Постанова

від 21.01.2013 по справі 5009/4349/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2013 р. справа №5009/4349/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Зозуля Н.В. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Алипова М.В. по дов.;

від відповідача-2: Севастьянов Р.Ю. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтон», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. (повний текст від 18.12.2012р.) у справі №5009/4349/12 (суддя Кагітіна Л.П.)

за позовом Заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідачів: 1) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтон», м. Запоріжжя

про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради та договору оренди землі від 08.05.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя, до відповідачів: 1) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтон», м. Запоріжжя, про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради від 25.02.2009р. №39/202 «Про передачу в оренду ТОВ «Мілтон» земельної ділянки по вул. Гоголя, 105а для розташування адміністративної будівлі», а також про визнання недійсним договору оренди землі від 08.05.2009р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Мілтон», зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК 21.05.2009р. за №040926100730.

Рішенням від 13.12.2012р. господарський суд Запорізької області заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що за змістом чинного земельного законодавства України частина переданої відповідачу-2 земельної ділянки орієнтовною площею 0,0726га, яка є вільною від забудови та від майна ТОВ «Мілтон», не могла бути передана в оренду без проведення земельних торгів, проте в порушення вимог ст. 124 ЗК України спірне рішення Запорізької міської ради було прийнято без проведення відповідних торгів. Крім того, дійшовши висновку про необхідність визнання недійсним спірного рішення міськради, суд першої інстанції зазначив про невідповідність проектної документації із землеустрою, яка є невід'ємною частиною спірного договору оренди землі, вимогам ст. 123 ЗК України, що стало підставою для визнання його недійсним відповідно до закону.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілтон», м. Запоріжжя, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказане рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що спірне рішення Запорізької міської ради про передачу ТОВ «Мілтон» в оренду спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів є законним та обґрунтованим, оскільки на ній розташовані об'єкти нерухомого майна відповідача-2, проект землеустрою земельної ділянки було погоджено усіма необхідними органами, спірний договір пройшов реєстрацію у Запорізькій регіональній філії Центр ДЗК, містить усі необхідні умови, тому у суду не було підстав для визнання недійсними ні рішення міськради, ні договору оренди землі.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що прокурором не було доведено факту порушення оскаржуваним рішенням прав та законних інтересів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, а також пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Вищевикладене, на думку скаржника, не було враховано судом першої інстанції, що є підставою для скасуванні незаконного та необґрунтованого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, позивач у відзиві просить розглянути апеляційну скаргу без участі свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2007р. відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛТОН», придбав у ТОВ «АРІАЛ» об'єкт - будівлю літ. А-2, Б, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 105а, який являє собою будівлю літ. А-2 загальною площею 695кв.м., склад літ. Б, паркани 1,2,3,4,5, замощення І, водовідвідний лоток 6.

17.01.2008р. за ТОВ «МІЛТОН» ОП Запорізьке МБТІ було зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно.

Рішенням Запорізької міської ради №39/202 від 25.02.2009р. Товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛТОН» було надано згоду на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Гоголя, 105а, затверджено вказаному підприємству проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Гоголя, 105а, встановлено та затверджено межі та загальний розмір земельної ділянки площею 0,1943га для розташування адміністративної будівлі по вул. Гоголя, 105а згідно з планом, а також передано в оренду строком на 19 років ТОВ «МІЛТОН» земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:01:011:0159) площею 0,1943га (землі комерційного використання) по вул. Гоголя, 105а для розташування адміністративної будівлі.

Відповідно до вказаного рішення 08.05.2009р. між Запорізькою міською радою та ТОВ «МІЛТОН» було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2009р. №040926100730), за умовами якого відповідач-2 отримав у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1943га, яка знаходиться у м. Запоріжжя по вул. Гоголя, 105а, для розташування адміністративної будівлі. Пунктом 4 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду разом із будівлями та спорудами орендаря. Строк дії договору - 19 років (п. 8 договору).

