Постанова

від 02.04.2007 по справі 3/256-13/194

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/256-13/194

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 квітня 2007 р.                                                                                   № 3/256-13/194  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Самусенко С.С.,

Чабана В.В.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

ТОВ “Карпатнафтохім”

на рішеннята постановугосподарського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2006 рокуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2007 року

у справі№ 3/256-13/194

господарського судуІвано-Франківської області

за позовомТОВ “КарпатПолімер”

до1. ТОВ “Карпатнафтохім”;2. Приватного підприємства “Сонотекс”

простягнення безпідставно отриманих коштів та визнання договору недійсним

за участю представників сторін

від позивача –Бурлаченко С.Ю.,Лаговський О.В.від відповідача-1 –Ваврищук Е.І., Бойко З.Р.від відповідача-2 –не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2006 у справі №3/256 касаційну скаргу ТОВ “КарпатПолімер” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 у справі № 3/256 задоволено частково, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 у справі №3/256 скасовано, справу № 3/256 передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

          Ухвалою Верховного суду України від 21.09.2006 у справі № 3/256 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.08.2006.

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2006 у справі № 3/256-13/194 (колегія суддів: головуючий –Шкіндер П.А., судді – Кишинський М.І., Шелест С.Б.) позов задоволено, визнано недійсним договір № 30/09 уступки (купівлі-продажу) права вимоги (цесії) від 30.09.2005, укладений між ТОВ “КарпатПолімер” та ПП “Сонотекс”, стягнуто з ТОВ “Карпатнафтохім” 952 021 грн. 46 коп. як безпідставно отримані згідно платіжного доручення № 8040 від 15.09.2005.

          Господарський суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку про порушення та недотримання сторонами в момент вчинення договору № 30/09 уступки права вимоги (цесії) від 30.09.2005 вимог, передбачених ст. 203 ЦК України, що являється підставою для визнання даного договору недійсним відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України.

          Львівський апеляційний господарський суд постановою від 13.02.2007 у справі № 3/256-13/194 (колегія суддів: головуючий –Юркевич М.В., судді –Городечна М.І., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2006 залишив без змін, погодившись з висновками господарського суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ТОВ “Карпатнафтохім” просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 у справі № 3/256-13/194 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

В доповненні до касаційної скарги ТОВ “Карпатнафтохім” просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 у справі № 3/256-13/194, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “КарпатПолімер” просить залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 у справі № 3/256-13/194 без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Вищим господарським судом України ухвалою від 16.03.2007 у справі № 3/256-13/194  порушено касаційне провадження.

Відповідач-2 процесуальним правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача по справі, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги з дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ „КарпатПолімер” та ТОВ „Карпатнафтохім” був укладений договір поставки продукції № 79-2-КН/035 від 04.05.2005, згідно п.1 якого ТОВ „Карпатнафтохім” зобов'язувався продати, а ТОВ „КарпатПолімер” прийняти і оплатити соду каустичну.

Відповідно до п. 5.1 договору № 79-2-КН/035 від 04.05.2005 оплата за кожну партію товару проводиться в розмірі 100% вартості партії відвантаженого товару не пізніше 20 банківських днів з дати відвантаження.

ТОВ „КарпатПолімер” платіжним дорученням за № 8040 від 15.09.2005 перераховано 952 021 грн., 46 коп. на рахунок ТОВ „Карпатнафтохім” з посиланням на договір поставки продукції за № 79-2/КН/035 від 04.05.2005.

30.09.2005 ПП „Сонотекс” отримало право вимоги від ТОВ „Карпатнафтохім” за договором поставки продукції від 04.05.2005 згідно договору № 30/09 уступки (купівлі-продажу) права вимоги (цесії).

Відповідно до п.1) п.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто  відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

За п.п. 2 п.3.4 договору № 79-2-КН/035 від 04.05.2005 сторони домовилися, що до 5 числа кожного місяця складають додатки до даного договору, в яких обумовлюють кількість товару та його ціну.

Господарськими судами попередніх інстанцій було досліджено обставини перерахування ТОВ „КарпатПолімер” за платіжним дорученням за № 8040 від 15.09.2005 952 021 грн. 46 коп. та відповідність такого перерахування в повній сумі умовам договору № 79-2-КН/035 від 04.05.2005, а також досліджено умови зазначеного договору № 79-2-КН/035 від 04.05.2005 та вивчено питання дійсності права вимоги за його умовами у ТОВ “КарпатПолімер” на дату укладення договору № 30/09 уступки (купівлі-продажу) права вимоги (цесії) від 30.09.2005.

Суди встановили, що додаток до договору № 79-2-КН/035 від 04.05.2005 на вересень 2005 року був відсутній, а отже сторонами не було досягнуто згоди по ціні та кількості продукції.

Згідно досліджених матеріалів та встановлених обставин справи господарськими судами кошти у сумі 952 021 грн. 46 коп. за платіжним дорученням № 8040 від 15.09.2005 були перераховані ТОВ „КарпатПолімер” на користь ТОВ „Карпатнафтохім” поза межами договірного зобов'язання, тобто безпідставно.

Згідно статті 1212 ЦК України  особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Також, суди встановили, що у ТОВ „Карпатнафтохім” на момент укладення договору № 30/09 уступки права вимоги (цесії) від 30.09.2005 був відсутній обов'язок поставити на користь ТОВ „КарпатПолімер” соду каустичну, а отже вказане зобов'язання щодо поставки товару не могло бути предметом договору уступки права вимоги (цесії).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судами, у ТОВ „КарпатПолімер” були відсутні права кредитора, що стали предметом спірного договору уступки права вимоги.

Відповідно до п.3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом.

Пункт 9.4 договору поставки продукції за № 79-2/КН/035 від 04.05.2005 передбачає, що жодна із сторін не має права передавати права, обов'язки та інформацію по договору третій особі без згоди на те другої сторони.

Суди встановили, що належних доказів такої згоди другої сторони матеріали справи не містять.

Господарськими судами попередніх інстанцій визначено, що директор ТОВ „КарпатПолімер” вийшов за межі своїх повноважень виконавчого органу товариства, порушивши рішення вищого органу управління товариством –зборів учасників, згідно якого забороняється перерахування контрагентам сум понад необхідні для сплати за вже поставлену продукцію, а також передбачається необхідність попереднього погодження із засновниками укладення угод на суму більше 100 000 грн. (протоколи №№ 14, 15 від 19.08.2005 та від 17.09.2005).

          Згідно ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про  достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що під час нового розгляду справи, судом першої інстанції було виконано вказівки господарського суду касаційної інстанції згідно ст.11112 ГПК України, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставини у даній справі і вирішено спір у відповідності до закону.

Враховуючи всі встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийняті рішення та постанова містять вірні висновки про стягнення згідно ст.1212 ЦК України безпідставно отриманих коштів і про порушення та недотримання в момент вчинення договору № 30/09 уступки права вимоги (цесії) від 30.09.2005   статті 203 ЦК України, що є підставою для визнання даного договору недійсним відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, посилання ТОВ “Карпатнафтохім” в касаційній скарзі на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає оскаржувану постанову, якою рішення господарського суду першої інстанції залишено в силі, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ТОВ “Карпатнафтохім” залишити без задоволення.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 у справі № 3/256-13/194 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      В. Карабань

Судді:                                                                                          С.Самусенко

                                                                                                               В. Чабан