Постанова

від 24.01.2009 по справі 49/155-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/155-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2009 р.                                                           Справа № 49/155-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Русланова Л.І.

відповідача -  Зінченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 2819Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 04.11.08 р. по справі № 49/155-08

за позовом ТОВ "ТрансфармПлюс", м. Київ

до ТОВ ВП "Квант", м. Харків

про стягнення 40000,00 грн.

та за зустрічним позовом - ТОВ ВП "Квант", м. Харків

до - ТОВ "ТрансфармПлюс", м. Київ

про стягнення 41359,00 грн.

встановила:

У липні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив стягнути кошти у розмірі 40000 грн. у рахунок платежу за простим векселем № 80351566031561 з посиланням на те, що на вимогу позивача від 20.05.2008 року про погашення частини грошового зобов'язання за простим векселем відповідач кошти не сплатив, відповіді на претензію не надав.

Відповідач подав зустрічну позовну заяву,  в який  просив суд стягнути з ТОВ "Трансфарм Плюс" суму по відшкодуванню збитків у розмірі 41359,00 грн.

Рішенням господарського суду  Харківської області від 04.11.2008 р. по справі № 49/155-08 (суддя - Кононова О.В.) позовні вимоги первісного позову  ТОВ "Трансформ Плюс"  задоволені повністю та стягнуто з ТОВ Виробничого підприємства "Квант" на користь ТОВ "Трансформ Плюс"  - 40000,00 грн. коштів в рахунок платежу за простим векселем, 400 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову ТОВ ВП "Квант" відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що  відповідач не надав доказів сплати залишку грошового зобов'язання за простим векселем та  за зустрічним позовом не доведено наявності противоправної поведінки відповідача по зустрічному позову та не підтверджений  розмір збитків.

Відповідач за первісним позовом з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення  скасувати в повному обсязі та постановити нове рішення, яким  відмовити у задоволенні первісного позову, та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на те, що  рішення  прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні.

У апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що позивач фактично відмовився від виконання зобов'язання за договором від 30.12.2005 р. та посилання відповідача за зустрічним позовом на скорочення фінансування не є підставою для односторонньої відмови від зобов'язання по договору. Окрім того, суд не врахував той факт, що у відповідності до ст. 34 Уніфікованого закону, простий  вексель, строком до пред'явлення, підлягає оплаті протягом 1 року від дати його складання.

      Позивач за первісним позовом з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

    Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, встановила, що 30.12.2005 року ТОВ Виробниче підприємство "Квант" (відповідач по первісному позову) видав простий вексель № 80351566031561, відповідно якого за наказом ТОВ "ДС" відповідач повинен був сплатити 120000,00 грн.

     Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

    Згідно зі  ч. 2 ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі запроваджений Женевською Конвенцією 1930 року (далі Уніфікований закон) простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням, а ст. 77 Уніфікованого закону передбачено, що до простих векселів застосовують такі ж положення, що стосуються і переказних векселів, у тій мірі, у який вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення стосовно: індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); позовної давності (статті 70,71).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ТОВ "ДС" право вимоги за вказаним векселем передав ТОВ "Трансформ Плюс" (позивач по первісному позову) шляхом здійснення індосаменту.

Відповідно до ст. 14 Уніфікованого закону індосамент переносить усі права, що випливають із переказного (простого) векселю.  

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що внаслідок здійснення індосаменту, позивач по первісному позову отримав права векселедержателя, а відповідач продовжував нести обов'язки векселедавця.

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону переказний (простий) вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в порядку досудового врегулювання спору, 19.10.2006 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 19/10/3 про оплату простого векселю № 80351566031561, яка відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

Листом від 28.11.2007 року № 28/11 позивач  знов звернувся до відповідача з вимогою оплатити вексель, у зв'язку з чим платіжним дорученням № 4683 від 17.12.2007 року відповідач перерахував позивачеві 80000,00 грн. в погашення спірного векселю, в платіжному дорученні в графі "призначення платежу" зазначено: повернення кредиторської заборгованості за листом 28/11 від 28.11.2007 року.

20.05.2008 року позивач направив відповідачеві претензію № 1 про сплату 40000,00 грн. залишку грошового зобов'язання за простим векселем, але відповідач відповіді на претензію не надав, кошти в сумі 40000,00 грн.  не перерахував.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Статтею 70 Уніфікованого закону передбачено, що позовні вимоги векселедержателя до векселедавця припиняються по закінченню трьох років, які вираховуються від дати настання строків платежу.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивачем не пропущений трирічний строк давності встановлений для звернення векселедержателя до суду з позовом про стягнення заборгованості з векселедавця простого векселя, що обраховується з відповідної дати наступного після його видачі року.

Згідно зі  ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати в рахунок платежу за простим векселем № 80351566031561, та правомірно задовольнив позов щодо стягнення з відповідача по первісному позову 40000,00 грн.

Щодо зустрічного позову про стягнення з ТОВ "ТрансфармПлюс" суми по відшкодуванню збитків у розмірі 41359,00 грн., судова колегія  встановила, що 25.09.2004 року ТОВ "Діагностичні системи" (ТОВ "ДС") (Покупець) та ТОВ ВП "Квант" (Виробник) склали проект договору поставки № 2508, умовами якого була передбачена поставка позивачем по зустрічному позову апарату рентгено - флюорографічного перевізного "Індіарс-П" на авто шасі "Богдан А-091 Isuzu" на адресу замовника ТОВ "ТрансфармПлюс". Зазначений проект був підписаний з боку ТОВ ВП "Квант", зі сторони ТОВ "ДС" підпис в договорі відсутній, а отже він є неукладеним відповідно до приписів ч. 8. ст. 181 Господарського кодексу України. До проекту договору сторони склали додаток № 1 - специфікація на суму вартості обладнання - 380000,00 грн. Додаток №1 підписаний також лише ТОВ ВП "Квант".

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "ДС" платіжним дорученням провело часткову оплату вищезазначеного обладнання в сумі 120000,00 грн., на підставі рахунку № Кв-000017 від 07.10.2004 року.

Проте, листом № 13/07-3 від 13.07.2005 року у зв'язку із скороченням фінансування відмовилось від придбання обумовленого обладнання та прохало повернути перерахований авансовий платіж в розмірі 120000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "ДС".

30.12.2005 року ТОВ Виробниче підприємство "Квант" видало простий вексель № 80351566031561, відповідно якого за наказом ТОВ "ДС" відповідач повинен був сплатити 120000,00 грн. Право вимоги по векселю № 80351566031561 в подальшому перейшло шляхом індосаменту до ТОВ "ТрансфармПлюс".

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 30.12.2005 року між ТОВ ВП "Квант" та ТОВ "Трансформ Плюс" був укладений договір № 30/12-05 поставки медичного обладнання, відповідно якого позивач по зустрічному позову згідно специфікації, яка є додатком № 1 до договору, зобов'язався поставити відповідачеві по зустрічному позову апарат рентгено - флюорографічний перевізний "Індіарс-П", вартість якого складає 380000,00 грн.

Відповідно до розділу 3 договору "Порядок розрахунків", покупець - ТОВ "ТрансфармПлюс" здійснює попередню оплату в розмірі 260000,00 грн. на розрахунковий рахунок "виробника" - ТОВ ВП "Квант". Остаточна оплата в розмірі 120000,00 грн. проводиться протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

Позивач по зустрічному позову вказує, що по домовленості між сторонами вексель № 80351566031561 від 30.12.2005 року вважався передплатою за цим договором.

Суд першої інстанції обґрунтовано  не прийняв до уваги це твердження відповідача, оскільки вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити в обумовлений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).  Тобто, вексель № 80351566031561 за своєю суттю є грошовим зобов'язанням ТОВ ВП "Квант" по сплаті ТОВ "ТрансфармПлюс" визначеної  грошової суми, тому, навіть якщо б договором було передбачено форму розрахунку шляхом передачі векселів він не може бути прийнятий як виконання ТОВ "Трансфарм Плюс" зобов'язання щодо попередньої оплати за виконання позивачем по зустрічному позову договору щодо поставки медичного обладнання.

Інших доказів проведення попередньої оплати, як того вимагає п. 3.1 договору, сторони до матеріалів справи не надали.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка обладнання здійснюється "виробником" протягом 20 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати за обладнання.

