооперативу № 12 Франківського району міста Львова від 21.01.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2013 року

у справі № 5015/4489/12

за позовом: Гаражного кооперативу № 12 Франківського району міста Львова, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Держкомзему у м. Львові, м. Львів

про визнання недійсним договору, зобов'язання до вчинення дій

за участю представників:

від позивача : Коваль П.І. - представник

від відповідач-1: Крумшин Н.М. - представник

від відповідач-2: Крумшин Н.М. - представник

від третьої особи: не з'явився

Права та обов'язки сторін, третьої особи, передбачені ст.ст. 20, 22, 26 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.01.2013 року у справі № 5015/4489/12 (суддя - Рим Т.Я.) припинено провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов'язання Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування здійснити розрахунок орендної плати у відповідності з вимогами законодавства (мета використання земель - для будівництва і обслуговування гаражів як на момент укладення договору оренди, так і на період до 31.12.2012 року, з урахування понижуючих коефіцієнтів: 0,5 на час будівництва; 0,03 для неприбуткових організацій). У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Львівської міської ради привести оспорюваний частково договір оренди землі від 18.10.2010 року до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до нього щодо орендної плати - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі щодо позовних про зобов'язання Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування здійснити розрахунок орендної плати у відповідності з вимогами законодавства з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, місцевий господарський суд виходив з того, що між позивачем та Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування не виникло цивільно- чи господарсько-правових відносин, а тому така позовна вимога є такою, що не передбачена нормою статті 12 Господарського процесуального кодексу України та не підвідомча господарському суду, відповідно провадження в цій частині підлягає припиненню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Львівської міської ради привести договір до вимог чинного законодавства шляхом внесення змін до нього щодо орендної плати, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивач вимагає зобов'язати міську раду привести договір у відповідність з вимогами чинного законодавства шляхом внесення змін до нього щодо орендної плати, при цьому прохальна частина заяви про зменшення позовних вимог не містить конкретної редакції змін до договору, а також не містить вказівки на те, який конкретно пункт договору необхідно змінити.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, Гаражним кооперативом № 12 Франківського району міста Львова подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2013 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що позивач подав позов про приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства з підстав укладеня оспрюваного частково договору оренди землі під тиском та примусом, що супроводжувався обманом господарюючого суб'єкта, та з посиланням на положення ст 30 Закону України «Про оренду землі», яким встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі - в судовому порядку (заява про зменшення позовних вимог у справі про приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства від 25.12.2012р.). А тому, звернення позивача до суду про зміну умов договору за наявності спору є законним способом захисту його прав. Однак, місцевий господарський суд не взяв до уваги, що позовні вимоги є взаємопов'язані, випливають з одних правовідносин - орендні правовідносини в частині розміру орендної плати і не можуть розглядатись окремо одна від одної.

Помилковим вважає апелянт висновок місцевого господарського суду про те, що прохальна частина заяви про зменшення позовних вимог не містить конкретної редакції змін до договору, а також не містить вказівки на те, який конкретно пункт договору необхідно змінити, оскільки орендна плата у договорі обумовлюється лише один раз. Крім цього, місцевим господарським судом не взято до уваги те, що при розрахунку орендної плати відповідачем-2 порушено норми Закону України «Про плату за землю» та Податкового кодексу України.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 28.02.2013 року апелянт зазначає, що при укладенні договору його було введено в оману щодо істотної умови договору - орендної плати, а тому правочин, вчинений під впливом обману належить до оспорюваних правочинів з вадою волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформулювалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину внаслідок навмисних винних дій (бездіяльності) іншої сторони, яка заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їх існування.

Відповідачі вимоги ухвали суду не виконали, відзив на апеляційну скаргу не подали. Представник відповідачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа в судове засідання явку вповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки не повідомив, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи) .

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, відповідачів, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступного:

Ухвалою Львівської міської ради від 24.06.2010 року № 3655 (том І, а.с. 10) вирішено затвердити Гаражному кооперативу № 12 Франківського району міста Львова проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 1,56 га на вулиці Трускавецькій в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування гаражів, перевівши із земель, що не надані у власність або користування, до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за функцією використання - землі транспорту, зв'язку (взамін земельної ділянки, що вилучається для суспільних потреб).

