Рішення

від 26.12.2008 по справі 11/107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/107

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

26.12.2008                                                             Справа  № 11/107

За позовом  Дочірнього підприємства "Закарпатбуд", м.Рахів

 до відповідача 1:  Рахівської районної  державної адміністрації, м.Рахів

 до відповідача 2:  Видричанської сільської ради,  с.Видричка Рахівського району

 про:  стягнення 42198,30грн.

Головуючий суддя - Якимчук Л.М,  

Представники:

від позивача -  Балог В.Ю. - представник, довіреність від 17.12.2007.

від відповідача 1-  не з"явився.

від відповідача 2  - не з'явився.

З участю Костака В.В. старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах

СУТЬ  СПОРУ:

     Позивач звернувся до суду з позовом про  стягнення з  відповідачів  30243,59грн. інфляційних, 11954,71грн. трьох процентів річних, нарахованих  з квітня 2005 року по  червень 2007 року за весь період  невиконання  рішення господарського  суду Закарпатської області  від 23.03.2005 по справі №11/41, яким присуджено до стягнення солідарно з відповідачів суму 274056,49грн.

Відповідач 1, Дочірнє підприємство «Закарпатбуд», м.Рахів у відзиві на позовну заяву позовні  вимоги  не визнав, посилаючись на те, що господарський суд Закарпатської області розглядав  даний спір (справа №4/198) та залишив позов без розгляду, що підтверджує безпідставність вимог. На думку відповідача 1, позивач має намір одержати через   відповідачів суми коштів з Державного бюджету України, які не були передбачені ні контрактами, ані будь-якими іншими актами. Відповідач 1 також просить суд врахувати відсутність його вини у несвоєчасному виконанні рішення суду по справі №11/41,оскільки  вказані кошти  тривалий час не виділялись з місцевого бюджету. Так, 20 квітня 2006 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №552 «Про затвердження проекту використання у 2006 році субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам  Закарпатської та Івано-Франківської областей для ліквідації стихійного лиха»розпорядженням голови Закарпатської облдержадміністрації від  19.06.2006 №367 розподілено субвенцію з державного бюджету для  Рахівської райдержадміністрації, в тому числі по ліквідації наслідків стихійного лиха для фінансування робіт з відновлення об'єктів комунальної власності, зруйнованих внаслідок катастрофічного паводку 2001 року на відновлення автодоріг в селі Видричка (урочище Видричка та Павлик) відповідно у сумах 177,3 та 48,5 тис.грн. за рахунок вказаної субвенції. При поступленні вказаних коштів в райдержадміністрацію, вони одразу  були перераховані у погашення основного боргу. Щодо стягнення інфляційних та трьох процентів річних, то коштів на їх виплату у бюджеті взагалі не передбачено. Крім того, на думку відповідача 1, у їх   стягненні належить відмовити з огляду на приписи статей 266, 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

          У доповненні до відзиву від 05.11.2008 відповідач 1 також повідомив, що Рахівська райдержадміністрація укладаючи  контракти у 2002 році про  виконання робіт з відновлення автодоріг в районі  з ДП «Закарпатбуд» (позивачем) попередньо погоджувала з керівництвом підприємства  питання про відсутність  в державному бюджеті України таких виплат як інфляційні та річні, в іншому випадку  такі контракти не були б укладені. Крім того, інфляційні та річні є такими видами  платежу, які  нараховуються на суму боргу, в даному випадку позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за виконані роботи (справа №11/41) в процесі розгляду справи відмовився від стягнення таких виплат.

          Відповідач 1 також повідомив, що Рахівський район  відповідно до Указу  Президента України від 28 липня 2008 року №682/2008 «Про оголошення  окремих територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей зонами надзвичайної екологічної ситуації», у зв'язку з паводком, що стався 23-27 липня 2008 року, оголошено зоною надзвичайної екологічної ситуації, що є підставою для звільнення від стягнення таких виплат, оскільки  адміністрація повинна у найстисліші строки ліквідувати наслідки стихійного лиха.

             Відповідно  до статті 31 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»правосуддя на території, де введено  надзвичайний стан, здійснюється  судами, а введення будь-яких  скорочених або прискорених форм  судочинства забороняється.  

          У доповненні до відзиву від 25.11.2008  №709/01-13 відповідач 1 також  просить врахувати наступне:

          1) об'єкти –відновлені позивачем автодороги після паводку  2001 року не здані в експлуатацію замовнику, що передбачає пункт 1.1 контракту №001 від 05.04.2001;

                 2) відповідно до статей  258, 266, 267 Цивільного кодексу України  термін позовної давності сплинув;

          3) дочірнє підприємство „Закарпатбуд” відмовилось від стягнення інфляційних та трьох відсотків річних у 2005 році при розгляді  справи №11/41;

          4) виконавче провадження по справі №11/41  закінчено 19 липня 2006 року; а 26.06.2007 закінчено виконавче провадження по стягненню виконавчого збору;

5) у контрактах 2001, 2002 років про сплату  інфляційних та річних не обумовлено, разом з тим у пункті 1.1 контракту №001 від 05.04.2001 передбачено, що „генпідрядчик в межах договірної ціни, проіндексованої з врахуванням рівня інфляції, виконує на власний ризик власними і залученими  силами способами всі передбачені замовленням  роботи і здає в обумовлені  терміни об'єкт в експлуатацію Замовнику”;

6) на даний час райдержадміністрація виконує роботи по ліквідації  наслідків паводку 2008 року, які необхідно фінансувати.

          Відповідач 2 письмовий відзив на позов не подав, разом з тим, у судовому засіданні позовні вимоги також не визнав, посилаючись на відсутність коштів на виплату інфляційних та трьох процентів річних у місцевому бюджеті.

         З метою представництва інтересів держави  прокуратура  Закарпатської області в порядку статей 36-1 Закону України «Про прокуратуру»та  29 ГПК України вступила  у розгляд даної  справи.

          У письмовому поясненні прокурор просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що  відповідно до Закону України „Про виконавче  провадження” визначено  умови і  порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до  цього  закону  підлягають  примусовому виконанню у разі  невиконання їх у добровільному порядку, а виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження  та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених  у  цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які  здійснюються  на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених  цим законом, іншими  нормативно-правовими актами, виданими  відповідно до цього Закону і підлягають примусовому виконанню. Отже, моментом винесення  рішення у справі  не припиняється  обов'язок сторони, з якої  за рішенням суду стягується сума боргу, сплатити цей борг добровільно,  в порядку статті 30 Закону України „Про виконавче провадження”, але  у разі  ухилення такої особи від  виконання вказаного обов'язку, законодавством, передбачена  процедура та  заходи  боржника, а саме, державний виконавець невідкладно  розпочинає  примусове виконання, а з боржника, на підставі  статті 46 Закону України „Про виконавче провадження”, стягується  виконавчий збір за невиконання  рішення суду у строк, встановлений для добровільного виконання. Тому, на думку прокурора, застосування до  боржника заходів відповідальності за порушення  грошового зобов'язання,   передбачених  цивільним законодавством України  (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України)  є безпідставним.

          У судовому засіданні 06.11.2008  оголошувалась  перерва до 12.00год. 20.11.2008; 12.00год. 27.11.2008; 12.00год. 23.12.2008 та до 11.30год. 26.12.2008.

          Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази,  заслухавши пояснення уповноважених представників позивача, відповідачів та прокурора,   суд                                                

                                                        ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Закарпатської області  від 23 березня 2005 року по справі №11/41  позов  ДП «Закарпатбуд»до Рахівської районної державної адміністрації та Видричанської сільської ради задоволено частково, присуджено до стягнення 274056,49грн. заборгованості  за виконані роботи по відновленню автомобільних доріг  після  паводку 2001 року  згідно контрактів №№001 та 1 від квітня 2001, №1 від березня 2002 року, а також 1461,95грн. на відшкодування витрат  по оплаті державного мита  та 101,48грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        На виконання вказаного рішення судом видано наказ від 04.04.2005 №11/41, який пред'явлено стягувачем  у відділ примусового виконання рішень  державної виконавчої служби Закарпатської області, на підставі якого останнім  06.05.2005р. відкрито виконавче провадження.

        Виконання рішення проведено частково виконавчою службою, частково суму заборгованості добровільно сплачено відповідачем 1. Зокрема,  25.07.2005 перераховано суму 1794,67грн.; 05.10.2005 суму 3227,58грн.; 27.10.2005 –117,40грн.; 16.12.2005 суму 1224,81грн.; 19.07.2006 суму 225800грн.; 31.05.2007 суму 2673,29грн.; 26.06.2007 суму 39218,74грн. Таким чином, на даний час рішення суду від 23.03.2005 №11/41 виконано повністю.

          Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що  звичайно ставляться.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України   просить стягнути з відповідача 30243,59грн. інфляційних та 11954,71грн. три проценти річних  за весь період невиконання рішення суду від 23.03.2005 №11/41, а саме, за період з 03.04.2005 (набрання рішенням законної сили)  по  червень 2007 року включно.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється  частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання також припиняється  виконанням , проведеним належним чином (стаття 599 цього ж кодексу).

Отже, системний аналіз глави 50 Цивільного кодексу України про припинення зобов'язань  дає підстави вважати, що прийняття судом рішення  суду про стягнення  боргу не є підставою для припинення зобов'язань.

