Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а/0570/14095/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/14095/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год.05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Бугай В.М.

представника відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 28.09.2012року за №0002331540, №0002311542, -

В С Т А Н О В И В:

.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 28.09.2012року за №0002331540, №0002311542.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що договір поставки №25 від 01.11.2010р., який укладений між позивачем та ТОВ "Східдон Маркет", має ознаки нікчемності.

Позивач зазначає, що ним 01.11.2010р. було укладено договір поставки з ТОВ "Східдон Маркет", на підставі якого постачальник (ТОВ "Східдон Маркет") зобов'язується поставити товар (допоміжні матеріали, лакокрасочна продукція, спецодяг та інше), а покупець (ТОВ «Істок») прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені договором. Загальна сума по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Східдон Маркет" за вказаний період становить 34274,70грн., в тому числі податок на додану вартість - 5712,45грн. Даний договір не суперечить законодавству, публічний порядок не порушує та спрямований на настання правових наслідків, які передбачені договором, що в свою чергу свідчить про не порушення позивачем норм ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Тому позивач зауважує, що суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням фінансових санкцій в розмірі 7140,00грн. (5712,00грн. за основним платежем та 1428,00грн. за штрафними санкціями) та з податку на прибуток в розмірі 8925,00грн. (7140,00грн. за основним платежем та 1785,00грн. за штрафними санкціями) податковим органом визначено не правомірно.

Відповідач, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28.09.2011року по справі №1-637/11 було встановлено, що гр. ОСОБА_2 навмисними діями, які виразились у придбанні юридичної особи ТОВ «Східдон Маркет» з ціллю приховування незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Дана постанова набула законної сили 06.10.2011року.

За результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Істок» за операціями з придбання товарів у ТОВ «Східдон Маркет» встановлено, що ТОВ «Східдон Маркет» не відображено податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 5712,45грн. за листопад 2010року.

Зважаючи на наведене, згідно з вимогами ст.ст. 1,2,3,8,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ТОВ «Східдон Маркет» не мало право формувати первинні бухгалтерські документи по фіктивним операціям.

З чого вбачається, що операції з придбання та продажу ТМЦ не мали реального характеру та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, відповідач зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, встановлено, що позивач формував витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування у період 4 квартал 2010року від постачальника ТОВ «Східдон Маркет», по якому за висновками акта перевірки встановлені порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодерження правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Крім того, позивачем безпідставно занижено ПДВ за листопад 2010року на загальну суму 5712,45грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Східдон Маркет».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок» (ЄДРПОУ 32691315, 87549, Донецька область, м. Маріуполь, бул. Шевченка, буд.83, кв.49) зареєстровано 20.10.2003року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, перебуває на податковому обліку у Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби з 21.10.2003року.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби з 29.08.2012р. по 04.09.2012року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «Істок» за період з 01.11.2010року по 30.11.2010року. За результатами перевірки складено акт від 11.09.2012р. за №1518/22-5/32691315, яким встановлені порушення п.5.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010року на 7140,00грн., п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за листопад 2010року на суму 5712,00грн.(арк.с.10-25 т.1).

21.09.2012року позивачем були надані до податкового органу заперечення на акт перевірки від 11.09.2012р. за №1518/22-5/32691315, в яких він зазначив, що висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення підприємством по взаємовідносинах з ТОВ «Східдон Маркет» до складу валових витрат суми в розмірі 7140,00грн. та до складу податкового кредиту за листопад 2010року суми ПДВ у розмірі 5712,00грн. є необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству.

Листом від 26.09.2012року за №25470/10/22-5 податковим органом було зазначено, що висновок щодо встановлених під час перевірки порушень податкового законодавства залишається без змін.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012року за №0002311540, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7140,00грн., від 28.09.2012року за №0002331542, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8925,00грн.(арк.с.8, 9 т.1).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Східдон Маркет» укладено договір №25 від 01.11.2010р, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Східдон Маркет») зобов'язується поставити товар (допоміжні матеріали, лакокрасочна продукція, спецодяг та інше), а покупець (ТОВ «Істок») прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені договором. (арк.с.33 т.1).

Згідно п.6.1 Договору він діє з моменту підписання та до 31.12.2010року.

Виконання договору №25 від 01.11.2010р підтверджується виписаними постачальником товару податковою накладною від 01.11.2010року за №11118 на суму 22348,14грн., в тому числі ПДВ 3724,69грн., видатковою накладною від 01.11.2010року за №11118 на суму 22348,14грн., в тому числі ПДВ 3724,69грн., податковою накладною від 25.11.2010року за №251106 на суму 11926,56грн., в тому числі ПДВ 1987,76грн., видатковою накладною від 25.11.2010року за №251106 на суму 11926,56грн., в тому числі ПДВ 1987,76грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за листопад 2010року - 5712,45грн., включено до складу валових витрат у 4 кварталі 2010року - 28562,25грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем в подальшій господарській діяльності було реалізовано придбаний у ТОВ «Східдон Маркет» товар - Житлово-комунальному підприємству №3 Приморського району, Житлово-комунальному підприємству №1 Приморського району, ТОВ «Сервісінвестбуд», ПАТ «Каучук», ТОВ «Завод «Октябрь», ТОВ «Підприємство «Маст-буд», ВАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», ТОВ «Маргаз», ТОВ «Житло плюс», ЗАТ Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд», ПАО «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», що підтверджується податковими накладними, рахунками -фактурами, довіреностями, які видані вище переліченими підприємствами для отримання від ТОВ «Істок» ТМЦ, видатковими накладними (арк..с. 82-157 т.1).

Даний факт підтверджує реальність договору №25 від 01.11.2010р.

Судом встановлено, що постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28.09.2011року по справі №1-637/11 було встановлено, що гр. ОСОБА_2 навмисними діями, які виразились у придбанні юридичної особи ТОВ «Східдон Маркет» з ціллю приховування незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.205, ч.1, 3 ст.358 Кримінального кодексу України.

В зазначеній постанові судом досліджені виключно взаємовідносини ТОВ «Східдон Маркет» з ТОВ «Гранш» та зроблено висновок щодо безтоварності операцій з купівлі-продажу товарів від ТОВ «Східдон Маркет» до ТОВ «Гранш».

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів дходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років.

Частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України передбачено, що ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

Як слідує зі змісту ст. 205 кримінального кодексу України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об*єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обовязковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченою диспозицією норми дії - створення або придбання суб*єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Про те, що такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб*єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності». П.20 постанови зазначено, що у разі, коли створений чи придбаний суб*єкт тпідприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 Кримінального кодексу України і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

З урахуванням цього вирок за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб*єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія, ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії.

Таким чином, в силу формального складу цього злочину ним не може охоплюватися подальша діяльність створеного (придбаного) субєкта підприємницької діяльності.

Ворошиловським районним судом м. Донецька при розгляді кримінальної справи первинні документи, що підтверджували фінансово-господарську діяльність ТОВ «Східдон Маркет» не досліджені. Жодного посилання на недійсність цивільно-правових договорів, що були укладені директором від імені ТОВ «Східдон Маркет» з позивачем, недійсність актів прийому - передання товару за цими договорами, недійсність видаткових та податкових накладних, що були надані постачальниками товару або самим підприємством позивачу вирок суду не мітить.

З огляду на викладене, посилання відповідача на встановлену вироком суду фіктивність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Східдон Маркет» судом до уваги не може братися.

Незаконна реєстрація підприємства або діяння, що направлені на отримання матеріальної вигоди за допомогою придбаної юридичної особи не виключають реальності угод та одержання за ними товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Східдон Маркет» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що був чинний на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що був чинний на момент виникнення спірних відносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Східдон Маркет» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується виданим податковим органом свідоцтвом платника податку на додану вартість, яке в період листопад 2010року не анульоване та є дійсним на момент укладення правочину.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Дані податкові накладні оформлені належним чином згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Даний факт не оспорюється сторонами та не спростовується в ході розгляду справи.

Відповідно до п.п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд вважає податкові повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7140,00грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8925,00грн. безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 28.09.2012року за №0002331540, №0002311542 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 28.09.2012року за №0002311540, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7140,00грн., у тому числі за основним платежем 5712,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1428,00грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 28.09.2012року за №0002331540, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8925,00грн., у тому числі за основним платежем 7140,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1785,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» (ЄДРПОУ 32691315, 87549, Донецька область, м. Маріуполь, бул. Шевченка, буд.83, кв.49) судовий збір в сумі 160 (сто шістдесят) грн.65 коп.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20.12.2012 року. Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 25.12.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Мозговая Н. А.