На підставі зазначеної ухвали між позивачем (орендар) та відповідачем-1 (орендодавець) укладено договір оренди землі від 18 жовтня 2010 року (том І, а.с. 8) , за умовами якого орендодавець передає орендарю в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування гаражів, кадастровий №4610136900:09:001:0045, загальною площею 1,56 га, яка знаходиться у місті Львові по вулиці Трускавецькій. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 111 004,92 грн. та становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 700164,00 грн.

В пункті 16 Договору оренди землі зазначено, що земельна ділянка за цільовим призначенням належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за функціональним призначенням - до земель транспорту та зв'язку.

Позивач не погодившись з розміром орендної плати, визначеної у договорі оренди земельної ділянки, звернувся з позовом до господарського суду.

Приймаючи у даній справі рішення, місцевий господарський суд, виходив з того, що позивачем в судовому засіданні 25.12.2012 року подано заяву про зменшення позовних вимог, які суд розглянув в межах цієї заяви.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями), під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір майнових позовних вимог. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог, то фактично також йдеться про подання іншого позову (п. 3.11 постанови Пленуму).

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру:

- визнати недійсним оспорюваний договір оренди землі від 18.10.2010 року в частині розміру орендної плати, укладений між гаражним кооперативом «Автолюбитель-12» Франківського району м. Львова і Львівською міською радою, на земельну ділянку площею 1,56 га на вул. Трускавецькій терміном на 10 років для будівництва та обслуговування гаражів. Заявою від 28.11.2012 року (том І, а.с. 108) позивачем зазначено, що у позовній заяві здійснена описка у назві позивача та позивачем слід вважати Гаражний кооператив № 12 Франківського району міста Львова і договір оренди укладено між Гаражним кооперативом № 12 Франківського району міста Львова та Львівською міською радою;

- визнати належність земельної ділянки площею 1,56 га на вул. Трускавецькій, наданої Гаражному кооперативу № 12 Франківського району м. Львова для будівництва та облаштування гаражів, до категорії земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням і до земель громадського призначення за функціональним використанням;

- зобов'язати Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування здійснити розрахунок орендної плати у відповідності з вимогами законодавства як на момент укладення договору оренди, так і на період до 31.12.2012 року.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд помилково прийшов до висновку, що заява позивача від 25.12.2012 року є заявою про зменшення позовних вимог.

Львівський апеляційний господарський суд виходячи із змісту заяви позивача від 25.12.2012 року, а також змісту раніше поданої позовної заяви та враховуючи те, що предметом позову є певна матеріально-правова вимоги позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту прав та оспорюваних законом інтересу, вважає, що заява позивача від 25.12.2012 року є заявою про зміну предмету позову.

В позовній заяві позивач просить визнати недійсним договір оренди землі від 18.10.2010 року в частині розміру орендної плати, обґрунтовуючи вимоги тим, що договір в цій частині вчинений під впливом обману, зловмисної домовленості представників відповідача, є оспорюваним в силу ст.ст. 229-233 ЦК України.

Крім того, підставою визнання частини правочину недійсним, позивач зазначає, невідповідність вимогам ст. 7 Закону України «Про плату за землю», ст. 24 Закону України «Про оренду землі» та вимогам Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Державного комітету лісового господарства України, Державного комітету України по водному господарству, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року № 19/16/22/11/17/12, вимогам Податкового кодексу України.

Другою вимогою позивач заявляє - визнати належність земельної ділянки площею 1,56 га на вул. Трускавецькій, наданої гаражному кооперативу «Автолюбитель-12» Франківського району м. Львова для будівництва та облаштування гаражів, до категорії земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням і до земель громадського призначення за функціональним використанням.

Натомість, в заяві від 25.12.2012 року позивач не заявляє таких вимог, а зазначає про зменшення позовних вимог та вказує на те, що всі пояснення викладені в первинній позовній заяві, тобто не змінюючи підстави (обставини) позову.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями), право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України.

