Постанова

від 20.01.2009 по справі 6/210

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/210

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.01.2009  року                                                                      Справа № 6/210

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                                  Єжової С.С.

                                                  Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання:                      Шабадаш Д.С.

за участю представників:

від  позивача:                               -Несін О.М., начальник юридичного відділу,

дов. №06-73 від 20.01.09;

від  відповідача:                              -Коваленко С.В., представник за дов. б/н від 29.12.08;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Торговий дім „Мегаром”, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  18.12.08

по справі                                        №6/210 (суддя –Василенко Т.А.)

за позовом:                                        Закритого акціонерного товариства

                                                  „Луганський м'ясокомбінат”, м. Луганськ

до відповідача:                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Торговий дім „Мегаром”, м. Луганськ

про                                                  стягнення 14115  грн. 55 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У листопаді 2008 року Закрите акціонерне товариство „Луганський м'ясокомбінат”, м. Луганськ (далі за текстом –ЗАТ „Луганський м'ясокомбінат”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 07.11.08 №06-2013 з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім  „Мегаром”, м. Луганськ (далі за текстом –ТОВ „Торговий дім „Мегаром”, відповідач), заборгованості за поставлений за договором №54 від 13.01.06 товар у сумі 13916 грн.      00 коп., пені за прострочення терміну оплати товару у сумі 199 грн. 55 коп. (всього –14115 грн. 55 коп.).

          Рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.08 у справі №6/210 позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 13916 грн. 00 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 139 грн. 16 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі        116 грн. 33 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згадане рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

-положеннями ст.ст.  526, 599, 616, 926 Цивільного кодексу України, положеннями договору поставки №54 від 13.01.06, укладеного сторонами у даній справі;

-між сторонами у справі 13.01.06 укладено договір №54, за умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача відповідну продукцію, а останній –прийняти та оплатити її на умовах договору;

-із товаро-транспортних накладних (а.с. 8-14) та розрахунку позивача вбачається, що ним на виконання умов вказаного договору було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 13916 грн. 00 коп., яку останній не оплатив, у зв'язку з чим залишилась заборгованість на цю суму; відповідачем   вказані обставини та сума не спростовані;

-із матеріалів даної справи вбачається, що оплата за поставлений відповідачу товар позивачу не надійшла;

-згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а в даному випадку, відповідачем зобов'язання з оплати виконано неналежним чином і позивач не отримав оплату за відвантажену продукцію;

-матеріалами даної справи підтверджено, що відповідачем були здійснені заходи щодо перерахування коштів на рахунок позивача за поставлену продукцію, але внаслідок неналежної роботи банківської установи кошти були заблоковані на рахунку відповідача. Тобто, відповідач не довів суду, що належним чином виконав зобов'язання перед позивачем у частині оплати поставленої продукції, але довів, що не несе відповідальності за несвоєчасне перерахування списаних коштів;

-позов підлягає задоволенню частково у сумі заборгованості –13916 грн. 00 коп., у задоволенні позовних вимог щодо пені слід відмовити;

-вимоги відповідача за відзивом залишаються поза увагою, оскільки не мають відношення до предмету спору, який розглядається в рамках даної справи.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.08 у справі №6/210, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 27.12.08 б/н, у якій просить згадане рішення скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення.

          В обґрунтування згаданої апеляційної скарги відповідач зазначає, що, на його думку:

          -оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним з причин порушення норм процесуального та матеріального права;

          -у судовому засіданні 18.12.08 відповідачем було заявлено клопотання про залучення як представника відповідача –адвоката Коваленко С.В. і перенесення розгляду засідання на іншу дату у зв'язку з необхідністю ознайомлення вказаної особи з матеріалами справи. Проте, суд першої інстанції відхилив заявлене клопотання на підставі того, що у судовому засіданні на стороні відповідача є представник, а адвокат у судове засідання не прибув та довіреність не надав;

          -при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції була проігнорована стаття 59 Конституції України, у якій вказано, що кожний має право на правову допомогу, і для забезпечення права на захист, і для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах, в країні діє адвокатура;

