Постанова

від 15.01.2013 по справі 5008/530/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.13 Справа № 5008/530/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 16.11.2012 р. № 57-38-12 вих 12 (134 вих)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2012 р.

у справі № 5008/530/2012

за позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м.Ужгород

до відповідача-1 Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство», смт.Великий Бичків Рахівського р-ну Закарпатської обл.

до відповідача-2 ПП «Діл-Плюс», с.Водиця Рахівського р-ну Закарпатської обл.

про відшкодування 186 926, 92 грн. шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства

За участю представників:

від Прокуратури Львівської області - Куцик В.Б. (ст.прокурор відділу, службове посвідчення № 011165 від 24.10.2012 р.);

від позивача - не з»явився;

від відповідача-1 - не з»явився,

від відповідача-2 - не з»явився

Прокурору роз"яснено його права й обов"язки, передбачені ст.29 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від прокурора в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2012 р. у справі № 5008/530/2012 (суддя Васьковський О.В.) позов про відшкодування 186 926, 92 грн. шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства, задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача-2 ПП «Діл-Плюс» до спеціального фонду Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області 186 926, 92 грн. збитків за порушення лісового законодавства, а в частині позовних вимог до відповідача-1 Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» відмовлено (а.с.102-105).

Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до відповідача-2 ПП «Діл-Плюс» відмовити повністю, а позов до відповідача-1 Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» задоволити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються в основному на тому, що правопорушення виявлено в лісофонді відповідача-1 Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство», який є постійним лісокористувачем, а останній згідно з ст.ст.63-64, 86, 89-90 Лісового кодексу України несе всю відповідальність за завдану майнову шкоду (ст.1166 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області проведено перевірку Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема, в кварталах № 4/3, № 2/9, за результатами якої складено акт від 26.10.2011 р. без номера (далі - акт) (а.с.7-8).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері слід задоволити повністю, рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2012 р. у справі № 5008/530/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача-1 Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» на користь позивача 186 926, 92 грн. збитків, заподіяних лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у задоволенні позову до відповідача-2 ПП «Діл-Плюс» відмовити повністю.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до ч.1 ст.57 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Аналогічне положення міститься у ч.ч.1-2 ст.17 Лісового кодексу України.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.

Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:

власники лісів або уповноважені ними особи;

підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Державне підприємство «Великобичківське лісомисливське господарство» є постійним лісокористувачем, що підтверджується відомостями, які містяться в лісорубних квитках від 12.08.2010 р., 15.02.2011 р. терміном їх дії до 31.12.2011 р. (а.с.45, 53-54).

Суд першої інстанції своє рішення про відмову в задоволенні позову щодо солідарного відшкодування 186 926, 92 грн. збитків, заподіяних лісу внаслідок порушення лісового законодавства, мотивує постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.05.2012 р. (а.с.89-90), про що в оскаржуваному рішенні вказує, що Лакатош Іван Миколайович, який був лісничим лісництва ім.Томащука Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» та директором ПП „Діл-Плюс", вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України - службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки, його звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України на підставі п.„в" ст.1 Закону України „Про амністію" від 08.07.2011 р., а справу порушену відносно нього провадженням закрито, тобто порушення лісового законодавства допущено з вини відповідача-2 ПП «Діл-Плюс», а тому на відміну від останнього відповідач-1 звільняється від відповідальності.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком Господарського суду Закарпатської області, оскільки вина Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» доведена, питання амністії стосується відбування кримінального покарання.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2012 р. у справі № 5008/530/2012 залучено до участі в справі в якості співвідповідача ПП «Діл-Плюс» (а.с.65-66) за наявності укладених між Державним підприємством «Великобичківське лісомисливське господарство» (замовник за угодами, відповідач-1 у справі) та ПП «Діл-Плюс» (виконавець за угодами, відповідач-2 у справі) угод № № 153-155 від 24.02.2011 р. (далі - угоди) (а.с.91, 93, 95) терміном дії до 31.12.2011 р., предметом яких є співпраця з надання послуг по виконанню підготовчих робіт у лісництві (зняття завислих та сухостійних дерев), по виконанню робіт бензопилами «Штиль» по розробці лісосіки в лісництві (валка дерев, обрубка сучків, розкряжування), а також співпраця по наданню транспортних послуг трактором ЛКТ-81 по підвезенні деревини.

Висновок Господарського суду Закарпатської області про те, що відповідач-2 є відповідальною особою за порушення лісового законодавства згідно з угодами, є хибним і таким, що не відповідає договірним умовам і вимогам закону. Особа не може набути статусу постійного лісокористувача на підставі двосторонньої цивільно-правової угоди. Відповідач-1 залучив до лісорубки відповідача-2 з огляду на наявність у нього спеціальної техніки, між сторонами досягнуто згоди щодо виконання підрядних робіт, надання певних послуг шляхом підписання угод.

Згідно з п.1 ч.2 ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист … лісових насаджень.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 не було забезпечено такої охорони та захисту лісових насаджень, в результаті чого державі заподіяно матеріальну шкоду.

Частиною 1 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідно до ст.90 Лісового кодексу України основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок ...

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Господарсько-правова відповідальність як і будь-яка інша юридична відповідальність є наслідком вчинення винною особою правопорушення. Така відповідальність настає за наявності таких умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків); причинного зв"язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що суб'єктом господарсько-правової відповідальності може бути відповідач у разі встановлення належними та допустимими доказами усіх необхідних елементів - складових такої відповідальності: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між допущеним порушенням і шкодою, вини.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог (а.с.10), сума збитків у розмірі 186 926,92 грн., заподіяних лісу незаконною рубкою дерев, визначена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23.07.2008 р. № 665 і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" від 27.07.1995 р. № 555.

Як в акті, так і даному розрахунку наведено види порушень лісового законодавства, які полягають у пошкодженні дерев до ступеня неприпинення росту, незадовільній очистці місць, рубок від парубкових залишків, рубці не тих дерев, що зазначені в матеріалах відведення.

Згідно з п.6 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу.

Частиною 3 статті 105 Лісового кодексу України передбачено, що законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення лісового законодавства.

Одна з основних засад судочинства - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України), яка закріплена і в процесуальному законі, зокрема, ст.ст.4 3 , 33 ГПК України.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи норми матеріального права та фактичні обставини справи, прокурор довів протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача-1, створеного з метою організації комплексного ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів у державному лісовому фонді, шкоду, причинний зв'язок між ними та вину.

Крім того, відповідачем-1 не доведено, які саме він вчиняв дії по недопущенню таких порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позов є обгрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1264-ХП) встановлено, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється, зокрема, за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Згідно з п.34 ч.1 ст.1 Бюджетного кодексу України" місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до п.35 ст.4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 р. № 2857-VI (далі - Закон № 2857-УІ) одним з джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п.8 ст.20 Закону № 2857-VI одним із джерел формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є 70 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища (крім такого збору, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками), в тому числі: до сільських, селищних , міських бюджетів - 50 відсотків , обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків , бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Виходячи з положень ст.47 Закону № 1264-XII, п.35 ст.4 і п.8 ст.20 Закону № 2857-VI, як Державний бюджет України, так і місцеві бюджети за місцем заподіяння екологічної шкоди утворюються, зокрема, за рахунок частин грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 п.1, п.2 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. N 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03.03.2008 р. N 80), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 р. за N 67/5258, з наступними змінами та доповненнями платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" (далі - рахунок 3311). Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Зокрема, рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2012 р. у справі № 5015/1925/11, яке постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. залишено без змін, позов про стягнення 42 632, 67 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, задоволено повністю , стягнуто на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (одержувач коштів: місцевий бюджет м.Миколаїв, р/р 31515921700332 в УДК у Миколаївському районі, ідентифікаційний код 23949770, МФО 825014, код платежу 24062100) 42 632, 67 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2012 р. у справі № 5015/1925/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р. змінено , в пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2012 р. після слів "на користь" слова "держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області" замінити на "Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської обласної ради та місцевого бюджету Миколаївської міської ради". В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. залишено без змін.

Хоча резолютивна частина рішення суду першої інстанції змінена, яким вирішений спір по суті, проте реквізити для Державного бюджету України та місцевого бюджету - бюджету Львівської області не вказані, місцевий бюджет м.Миколаїва не охоплює останні, відсоткове відношення не визначено.

Кошти державних цільових фондів обслуговуються органами Державної казначейської служби України (ч.1 ст.25 Закону № 2857-VI).

До компетенції суду не входить питання розподілу коштів між державним і місцевим бюджетами. Суд встановлює наявність або відсутність правових підстав для відшкодування шкоди повністю чи частково.

Отже, враховуючи вищевикладене (норми матеріального права та здійснений правовий аналіз останньої судової практики Вищого господарського суду України (справа Господарського суду Львівської області № 5015/1925/11, судові акти в якій долучені до її матеріалів ), колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає скасуванню, а доводи апелянта - задоволенню.

У зв»язку зі скасуванням рішення відповідно до п.10 ч.2 ст.105 ГПК України судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат.

Згідно з ч.4 ст.49 ГПК України в редакції Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011 р. (далі - Закон № 3674-УІ) , стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати судового збору, господарський суд повинен виходити з такого.

Якщо позов залишено без задоволення, судовий збір не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати (п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 з наступними змінами та доповненнями).

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері задоволити повністю.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2012 р. у справі № 5008/530/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме:

Стягнути з Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» (90615, Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт.Великий Бичків, вул.Промислова, 39; ідентифікаційний код 22114678) на користь Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (88018, м.Ужгород, вул.Швабська, 14; ідентифікаційний код 34888559) 186 926, 92 грн. збитків, заподіяних лісу внаслідок порушення лісового законодавства.

У задоволенні позову до відповідача-2 ПП «Діл-Плюс» відмовити повністю.

3. Судові витрати покласти на відповідача-2.

Стягнути з Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» (90615, Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт.Великий Бичків, вул.Промислова, 39; ідентифікаційний код 22114678) на користь Державного бюджету України (отримувач - Управління державної казначейської служби України у м.Ужгороді Закарпатської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, розрахунковий рахунок № 31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - Господарський суд Закарпатської області) 3 738, 54 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 869, 27 грн. за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази з дотриманням вимог ч.1 ст.116 ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" від 18.09.2012 р. № 5288-VI , який набрав чинності 01.12.2012 р.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин