Ухвала

від 05.12.2006 по справі 41/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.12.06р.

Справа № 41/34

Розглядається скарга  Приватного підприємства "Каліпсо", м. Дніпропетровськ

на дії державної виконавчої служби  в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

У справі

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія", с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область 

до  Приватного підприємства "Каліпсо", м. Дніпропетровськ 

про стягнення заборгованості 9000,04 грн.

Суддя  Орешкіна Е.В.

Представники:

  Від скаржника: Лінник А.О., довіреність № 05/01-01 від 05.01.06

від позивача: Полив'яна Ю.М., довіреність № 77 від 08.11.06 року

Від ВДВС: Постольник Н.М. довіреність № 7 від 18.09.06 року

Від заінтересованої особи ДП "Магарач": Бондаренко В.В., довіреність № 11663 від 01.11.05 року 

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Каліпсо” просить суд визнати неправомірними дії ДВС у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо опису та арешту майна, зазначеного у Акті серії АА № 893004 від 15.06.06 року як такого, що не належить Приватному підприємству „Каліпсо” –боржнику у виконавчому провадженні.

В обґрунтування скарги заявник посилається на ті обставини, що в ході примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.05 року державна виконавча служба у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська описала та наклала арешт на майно, що знаходиться в каб. № 526 будинку № 3 по вул. 152 Дивізії у м. Дніпропетровську, про що склала акт серії АА № 893004 опису й арешту майна Приватного підприємства „Каліпсо”, яке скаржнику не належить, а належить ДП „Магарач”. При цьому, посилається на те, що до початку опису та арешту майна ДВС Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було відомо про те, що в кімнаті № 526 буд. № 3 по вул. 152 Дивізії м. Дніпропетровська ПП „Каліпсо” не знаходиться, а також відсутнє його майно. Вважає, що безпідставним зверненням стягнення на майно, яке не належить ПП „Каліпсо” (боржнику у виконавчому провадженні) державна виконавча служба порушила норми ст. ст.. 50, 51, 55, 64 Закону України „Про виконавче провадження”, якими передбачено право державної виконавчої служби звертати стягнення на майно, що належить на праві власності лише боржнику, а не будь-якій іншій особі та право накладати арешт на майно лише після звернення до суду з заявою про заміну способу виконання рішення суду, оскільки в наказі господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.05 року у справі № 41/34 вказаний рахунок боржника, з якого ДВС мала стягувати грошові кошти.

Представник ДП „Магарач” скаргу підтримав та просить суд її задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укролія” проти викладених в скарзі обставин заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вважає дії ДВС щодо опису та арешту майна законними, просить суд в задоволенні скарги відмовити.

Відділ державної виконавчої служби в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проти скарги заперечує, вважає її необґрунтованою з посиланням на те, що викладені в ній обставини не підтверджуються доказами та боржник своїми діями намагається затягнути виконання рішення господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та заінтересованої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.05 року господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення суду від 19.04.05 року видано наказ у справі № 41/34 про стягнення з Приватного підприємства „Каліпсо” –49000, м. Дніпропетровськ, вул. 152 Дивізії, 3 кім. 526, код ЄДРПОУ 31891155, (р/р 2600601392667 в КБ „Приватбанк”, МФО 307112)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрОлія” –38523, Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр, вул. Садова,4, код ЄДРПОУ 31577685,( р/р 26003362642067 в ПРУ КБ „Приватбанк” м. Полтава, МФО 331401) суми боргу 9000,04 грн. (дев'ять тисяч грн. 04 коп.), витрат по сплаті держмита в сумі 90,00 грн.  (дев'яносто грн. 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн. (сто вісімнадцять грн.).

19.05.06 року державним виконавцем Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду від 04.05.05 року у справі № 41/34 та боржнику надано строк до 25.05.05 року для добровільного виконання рішення суду.

Згідно ст.. 30 Закону України „Про виконавче провадження”, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання, тобто вчиняє відповідні процесуальні дії.

Статтею 5 Закону України „Про виконавче провадження” надано право державному виконавцю накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

У встановлений державним виконавцем постановою від 19.05.05 року строк боржник добровільно не виконав рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.05 року у справі № 41/34.

Відповідно до ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження”, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних  організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові майно, за винятком майна, на яке, згідно з законом, не може бути накладено стягнення.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти ( в даному випадку в наказі господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.05 року у справі № 41/34 указаний розрахунок боржника –2600601392667 в КБ „Приватбанк”, МФО 307112), то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець звертається до органу, який видав виконавчий документ з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах в обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Закрите акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк”,                                     м. Дніпропетровськ значиться під МФО 305299. Позивачем при поданні до господарського суду позову помилково був  вказаний розрахунковий рахунок відповідача, тому державним виконавцем на розрахунковий рахунок,  зазначений в наказі господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.05 року, а саме на р/р 2600601392667 в КБ „Приватбанк”, МФО 307112 арешт не накладався, у зв'язку з невірним зазначенням МФО банку.

