cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2013 року Справа № 2/76/2012/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І., розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 року у справі господарського судуВінницької області за позовомпублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" доприватного підприємства "Завод торгівельного обладнання" простягнення 5 552,53 грн. в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Кучер А.В. - відповідача:не з'явились; ВСТАНОВИВ:
У вересні 2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до ПП "Завод торгівельного обладнання" про стягнення 5 552,53 грн. заборгованості за договором №П12-141 від 01.01.2012 року на постачання природного газу.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 року в позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" подало касаційну скаргу, в якій просить прийняті у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та надана невірна юридична оцінка обставинам справи, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (як постачальником) та ПП "Завод торгівельного обладнання" (як споживачем) укладено договір №П12-141 на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до п.1.1 якого, постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором
Предметом даного судового спору, є вимога позивача про стягнення заборгованості щодо оплати вартості виробничо-технологічних втрат газу за цим договором.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність стягнення цих витрат, оскільки умовами договору, зокрема, додатком до договору, сторони не визначили порядок їх сплати.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного встановлення дійсних фактичних обставин у справі виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.1.2 договору, передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку № 1 до договору.
Відповідно до п.3.2 договору, облік обсягів газу, що транспортується на умовах цього договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за № 67/11941.
Зазначені Правила були затверджені на виконання Указу Президента України від 14.04.2000 N 598 "Про Міністерство палива та енергетики України" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 N 1089 "Про Концепцію створення єдиної системи обліку природного газу" та регламентують взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ.
Відповідно до п.5.17 цих Правил, у разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, витрати і втрати газу, які виникають на газопроводі та на його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу . Розрахунки цих втрат і витрат проводяться відповідно до Методик визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 №264 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 09.07.2003 за №570/7891 та за №571/7892.
Аналогічні положення містяться в п.3.3 договору.
Відповідно до розділу 4 зазначеної Методики, виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.
Пунктом 5.10 Методики зазначено, що під час розрахунку виробничо-технологічних втрат газу враховуються всі елементи системи газопостачання, через яку протранспортовано одержаний від постачальника газ. У разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, втрати газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, розраховуються відповідно до даної Методики, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу .
Враховуючи наведенні положення Правил, Методики та умов договору, за переконанням колегії суддів, судам необхідно було з'ясувати розташування комерційного вузла обліку газу, а саме, чи знаходиться вузол обліку до межі балансової належності об'єктів відповідача чи за межею балансової належності, відповідно з чим, з'ясувати правомірність віднесення позивачем сум вартості виробничо-технологічних (нормованих) втрат газу до загального об'єму отриманого відповідачем газу, чого зроблено не було.
Крім того, щодо посилань судів, як на підставу відмови в позові на те, що позивачем не надано розрахунку виробничо-технологічних втрат газу за лютий, березень та квітень 2012 року, вказаних в актах приймання-передачі газу, то, колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд не був позбавлений можливості перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань.
Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення даного спору і не були в повному обсязі перевірені судами під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що попередні судові інстанції в порушення вимог ст.43 ГПК України повно, всебічно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, дійшли поспішних висновків, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, у разі необхідності призначити у справі судову експертизу і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року та рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 року у справі №2/76/2012/5003 скасувати.
Справу №2/76/2012/5003 передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Головуючий М.М.Черкащенко
Судді Л.В.Жукова
В.І.Студенець
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 27.03.2013 |
Оприлюднено | 29.03.2013 |
Номер документу | 30276938 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Черкащенко М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні