Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а/0570/14095/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року справа №2а/0570/14095/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Юрченко В.П., Чебанова О.О. при секретарі Крамській С.О., за участю представників: позивача - Бугая В.М., відповідача - Соколової Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/14095/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 28.09.2012 року за №0002331540, №0002311542,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що 01.11.2010 року він уклав з ТОВ "Східдон Маркет" договір поставки, на підставі якого постачальник (ТОВ "Східдон Маркет") зобов'язався поставити товар (допоміжні матеріали, лакокрасочна продукція, спецодяг та інше), а покупець (ТОВ «Істок») прийняти його та оплатити за умовами, що передбачені договором. Загальна сума по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Східдон Маркет" за вказаний період становила 34274,70 грн., в тому числі податок на додану вартість - 5712,45 грн. Даний договір не суперечить законодавству, публічний порядок не порушує та спрямований на настання правових наслідків, які передбачені договором, що в свою чергу свідчить про не порушення позивачем норм ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України. Позивач вважав, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням фінансових санкцій в розмірі 7 140 грн. (5712 грн. за основним платежем та 1428 грн. за штрафними санкціями) та з податку на прибуток в розмірі 8 925 грн. (7140 грн. за основним платежем та 1785 грн. за штрафними санкціями) податковим органом визначена не правомірно, тому просив визнати недійсними податкові повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 28.09.2012 року за №0002331540, №0002311542.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 28.09.2012року за №0002331540, №0002311542 задоволено. Визнані недійсними: податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 28.09.2012 року за №0002311540, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7140 грн., у тому числі за основним платежем 5712 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1428 грн. та податкове повідомлення - рішення від 28.09.2012 року за №0002331540, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8925 грн., у тому числі за основним платежем 7140 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1785 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби з 29.08.2012 року по 04.09.2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.09.2012 року за №1518/22-5/32691315, з висновків якого слідує, що господарські операції за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року щодо придбання товару та послуг ТОВ «Істок» від ТОВ «Східдон Маркет» є фіктивними, а відомості, викладені у поданій до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби податковій звітності за вказаний період, не відповідають дійсності, оскільки прибання товару від вищевказаного підприємства фактично не було, виходячи з висновку постанови суду № 1-637/11 від 28.09.2011 року.

Вказаним актом перевірки встановлені порушення: п.5.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на 7 140 грн.; п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 5 712 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 року: за №0002311540, яким ТОВ «Істок» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 140 грн. та за №0002331542, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 925 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Східдон Маркет» укладено договір №25 від 01.11.2010 року, який діяв з моменту підписання та до 31.12.2010 року. Умовами договору передбачено, що постачальник (ТОВ «Східдон Маркет») зобов'язується поставити товар (допоміжні матеріали, лакокрасочна продукція, спецодяг та інше), а покупець (ТОВ «Істок») зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Отже, згідно вказаного договору саме продавець зобов'язався поставити товар ТОВ «Істок», тому товарно-транспортні накладні, якщо вони складалися, повинні бути у продавця, а не у покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договору № 25 від 01.11.2010 року підтверджується: виписаними постачальником товару податковою накладною від 01.11.2010 року за №11118 на суму 22348,14 грн., в тому числі ПДВ - 3724,69 грн.; видатковою накладною від 01.11.2010 року за №11118 на суму 22348,14 грн., в тому числі ПДВ 3724,69 грн.; податковою накладною від 25.11.2010 року за №251106 на суму 11926,56 грн., в тому числі ПДВ - 1987,76 грн.; видатковою накладною від 25.11.2010 року за №251106 на суму 11926,56 грн., в тому числі - ПДВ 1987,76 грн.

Крім того, з видаткових накладних від 01.11.2010 року за №11118 та від 25.11.2010 року за №251106 вбачається, що продавець - ТОВ «Східдон Маркет» передав, а покупець - ТОВ «Істок» прийняв товари, перераховані в зазначених накладних.

Отже, у продавця та покупця не було необхідності складати акти приймання-передачі товарів, оскільки продавець передав, а покупець прийняв товари на підставі накладних від 01.11.2010 року за №11118 та від 25.11.2010 року за №251106.

За таких обставин, посилання апелянта, що за результатами перевірки ТОВ «Істок» не встановлено факту приймання товарів від ТОВ «Східдон Маркет» у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару та товарно-транспортних накладних, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як зазначалося раніше, товарно-транспортні накладні, якщо вони складалися, повинні бути у продавця, а не у покупця, а факт приймання товару ТОВ «Істок» від ТОВ «Східдон Маркет» підтверджується накладними від 01.11.2010 року за №11118 та від 25.11.2010 року за №251106.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач в подальшій господарській діяльності реалізував придбаний у ТОВ «Східдон Маркет» товар - Житлово-комунальному підприємству №3 Приморського району, Житлово-комунальному підприємству №1 Приморського району, ТОВ «Сервісінвестбуд», ПАТ «Каучук», ТОВ «Завод «Октябрь», ТОВ «Підприємство «Маст-буд», ВАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», ТОВ «Маргаз», ТОВ «Житло плюс», ЗАТ Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд», ПАО «Маріупольський дослідно-експериментальний завод».

Посилання апелянта на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28.09.2011 року по справі №1-637/11, якою встановлено, що гр. ОСОБА_4 навмисними діями, які виразились у придбанні юридичної особи ТОВ «Східдон Маркет» з ціллю приховування незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.205, ч.1, 3 ст.358 Кримінального кодексу України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в постанові відсутні будь-які посилання на недійсність цивільно-правових договорів, укладених ТОВ «Східдон Маркет» з позивачем, а придбання юридичної особи з ціллю приховування незаконної діяльності не виключає реальності угод та одержання за ними товарів (робіт, послуг).

Що стосується посилань апелянта на нікчемність договору № 25 від 01.11.2010 року, укладеного ТОВ «Істок» з ТОВ «Східдон Маркет», колегія суддів зазначає, що статтею 228 Цивільного кодексу України визначено поняття нікчемного правочину. Згідно вказаної статті, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Східдон Маркет» правочину, тобто відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що угода № 25 від 01.11.2010 року порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у позивача податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями, тому податкові повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 140 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8 925 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/14095/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/14095/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному - з 01.03.2013 року.

Головуючий М.І. Старосуд

Судді В.П.Юрченко

О.О.Чебанов