В заяві від 25.12.2012 року позивач зазначив, що додаються додатки, тільки для суду. Однак, доказів виконання вимог статей 54 і 57 ГПК України, а саме направлення заяви з додатками відповідачам матеріали справи не містять, а тому така заява підлягала поверненню відповідно до ст. 63 ГПК України.

Апеляційний господарський суд відповідно до ст. 101 ГПК України, за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши вимоги позивача, викладені в позовній заяві, апеляційна інстанція вважає, що такі до задоволення не підлягають, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно із ст. 217 ЦК України, правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі, суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину.

Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року (зі змінами і доповненнями)).

Позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

Такі вимоги позивача є безпідставними, з огляду на те, що згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі», орендна плата є істотною умовою договору оренди, а тому без включення цієї істотної умови договору, договір не був би вчинений.

Не підлягають до задоволення вимоги позивача про визнання недійсною частини правочину на підставі ст.ст. 229-233 ЦК України, оскільки вищенаведені норми підлягають застосуванню, при доведені особою, яка заявляє вимоги, помилки на момент вчинення правочину, обману, насильства, тяжких обставин щодо вчинення правочину в цілому, а не її частини.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання належності земельної ділянки площею 1,56 га на вул. Трускавецькій, наданої позивачу для будівництва та облаштування гаражів, до категорії земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням і до земель громадського призначення за функціональним використанням.

Віднесення земель до певної категорії згідно ст. 20 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, а тому суд не може підмінити дані органи та вирішувати питання, які відповідно до вимог Закону та Конституції України, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

В частині вимог позивача про зобов'язання Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування здійснити розрахунок орендної плати у відповідності з вимогами законодавства як на момент укладення договору оренди, так і на період до 31.12.2012 року, провадження у справі слід припинити з огляду на наступне:

Господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») .

Положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік справ, які підвідомчі господарським судам.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 року №10, передбачено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Однак, як убачається з тексту позову та самої позовної заяви, між позивачем та відповідачем-2 не існувало в межах зазначеного спору цивільних чи господарських відносин, врегульованих цивільним чи господарським законодавством, а сам спір не є спором про право.

Крім цього, незважаючи на те, що в силу пункту 14.9 Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №899 від 07.06.2007 року, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування здійснює розрахунок річного розміру орендної плати, цивільно-правові відносини стосовно оренди виникають власне між позивачем як орендарем та міською радою як орендодавцем. Та обставина, що відповідач-2 здійснює розрахунок орендної плати, не впливає на виникнення приватно-правових відносин між позивачем та відповідачем-2.

Пунктом 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18 (із змінами і доповненнями) передбачено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (ст. 12 ГПК України).

З огляду на викладене, оскільки між Гаражним кооперативом № 12 Франківського району міста Львова та Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування не виникло цивільно- чи господарсько-правових відносин, позовна вимога про зобов'язання здійснити розрахунок орендної плати є такою, що не передбачена нормою статті 12 Господарського процесуального кодексу України та не підвідомча господарському суду, що є підставою для припинення провадження в цій частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Гаражного кооперативу № 12 Франківського району міста Львова задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2013 року у даній справі - скасувати.

3. Прийняти нове рішення. В позові Гаражного кооперативу № 12 Франківського району міста Львова про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі від 18.10.2010 року в частині розміру орендної плати, укладеного між Гаражним кооперативом № 12 Франківського району м. Львова і Львівською міською радою, на земельну ділянку площею 1,56 га на вул. Трускавецькій терміном на 10 років для будівництва та обслуговування гаражів та в частині позовних вимоги про визнання належності земельної ділянки площею 1,56 га на вул. Трускавецькій, наданої Гаражному кооперативу № 12 Франківського району м. Львова для будівництва та облаштування гаражів, до категорії земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням і до земель громадського призначення за функціональним використанням - відмовити.

В частині позовних вимог Гаражного кооперативу № 12 Франківського району міста Львова про зобов'язання Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування здійснити розрахунок орендної плати у відповідності з вимогами законодавства як на момент укладення договору оренди, так і на період до 31.12.2012 року - провадження у справі припинити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.