Зазначена земельна ділянка була передана відповідачу-2 згідно акту прийому-передачі від 21.05.2009р.

Разом з цим, в ході проведення Прокуратурою міста Запоріжжя перевірки законності прийняття Запорізькою міською радою рішення від 25.02.2009р. №39/202 про передачу спірної земельної ділянки в оренду другому відповідачу та подальшого укладання на його підставі відповідного договору оренди землі, було встановлено наступні порушення вимог земельного законодавства - оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 0,0726га вільна від забудови та від майна ТОВ «МІЛТОН», вона має передаватись в оренду шляхом проведення земельних торгів, чого в даному випадку в порушення ст. 124 ЗК України зроблено не було. Отже, посилаючись на порушення Запорізькою міською радою порядку передачі земельної ділянки в оренду, а також на невідповідність проектної документації, яка є невід'ємною частиною договору оренди землі, вимогам ст. 123 ЗК України, заступник прокурора м. Запоріжжя в інтересах позивача звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» роз'яснено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Як вбачається з тексту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним спірного рішення Запорізької міської ради від 25.02.2009р. №39/202, заступник прокурора посилається на порушення при його прийнятті вимог ст. ст. 120, 123, 124, 151 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Стаття 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України (у відповідній редакції), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування).

Частиною 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, зокрема, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди.

Як вбачається зі змісту спірного рішення ради від 25.02.2009р. №39/202, земельну ділянку площею 0,1943га по вул. Гоголя, 105а передано ТОВ «МІЛТОН» в оренду для розташування адміністративної будівлі.

Водночас, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17398252 від 17.01.2008р., відповідачу-2 на праві приватної власності належать будівлі літ. А-2, Б у м. Запоріжжя по вул. Гоголя, 105а (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 08.12.2007р.).

З матеріалів справи вбачаться, що з метою визначення необхідної площі земельної ділянки було розроблено проект землеустрою (кадастровий номер 2310100000:01:011:0159), згідно якого межі та площа земельної ділянки, з урахуванням генерального плану м. Запоріжжя, були змінені, а саме - вивільнена частина території для влаштування проїзду в майбутньому, а також зменшена її площа з 0,2744га до 0,1943га. В подальшому зазначений проект землеустрою було погоджено з необхідними органами: Управлінням земельних ресурсів м. Запоріжжя (№0102/52к від 13.01.2009р.), Головним управлінням архітектури та містобудування (№6819 від 12.12.2008р.), ДУ охорони навколишнього природного середовища (№5751/11/09 від 29.12.2008р.), Запорізькою міською СЕС (№02/2163 від 25.12.2008р.), Управлінням культури та туризму (№27 від 25.12.2008р.).

З наведеного вбачається, що під час підготовки проекту землеустрою та прийняття спірного рішення міськради було належним чином виконано вимоги щодо визначення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування об'єкту нерухомості, що належить ТОВ «МІЛТОН».

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Департаменту архітектури та містобудування ЗМР №5228 від 08.11.2012р., в якому зазначено, що більша частина території, відведеної для розташування адмінбудівлі, знаходиться в межах огорожі колишнього дитячого садочку, а додатково відведена площа (близько 200кв.м.) компенсована збільшенням при будинкової території житлових будинків за рахунок території колишнього дитячого садку. Площа території колишнього дитячого садочку складала близько 4 000кв.м., а для розташування адмінбудівлі відведено 1943кв.м. Прибудинкова територія житлових будинків перевищує нормативну на приблизно 300кв.м. Зазначені висновки підтверджуються також наявними в матеріалах справи матеріалами технічного паспорту на будівлю по вул. Гоголя, 105а.

Таким чином, за висновком судової колегії, оспорюваним рішенням ради надано земельну ділянку для розташування адміністративної будівлі, яка належить ТОВ «МІЛТОН» на праві власності, а під час підготовки технічної документації із землеустрою було належним чином виконано вимоги щодо визначення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування вказаного об'єкту нерухомості.

За приписами ч. 2 ст. 124, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) такі земельні ділянки не підлягали передачі в оренду на конкурентних засадах (земельних торгах), бо на земельній ділянці, що надана в користування на правах оренди, знаходиться нерухоме майно, яке належить відповідачу-2.

За таких обставин, судова колегія вважає посилання прокурора та позивача на відсутність на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0726га об'єктів нерухомого майна відповідача-2, що є підставою для надання її в оренду за результатами проведення земельних торгів, необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам і обставинам справи.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Пунктом 6 зазначеної статті визначено, що розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування (п.7 ст. 123 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 отримані відповідні погодження необхідних органів, копії яких наявні в матеріалах справи, а отже позовні вимоги в частині визнання недійсним спірного рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки рішення №39/202 від 25.02.2009р. було прийнято Запорізькою міською радою правомірно без порушення вимог земельного законодавства України.

Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 08.05.2009р., з огляду на наступне.

За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999р. №02-5/111 (зі змінами та доповненнями), угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У якості підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, прокурор посилається на те, що проектна документація із землеустрою, яка є невід'ємною частиною оспорюваного договору, не відповідає ст. 123 Земельного кодексу України, а договір укладено на підставі незаконного рішення Запорізької міської ради.

Проте, з матеріалів справи вбачаться, що проектна документація отримала позитивний висновок Управління земельних ресурсів у м. Запоріжжя Запорізької області та затверджена Запорізькою міською радою, а проведення конкурсу у вказаному випадку нормами законодавства не передбачено. За вказаних обставин, судова колегія дійшла висновку, що прокурор та позивач не надали належних доказів в підтвердження наявності правових підстав для визнання спірного договору недійсним, тобто не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу позову, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний лист №125-5794вих12 від 17.09.2012р. Прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя, згідно якого за результатами перевірки (на виконання доручення Прокуратури м. Запоріжжя) дотримання вимог земельного законодавства при передачі в оренду ТОВ «МІЛТОН» земельної ділянки по вул. Гоголя, 105, 105а у м. Запоріжжя, прокуратурою району порушень вимог законодавства не встановлено, а тому підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. у справі №5009/4349/12 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з цим, що стосується посилань заявника апеляційної скарги на пропуск заступником прокурора строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом та звернення до суду в інтересах неналежного позивача, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.6 ч.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 35 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У позовній заяві прокурора повинно бути зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави, вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зміст поняття «державні інтереси» розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999р.: державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначають, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів саме держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Із матеріалів даної справи вбачається, що заступник прокурора міста Запоріжжя звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, посилаючись на порушення інтересів держави в особі вказаного органу.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 23.02.2012р., повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель передані до Державної інспекції сільського господарства України, яка згідно ч. 4 Тимчасового положення про Державну інспекцію сільського господарства України від 06.01.2012р. № 26, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності. Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженої Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011р., Держсільгоспінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким чином, враховуючи положення наведених норм права, звернення заступника прокурора до господарського суду в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області як структурного підрозділу органу Держсільгоспінспекції України є правомірним.

Доводи скаржника про сплив при зверненні до суду строку позовної давності, з огляду на матеріали справи та відсутність доказів зворотнього, є необґрунтованими та судовою колегією до уваги не беруться.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України перерозподілу не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтон», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. (повний текст від 18.12.2012р.) у справі №5009/4349/12 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. (повний текст від 18.12.2012р.) у справі №5009/4349/12 - скасувати.

У задоволенні позову Заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя, до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілтон», м. Запоріжжя, про визнання недійсним рішення Запорізької міської ради від 25.02.2009р. №39/202 «Про передачу в оренду ТОВ «Мілтон» земельної ділянки по вул. Гоголя, 105а для розташування адміністративної будівлі», а також про визнання недійсним договору оренди землі від 08.05.2009р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Мілтон», зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК 21.05.2009р. за №040926100730 - відмовити.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників - 8

1-у справу

1-позивачу

2-відповідачам

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС