Рішення

від 06.12.2012 по справі 2-2776/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.12.2012

Справа № 2-2776/12

Провадження № 2/1015/1166/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

за участю секретаря Равлюк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: державне підприємство «Київський інститут землеустрою», Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: державне підприємство «Київський інститут землеустрою», Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що вони є власниками житлового будинку по АДРЕСА_1, право власності на який набули в порядку спадкування.

04 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ДП «Київський інститут землеустрою»про розроблення технічної документації щодо передачі у власність громадянину ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до рішення 21 сесії 5 скликання № 44 від 03 липня 2008 року в межах АДРЕСА_1. Згідно з довідкою, виданою виконкомом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 25 лютого 2009 року, за записами земельно-кадастрової книги за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 рахується в спільній сумісній власності земельна ділянка в с. Софіївська Борщагівка площею 0,1190 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На викопіюванні з формування території с. Софіївська Борщагівка погоджено межі земельної ділянки, аналогічне міститься і у викопіюванні з генерального плану с. Софіївська Борщагівка.

Відповідно до акта перенесення в натуру та передачу на зберігання межових знаків земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в межах с. Софіївська Борщагівка від 23 березня 2010 року було перенесено в натуру межові знаки земельної ділянки площею 0,1190 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та те, що зауважень зі сторони власників суміжних ділянок немає та який підписаний ОСОБА_5 та ОСОБА_6, правонаступниками яких є відповідачі.

Відповідно до акту депутатської комісії в с. Софіївській Борщагівці від 17 червня 2011 року ДП «Київський інститут землеустрою»геодезична бригада робила заміри (топографію), яка засвідчила про те, що неможливо внести в базу даних земельну ділянку позивачів, так як сусідня з АДРЕСА_1 земельна ділянка лежить в координаційній базі на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Згідно з протоколом № 82 засідання постійної комісії з питань використання земельних ресурсів Софіївсько-Борщагівської сільської ради ухвалено гр. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернутись до організації, яка виготовляє державний акт для зміни координаційної бази.

Відповідно до акта депутатської земельної комісії від 04 травня 2012 року встановлено, що згідно з кадастровим планом ОСОБА_4 були здійснені заміри ширини та довжини земельної ділянки по АДРЕСА_1, та те, що межові знаки ОСОБА_6, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходяться на території ОСОБА_4, а також те, що було здійснено нові межові знаки та натягнутий шнур.

Державні акти відповідачів є, на думку позивачів, недійсними у зв'язку з тим, що площа земельних ділянок, передана у приватну власність не відповідає фактичній площі земельної ділянки, що підтверджується планом (описом) меж земельної ділянки, крім того, вказує, що конфігурація земельної ділянки не відповідає дійсності.

Оскільки протиправні дії відповідачів по знищенню межових знаків та їх невідновлення встановленому законом порядку призвели до того, що, починаючи з 2008 року позивачі не можуть розпоряджатись належною їм земельною ділянкою, зокрема, приватизувати її, через те, що не можна внести дані в координаційну базу, тому є підстави для стягнення на їх користь по 5 000 грн. потрачених доходів. Крім того, спори з відповідачами призвели до погіршення їх стану здоров'я, нервових переживань та стресів, а тому є достатні дані для стягнення на їх користь по 5 000 грн. моральної шкоди.

Посилаючись на викладене вище та норми закону, позивачі просили суд: зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди позивачам в користуванні земельно ділянкою по АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, на ім'я ОСОБА_2; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_3; встановити порядок користування і розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно з кадастровим планом, розробленим ДП «Київський інститут землеустрою»; анулювати запис в координаційній базі на земельні ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2; стягнути з кожного з відповідачів на користь позивачів матеріальну шкоду у сумі 5 000 грн. кожному; стягнути з кожного з відповідачів на користь позивачів моральну шкоду у сумі 5 000 грн. кожному; стягнути з відповідачів судові витрати.

У судовому засіданні 03 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: державне підприємство «Київський інститут землеустрою», Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку -було залишено без розгляду.

Представник позивача у судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, звернулись до суду із заявами про розгляд справи у їх відсутність.

Третя особа ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»в судове засідання свого представника не направив, звернувся до суду з проханням слухати справу у відсутність його представника.

Треті особи Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області та Управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі Київської області в судове засідання своїх представників не направили, про день, час та місце розгляду справи було повідомлені належним чином, причини неявки своїх представників та позицію щодо позову суду не повідомили.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 вересня 1990 року ОСОБА_4 та ОСОБА_11 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_12.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 41 від 03 липня 2008 року було передано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 безкоштовно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1040 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 50 від 07 жовтня 2008 року було затверджено схему розподілу присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2. згідно з якою в користування ОСОБА_13 переходить земельна ділянка площею 0,1407 га для будівництва та обслуговування жилого будинку. в користування ОСОБА_3 переходить земельна ділянка площею 0,0843 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, зобов'язано ОСОБА_13 та ОСОБА_3 оформити права на вказані частини земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 70 від 29 січня 2009 року було затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_1, внесено зміни до рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 41 від 03 липня 2008 року та передано їм безкоштовно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1190 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1, землевпорядника зобов'язано внести зміни в земельно-кадастрову книгу.

