Рішення

від 20.11.2006 по справі 3/256-13/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/256-13/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2006 р.   Справа № 3/256-13/194   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів, призначеної згідно з розпорядженням  заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.06р.:

Головуючого  судді:                                           Шкіндера П.А.

Суддів:                                                                  Кишинського М.І.

                                                                               Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання: Кіріловій В.Ю.  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за  позовом:         Товариства з обмеженою відповідальністю “КарпатПолімер”

                              м. Калуш, вул. Промислова, 6

до відповідачів:  1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім”

                              с. Мостище, вул. Робітнича, 29 Калуського району;

                              2.  Приватного підприємства “Сонотекс”

                               м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 3 Дніпропетровської області

про:  про стягнення безпідставно отриманих коштів та визнання недійсним договору уступки (купівлі-продажу) вимоги (цесії) від 30.09.05р., укладеного між ТзОВ “КарпатПолімер” та ПП “Сонотекс

За участю представників сторін:

від позивача:      Сороколіт С.М. -  представник  (паспорт серія –АН № 990014 від 14.08.00р.);

                           Довбак О.Я. - представник (дов. № 619 від 31.01.06р.)

від відповідачів: 1. Бойко З.Р. - юрисконсульт (дов. № 53 юр-37  від 23.03.06р.);

                  Кульбанська Л.С. - заст. гол. бухгалтера (дов. № 53-юр-03 від 17.01.06р.)

                         Щербінській Р.Л. (дов.53-юр-38 від 23.03.06р.)

                            2. Лескова-Годлевська Ю.К. - представник (дов. б/н від 16.01.06р.);

 в с т а н о в и в:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “КарпатПолімер” заявлений позов із доповненнями та уточненнями до нього (заяви № 15/02-06-1 від 15.02.06р.; № 638 від 19.04.2006р., № 640 від 21.04.06р.) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім” безпідставно отриманих коштів за платіжним дорученням №8040 від 15.09.05р. в сумі 952021,46 грн.  та визнання недійсним договору уступки (купівлі-продажу) вимоги (цесії) від 30.09.05р., укладеного між ТзОВ “КарпатПолімер” та ПП “Сонотекс”.

          В судовому засіданні 13.11.06р. за участі представників сторін оголошувалась перерва до 20.11.06р., після чого розгляд справи продовжений.

          Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує, мотивуючи їх тим, що ТзОВ “Карпатнафтохім” без  будь-яких правових підстав отримало  перераховані  позивачем кошти в зазначеній вище сумі з посиланням на відсутність зобов”язань за  договором поставки продукції № 79-2-КН/035 від 04.05.05р., обов”язковою підставою для виникнення згідно його пунктів 3.4., 5.1.  є:  укладання двосторонніх додатків щодо попереднього узгодження кількості і ціни товару та факт відвантаження позивачу товару.  Зазначений договір, на думку позивача, за своєю правовою природою є попереднім договором, оскільки містить зобов”язання сторін укласти  в майбутньому додаткові угоди, які регулюють істотні умови, необхідні для реального виконання  поставки.

          Оспорюючи  договір цесії, позивач вказує на його невідповідність вимогам закону, а саме: суті та предмету зобов”язання цесії, що визначені ст.ст.512,514 ЦК України та полягають в тому, що сторона (кредитор у зобов”язанні) може передати іншій особі тільки свої права, які їй належать на час проведення цесії, яких на момент укладання оспорюваного договору позивач  не мав,   так як зобов”язання з поставки продукції у відповідача-1 не виникало; право вимоги повернення помилково сплачених коштів у позивача  регламентоване ст.1212 ЦК України та не випливає з умов договору поставки продукції № 79-2-КН/035 від 04.05.05р.;           

          Заперечуючи дійсність оспорюваного договору цесії, позивач вказує також про перевищення директором повноважень  на його укладання, що є порушенням ч.3 ст.92, ч.2 ст.203  ЦК України з посиланням на те, що вищим органом товариства позивача - загальними зборами його учасників  згідно протоколів № 14 від 19.08.05р. та  № 15 від 17.09.05р.  такі повноваження директора були обмежені, а саме:  директор не мав права перераховувати кошти понад необхідні до сплати за вже відвантажену продукцію, а також укладати угоди без попереднього погодження з учасниками Товариства. Даний договір цесії, зазначає позивач, вчинений всупереч волевиявленню юридичної особи та не спрямований на досягнення будь-якого правового чи то підприємницького результату, так як на дату його укладання  ПП „Сонотекс”  було боржником перед позивачем на суму понад 700 тис. грн., отже жодної  господарської доцільності у відступленні права вимоги боржнику не було. Даний договір, зазначає позивач, вчинений директором внаслідок зловмисної домовленості з директором Приватного підприємства “Сонотекс”, яка  згідно наказу № 10-К від 01.04.05р. була прийнята та працювала на посаді фінансового директора ТзОВ “КарпатПолімер”.

