Постанова

від 16.01.2013 по справі 2/76/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 2/76/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

суддя Юрчук М.І. ,

суддя Василишин А.Р.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Смик Л.М., Кривешко М.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.12 р. у справі № 2/76/2012/5003 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

до Приватного підприємства "Завод торгівельного обладнання"

про стягнення заборгованості за природний газ в сумі 5 552,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 року у справі № 2/76/2012/5003 в позові Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» до Приватного підприємства "Завод торгівельного обладнання" про стягнення заборгованості за природний газ в сумі 5 552,53 грн. відмовлено /а.с.56-57/.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити /а.с.64-69/.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що в рішенні місцевого господарського суду не відображені встановлені в судовому засіданні факти, зокрема те, що комерційний вузол обліку газу розташований на території ПП "Завод торгівельного обладнання". Крім того, апелянт вважає посилання суду на наявні заперечення в акті подачі-прийому № УГГ-01791 від 28.02.2012 року безпідставними, оскільки позивачем в позовних вимогах заявлено про стягнення заборгованості за природний газ, спожитий виключно у березні-липні 2012 року. Скаржник вказує, що згідно договору № П12-141 від 01.01.2012 року, акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником, відтак, враховуючи той факт, що даний акт був підписаний відповідачем, то останній є доказом наданих послуг з постачання газу та підставою для здійснення відповідних розрахунків. Таким чином, на думку апелянта, підстави для відмови в задоволенні позову відсутні, просить рішенням господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Вінницької області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /а.с.75-76/.

16 січня 2013 року позивач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив; про причини неявки суд не повідомив. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» належним чином повідомлене про дату, час і місце розгляду справи /а.с.74/.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників позивача ті відповідача.

В судовому засіданні 16 січня 2013 року, представники відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

01 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (надалі - постачальник, позивач, апелянт) та приватним підприємством «Завод торгівельного обладнання» (надалі - споживач, відповідач) укладено договір № П12-141 на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до п.1.1 якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (надалі -Договір) /а.с.8-11/.

Відповідно до п.1.2 Договору, передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку № 1 до договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік визначені сторонами в додатку № 2.

Відповідно до п.3.2 Договору, облік обсягів газу, що транспортується на умовах цього Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за № 67/11941.

Згідно пункту 3.3 Договору, кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до договору. У разі розташування вузлів обліку до межі балансової належності об'єктів споживача витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, віднімаються від загального обсягу про транспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку. У разі розташування вузлів обліку за межею балансової належності об'єктів споживача витрати і втрати газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу про транспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку. Витрати і втрати газу розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003р. № 264, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.2003р. за № 570/7891, та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003р. № 264, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.2003р. за № 571/7892, та оформлюються окремим додатком до договору.

Загальна сума Договору складається з вартості фактично переданого за цим договором газу з урахуванням ціни його транспортування (пункти 4.1, 4.2. Договору).

Згідно з пунктами 4.6, 4.7 Договору, оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється споживачем виключно грошовими коштами 100% авансовим платежем, не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до початку місяця поставки.

Відповідно до п.2.8 Договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання - передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних постачальника.

Відповідач акти подачі-прийому та реалізації газу підписав з запереченнями, що, в свою чергу, підтверджує факт невідповідності заявленого позивачем обсягу спожитого відповідачем газу, фактично спожитому, а саме:

- в Акті № УГГ-01791 від 28.02.12 - за лютий місяць - є заперечення на 447 м.куб. газу, що складають виробничо-технологічні втрати на суму 2104,45 грн.;

- в Акті № УГГ-03687 від 30.03.12 - за березень місяць - є заперечення на 477 м.куб. газу, що складають виробничо-технологічні втрати на суму 2245,69 грн. /а.с. 13/;

- в Акті № УГГ-05165 від 28.04.12 - за квітень місяць - є заперечення на 462 м.куб. газу, що складають виробничо-технологічні втрати на суму 2175,07 грн. /а.с.14/.

Відповідно до част.1 ст.13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У відповідності до част.2 ст.13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Відтак, оскільки ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" є гарантованим постачальником, договори, укладені із споживачами щодо постачання природного газу мають відповідати змісту типового договору про постачання природного газу.

Відповідно до пункту 3.3 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011р. № 1580, витрати і втрати газу розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 570/7891, та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 571/7892, та оформлюються окремим додатком до Договору .

Судом встановлено, що аналогічна умова міститься в п.3.3 Договору на постачання природного газу, укладеному між позивачем та відповідачем.

В порушення п.3.3 Договору сторонами порядок нарахування і сплати виробничо-технологічних витрат газу окремим додатком до Договору не оформлено.

Окрім того, позивачем не надано розрахунку виробничо-технологічних витрат газу за лютий, березень та квітень 2012 року, вказаних в актах приймання-передачі газу, і які мали виконуватися на підставі Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування.

Згідно з част.1 ст.627 ЦК України, Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведеного, поскільки Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.2012р. № П12-141 позивач та відповідач не обумовили порядок сплати виробничо-технологічних витрат, то позовні вимоги про стягнення 5 552,53, грн. заборгованості за природний газ, що виникла у зв'язку з несплатою виробничо-технологічних витрат, є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.12 р. у справі № 2/76/2012/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 2/76/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.