Рішення

від 16.01.2013 по справі 226/4359/12

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/4359/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року м.Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Карнауха А.П.

при секретарі Нечипорук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Тульчинської державної нотаріальної контори,Тульчинської міської ради, відділу Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним рішення Тульчинської міської ради та скасування державного акту на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду з позовом до ОСОБА_2, Тульчинської державної нотаріальної контори,Тульчинської міської ради, відділу Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання недійсним рішення Тульчинської міської ради та скасування державного акту на земельну ділянку, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років помер його батько -ОСОБА_3, про що зроблено відповідний запис в книзі реєстрації актів про смерть та видано свідоцтво про смерть. Після його смерті відкрилась спадщина. До складу спадкового майна ввійшов житловий будинок в АДРЕСА_1 та грошові вклади у Державному ощадному банку України та АТ «УкрСиббанк».

20.07.2010 року Тульчинською державною нотаріальною конторою відповідачці ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом -житловий будинок по АДРЕСА_1. Тоді ж їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади у Держощадбанку України та АТ «УкрСиббанк».

Вважає,що ці свідоцтва про право на спадщину за законом є недійсними.

За життя батько позивача заповіт не склав. На день смерті він володів 100% домоволодіння. Спадкоємцями за законом є відповідачка -його мати, та він. До дня смерті батька він проживав із ним в одному будинку, а тому спадщину він прийняв. Це підтверджує витяг із домової книги та довідка з міської ради. Він звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте отримати таке свідоцтво не зміг, оскільки відповідачка вже оформила таке свідоцтво на все майно спадкодавця. При зверненні до нотаріальної контори вона приховала факт, що крім неї є ще інші спадкоємці за законом. Зокрема, він також є спадкоємцем.

Просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ВМХ № 898167, видане Тульчинською державною нотаріальною конторою 20.07.2010 року, зареєстроване в реєстрі 1-3382, за яким ОСОБА_2 має право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом ВМХ №898168, видане Тульчинською державною нотаріальною конторою 20.07.2010 року, зареєстроване в реєстрі 1-3383, за яким ОСОБА_2 отримала право на грошові вклади з відповідними нарахуваннями та компенсаціями в Державному ощадному банку України, банківський вклад ( депозит) у АТ «УкрСиббанк». Визнати недійсним рішення 3 сесії 6 скликання Тульчинської міської ради №59 від 13.12.2010 року щодо видачі державного акту серії ЯЛ № 514409 ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0359 га, розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ №514409, виданий на ім»я ОСОБА_2 Стягнути на його користь судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що коли він звернувся до нотаріальної контори з питання оформлення спадщини, то дізнався, що його мати вже оформила спадщину після смерті батька. Заповіт батько не склав. Він мав 100% власності на хату на підставі того, що йому була надана земельна ділянка під забудову. Він перед смертю проживав із батьком. Жив до самої смерті. Це підтверджується домовою книгою і довідкою міської ради. Заяви про прийняття спадщини він до нотаріальної контори не подавав. Він стаціонарно навчався у м.Вінниці. Був на денній формі навчання. До нотаріальної контори він звертався в червні 2012 року.

Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Він про це знав. На той час вони втрьох жили в будинку -він, батько та матір.

Свідоцтва про право власності на будинок не було. Померлий батько перебував у шлюбі коли будував будинок.

Під час навчання він жив у м.Тульчині. Він є інвалідом 3 групи. Отримує пенсію.

Співвласником будинку він не був Коли подивився у техпаспорт на будинок, то побачив, що власником є батько.

Заяви про прийняття спадщини він не подавав, бо жив із батьком.

Період свого навчання він не пам»ятає точно. Здається з осені 2009 року до весни 2010 року 5 місяців. Навчання проходив у Вінницькому обласному центрі реабілітації інвалідів «Поділля». З місяці був лекційний період і 2 місяці практика. Навчальний тиждень був п»ятиденний. В березні 2010 року після закінчення навчання він повернувся до м.Тульчина.

Навчався він із липня 2009 року. Після смерті батька в лікарні не був. Приїхав за день до смерті батька. Тиждень перед смертю проживав. З 21.10.2009 року по 27.10.2009 року був дома.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що з покійним чоловіком вони почали будувати будинок у 1975 році. А шлюб уклали в 1976 році. В 1978 році закінчили будівництво. Міська рада дала рішення про дозвіл на будівництво. Чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Син на той час із ними не жив. Він жив у м.Вінниці. Приїжджав на суботу, неділю. І то не щосуботи. Помер чоловік дійсно на руках у неї та сина, бо вона останнього визвала. Про спадщину всі члени сім»ї знали. Син тоді говорив, що не буде жити в м.Тульчині. В хаті вони тоді жили вдвох із чоловіком. Сину вона говорила, що буде оформляти спадщину. Гроші спадкодавця були у Тульчинському відділенні «УкпСиббанку». Син був інвалідом 3 групи на день смерті батька. Під час навчання жив у гуртожитку реабілітаційного центру інвалідів у м. Вінниці. Навчався він 10 місяців з березня 2009 року. В березні 2010 року закінчив. На даний час рахунок спадкодавця в «УкрСиббанку»закритий, а в Ощадбанку ще є.

Представник відповідачки адвокат ОСОБА_4 позов не визнала, пояснила суду, що фактично позивач не проживав разом із спадкодавцем, а лише рахувався у будинку. Земельна ділянка відповідачкою отримана не в порядку спадкування, тому державний акт не може бути скасований при розгляді справи щодо спадкового майна. ОСОБА_2 отримала свідоцтво про спадщину на весь будинок. Документів про тимчасове проживання позивача у іншому населеному пункті вона не має.

Представник відповідача -Тульчинської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 позов не визнала, пояснила, що нотаріальною конторою була отримана 30.03.2010 року заява від ОСОБА_2 про прийняття спадщини. 20.07.2010 року він неї була отримана заява про видачу свідоцтва про спадщину. Свідоцтво було видано на 100% житлового будинку. На хату був договір про безстрокове користування житлом. ОСОБА_2 був наданий витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26673032 від 12.07.2010 року, який видало Тульчинське МБТІ. Згідно цього витягу покійний ОСОБА_3 був власником всього будинку. Інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини не подавали.

Представник відповідача -Тульчинської міської ради, ОСОБА_6 позов не визнала, пояснила, що рішення про надання у власність присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 було прийняте за її заявою. На підставі рішення був виданий державний акт на землю. Право власності на житловий будинок ОСОБА_2 підтвердила. Яким саме документом -не пам»ятає. Після смерті ОСОБА_2 залишились 3 спадкоємці. Сестра позивача -ОСОБА_7, також спадкоємець.

Представник відповідача -Тульчинської міської ради, ОСОБА_8 позов не визнав. Пояснив, що при прийнятті рішення по землі та виготовленні державного акта ОСОБА_2 надала всі необхідні документи. У неї був витяг із реєстру прав власності на нерухоме майно. Тому сумнівів щодо підставності видачі їй державного акта на землю не було.

Представник відповідача -відділу Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області, ОСОБА_9 позов не визнала, пояснила, що державний акт на присадибну земельну ділянку ОСОБА_2 був виданий на підставі рішення сесії Тульчинської міської ради.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивач -це її рідний брат. З батьками він постійно не проживав. В 2000 році перебував на навчанні 2 роки. В 2004 році вчився у реабілітаційному центрі «Поділля». Потім поїхав працювати в м.Одесу. В 2009 році вчився 10 місяців на курсах плиточників.

Після смерті батька мати і її, і брата попереджала, що оформляє спадщину. Ніхто тоді проти цього не заперечував. В тому числі й брат. Вона від спадщини відмовилась. На той час і тепер вона проживає в АДРЕСА_2.

Позивач не проживав постійно біля батька до смерті. Приїжджав лише на вихідні.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом РАЦС Тульчинського РУЮ Вінницької області 22.12.2009 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Тульчині.

Із ксерокопії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що він зареєстрований в м.Тульчині Вінницької області по пров.Островського,6 29.06.1999 року.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Тульчинським відділом ЗАГС Вінницької області 22.07.1983 року, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Із ксерокопії домової книги вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 29.06.1999 року. Тут же зроблений запис, що ОСОБА_7. зареєстрована за цією ж адресою 09.11.2006 року і знята з реєстрації 23.06.2007 року. При цьому запис про реєстрацію та зняття з реєстрації ОСОБА_7, яка була зареєстрована після дати реєстрації ОСОБА_1, зроблений перед записом про реєстрацію останнього.

Із ксерокопії довідки №425 від 28.09.1978 року, виданої Тульчинським МБТІ, ОСОБА_3 рахувався власником 100% будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Із ксерокопії витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №26840428 від 28.07.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 є одноосібним власником будинку по АДРЕСА_1.

Ксерокопія технічного паспорта на житловий будинок, виготовленого Тульчинським МБТІ 29.03.1977 року,свідчить,що ОСОБА_3 рахується власником будинку АДРЕСА_3

Згідно ксерокопій свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори 20.07.2010 року, ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок по АДРЕСА_1 та грошові вклади в Державному ощадному банку України та АТ «УкрСиббанк»після смерті ОСОБА_3

Згідно довідки № 1869 від 26.06.2012 року, виданої Тульчинською міською радою, ОСОБА_1 до дня смерті постійно проживав і був прописаний в АДРЕСА_1.

За повідомленням начальника управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА ОСОБА_1. 20.05.2009 року був направлений у Вінницький міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідів «Поділля»на денну форму навчання за спеціальністю плиточник-облицювальник

Із ксерокопії свідоцтва про присвоєння( підвищення) робітничої кваліфікації серії НОМЕР_3, виданого 30.03.2010 року, ОСОБА_1 закінчив навчання у

Вінницькому міжрегіональному центрі професійної реабілітації інвалідів «Поділля»у 2010 році.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4, виданого 07.08.1976 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 07.08.1976 року і останній присвоєно прізвище ОСОБА_3.

Із копії рішення 3 сесії 6 скликання Тульчинської міської ради №59 від 13.12.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 безкоштовно у власність передана земельна ділянка площею 0,0359 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

За довідкою без дати, виданою головою квартального комітету, ОСОБА_1 з 01.06.2009 року по 30.03.2010 року в АДРЕСА_1 не проживав, бо перебував на навчанні у Вінницькому міжрегіональному центрі професійної реабілітації інвалідів «Поділля».

За довідкою від 25.12.2012 року, виданою головою квартального комітету ОСОБА_1 за даними домової книги з 29.06.1999 року був зареєстрований по АДРЕСА_1 і з обліку не знімався. ІНФОРМАЦІЯ_1 також був прописаний за цією адресою.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника -адвоката ОСОБА_11, відповідача ОСОБА_2, її представника -адвоката ОСОБА_4,представника Тульчинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, представників відповідача -Тульчинської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_8, представника відповідача - відділу Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області ОСОБА_9, покази свідка ОСОБА_7, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Тульчині. Після його смерті відповідно до ст.1220 ЦК України відкрилась спадщина. Спадкодавець заповіт за життя не склав. Спадкоємцями першої черги за законом відповідно до ст.1222 та ст.1261 ЦК України залишились відповідачка ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 та сестра позивача -ОСОБА_7 ОСОБА_2 відповідно до ст.ст.1268,1269 ЦК України спадщину прийняла у встановлений ст.1270 ЦК України строк і отримала у Тульчинській державній нотаріальній конторі відповідні свідоцтва про спадщину за законом. Інші спадкоємці у шестимісячний строк заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали, свідоцтв про право на спадщину не отримували.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Посилаючись на ч.3 ст.1268 ЦК України позивач ОСОБА_1 стверджував, що він також не втратив своє право на спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем.

Проте суд вважає, що ці обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Згідно ст.3 Закону України №1382-ІУ від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»визначено, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців.

Позивач ОСОБА_1 згідно довідки начальника управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА № 1792 від 07.08.2012 року 20.05.2009 року був направлений на денну форму навчання за спеціальністю -плиточник-облицювальник, до Вінницького міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів «Поділля».

Ці обставини в судовому засіданні підтвердили відповідачка ОСОБА_2, свідок ОСОБА_7 Не заперечував їх і сам позивач. При цьому не зміг точно назвати дати початку та закінчення свого навчання.

Навчальний заклад, за поясненнями сторін, розташований в м.Вінниці і знаходиться за межами адміністративно-територіального одиниці -м.Тульчина, де згідно домової книги та паспорта громадянина України позивач ОСОБА_1 з 1999 року був зареєстрований.

Згідно свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації серії ВН №37750791 ОСОБА_1 30.03.2010 року закінчив навчання.

За поясненнями відповідачки ОСОБА_2, показами свідка ОСОБА_7 в період навчання ОСОБА_1 фактично проживав за місцем навчання у м.Вінниці. До м.Тульчина приїжджав лише у вихідні дні.

Заперечення цього факту позивачем ОСОБА_1 і пояснення, що він щодня їздив до місця навчання в м.Вінницю і після навчання о 14 год. повертався на проживання до м.Тульчина суд вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються поясненнями ОСОБА_2 та показами свідка ОСОБА_7, а також тим, що виходячи із загальновідомого факту, що м.Вінниця розташоване на відстані 80 км від м.Тульчина, його покази про щоденні поїздки громадським транспортом на таку відстань протягом 10 місяців є сумнівними. Окрім цього, позивачем не надано жодного доказу про здійснення таких щоденних поїздок.

Оскільки позивач ОСОБА_1 більше 6 міс. не проживав за місцем своєї реєстрації, то відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування…»суд вважає, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 він не проживав постійно із спадкодавцем, тому не може бути визнаний спадкоємцем, що прийняв спадщину.

ОСОБА_1 також не скористався своїм правом на подання заяви про прийняття спадщини відповідно до ст.1269 ЦК України, хоча про відкриття спадщини йому достовірно було відомо.

Відповідно до ст.1272 ЦК України спадкоємець, що протягом встановленого ст.1270 ЦК України строку не подав заяву про прийняття спадщини вважається таким, що не прийняв її.

Оскільки позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті свого батька не прийняв, то підстав для визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом ВМХ № 898167, видане Тульчинською державною нотаріальною конторою 20.07.2010 року, зареєстроване в реєстрі 1-3382, за яким ОСОБА_2 має право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом ВМХ №898168, видане Тульчинською державною нотаріальною конторою 20.07.2010 року, зареєстроване в реєстрі 1-3383, за яким ОСОБА_2 отримала право на грошові вклади з відповідними нарахуваннями та компенсаціями в Державному ощадному банку України, банківський вклад ( депозит) у АТ «УкрСиббанк» немає.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення 3 сесії 6 скликання Тульчинської міської ради №59 від 13.12.2010 року щодо видачі державного акту серії ЯЛ № 514409 ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, скасування державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0359 га, розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ №514409, виданий на ім»я ОСОБА_2

Вчинення цих дій суб»єктами владних повноважень не пов»язане із правовідносинами щодо успадкування майна після смерті ОСОБА_3, оскільки земельна ділянка до цього майна не входить і отримана відповідачкою ОСОБА_2 не в порядку спадкування.

Доказів того, що при прийнятті рішення Тульчинською міською радою та видачі державного акта на право приватної власності на присадибну земельну ділянку допущені інші порушення закону, які не пов»язані із правом позивача на спадкування ОСОБА_1 не надано.

В зв»язку з відмовою позивачу в позові не підлягають задоволенню відповідно до ст.88 ЦПК України його вимоги щодо стягнення з відповідачів на його користь понесених судових витрат.

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Суддя: