Постанова

від 17.01.2013 по справі 6/090-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа№ 6/090-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Коваленко В.С.

за участю представників: позивача - Морозов О.О.;

відповідача - Вансовська Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро»

на рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 р.

у справі № 6/090-12 (суддя - Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт 61»

до Дочірнього підприємства «Київська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Контракт 61» (далі - позивач) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства «Київська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 51 від 20.01.2010 р. на підставі того, що він суперечить вимогам закону, а саме суперечить ст. 514 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2012 р. порушено провадження у справі № 6/090-12.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2012 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт 61» задоволено повністю, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 51 від 20.01.2010 р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2012 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що дії позивача у правовідносинах з відповідачем були спрямовані на задоволення власних потреб у електропостачанні. За ініціативою позивача, з відповідачем було укладено два договори - № 45 від 27.10.2009 р. (для завершення підрядних робіт, що були виконані відповідачем для позивача на суму 26484,00 грн.) та № 51 від 20.01.2010 р. про відступлення права вимоги.

Відповідач зазначає, що обидві сторони Договору № 51 від 20.01.2010 р. були обізнані в тому, що зобов'язання ВАТ «Будматеріали» перед відповідачем є погашеними через банкрутство, а волевиявлення позивача при укладенні вказаного договору № 51 від 20.01.2010 р. було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 6/090-12.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 р. у справі № 6/090-12 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

20.01.2010 р. між Дочірнім підприємством «Київська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро», яке є правонаступником Дочірнього підприємства «Київська механізована колона» Відкритого акціонерного товариства «Київсільелектро» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контракт 61» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 51 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором № 11 від 24.04.2008 р., укладеного між первісним кредитором та ВАТ «Будматеріали» (далі - Основний договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Новий кредитор сплачує первісному кредиторові 115623,60 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора (п. 2.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На думку позивача спір між сторонами виник внаслідок того, що до позивача, як нового кредитора, не перейшло право вимоги первісного кредитора у зобов'язанні стосовно грошових коштів, оскільки на момент передачі воно не існувало, а тому договір про відступлення права вимоги № 51 від 20.01.2010 р., укладений між ДП «Київська механізована колона» ВАТ «Київсільелектро» та ТОВ «Контракт 61», має бути визнаний недійсним.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вимогами статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Істотними умовами господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що договір про відступлення права вимоги № 51 від 20.01.2010 р. укладений відповідно до умов встановлених чинним законодавством України для договорів даного виду та з урахуванням змісту самого договору та волі сторін, а саме: при укладенні господарського договору сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору.

При цьому, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги має на меті зміну кредитора у зобов'язанні. В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним (ст. 512 ЦК України).

Зі змісту спірного Договору вбачається, що останній є оплатним, оскільки в ньому передбачений обов'язок нового кредитора сплатити первісному кредитору кошти у розмірі 115623,60 грн. замість отриманого права вимоги.

Таким чином, сторони у договорі про відступлення права вимоги мали намір передати новому кредитору майнові права за основним договором (№ 11 від 24.04.2008 р.).

Разом з тим, виходячи із приписів ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідною умовою для укладення договорів про відступлення права вимоги є існування на момент передачі новому кредитору прав, які він мав до боржника в обсягах і на умовах їх передачі.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що майнові вимоги ДП «Київська механізована колона» ВАТ «Київсільелектро» до боржника ВАТ «Будматеріали» за договором № 1 від 24.04.2008 р. в момент передання цих вимог (момент підписання договору про відступлення права вимоги) не існували.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2009 р. порушено провадження у справі № Б3/106-09 про банкрутство ВАТ «Будматеріали» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідне оголошення було опубліковане у газеті «Голос України» № 152 від 15.08.2009 р. Як зазначено в оголошені, вимоги кредиторів та осіб, бажаючих прийняти участь у санації Товариства приймаються протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення.

Таким чином, у даному випадку строк на заявлення ДП «Київська механізована колона» ВАТ «Київсільелектро» до боржника ВАТ «Будматеріали» сплинув 14.09.2009 р.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2010 р. у справі № Б3/106-09 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого майнові вимоги відповідача до боржника за договором № 11 від 24.04.2008 р. не включилися, а тому вважаються погашеними з 16.09.2009 р.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладаючи договір про відступлення права вимоги № 51 від 20.01.2010 р. за договором № 11 від 24.04.2008 р. позивачу була відступлена неіснуюча, недійсна вимога, а оспорюваний договір про відступлення права вимоги не відповідає вимогам закону, не породжує юридичних наслідків, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, а отже вказаний Договір № 51 від 20.01.2010 р. підлягає визнанню недійсним як такий, зміст якого суперечить ст. 514 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.09.2011 р. у справі № 2/132-38 та від 18.10.2010 р. у справі № 47/97-09.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними та допустимими доказами доведені обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а за таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт 61» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 51 від 20.01.2010 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 р. у справі № 6/090-12 - без змін.

2. Матеріали справи № 6/090-12 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.