Постанова

від 14.01.2013 по справі 5011-57/9698-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2013 р. Справа№ 5011-57/9698-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Рубашка А.С.

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРСНАБСБЫТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Клуб сиру"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРСНАБСБЫТ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська

молочна компанія"

про стягнення 254 700, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Клуб сиру" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРСНАБСБЫТ"(далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська молочна компанія" (далі -відповідач 2) про стягнення суми в розмірі 254 700, 69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 5011-57/9698-2012 від 02.10.2012 року позов задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000, 00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРСНАБСБЫТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Клуб сиру" 219920, 21 грн. - основного боргу, 12988, 88 грн. - 3% річних, а також 4991, 01 грн. судового збору. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРСНАБСБЫТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровська молочна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Клуб сиру" 5000, 00 грн. - заборгованості, а також 100, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРСНАБСБЫТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 02.10.2012 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 03.12.2012 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів 1 та 2, на підставі статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 24.12.2012 року.

24 грудня 2012 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів 1 та 2, на підставі статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 14.01.2013 року.

В судове засідання 14.01.2013 року з'явився представник позивача. Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Колегія судів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів 1 та 2, оскільки неявка зазначених представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 березня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем 1 -Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБСБЫТ" (дистрибутор) укладено Дистрибуторський договір №КП-406 (далі -Договір) для створення та розвитку системи постачання населення продукцією, а також, просування продукції на території дистрибуції.

Відповідно до ст. 2 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу 1 продукцію виключно для її наступного перепродажу на умовах Договору, а відповідач 1 зобов'язався прийняти поставлену продукцію та оплатити її ціну в строки та в порядку, передбаченому Договором.

Пунктами 4.6.,4.7 Договору передбачено, що підписана сторонами видаткова(товарна) накладна є невід'ємним додатком до даного Договору, де сторони підтверджують згоду з умовами поставки відповідної партії продукції. Підписана сторонами видаткова(товарна) накладна чи товарно-транспортна накладна є документами, що підтверджують передачу продукції позивачем та приймання продукції відповідачем 1 -ТОВ "УКРСНАБСБЫТ". Право власності на продукцію, а також ризик випадкової загибелі або псування переходить від позивача до відповідача 1 в момент прийому-передачі продукції від позивача до відповідача 1.

Згідно з п.5.2 Договору Відповідач 1 зобов'язався оплатити поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача не пізніше спливу наданої позивачем відстрочки платежу (5.2. Договору), яка складає 21 календарний день для продукції, що виготовляється АТ "Канівський маслосирзавод", та 21 календарний день для продукції, що виготовляється АТ "Світловодський маслосиркомбінат".

На виконання своїх зобов'язань за Договором, позивач здійснив поставку продукції відповідачу 1 на загальну суму 553 316,36 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких, знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до виписок з банківського рахунку позивача Відповідачем 1, в період з 04.04.2012 року по 10.07.2012 року, здійснено оплату поставленої продукції в розмірі 293725,23 грн.

Крім того відповідачем 1 здійснено повернення продукції на загальну суму 670,92 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення), а саме: № УС-1406001 від 14.06.2012 року на суму 286,57 грн., № УС-1406015 від 14.06.2012 року на суму 266,98 грн., № УС-1406002 від 14.06.2012 року на суму 117,37 грн.

Твердження апелянта щодо поставки позивачем продукції неналежної якості, що підтверджуються рекламаціями № 3А-1 від 22.12.2011року, 19.01.2012року, 20.02.2012року та 26.03.2012року колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.9, 4.10 Договору недостача, надлишок, будь-які пошкодження упаковки, продукції чи тари, а також інші недоліки відображаються у відповідних Актах, підписаних уповноваженими представниками сторін в день приймання продукції. На підставі ТТН та Актів Сторони можуть проводити необхідні документальні корегування чи здійснювати інші дії, пов'язані з виправленням виявлених недоліків. У випадку виявлення відповідачем 1 внутрішньотарних недоліків (за якістю чи кількістю) після її приймання, відповідач 1 повинен негайно повідомити про такі недоліки позивача, а також має право вправлення зазначених недоліків в порядку, встановленому в Додатку №2 до даного Договору.

Згідно з п. 4.12. Договору претензії щодо якості продукції можуть бути заявлені позивачу тільки протягом строку придатності продукції, та не пізніше строків, вказаних в п.п. 4.9. і 4.10 Договору. Виставлені претензії щодо якості продукції мають бути підтверджені спеціалістом з якості позивача.

З матеріалів справи вбачається, що порядок фіксування та виправлення недоліків якості продукції (повернення) передбачено Додатками №2 та №2А-1 (рекламація)Договору.

Враховуючи, що надані відповідачем копії рекламацій, визначені Додатком № 3А-1 Договору, не передбачені укладеним між сторонами договором, останні не є доказом поставлення позивачем неякісної продукції. Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем, на підтвердження своїх заперечень не надано також доказів, передбачених п.п.4.9, 4.10 Договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заборгованість відповідача 1 - ТОВ "УКРСНАБСБЫТ" перед позивачем складає 244920,21 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2012 року між позивачем та відповідачем 2 -Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія" укладено Договір поруки б/н.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки, у випадку порушення відповідачем 1 зобов»язань, забезпечених порукою, відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники, що означає, що позивач може звернутись з вимогою про виконання зобов'язання як до відповідача 1 так і до відповідача 2, чи до обох одночасно. Обсяг відповідальності відповідача 2 не може перевищувати 5000,00 грн., незалежно від розміру порушеного зобов'язання відповідача 1.

Під час розгляду справи позивачем надано суду заяву про уточнення позовних вимог, з якої вбачається, що відповідачем 1 - ТОВ "УКРСНАБСБЫТ" після порушення провадження у справі, здійснено оплату основного боргу у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 23.07.2012р., 24.07.2012р., 26.07.2012р., 31.07.2012р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 20000,00 грн. основного боргу за Дистрибуторським договором №КП-406 від 01.03.2012р.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо заборгованості відповідача 1 перед позивачем в розмірі 219920,21 грн. та стягнення останньої солідарно з відповідача 2 -Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія" заборгованості в розмірі 5000,00 грн. та з відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБСБЫТ".

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 11.3. Договору визначено, що у випадку, якщо відповідач 1 порушує умови оплати продукції, позивач має право, зокрема, нарахувати відповідачу 1 пеню за прострочення оплати поставленої продукції в розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ

Нормами ст. 625 ЦК України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми пені та 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, колегія суддів приходить до висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, а рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБСБЫТ" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСНАБСБЫТ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 02.10.2012 року по справі № 5011-57/9698-2012 - без змін.

Матеріали справи № 5011-57/9698-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Алданова С.О.

Дикунська С.Я.

Повний текст постанови складено 15.01.2013 р.