Позивач по зустрічному позову зазначає, що у відповідності до специфікації, ТОВ ВП "Квант" виконало роботи з виготовлення апарату рентгено - флюорографічного перевізного " Індіарс-П " (заводський № 3034) на авто шасі "Богдан", в підтвердження чого посилається на протокол приймально - здавальних випробувань № 02/01-06 від 30.01.2006 року.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що згідно протоколу приймально - здавальних випробувань № 02/01-06 від 30.01.2006 року, був випробуваний апарат рентгено - флюорографічний перевізний "Індіарс-П" (заводський № 3034) по всіх необхідних показниках, але цей протокол не містить посилань, що вказане медичне обладнання випробувалось та було виготовлено на виконання зобов'язання ТОВ ВП "Квант" відповідно договору від 30.12.2005 року для ТОВ "ТрансфармПлюс".

Позивач по зустрічному позову, посилаючись на листи № 19/10/3 від 149.10.2006 року та № 28/11 від 28.11.2007 року ТОВ " ТранфармПлюс " вважає, що відповідач за зустрічним позовом односторонньою відмовився від виконання зобов'язань за договором.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вищезазначені  листи не містять посилань на укладений між сторонами договір № 30/12-05 від 30.12.2005 року, а містять посилання на перерахування 23.07.2004 р. на розрахунковий рахунок ТОВ ВП "Квант" 120000,00 грн. попередньої оплати та вимогу провести погашення векселя № 80351566031561 від 30.12.2005 року на суму 120000,00 грн.

Згідно умов договору  № 30/12-05 від 30.12.2005 року, укладеним  між ТОВ ВП "Квант" та ТОВ "ТрансфармПлюс", ТОВ ВП "Квант" зобов'язався поставити спірне обладнання, а ТОВ "ТрансфармПлюс" зобов'язався сплатити його вартість.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання позивача по зустрічному позову на виконання з його сторони своїх зобов'язань за договором не знайшли документального та письмового підтвердження, оскільки до матеріалів справи не додано жодного доказу в обґрунтування позиції позивача, що апарат рентгено - флюорографічний перевізний "Індіарс-П" (заводський № 3034), який випробувався відповідно протоколу приймально - здавальних випробувань № 02/01-06 від 30.01.2006 року, був виготовлений на виконання договору, укладеного з ТОВ "Трансфармплюс".  

Позивач в зустрічному позові просить суд стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 41359,00 грн. До позовної заяви доданий розрахунок позовних вимог, відповідно якого до заявленої до стягнення суми увійшли: витрати на заробітну плату працівників щодо виготовлення обладнання, загальновиробничі витрати, витрати на соціальне страхування щодо монтажу обладнання, пуско - налагоджувальних робіт та демонтажу обладнання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Притягнення до цивільно - правової відповідальності можливе лише за наявності визначених законом умов, а саме: протиправної поведінки особи; шкідливого результату такої поведінки; причинного зв'язку між поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Їх сукупність складає склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно - правової відповідальності. Тобто, закон пов'язує можливість відшкодування збитків саме у разі вчинення цивільного правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що до матеріалів справи не додано доказів в підтвердження того, що визначені позивачем по зустрічному позову в розрахунку суми були дійсно сплачені у зв'язку з виготовленням медичного обладнання на замовлення ТОВ " ТрансфармПлюс ". Факт їх наявності та розмір не підтверджений належними доказами та не знаходиться у необхідному зв'язку з діями відповідача у вигляді неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором № 30/12-05 від 30.12.2005 року.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що матеріалами справи та позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача по зустрічному позову та взагалі будь яких протиправних дій відповідача, які б могли привести до шкідливого для ТОВ ВП "Квант" результату, правомірності віднесення цієї суми до категорії збитків,  факт їх наявності та розмір.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачем не доведено вини відповідача в невиконанні своїх зобов'язань за договором № 30/12-05 від 30.12.2005 року, в зв'язку з чим, підстав для стягнення з нього збитків, які нібито виникли у позивача в результаті цього невиконання, в даному випадку відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем за первісним позовом не виконано.

     Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам  справи, а доводи відповідача за первісним позовом не можуть бути підставою для його скасування, керуючись Законом України " Про цінні папери та фондовий ринок ", ст. ст. 22, 526, 599 ЦК України, ст. ст. 193, 224 ГК України,  ст. ст. 101-105 ГПК України,

                                                         постановила:

          Рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2008 р. по справі № 49/155-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 24.01.2009 р.