25 лютого 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було видано довідку про те, що згідно із записом земельно-кадастрової книги за ними рахується в спільній сумісній власності земельна ділянка в с. Софіївська Борщагівка по АДРЕСА_1 площею 0,1190 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 32 від 27 березня 2009 року було надано у власність ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 земельну ділянку площею 0,105 га в с. Софіївська Борщагівка по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. що належать їм згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом № 3-1000.

19 лютого 2010 року за підписом голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради та начальника Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_16 було видано державний акт Серії ЯГ № 421970 на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_3 площею 0,1050 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222486201:01:031:0019.

У відповідності до протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань використання земельних ресурсів Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 82 від 17 червня 2011 року комісією було ухвалено ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 звернутись до організації яка виготовляла державний акт для зміни координаційної бази даних, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернутися до суду з позовною заявою щодо скасування державного акта ОСОБА_17.

Згідно з актом депутатської земельної комісії Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 04 травня 2012 року було встановлено, що межові знаки ОСОБА_3, який проживає по АДРЕСА_1, знаходяться на території ОСОБА_4.

05 червня 2012 року за підписом голови Софіївсько-Борщагівської сільської ради та начальника Управління земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3 було видано державний акт Серії ЯМ № 721851 на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 площею 0,0415 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222486201:01:031:5001, та державний акт Серії ЯМ № 721852 на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 площею 0,0428 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222486201:01:031:5002.

Відповідно до довідки № 1676 від 27 серпня 2012 року за записами земельно-шнурової книги за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до інвентаризації числилась земельна ділянка площею 0,1040 га в АДРЕСА_1, яка знаходилась у користуванні ОСОБА_12 з 1984 року та перейшла до них в спільне користування відповідно до спадщини на житловий будинок.

Згідно з актом депутатської земельної комісії Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 31 серпня 2012 року було встановлено, що інвентаризація земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була проведена з грубими порушеннями, згідно із записами земельно-шнурової книги за ними була закріплена територія 0,1040 га, а після інвентаризації -0,1190 га, запропоновано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернутись до організації, яка проводила інвентаризацію для уточнення та проведення повторних замірів в присутності земельної комісії.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми та рекомендації Верховного суду України.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Враховуючи ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч. 5 ст. 20 ЗК УРСР 1970 року зазначено, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Частинами 1, 5-7 ст. 17 ЗК України 1990 року визначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Враховуючи п. «б»ст. 12 ЗК України 2001 року, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Зважаючи на ст. 78 ЗК України 2001 року, право власності на землю -це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом «в»ч. 1 ст. 81 ЗК України 2001 року визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Частинами 1, 2 ст. 118 ЗК України 2001 року передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Виходячи з вимог ст. 125 ЗК України 2001 року, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частинами 1, 2 ст. 126 ЗК України 2001 року передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди земельної ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, державний акт на право власності на земельну ділянку виготовлюється, в тому числі, і на підставі рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність цієї ділянки.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі»№ 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням проаналізованих правових норм та рекомендацій Верховного суду України в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.

У позивачки з огляду на ст. 20 ЗК УРСР 1970 року, ст. 23 ЗК України 1990 року та ст.ст. 125, 126 ЗК України 2001 року не виникло ніяких прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1190 га, тому відповідачі не могли їх порушити, а отже, суд вважає даний спір безпредметним.

Проте, у позивачки разом з ОСОБА_4 виникло право користування в порядку спадкування після їх померлого батька ОСОБА_12 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1040 га.

Однак, у зв'язку з помилковим визначенням при інвентаризації розміру земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, як 0,1190 га та безпідставним прийняттям на цій підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 70 від 29 січня 2009 року, яким було внесено зміни до рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 41 від 03 липня 2008 року, у позивачки та ОСОБА_4 виникли проблеми при виготовлення державного акта на право власності на цю земельну ділянку, але відповідачі ніякої відповідальності за це не несуть.

Тобто, відповідачі не чинять ніяких перешкод позивачці у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, розміром 0,1190 га, їх державні акти на право власності на їх земельні ділянки є законними, так як були видані у відповідності до рішень Софіївсько-Борщагівської сільської ради в порядку ст. 118 ЗК України 2001 року, підстави для їх скасування та анулювання записів в «координаційній базі»на ці земельні ділянки відсутні.

У зв'язку з викладеним суд не може встановлювати порядок користування і розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно з кадастровим планом, розробленим ДП «Київський інститут землеустрою», так як він не відповідає розміру 0,1040 га, на який позивачка та ОСОБА_4 набули права користування в порядку спадкування. До того ж, позивачка не набула права власності на цю земельну ділянку, а тому про право розпорядження у даному випадку не може бути й мови.

Так як відповідачами не було порушено прав, свобод та інтересів позивачки, відповідно, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з них на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.

А отже, суд вважає за необхідне залишити позов ОСОБА_1 без задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 13, 41 Конституції України, 3, 15, 16, 22, 23, 317, 321, 334, 386, 391, 1166, 1167 ЦК України, ст. 20 ЗК УРСР 1970 року, ст.ст. 17, 23 ЗК України 1990 року, ст.ст. 12, 78, 81, 118, 125, 126 ЗК України 2001 року, п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди земельної ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 15, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: державне підприємство «Київський інститут землеустрою», Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після його проголошення.

Суддя: А.Я.Волчко