Постанова

від 10.01.2013 по справі 2а-10184/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 січня 2013 року 10:23 № 2а-10184/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. за участю секретаря судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УзДЕУ-Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень за участю представників сторін:

від позивача, Кучеренко О. І., довіреність № б/н, від 27.12.12 р.;

від відповідача, Русіна О. С., довіреність № 8145/9/10, від 29.12.12 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УзДЕУ-Україна", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, (далі - відповідач), з урахуванням уточненихз позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "А.В.П. Тріада", (код за ЄДРПОУ 32820771), за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсним господарський договір між позивачем та ПП "А.В.П. Тріада", зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки при проведенні перевірки позивача з питань правильності обчислення та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП "А.В.П. Тріада" (код за ЄДРПОУ 32820771) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. було отримано від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "А.В.П. Тріада" (код ЄДРПОУ 32820771), з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. №16895/23-02/32820771 від 30.12.2011 р., а також отримано службову записку від 27.12.2011 №4227, з яких вбачається наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, отже Договір поставки автозапчастин №14/09 від 14.09.2011 р., укладений між позивачем та ПП "А.В.П. Тріада" є нікчемним, а тому, позивачем необґрунтовано завищено валові витрати, в результаті чого було занижено податок на прибуток та занижено податок на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "А.В.П. Тріада" (код за ЄДРПОУ 32820771) за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "УзДЕУ-Україна" №102/23-205/33348610 від 24.02.2012р. (надалі - Акт перевірки №102/23-205/33348610).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №102/23-205/33348610, позивачем порушено вимоги: пп.14.1.36 п.14.1. ст.14, п.138.1, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 255580,00 грн., у т.ч. за 2-4 квартал 2011 року у сумі 255580,00 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на суму 222244,00 грн., у т.ч. за жовтень 2011 р. - на суму 102973,00 грн., за листопад 2011 р. - 54774,00 грн. та за грудень 2011 р. - на суму 64497,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №102/23-205/33348610 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000502250 від 29.03.2012 р. (надалі - ППР №0000502250), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 319475,00 грн., з яких 255

580,00 грн., - за основним платежем, а 63895,00 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000492250 від 29.03.2012 р. (надалі - ППР №0000492250), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 277805,00 грн, з яких 222244,00 грн., - за основним платежем, а 55561,00 грн, - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Державної податкової служби у м. Києві зі Скаргою від 12.04.2012 р. №261 на ППР №0000492250 та ППР №0000502250. Рішенням Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 11.06.2012 р. №3451/10/12-114 частково задоволено первинну скаргу, а саме, залишено без змін ППР №0000492250 та скасовано ППР №0000502250 в частині 63895,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині зазначене ППР №0000502250 залишено без змін.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УзДеу-Україна" зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.02.2005 р., взято на податковий облік у ДПІ у Подільському районі м. Києва 17.02.2005 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 09.03.2005 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УзДеу-Україна", як покупцем, та ПП "А.В.П. Тріада", як постачальником, був укладений Договір поставки автозапчастин №14/09 від 14.09.2011 року, (надалі - Договір поставки), згідно п.1.1. та п.1.2. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, за заявками покупця передавати у власність покупцеві запчастини, комплектуючі та супутні матеріали до автомобілів, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати та оплачувати такий товар. Товар поставляється покупцю партіями. Кількість, асортимент, вартість та інші характеристики кожної партії товару, що є предметом поставки за цим договором визначається у заявках покупця, рахунках-фактурах, прибуткових/видаткових накладних. Договір поставки від імені ПП "А.В.П. Тріада" підписаний директором ОСОБА_7.

На виконання умов вказаного Договору поставки, ПП "А.В.П. Тріада" поставило позивачу запчастини, комплектуючі та супутні матеріали до автомобілів на загальну суму 1333462,18 грн., в т ч. ПДВ 222243,70 грн., що підтверджується видатковими накладними (№ТР-0000066 від 17.10.2011 р., №ТР-0000099 від 26.10.2011 р., №ТР-0000102 від 22.11.2011 р., № ТР-0000043 від 05.12.2011 р.), які від імені ПП "А.В.П. Тріада" підписані його директором ОСОБА_7 та містять всі обов'язкові реквізити.

Виконання умов вказаного Договору поставки підтверджується також товарно-транспортними накладними серії ААА №112456 від 17.10.2011 р., №112732 від 26.10.2011 р., №113154 від 22.11.2011 р. та №112865 від 05.12.2011 р., згідно з якими на замовлення ПП "А.В.П. Тріада" фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 поставлено позивачу запчастини, комплектуючі та супутні матеріали до автомобілів на загальну суму 1333462,18 грн., в т ч. ПДВ 222243,70 грн.

Судом встановлено, що ПП "А.В.П. Тріада" були оформлені на користь позивача податкові накладні №66 від 17.10.2011 р., №99 від 26.10.2011 р., №102 від 22.11.2011 р., та №43 від 05.12.2011 р. на загальну суму 1333462,18 грн., в т ч. ПДВ 222243,70 грн. Дані податкові накладні складені та підписані директором ПП "А.В.П. Тріада" ОСОБА_7

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого Окружним адміністративним судом м. Києва за електронним запитом від 27.11.2012 р. за №15216781, судом встановлено, що керівником юридичної особи, а також особою, яка мала право представляти та вчиняти юридичні дії без обмежень від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, був ОСОБА_7.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - Приватне підприємство ""А.В.П. Тріада" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "А.В.П. Тріада" було анульовано лише 10.02.2012 р. з ініціативи податкового органу.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за жовтень-грудень 2011 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ПП "А.В.П. Тріада" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 1333462,18 грн., в т ч. ПДВ 222243,70 грн., що підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

З Листа Старшого слідчого Слідчого відділу ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС Синицького І.С. від 04.01.2012 р. №30 судом встановлено, що у провадженні СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС перебуває кримінальне провадження №32012110070000008, за ознакам злочину, передбаченого ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 367 КК України. Так в ході досудового розслідування встановлено, що невстановлена група осіб, з метою прикриття незаконної діяльності - конвертації безготівкових грошових коштів у готівку діючи на території м. Києва, створили та придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ "А.В.П. Тріада" (код ЄДРПОУ 3282077), таким чином вчинили злочин, передбаченого ст. 205 ч.2, ст. 212 ч.3 КК України. Допитаний як свідок ОСОБА_7, показав, що зареєстрував ТОВ "А.В.П. Тріада" за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

У судових засіданнях та письмових запереченнях представник відповідача на підтвердження правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень посилався на Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "А.В.П. Тріада" (код ЄДРПОУ 32820771), з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. №16895/23-02/32820771 від 30.12.2011 р. (надалі - Акт перевірки №16895/23-02/32820771), та Службову записку від 27.12.2011 №4227, з яких, на його думку, вбачається наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності

Суд критично відноситься до таких посилань відповідача, як на доказ недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ПП "А.В.П. Тріада", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору поставки недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ПП "А.В.П. Тріада" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, - ПП "А.В.П. Тріада", не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність договору поставки, укладеного між позивачем та ПП "А.В.П. Тріада", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ПП "А.В.П. Тріада", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є, зокрема, 50.30.1 Оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля; 50.30.2 Роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, 50.20.0 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів, 50.30.3 Посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям.

З матеріалів справи вбачається, що отримані від ПП "А.В.П. Тріада" запчастини, комплектуючі та супутні матеріали до автомобілів були реалізовані іншим юридичним та фізичним особам, що підтверджується, дослідженими судом, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, актами виконаних робіт.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ПП "А.В.П. Тріада" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило заниження податку на прибуток на загальну суму 255580 грн., у т.ч. за 2-4 квартал 2011 року у сумі 255580,00 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 222244,00 грн., у т.ч. за жовтень 2011 р. - на суму 102973,00 грн., за листопад 2011 р. - 54774,00 грн. та за грудень 2011 р. - на суму 64497,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000502250 та №0000492250.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УзДЕУ-Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.03.2012 р. № 0000502250.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.03.2012 р. № 0000492250.

4. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УзДЕУ-Україна" (ідентифікаційний код 33348610) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч.3 ст.160 КАС України, в судовому засіданні 10 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 16.01.2013 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко