Рішення

від 09.01.2013 по справі 5027/801/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р. Справа № 5027/801/2012. За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Заставна

до малого комунального підприємства «Заставнівський міський ринок» м. Заставна

про стягнення заборгованості - 71 500 грн.

Суддя М.І.Ніколаєв

Представники сторін :

Від позивача - ОСОБА_2, адвокат

Від відповідача - ОСОБА_3, адвокат

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м. Заставна звернулася з позовом до малого комунального підприємства «Заставнівський міський ринок» м. Заставна про стягнення заборгованості в загальній сумі 71500,00 грн., у тому числі 4000,00 грн. згідно договору позики від 21.06.2006 року, 2500,00 грн. згідно договору позики №28 від 04.12.2007 року та 65000,00 грн. по договору позики №55 від 01.10.2008 року. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат на послуги адвоката.

У відзиві на позов відповідач проти заявлених вимог заперечує, посилаючись при цьому на те, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою від 08.11.2012 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 20.11.2012 року за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 20.11.2012 року розгляд справи відкладено на 04.12.2012 року, а ухвалою суду від 04.12.2012 року за клопотанням представника відповідача - на 17.12.2012 року.

У судових засіданнях 17.12.2012 року та 25.12.2012 року оголошувались перерви.

До початку судового засідання 09.01.2013 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 67 500 грн. боргу, у т.ч. 2500 грн. боргу за договором позики від 04.12.2007 року №28 та 65 000 грн. боргу за договором позики від 01.10.2008 року.

Враховуючи, що подана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог, вона приймається та задовольняється судом, а відтак вирішується спір про стягнення 67 500 грн. боргу.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2007 року між малим комунальним підприємством «Заставнівський міський ринок» («позичальник») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 («позикодавець») укладено договір позики №28, згідно якого позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти в сумі 2 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15 від 04.12.2007 року.

Відповідно до п. 4.1 договору позики від 04.12.2007 року строк надання позики становив 1 календарний місяць з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку позикодавця у банківській установі, що його обслуговує.

При цьому, згідно п. 5.1 договору позики від 04.12.2007 року при настанні дати, що вказана в п. 4.1 договору позичальник зобов'язався протягом 2 календарних днів повернути позикодавцеві позику у встановленому розмірі. Тож, відповідач зобов'язався повернути позику за договором від 04.12.2007 року у строк до 08.01.2008 року (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2 договору позики від 04.12.2007 року).

01 жовтня 2007 року між малим комунальним підприємством «Заставнівський міський ринок» («позичальник») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 («позикодавець») укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти в сумі 65 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15 від 01.10.2008 року.

Відповідно до п. 4.1 договору позики від 01.10.2008 року строк надання позики становив 3 календарних місяці з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку позикодавця у банківській установі, що його обслуговує.

При цьому, згідно п. 5.1 договору позики від 01.10.2008 року при настанні дати, що вказана в п. 4.1 договору позичальник зобов'язався протягом 2 календарних днів повернути позикодавцеві позику у встановленому розмірі. Тож, відповідач зобов'язався повернути позику за договором від 01.10.2008 року у строк до 05.01.2009 року (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2 договору позики від 01.10.2008 року).

Як встановлено судовим слуханням та підтверджується матеріалами справи, у встановлений договорами позики строк відповідач позику в сумі 67 500 грн. (2 500 грн. за договором позики від 04.12.2007 року №28 та 65 000 грн. за договором позики від 01.10.2008 року) не повернув.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Проте, в порушення взятих на себе згідно договорів позики від 04.12.2007 року №28 та від 01.10.2008 року обов'язків відповідач у встановлений строк позику не повернув, що призвело до виникнення боргу в сумі 67 500 грн., який підлягає стягненню.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про сплив позовної давності виходячи з наступного.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У свою чергу, позовна давність за договором позики від 04.12.2007 року тривала до 10.01.2011 року, а за договором від 01.10.2008 року - до 05.01.2012 року включно.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами до спливу строку позовної давності проведено звірку взаємних розрахунків станом на 01.12.2010 року, за результатами якої відповідач визнав борг за спірними договорами позики в сумі 71 500 грн. (у т.ч. борг за договорами позик від 21.06.2006 року, від 04.12.2007 року №28 та від 01.10.2008 року), при цьому такі дії відповідача в порядку ст. 264 ЦК України перервали перебіг позовної давності.

Аналогічну позицію викладено в Постановах ВГС України від 19.06.2012 року 11/5026/2874/2011, від 25.04.2012 року № 53/376 та від 12.09.2012 року № 18/1/5022-7/2012.

Відтак, суд дійшов висновку, що строк позовної давності не сплинув.

Щодо стягнення витрат за послуги адвоката у розмірі 10 000 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно пункту 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Згідно приписів ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

17.10.2012 року між позивачем по справі та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг адвоката, згідно якого виконавець (ОСОБА_2) бере на себе зобов'язання надавати позивачу послуги адвоката у господарській справі про стягнення боргу з відповідача.

В пункті 3 вищезазначеного договору сторони передбачили, що оплата гонорару здійснюється в готівковій формі в розмірі 10 000 грн. до початку виконання адвокатом своїх зобов'язань. Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2012 року позивач сплатив адвокату грошові кошти в сумі 10 000 грн.

Актом від 09.01.2013 року встановлено, що адвокатом надано правові послуги на суму 10 000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. N 01-8/973).

Відтак, проаналізувавши складність справи (стягнення з відповідача боргу за договорами позики, при цьому сам відповідач наявність боргу визнав), її тривалість (справа слухається з 08.11.2013 року, відбулось 5 судових засідань), фактичну відсутність спору щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, адже останнім підписано акт звірки, суд дійшов висновку, з огляду на розумну необхідність судових витрат, про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката до 3 375 грн.

За таких обставин справи позов слід задовольнити, а судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

При цьому 121,74 грн. судового збору слід повернути позивачу, оскільки судовий збір внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом (замість 1609,50 грн. внесено 1 731,24 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 526, 1049 Цивільного кодексу України ст.ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд -

В И Р І Ш И В :

1. Заяву про зменшення позовних вимог задовольнити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з малого комунального підприємства «Заставнівський міський ринок» (м. Заставна вул. Гагаріна, 9 код 32464963) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) 67 500 грн. боргу, 1609,50 грн. судового збору, 3375 грн. витрат на послуги адвоката.

4. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. номер НОМЕР_1) сплачений згідно платіжного доручення від 22.10.2012 року №40 та внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом судовий збір в сумі 121,74 грн.

Повне рішення складено та підписано 14.01.2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І. Ніколаєв