Водночас приписи  статті 625 Цивільного кодексу  не заперечують  звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку  заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку  індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення. Такою, зокрема, є і позиція Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 №1/384-07).

З огляду на викладене, сума  30243,59грн. інфляційних та 11954,71грн. три проценти річних, нарахованих позивачем та перевірених судом, підлягає стягненню солідарно з відповідачів 1 та 2.

Щодо заперечень відповідачів та прокурора, то суд констатує наступне.

Твердження відповідача 1 про безпідставність нарахування вказаних сум та відсутність його вини у несвоєчасному виконанні рішення через неналежне фінансування, а саме, відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає є безпідставним, так як у випадку порушення грошових зобов'язань боржник не може посилатись на неможливість виконання, оскільки гроші є  речами, цінність яких визначається номіналом, а не видом і кількістю грошових знаків, які замінюються, тому їх фізичне знищення чи відсутність у боржника не звільняють останнього від виконання грошового зобов'язання.

Щодо застосування строку позовної давності до нарахованих інфляційних та трьох відсотків річних, то до вказаних  нарахувань застосовується загальна позовна давність  у три роки, а не спеціальна, тривалістю в один рік, як наполягають прокурор та відповідачі, оскільки  зазначені проценти  не є неустойкою в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України, а належать до інших засобів  захисту цивільних прав (Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18 лютого 2002 року).

Стосовно посилання відповідача 1 на Указ Президента „Про оголошення окремих територій  Вінницької, Івано-Франківської,  Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької  областей зонами  надзвичайної екологічної ситуації”, у зв'язку з паводком, що стався 23-27 липня 2008 року, то він не може бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки вказана обставина мала місце  у липні 2008 року, тоді як інфляційні і три відсотки річних нараховані за період невиконання рішення, тобто  з 03.04.2005 по червень 2007 року.

Щодо відмови позивача в процесі розгляду справи №11/41 від стягнення  інфляційних та трьох відсотків річних, відсутність у контрактах 2001, 2002  умов щодо сплати інфляційних та трьох відсотків річних  у випадку прострочення платежу, то суд також не приймає їх до уваги, оскільки відмова від нарахування вказаних платежів у процесі розгляду  справи №11/41 стосувалась іншого періоду і не має жодного відношення до даної справи, а стосовно відсутності у контрактах умов щодо нарахування таких платежів, то стаття 625 Цивільного кодексу України не вимагає  визначення сторонами у договорі відповідальності у вигляді інфляційних та трьох відсотків річних, така має місце в силу Закону.

Стосовно посилання прокурора у письмовому запереченні про відсутність вини боржника у випадку, якщо рішення виконувалось виконавчою службою, то відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України саме боржник несе відповідальність за прострочення виконання  грошового зобов'язання, незалежно від того яким чином воно виконується. Крім того, як вже зазначалось, у випадку порушення грошового зобов'язання боржник не може посилатись на неможливість його виконання відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України. Щодо виконавчого збору, який стягується з боржника за виконання рішення виконавчою службою, то його сплата також не є підставою для звільнення боржника від відповідальності, оскільки, як свідчить системний аналіз статті 46 Закону України „Про виконавче провадження”, правова природа вказаного платежу є іншою, зокрема, вона є додатковою гарантією захисту прав стягувача, засобом впливу на недобросовісного боржника органами стягнення з метою добровільного виконання рішення, а тому його сплата не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України.

        Позивач, на підставі статті 49 ГПК України,  просить відшкодувати йому 1500грн. адвокатських послуг. У підтвердження надання таких послуг та оплати їх вартості позивач подав суду договір про надання юридичних послуг від 04.09.2008 №3/08-ГС, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/556, видане  10.11.2006, а також копію платіжного доручення  від 18.12.2008 про перерахування суми 3000грн.

        Відповідно до статті 44 ГПК України вказані витрати належать до складу судових витрат і підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених  позовних вимог, у зв'язку з чим сума 1500грн. підлягає стягненню солідарно  з  відповідачів 1 та 2  на користь позивача.      

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49,  82, 84,  85 Господарського процесуального кодексу України,

                                         СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (м.Рахів, вул.Миру, 1, код 22106207), Видричанської сільської ради (с.Видричка Рахівського району, вул.Набережна, 29, код 22115643) на користь    Дочірнього підприємства „Закарпатбуд” (м.Рахів, вул.Б.Хмельницького,50, код 31291772) солідарно суму 42198,30грн. з яких: 30243,59грн. інфляційні, 11954,71грн. три проценти річних,   а також  1500грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката; 421,98грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 118грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя                                                                                 Л.М.Якимчук