          -згідно штатного розкладу відповідача в його штаті відсутня посада юриста і у зв'язку з тим, що в ході судового процесу у відповідача виникла необхідність в отриманні правової допомоги, відповідач був вимушений звернутися до адвоката, з яким уклав договір про надання правової допомоги; суд першої інстанції не дав змоги відповідачу представити цей договір, оскільки після заяви вказаного клопотання суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення у відсутність адвоката, який не зміг прибути у судове засідання у зв'язку із хворобою;

          -не допустивши адвоката до розгляду даної справи у судовому засіданні, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, таким чином, право відповідача на правову допомогу адвоката було порушено;

          -відсутність спеціаліста з області права у судовому процесі з боку відповідача призвела до того, що відповідачем не було представлено до суду усіх доказів, підтверджуючих його доводи;

          -суду першої інстанції до даної справи у якості третьої особи треба було залучити банківську установу –філію „Відділення Промінвестбанку в м. Луганську”, оскільки прийняття рішення у даній справі може вплинути на її права та обов'язки відносно перерахування грошових коштів відповідача, які є у нього на рахунку на користь позивача; залучення третьої особи відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі може бути зроблено за ініціативою суду, але господарський суд Луганської області це не зробив;

          -судом першої інстанції порушено ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює, що суддя сприяє учасникам судового процесу у здійсненні належних їм прав;

          -при розгляді позову суд першої інстанції проігнорував також той факт, що пред'явлений позов ґрунтується тільки на нормах цивільного законодавства. Позивач при поданні позову в місцевий господарський суд в ньому не зазначив, які саме норми господарських правовідносин порушив відповідач; у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також посилається тільки на норми цивільного законодавства;

          -при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені приписи ст. 54 Господарського процесуального кодексу України;

          -місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні не вказав в чому конкретно полягає неналежне виконання відповідачем договору, укладеного сторонами у даній справі, та не зіслався на відповідну норму права.

          Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечив за відзивом від 16.01.09 б/н, в якому просить у задоволенні цієї апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.01.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегаром”, м. Луганськ,  від 27.12.08 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 18.12.08 у справі №6/210 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.

          У судовому засіданні за клопотанням представника позивача від 20.01.09 б/н відповідно до вимог ч. 7 ст. 811  Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи  представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, сторони 13.01.06 уклали договір №54 (далі за текстом –договір №54).

          За умовами п. 1.1 договору №54 позивач зобов'язувався виготовляти та передавати у власність відповідача товар –м'ясні та ковбасні вироби, а відповідач  зобов'язувався приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

          Умовами п. 4.2 договору №54 сторони встановили, що відповідач здійснює оплату поставленого товару згідно товаро-транспортної накладної на протязі п'яти банківських днів з дня отримання товару.

          Пунктом 6.2 договору №54 сторони передбачили, що у разі прострочення відповідачем терміну та умов оплати товару, вказаних у п. 4.2 договору №54, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

          Згідно з п. 8.1 договору №54, з урахуванням додаткової угоди від 29.12.07 до цього договору, сторони встановили строк його дії –до 31 грудня 2008 року.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

          Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Матеріали справи свідчать про те, що за договором №54 позивач за                товаро-транспортними накладними: №032083 від 03.10.08, №042068 від 04.10.08, №047107 від 04.10.08, №062052 від 06.10.08, №061073 від 06.10.08, №077113 від 07.10.08, № 072098 від 07.10.08 відпустив відповідачу товар –м'ясні та ковбасні вироби на загальну суму 13916 грн. 00 коп.

          Відповідач у відзиві від 05.12.08 №103 на позов стверджує, що за отриманий за згаданими товаро-транспортними накладними товар ним було здійснено відповідні заходи щодо розрахунку з позивачем (а.с. 51-52), але, як зазначає відповідач, банк не забезпечив переводу грошових коштів по призначенню платежу.

          На підтвердження цих доводів відповідач, під час розгляду справи місцевим господарським судом, надав до матеріалів даної справи витяги з банківських виписок     (а.с. 31-32) від 03.10.08 і від 06.10.08.

          З цього приводу судова колегія звертає увагу на наступне.

