Постанова

від 17.01.2013 по справі 5017/1419/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р.Справа № 5017/1419/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - А.М. Ільченко,

за участю представників сторін :

від позивача: І.Ю. Пахомов,

від відповідача: В.П. Марініч,

від третіх осіб:

1)ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група": Ю.В. Гедз,

2)ГУ державної фельд'єгерської служби України: В.Г. Шевченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м.Одесі

на рішення господарського суду Одеської області від 19.11.2012р.

у справі № 5017/1419/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний"

до Відділу Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м.Одесі

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1)Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група";

2)Головного управління державної фельд'єгерської служби України

про стягнення 1 216 573,48 грн.,

встановив:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" звернулось з позовом до Головного управління державної фельд'єгерської служби України в особі Відділу Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м. Одесі про стягнення 1 216 573,48 грн. збитків, завданих неналежним виконанням умов договору від 11.02.2009р. №25/09.

Ухвалою суду від 30.05.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група".

Ухвалою суду від 02.07.2012 р. здійснено заміну відповідача на Відділ Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м. Одесі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління державної фельд'єгерської служби України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2012р. на підставі пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупинено у зв'язку з надсиланням матеріалів справи до Ворошиловського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, яким розслідується кримінальна справа, порушена за фактом таємного викрадення майна ПАТ Акціонерного банку "Південний", яке доставлялось Відділом Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м.Одесі на виконання договору від 11.02.2009 р. № 25/09.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2012р. зазначену ухвалу суду скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.11.2012р. позовні вимоги задоволено з огляду на те, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за укладеним з позивачем договором від 11.02.2009р. № 25/09 в частині забезпечення цілісності упаковки цінного відправлення банку, що призвело до заподіяння збитків останньому на суму оголошеної цінності відправлення у розмірі 1 216 573,48 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Відділ Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м.Одесі звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення пункту 7.1.1. договору щодо обов'язку банку документально підтверджувати вміст вкладеного та суми нестачі, пункту 3 Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007р. №45, позивачем на підтвердження вмісту вкладеного відправлення не надано супровідної відомості до сумки з готівкою та супровідного касового ордеру до сумки з валютними цінностями. До того ж, розпорядження банку на відправлення валютних цінностей на суму 100 000 дол.США та 40 000 ЄВРО від 20.04.2012р., прибутковий-видатковий касовий ордер №11 та опис №02 цінностей в іноземній валюті, що перевозяться, не містять ані підписів посадових осіб банку, ані відповідних банківських печаток або штампів. Також скаржник зазначив, що Відділ Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м.Одесі є бюджетною установою і кошти, списані за рішенням суду з їх казначейських рахунків, вважаються збитками державного бюджету.

У відзиві на апеляційну скаргу (за вх.№3575/12/Д1 від 15.01.2013р.) позивач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники третіх осіб підтримали апеляційну скаргу Відділу Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м.Одесі та просили її задовольнити, а рішення суду скасувати.

Заслухавши представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

11.02.2009р. між Відділом Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м.Одесі (виконавцем) та Акціонерним банком "Південний" (замовником) укладено договір №25/09, відповідно до умов якого виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника (надалі - відправлення) на умовах, наведених в договорі. Конфіденційність і збереження доставки гарантується виконавцем (т.1 а.с.8-9).

У статті 3 договору сторонами визначено вимоги до відправлень. Зокрема, відповідно до пункту 3.1. договору виконавець приймає для доставки відправлення граничним розміром: посилки - 20x30x40(см), вагою до 10кг, пакети - 5x25x35(см), вагою до 2кг. Пунктом 3.2. договору передбачено, що упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього. Згідно із пунктом 3.3. договору на відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує три примірника реєстру встановленої форми. Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленнями виконавця, а третій, з підписом і печаткою виконавця, залишається у замовника.

Відповідно до підпункту 5.1.1. статті 5 договору виконавець зобов'язаний прийняти відправлення замовника відповідно до пунктів 2.2., 2.3. та статті 3 договору. Підпунктом 5.1.3 статті 5 договору на виконавця покладений обов'язок під час доставки відправлень замовника забезпечити їх збереження та конфіденційність.

Статтею 7 договору передбачена відповідальність сторін, згідно якої сторони несуть взаємну відповідальність за правильне та своєчасне виконання своїх зобов'язань у цьому договорі.

Відповідно до підпункту 7.1.1 договору виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за умови такого оформлення документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі - Замовник виписує три примірника реєстру встановленої цим договором форми, в якому вказуються наступні реквізити: дата, номер угоди, адреси пунктів призначення, повна назва адресата, цінність посилки, або за рішенням суду.

Відповідальність Виконавця перед Замовником за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від Замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням (підпункт 7.1.2 договору).

Підпунктом 7.1.3. договору передбачено, що виконавець відповідає за кількість місць, вказаних в реєстрі, а також за цілісність упаковки, печаток і пломб замовника.

Пунктом 7.2 договору визначено, що Замовник відповідає, зокрема, за упаковку відправлення, яка повинна відповідати характеру вкладеного, умовам пересилки, враховувати термін перебування у дорозі, виключати можливість пошкодження вкладеного при транспортуванні і доступу до нього без пошкодження упаковки.

20.04.2012р. позивачем прийнято два розпорядження про видачу з операційної каси Акціонерного банку "Південний" валютних цінностей у розмірі 100000доларів США та 40000ЄВРО для підкріплення операційної каси філії Акціонерного банку "Південний" в м. Донецьку та направлення вказаних валютних цінностей через фельд'єгерську службу (т.1 а.с.12, 13).

Як вбачається із прибутково-видаткових касових ордерів №06 від 20.04.2012р. та №11 від 20.04.2012р., з операційної каси Акціонерного банку "Південний" було видано кошти у розмірі 40000ЄВРО та 100000доларів США відповідно (т.1 а.с.14, 15).

На виконання пункту 3.3. статті 3 договору замовником складено реєстр №31, згідно із яким відповідальним працівником Відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Одесі було отримано два цінних відправлення на загальну суму 3 212 998,48грн. для підкріплення операційної каси філії Акціонерного банку "Південний" у м.Донецьку на суму 1 216 573,48грн. та для підкріплення операційної каси філії Акціонерного банку "Південний" у м. Херсоні на суму 1 996 425грн. (т.1 а.с.11).

Тобто, як вбачається із вказаного реєстру, оголошену цінність відправлення було вказано, а відправлення банку прийнято працівником фельдзв'язку за відсутності будь-яких зауважень щодо цілісності упаковки, пломб та ярликів цінного відправлення.

Однак, при прийнятті 23.04.2012р. у пункті призначення від фельд'єгерської служби вказаного відправлення виявлено порушення цілісності пакету (зірвано пломбу та ярлик) та відсутність вмісту вкладеного відправлення (всередині пакету замість оголошених цінностей, грошових коштів на суму 1216573,48грн., у наявності був папір), про що комісією у складі представників банку та офіцеру Відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м.Донецьку складено відповідний акт (т.1 а.с.18).

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного між ними договору №25/09 від 11.02.2009р., звернувся з даним позовом про стягнення 1 216 573,48 грн.

З огляду на вищенаведені обставини судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічні положення містить стаття 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено вище, сторони у підпункті 5.1.3 статті 5 договору №25/09 від 11.02.2009р. визначили обов'язок виконавця (відповідача) під час доставки відправлень забезпечити їх збереження та конфіденційність. Проте, в порушення вказаної умови договору, відповідач під час доставки відправлення не забезпечив його збереження, про що свідчить акт від 23.04.2012р., яким встановлено факт порушення цілісності упаковки відправлення та відсутності вмісту вкладення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності до частини 2 цієї статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Частиною 5 цієї статті також визначено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої статтею 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе наступні елементи: протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; настання негативних наслідків у вигляді заподіяння збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем скоєно господарське правопорушення, яке виражається в невиконанні умов договору в частині забезпечення збереження відправлення, що спричинило позивачу збитки, розмір яких визначено підпунктом 7.1.1. договору та складає суму оголошеної цінності - 1 216 573,48грн. (при цьому, факт нестачі грошових коштів відображено в бухгалтерських документах банку - меморіальних валютних ордерах від 25.04.2012р. за №№14223, 14247, 14132, 14220 (т.1 а.с.93-96). Також наявний причинний зв'язок між правопорушенням та збитками і вина відповідача.

З урахуванням вищенаведеного апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Доводи скаржника про те, що банком документально не підтверджено вміст вкладеного у відправлення, спростовується матеріалами справи, а саме: прибутково-видатковими касовими ордерами від 20.04.2012р. за №06 та №11, які є первинними документами, що відображають видачу відповідальним працівником банку з операційної каси банку грошових коштів та їх отримання представником фельдзв'язку. Разом з тим, є безпідставними посилання відповідача на Інструкцію з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007р. №45, оскільки зазначена Інструкція установлює норми, що визначають порядок здійснення інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні через підрозділи інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, тоді як спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладеного між ними господарського договору №25/09 від 11.02.2009р., відповідно до якого доставку та перевезення цінних відправлень банку здійснював Відділ Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м.Одесі.

Стосовно доводів скаржника про те, що розпорядження банку на відправлення валютних цінностей на суму 100 000 дол.США та 40 000 ЄВРО від 20.04.2012р., прибутковий-видатковий касовий ордер №11 та опис №02 цінностей в іноземній валюті, що перевозяться, не містять ані підписів посадових осіб банку, ані відповідних банківських печаток або штампів, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. № 254, банки самостійно розробляють технології здійснення банківських операцій та визначають методи внутрішнього контролю за їх проведенням відповідно до законодавства України. Банки самостійно визначають систему організації операційної діяльності залежно від їх структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій тощо. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник банку пояснив, що з урахуванням вищенаведених норм вказаного Положення, операційні документи дня складаються в електронній формі та не підписуються всіма посадовими особами.

Доводи скаржника про те, що Відділ Головного управління державної фельд'єгерської служби України в м.Одесі є бюджетною установою і кошти, списані за рішенням суду з їх казначейських рахунків, вважаються збитками державного бюджету, не звільняє відповідача від відповідальності за порушення договору.

За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 19.11.2012р. у справі №5017/1419/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 21.01.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бандура

Суддя В.Б. Туренко