Листом № 2475 від 27.02.06 року ДВС у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулося до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з запитом відомостей щодо наявності номерів всіх рахунків боржника в банківських установах, на який ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було повідомлено, що боржником відкрито два розрахункові рахунки в ТОВ „Діалогбанк” східний з зазначеним МФО в наказі господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.05 року та два розрахункові рахунки в ДОД АППБ „Аваль”, які були закриті 04.08.04 року.

З огляду на викладене, суд не вбачає порушень з боку державної виконавчої служби порядку звернення стягнення на майно боржника, визначеному ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки вказаного в виконавчому документі розрахункового рахунку приватного підприємства „Каліпсо” ніколи не існувало та грошових коштів на ньому  в наявності не було.

15.06.06 року державним виконавцем при примусовому виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.05 року у справі № 41/34 у присутності понятих Трегуб Ю.І. та Колінько О.Г. проведено опис майна, що належить боржнику (скаржнику), про що складений акт опису й арешту майна серії АА № 893004, при цьому описане майно прийняте на відповідальне зберігання Бондаренко В.В. (директором заінтересованої особи при розгляді скарги - ДП „Магарач”).

Посилання скаржника на те, що виконавчі дії щодо арешту майна боржника не могли проводитися у присутності понятих Трегуб Ю.І. та Колінко О.Г., оскільки вказані особи підлеглі та підконтрольні державній виконавчій службі, так як є державними виконавцями, суд не може прийняти до уваги, оскільки воно спростоване довідкою ДВС у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 02-18/12968187 від 03.10.06 року, з якої вбачається, що на момент опису та арешту майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 152-ї Дивізії,3, кімн. 526 було запрошено понятими Трегуб Ю.І. та Колінько О.Г., які на момент складення даного акту а органі ДВС у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська державними виконавцями не працювали.

Твердження скаржника з приводу того, що до початку опису та арешту майна державній виконавчій службі було відомо про те, що в кімнаті № 526 буд. № 3 по вул. 152 Дивізії м. Дніпропетровська приватне підприємство „Каліпсо” не знаходиться, а також відсутнє його майно судом не приймаються, оскільки акт державного виконавця від 15.06.06 року про відсутність за вказаною адресою боржника складений державно виконавчою службою зі слів директора ДП „Магарач” Бондаренко В.В., поданий ним державній виконавчій службі договір оренди № 9-05 від 01.11.05 року не може вважатись доказом наявності будь-якої особи права власності на арештоване майно, інших документів, які б підтверджували право власності або законного користування цим майном ДП „Магарач” 15.06.06 року державній виконавчій службі його директором Бондаренко В.В. не надавалось, що особисто ним підтверджено в судовому засіданні.

Державний виконавець здійснив виконавчі дії щодо майна, зазначеного в скарзі за адресою місцезнаходження юридичної особи боржника, вказаною у виконавчому документі та в судовому рішенні, та скаржником не доведено, що він звертався до державної виконавчої служби з заявою щодо зміни свого місцезнаходження, що був зобов'язаний зробити у відповідності із ст.. 11 Закону України „Про виконавче провадження”, навпаки, в своїх зверненнях до органу Державної виконавчої служби під час провадження виконавчих дій (а.с. 79), зазначає адресу: м. Дніпропетровськ, вул. 152-ї Дивізії,3, к. 525, 526, 527, тому суд вважає, що у державного виконавця не було підстав вважати арештоване майно таким, що належить іншій юридичній особі.

З огляду на викладене, суд не вбачає порушення прав зі сторони боржника, спрямованих діями державної виконавчої служби Бабушкінського району м. Дніпропетровська при примусовому виконанні наказу господарського суду від 04.05.05 року.

Разом з тим слід зазначити наступне.

Ст. 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та конституційне право на судовий захист відповідно до ст.. 64 Основного Закону України не може бути обмежено.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Згідно ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження” , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути право власності на описане майно або право володіння ним.

Одже, ДП „Магарач” та Бондаренко В.В., при наявності таких документів, можуть звернутися до суду з позовами про звільнення з-під арешту описаного та арештованого майна за актом серії АА № 893004 від 15.06.06 року, при цьому, на вимоги про виключення майна з опису поширюється передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності. Однак реальність повернення майна в натурі залежить від строку пред'явлення позову, оскільки в разі продажу майна в порядку виконавчого провадження власник втрачає право витребування його в натурі від добросовісного набувача, що отримав його оплатно, а може розраховувати лише на компенсацію вартості цього майна.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 5, 50, 59 Закону України „Про виконавче провадження”, ст. ст. 33, 34, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В вимогах, викладених в скарзі, відмовити.

Суддя

 Е.В. Орешкіна