          Посилається позивач також і на порушення при укладанні оспорюваного правочину вимог 516 ЦК України  та умов п. 9.4. договору поставки продукції № 79-2-КН/035 від 04.05.05р. , згідно якими жодна із сторін  договору невправі передавати права, обов”язки та інформацію по цьому договору іншій стороні.

          Відповідач-1 - ТзОВ “Карпатнафтохім” у відзиві на позов (а.с. 9 том 2) та в судовому засіданні проти позову заперечує, вказуючи на те, що перераховані позивачем  кошти в сумі 952021,46 грн. були зараховані відповідачем-1 як передоплата за соду каустичну, поставка якої регулювалась укладеним між сторонами договором  поставки продукції № 79-2-КН/035 від 04.05.05р., що не суперечить умовам договору та вимогам цивільного законодавства,  а також на те, що відповідно до листа № 515/1 від 30.09.05р. позивач просив зарахувати частину оплати згідно платіжного доручення  №8040 від 15.09.05р. в сумі 900000 грн  як оплату від відповідача-2.

          Відповідач-2 -  Приватне підприємство “Сонотекс” проти позову заперечує, вказуючи на безпідставність вимог позивача,  а також на те, що за змістом ст.516 ЦК України недотримання вимог щодо письмового повідомлення боржника тягне ризик лише для нового кредитора, тобто для відповідача-2; згода боржника на цесію не потрібна, оскільки діє презумпція, згідно якої у кожному випадку зобов”язання повинно виконуватись, в зв”язку з чим вже сама вказівка кредитора про необхідність виконання зобов”язання іншій особі є для боржника обов”язковою. В даному випадку, зазначає відповідач-2, позивач листом № 515/1 від 30.09.05р. звернувся до відповідача-1 з проханням зарахувати сплачені ним кошти в сумі 900000 грн. в рахунок оплати відповідачу-2 за соду каустичну згідно договору поставки 79-2-кн/035 від 04.05.05р., а листом  № 53-юр-37 від 30.09.05р. відповідач-1 надав згоду на передачу від позивача відповідачу-2 права вимоги.  Заперечуючи доводи позивача, відповідач-2 наполягає на тому, що за  договором цесії передане право дійсної вимоги, а саме  вимоги виконання відповідачем-1 зобов”язання з поставки на суму 900000  грн. у зв”язку із здійсненням позивачем передоплати товару; здійснення передоплати не є порушенням вимог законодавства та  умов договору поставки.

          З посиланням на ст. 92, ч.2 ст.207  ЦК України, відповідач-2 вказує на те, що директор при укладанні оспорюваного договору діяв в межах повноважень визначених статутом, відповідно до якого лише директору були делеговані такі повноваження.

          Відповідачем - 2 /Приватним підприємством “Сонотекс”/ подані суду клопотання про витребування статуту позивача та призначення судової експертизи щодо дослідження протоколів зборів учасників позивача № 14 від 19.08.05р. та № 15 від 17.09.05р.  на предмет визначення відносної давності їх виготовлення, послідовності виконання фрагментів даних протоколів (підпису, печатки та інше) , а також достовірності підпису колишнього директора позивача Преображенського І.О. Таке клопотання мотивоване тим, що згідно адресованого ПП “Сонотекс” листа  колишнього директора ТзОВ “КарпатПолімер”, останньому не відомо про наявність будь-яких протоколів, які б обмежували його повноваження  як директора Товариства.

          Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи з огляду на те,  що  встановлення наявності чи то відсутності обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору в силу ст.32 ГПК України є прерогативою суду; перевірка достовірності доказів проводиться судом в процесі їх дослідження  і така достовірність перевіряється при оцінці усіх доказів у їх сукупності. Крім того, наведені відповідачем мотиви з посиланням на лист, походження якого суду невідоме, не можуть бути підставою для  призначення судової експертизи.

     На вимогу суду та з метою задоволення клопотання ПП “Сонотекс” позивачем представлений та долучений до матеріалів справи Статут Товариства з обмеженою відповідальністю “КарпатПолімер”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив  наступне.

Між ТзОВ “КарпатПолімер” (позивачем) та ТзОВ “Карпатнафтохім”                (відповідачем-1) був укладений договір поставки продукції № 79-2-КН/035 від 04.05.05р. /далі- Договір поставки/, згідно пункту 1 якого ТзОВ “Карпатнафтохім” зобов”язувався продати, а  ТзОВ “КарпатПолімер” прийняти і оплатити соду каустичну в кількості 4000 тн в перерахунку на 100% продукт на умовах, викладених в даному договорі /а.с.10-12 том 1/.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки оплата за кожну партію товару проводиться в розмірі 100% вартості партії відвантаженого товару не пізніше  20 банківських днів з дати відвантаження.

За умовами підпункту 2  п.2.4. Договору поставки сторони домовились про те, що до 5 числа кожного місяця складають додатки до даного договору, в яких обумовлюють кількість товару та його ціну.

На виконання даних умов сторони договору щомісяця /червень, липень, серпень/ укладали відповідні додатки до Договору поставки: №1 від 01.06.05р, № 2 від 01.07.05р. та № 3 від 01.08.05р., в яких визначали істотні умови поставки, а саме кількість, ціну та загальну суму соди каустичної. Динаміка виконання зобов”язань за Договором та його додатками наведена позивачем в таблиці (а.с.93 том 2) із посиланням на  конкретні накладні та платіжні доручення, яким оплачувався відвантажений товар.

Як свідчать обставини справи, пояснення представників в судовому засіданні, у вересні 2005р. додаток до договору сторони не укладали.  Відтак, згідно платіжного доручення  № 8040 від 15.09.05р. позивачем перераховано на рахунок відповідача 1 - ТзОВ “Карпатнафтохім” 952021 грн. 46 коп.  з посиланням на Договір поставки /а.с.39 том 1/.

Представники сторін Договору поставки (позивача та відповідача-1) в судовому засіданні не заперечують того факту, що  перерахування даних коштів не було пов'язане з оплатою відвантаженого товару, така сума не узгоджувалась відповідною додатковою угодою, як це передбачено Договором поставки. Разом з тим, відповідач-1 у письмових поясненнях зазначає /а.с.9-10 том 2/, що дані кошти були передоплатою майбутньої партії товару, обов”язок поставки якого виник у відповідача-1 перед відповідачем-2 у зв”язку з отриманням останнім права вимоги позивача згідно укладеного між позивачем та відповідачем-2  договору № 30/09 від 30.09.05р. уступки  (купівлі-продажу) права вимоги (цесії) / далі - Договору цесії /.

За змістом пунктів 1,2,3 Договору цесії /а.с.14 том 2/ відповідач-2 набуває права вимоги від відповідача-1 належного виконання зобов”язань, які виникли за договором поставки № 79-2-КН/035 від 04.05.05р. , специфікаціям , доповненням до нього, актам, товарним накладним, податковим накладним, та які виникли у зв”язку з перерахуванням  позивачем відповідачу-1 грошових коштів в сумі  952021 грн. 46 коп. (платіжним дорученням  № 8040 від 15.09.05р.) та 550113,97 грн. (платіжним дорученням № 8071 від 22.09.05р.).

При цьому, пункт 3 даного Договору цесії передбачає, що  боржник (відповідач-1) повинен виконати перед цесіонарієм (відповідачем-2) зобов”язання (відвантаження соди каустичної)  на суму 900 000 грн., яке є на момент укладання договору цесії.

Компенсація відступленого права вимоги згідно з п.5 Договору здійснюється шляхом перерахування цесіонарієм (відповідачем-2) на розрахунковий рахунок цедента (позивача)  у повному обсязі отриманих вимог на суму 900 000 грн. протягом календарного року з дати підписання цього договору.

Решта суми , зазначеної в п.1.2. оспорюваним Договором  не обумовлюється.

З відзиву на позов відповідача-2 ( вх. №8670 від 13.11.06 р.) вбачається, що фактично предметом Договору цесії було відступлення  частини права вимоги на  суму            900 000 грн.  і у подальшому зобов”язання для позивача і відповідача-1 за договором поставки не припинялись.

З пояснень представників сторін в судовому засіданні, умов оспорюваного договору випливає, що фактично предметом цесії було відступлення частини права вимоги за договором поставки  щодо виконання відповідачем-1 зобов”язань, які виникли у зв”язку з перерахуванням коштів згідно платіжного доручення від 15.09.05р.          Про такі обставини свідчить також двосторонній акт звірки від 06.10.2006р /а.с.60-61 том 3/, складений позивачем та відповідачем-1, в якому відображений стан розрахунків сторін Договору поставки та зазначено дану суму (900 000 грн), що виникла у зв”язку з перерахуванням коштів саме 15.09.05р.

Дослідивши обставини справи, докази на підтвердження цих обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову,  виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення  цивільних прав і обов”язків, зокрема, є договори та інші правочини. Така ж підстава виникнення господарських зобов”язань регламентована  ст.174 Господарського кодексу України.

Статтею 526 ЦК  України передбачені загальні умови виконання зобов»язання, згідно яких зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. В силу ст. 525 ЦК України та ч.1 ст. 188 ГК України одностороння зміна умов зобов”язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку, виконання грошового  зобов”язання достроково з Договору поставки не випливає. Таке виконання не випливає і з суті зобов”язання  поставки, з огляду на те, що в силу ч.3 ст.180 Господарського кодексу України істотні умови господарсько-договірного зобов”язання є обов”язковими для сторін при укладанні господарського договору та згідно Договору поставки регулюються додатковими до нього угодами.

Приймаючи до уваги наведені вище умови Договору поставки  щодо обов”язку сторін попередньо погоджувати кількість та ціну товару шляхом укладання додаткових угод,  умови Договору поставки щодо строків здійснення оплат, які пов”язанні з фактом відвантаження товару, а також те, що  сторонами Договору не вчинялись дії на виконання даних умов щодо поставки продукції на суму 952021,46 грн., істотні умови поставки не узгоджувались  -   у суду відсутні підстави для висновку про те, що кошти в  сумі  952021,46 грн.,  перераховані відповідачу платіжним дорученням  №8040 від 15.09.05р., були спрямовані на виконання Договору  поставки.

За наведених обставин та норм законодавства, доводи відповідачів про те, що  здійснення передоплати не суперечить умовам договору та вимогам цивільного законодавства не заслуговують на увагу. Доводи відповідача-1 про те, що позивачем раніше здійснювались передоплати не спростовують вимог позивача з огляду на те, що зобов”язання за додатками до Договору поставки,   є припиненими у зв”язку з їх виконанням  сторонами , чого не заперечують представники в судовому засіданні.

          Статтею 1212  ЦК України передбачені загальні положення про зобов”язання у зв”язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, в силу яких  особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно.  Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          В силу частини 2 цієї ж норми положення  глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неодноразово направлялись відповідачу-1 вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів за платіжним дорученням №8040 від 15.09.05р. в сумі 952021,46 грн., про що свідчать листи позивача           № 559 від 18.10.05р., № 561 від 19.10.05р. та докази їх направлення.

За наведених обставин та норм закону, суд дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення з відповідача-1 вказаних коштів підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов”язанні може бути змінений іншою особою  внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу 514 ЦК України  до нового кредитора переходять права первісного  кредитора

у  зобов'язанні  в  обсязі  і  на  умовах,  що  існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 509  ЦК України визначає поняття зобов”язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Отже, зміст зобов”язання становлять суб”єктивні реальні права і обов”язки його учасників (кредитора і боржника).

З системного аналізу даних норм випливає, що кредитор у зобов”язанні може відступити  своє право вимоги іншій особі  за умови, коли він сам вправі вимагати виконання обов”язку від боржника.

В даному випадку, виходячи з умов Договору поставки та висновку суду про безпідставність перерахування коштів платіжним дорученням №8040 від 15.09.05р., позивач права вимоги до відповідача-1 щодо виконання останнім зобов”язань не набув, а отже і не набув права відступлення вимоги іншій особі. Цесія, згідно оспорюваного договору, виникла внаслідок безпідставно перерахованих коштів.

Таким чином,   Договір цесії  суперечить змісту зобов”язання цесії, визначеного ч.1 ст.512, ст. 514 ЦК України, а отже суперечить вимогам ст.203 ЦК України, що передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зміст будь-якої угоди визначається змістом волі сторін, а останній має відповідати змістові норм права.

В спірному випадку, у суду відсутні підстави для висновку про відповідність оспорюваного договору  цесії волі сторін та змісту норм права.

Так, за результатами аналізу господарської діяльності Товариства та з метою удосконалення фінансової дисципліни Товариства,  зборами його учасників  згідно протоколів № 14 від 19.08.05р. та № 15 від 17.09.05р. (а.с.155-156 том 2) були прийняті рішення, відповідно до яких встановлений механізм реалізації визначених статутом повноважень директора Товариства щодо фінансової діяльності Товариства , а саме:  директор не мав права перераховувати кошти понад необхідні до сплати за вже відвантажену продукцію, а також укладати угоди на суму більше 100000 грн. без попереднього погодження з учасниками Товариства.

Відповідно до п.9.1. Статуту позивача вищим органом управління товариством є збори учасників, до компетенції яких, відповідно до п.п.”г”, “н” п.9.8.,  віднесене визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, затвердження угод, укладених на суму, яку своїм рішенням встановлюють учасники товариства.

З протоколів вбачається, що директора Товариства ознайомлено з рішеннями Товариства.

Відтак, директором був підписаний Договір цесії всупереч рішенням зборів учасників товариства.

          Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа,  яка відповідно до установчих  документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах  юридичної  особи,  добросовісно  і  розумно  та   не перевищувати своїх повноважень.

          В силу  ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення  учасника  правочину має відповідати його внутрішній волі.

Викладені обставини свідчать про те, що директор, укладаючи Договір цесії діяв в межах повноважень, визначених п.9.17 Статуту, проте не в інтересах та  всупереч волевиявленню юридичної особи, тобто від свого імені, що суперечить наведеним нормам Кодексу. Про такі обставини свідчить ще й той факт, що листи № 515/1 та № 515/2 від 30.09.05р., підписані директором позивача про  зарахування коштів в сумі 900000 грн. ПП “Сонотекс” в рахунок оплати  за соду каустичну, -  не зареєстровані в журналі вихідної кореспонденції ТзОВ “КарпатПолімер” (а.с.18 том 1), оригінал якого оглянутий в судовому засіданні.  

Лист відповідача-2 № 53-юр-37 від 30.09.05р. /а.с.26 том 2/, адресований директору ТзОВ “КарпатПолімер” про те, що відповідач-2 не заперечує проти зарахування коштів в сумі  900 000 грн, перерахованих позивачем платіжними дорученнями від 15.09.05.р., 22.09.05р.  в  рахунок оплати за поставку соди каустичної на ПП “Сонотекс”, - також відсутній в обліку реєстрацій вхідної кореспонденції позивача.

Вищезазначені листи суд не розцінює як доказ дотримання порядку зміни кредитора у зобов”язанні , встановленого ст.516 ЦК України. Відповідно до даної норми зміна кредитора у зобов”язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором   або  законом.

Згідно умов п. 9.4. Договору поставки жодна із сторін цього договору невправі передавати права, обов”язки та інформацію по цьому договору третій особі без письмової згоди на те другої сторони. За таких умов Договору поставки  заміна кредитора у зобов”язанні вимагає попередньої згоди, та не може вчинятись  по факту укладання договору цесії.

Наведені обставини спростовують заперечення відповідачів про необов”язковість згоди  боржника при заміні кредитора у зобов”язанні та свідчать про порушення при укладанні оспорюваного договору вимог  ст.516 ЦК України.

Доводи відповідача-2 про те, що недотримання вимог щодо письмового повідомлення боржника тягне ризик лише для нового кредитора –відповідача-2 безпідставні, з огляду на те, що оспорюваний договір цесії оплатний, строк оплати ПП “Сонотекс” відступленого права вимоги згідно п.5 договору передбачений протягом календарного року з дати його підписання . Таким чином, жодного ризику щодо настання несприятливих наслідків цесії відповідач-2 не несе.

Недодержання в момент вчинення Договору цесії  сторонами  зазначених вище вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, відповідно до ч.1 ст.215 цього Кодексу є підставою  для  визнання  цього  договору  недійсним, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідачів порівну.

З огляду на викладене та керуючись ст. 124 Конституції України,                                                                Цивільним та Господарським кодексами України, ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                               в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати недійсним договір уступки (купівлі-продажу) вимоги (цесії) від 30.09.05р., укладений між ТзОВ “КарпатПолімер” та ПП “Сонотекс.           

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім” с. Мостище, вул. Робітнича, 29 Калуського району (код 33129683) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “КарпатПолімер” м. Калуш, вул. Промислова, 6 (код 32907147) кошти   в сумі 952021,46 грн., безпідставно отримані ТзОВ “Карпатнафтохім” згідно платіжного доручення № 8040 від 15.09.05р.,   4802  грн.60 коп. судових витрат по сплаті державного мита та 59 грн. судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

Стягнути з Приватного підприємства “Сонотекс” м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 3 Дніпропетровської області (код 30260209) - 4802  грн.60 коп. судових витрат по сплаті державного мита та 59 грн. судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення

Накази видати після набрання рішенням законної сили.                    

Рішення господарського  суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                Головуючий суддя:                                           Шкіндер П.А.

                            Судді:                                                                  Кишинський М.І.

                                                                                                          Шелест С.Б.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 28.11.06 р.