          З наданих відповідачем витягів з банківських виписок, а саме: від 03.10.08, слідує, що відповідач за платіжним дорученням від 03.10.08 №1264 списав зі свого рахунку на користь позивача грошові кошти в сумі 5000 грн. 00 коп., а від 06.10.08 - за платіжним дорученням №1286 від 06.10.08 відповідач доручив банківській установі –філії „Відділення Промінвестбанку в м. Луганськ”, з якою відповідач має договірні стосунки, перерахувати зі свого рахунку на користь позивача грошові кошти у сумі 9000 грн. 00 коп.

          Разом з тим, у згаданих вище платіжних документах вказано призначення платежу –оплата за ковбасні вироби згідно договору б/н від 01.01.08.

          Крім того, банківською установою ці платіжні доручення залишились без виконання.

          Інших доказів оплати отриманого від позивача за вищевказаними                    товаро-транспортними накладними товару відповідачем не надано.

            Таким чином, доводи позивача щодо наявності з боку відповідача боргу у сумі 13916 грн. 00 коп. за отримані на підставі договору №54 товари за вищепереліченими          товаро-транспортними накладними не спростовані відповідачем і, відповідно, підтверджуються матеріалами справи.

          Місцевий господарський суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначив про те, що відповідач здійснив списання зі свого рахунку на користь позивача 03.10.08 грошових коштів у сумі 5000 грн. 00 коп. і 06.10.08 - у сумі 9000 грн. 00 коп. за товар, отриманий за згаданими товаро-транспортними накладними на підставі договору №54, але це не відповідає обставинам справи, про що свідчить вищенаведене судовою колегією.

          Задовольняючи позов у частині стягнення боргу у сумі 13916 грн. 00 коп., суд першої інстанції обґрунтував це рішення тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем були здійснені заходи щодо перерахування коштів на рахунок позивача, але внаслідок неналежної роботи банківської установи кошти були заблоковані на рахунку, тобто, як зазначає далі суд першої інстанції, відповідач не довів суду, що належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем в частині оплати поставленого останнім товару. При цьому, суд послався на положення ст. 599 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          У даному випадку, як зазначив суд першої інстанції, відповідачем зобов'язання з оплати виконано неналежним чином.

          Обґрунтування зазначеного судом першої інстанції як підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення боргу в сумі 13916 грн. 00 коп. судова колегія вважає помилковим, оскільки висновок суду не відповідає обставинам справи.

          Судова колегія вважає, що, у даному випадку, борг у сумі 13916 грн. 00 коп. підлягає до стягнення у зв'язку з тим, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати отриманого товару.

          Відмовляючи у частині стягнення пені у сумі 199 грн. 55 коп., місцевий господарський суд з посиланням на свій висновок щодо обставин справи та на положення ст. 617 Цивільного кодексу України, якою визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (суд першої інстанції допустив описку, замість ст. 617 Цивільного кодексу України вказав ст. 616 Цивільного кодексу України).

          З урахуванням обставин справи, умов п.п. 4.2, 6.2 договору №54, правильності здійсненого позивачем розрахунку пені з 13.10.08 по 05.11.08 включно від суми боргу за товар, отриманий відповідачем за вищевказаними товаро-транспортними накладними, вимоги у частині стягнення пені у сумі 199 грн. 55 коп. також підлягають до задоволення.

          Виходячи з викладеного, доводи апелянта щодо виконання своїх зобов'язань за договором №54 судовою колегією залишаються поза увагою.

          Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 43, 27 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вказує на таке.

          Згідно з ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

          З матеріалів даної справи слідує, що місцевий господарський суд 11.11.08 виніс ухвалу про порушення провадження у справі, копії цієї ухвали 14.11.08 направив позивачу та відповідачу.

          Обидві сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце проведення судового засідання, яке відбулося 24.11.08.

          В ухвалі від 11.11.08 відповідачу суд запропонував надати відзив на позов, документальне підтвердження викладених доводів.

          Ухвалою від 24.11.08 місцевий господарський суд розгляд справи відклав на 08.12.08 о 10 годині 50 хвилин, копії цієї ухвали 25.11.08 направив сторонам у справі.

          Відповідачу суд першої інстанції запропонував вдруге надати відзив на позов, документальне підтвердження викладених доводів, при наявності заперечень по справі –документальне підтвердження.

          У судовому засіданні 08.12.08 за участю представників обох сторін було оголошено перерву до 18.12.08.

          Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції на підставі       ст. 27 Господарського процесуального кодексу України був зобов'язаний за власною ініціативою залучити до участі у справі філію „Відділення Промінвестбанку в м. Луганську”, з яким відповідач має договірні стосунки, у якості третьої особи.

          З таким твердженням погодитись не можна.

          Так, згідно зі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

          Тобто, наведена норма процесуального права не передбачає обов'язковість залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

          Крім того, враховуючи обставини справи, надані сторонами докази, судова колегія дійшла висновку про те, що в матеріалах даної справи відсутні дані стосовно можливості рішення господарського суду вплинути на права або обов'язки вказаної банківської установи щодо відповідача.

          Щодо доводів апелянта про недопущення до участі у даній справі адвоката Коваленко С.В., як представника відповідача, судова колегія зазначає, що згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          З матеріалів даної справи слідує, що під час розгляду справи судом першої інстанції від відповідача приймав участь його представник Петрова Л.А. на підставі довіреності №202 від 08.12.08, оформленої у відповідності з вимогами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити законодавство, на підставі якого подається позов.

          Скаржник вважає, що позивачем дана норма процесуального права порушена, а суд першої інстанції ці обставини залишив поза увагою.

          Ці доводи суперечать матеріалам даної справи.

          Так, позивач визначив норми законодавства, на підставі якого заявлений позов –ст.ст. 525, 526, 527, 530, §2 глави 49 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13 Господарського процесуального кодексу України.

          Статею 74 Господарського процесуального кодексу України визначений порядок ведення судового засідання, зокрема, суд сприяє у здійсненні учасниками судового процесу належних їм прав, що, за доводами скаржника, судом першої інстанції не дотримано, але ці доводи не підтверджені матеріалами даної справи.

          Згідно з ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

          В матеріалах даної справи відсутні відомості про допущення порушень місцевим господарським судом норм процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного рішення.

          При перегляді даної справи в апеляційній інстанції відповідач заявив клопотання про зупинення апеляційного провадження до вирішення спору у справі №6/4пн, за позовом ТОВ „Торговий дім „Мегаром” до ЗАТ „Акціонерний ПІБ” в особі філії – „Відділення Промінвестбанку в м. Луганську” про спонукання виконати певні дії, яке судовою колегією, з урахуванням обставин справи, що переглядається, відхилено як безпідставне.

          Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що доводи апелянта не заслуговують на увагу.

          Таким чином, судовою колегією оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 18.12.08 у справі 6/210 частково скасовується та приймається нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 141 грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за позовом, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 69 грн. 58 коп. за апеляційною скаргою покладаються на відповідача у справі (заявника скарги) –Товариство з обмеженою відповідальністю  „Торговий дім „Мегаром”, м. Луганськ.

          Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегаром”,                     вул. Оборонна, буд. 5, м. Луганськ, 91011, ідентифікаційний код №30694680, слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 01 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №123 К від 29.12.08, яке знаходиться у матеріалах справи №6/210.

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 47, 49,  ч. 7 ст. 811, ст. ст.  85, 99, 101, п. 2 ст. 103,  п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегаром”, м. Луганськ, від 27.12.08 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 18.12.08 у справі №6/210 задовольнити частково.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 18.12.08 у справі №6/210 скасувати частково.

          3.Прийняти нове рішення.

          4.Позов задовольнити повністю.

          5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегаром”, вул. Оборонна, буд. 5, м. Луганськ,  91011, ідентифікаційний код №30694680, на користь Закритого акціонерного товариства „Луганський м'ясокомбінат”, вул. Лутугінська, буд. 119,                           м. Луганськ, 91020, ідентифікаційний код №05507034, борг у сумі 13916 грн. 00 коп., пеню у сумі 199 грн. 55 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 141 грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

          Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний  наказ.

6.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 69 грн. 58 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на відповідача (заявника скарги) –Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегаром”, м. Луганськ.

          7.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегаром”, вул. Оборонна, буд. 5, м. Луганськ, 91011, ідентифікаційний код №30694680, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 01 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №123 К від 29.12.08, яке знаходиться у матеріалах справи №6/210.

          Підставою повернення з Державного бюджету України державного мита є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

Суддя                                                                                Л.І.Журавльова