Постанова

від 18.03.2013 по справі 6/090-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року Справа № 6/090-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Київська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" на рішення від на постанову відгосподарського суду Київської області 08.11.2012 Київського апеляційного господарського суду 17.01.2013 у справі господарського суду№ 6/090-12 Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" доДочірнього підприємства "Київська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" провизнання договору недійсним за участю представників сторін:

від позивача - Морозов О.О.

від відповідача - Вансовська Л.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Київська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" про визнання договору про відступлення права вимоги № 51 від 20.01.2010 недійсним.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2012 у справі № 6/090-12 (суддя Черногуз А.Ф.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" задоволено повністю; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 51 від 20.01.2010.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.), за результатами розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Київська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро", рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення

У касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Київська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро", посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 20.01.2010 № 51.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2010 між Дочірнім підприємством "Київська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро", яке є правонаступником Дочірнього підприємства "Київська механізована колона" Відкритого акціонерного товариства "Київсільелектро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" було укладено договір про відступлення права вимоги № 51 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач передає позивачу, а останній приймає право вимоги, що належить відповідачу, і стає кредитором за договором № 11 від 24.04.2008, укладеного між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством "Будматеріали" (далі - основний договір).

Відповідно до п. 1.2 договору позивач одержує право (замість відповідача) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що позивач сплачує відповідачу 115 623,60 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок відповідача.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2009 порушено провадження у справі № Б3/106-09 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Будматеріали" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідне оголошення було опубліковане у газеті "Голос України" № 152 від 15.08.2009. У вказаному оголошенні зазначено, що вимоги кредиторів та осіб, які бажають прийняти участь у санації товариства приймаються протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення. Тому у даному випадку строк на заявлення Дочірнім підприємством "Київська механізована колона" Відкритого акціонерного товариства "Київсільелектро" до Відкритого акціонерного товариства "Будматеріали" сплинув 14.09.2009.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2010 у справі № Б3/106-09 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого майнові вимоги відповідача до боржника за договором № 11 від 24.04.2008 не включені.

Посилаючись на те, що до позивача не перейшло право вимоги відповідача за договором про відступлення права вимоги № 51 від 20.01.2010 у зв'язку з тим, що такі вимоги вважаються погашеними відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Товариство з обмеженою відповідальністю "Контракт 61" звернулось до суду з позовом про визнання вказаного правочину недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані посиланням на ст.ст. 203, 215, 512, 514, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому суди попередніх інстанцій виходили з відсутності на момент укладення оспорюваного правочину майнових вимог відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будматеріали" за договором № 1 від 24.04.2008.

В обґрунтування касаційної скарги Дочірнє підприємство "Київська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 203, 514 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що положення ст. 514 Цивільного кодексу України є диспозитивним, а тому інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Заявник касаційної скарги також вказує на те, що передбачений оспорюваним договором обов'язок позивача сплатити 115 623, 60 грн. та обов'язок відповідача передати відповідачу документи, які засвідчують права, не є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що договір про відступлення права вимоги передбачає передачу кредитором своїх прав іншій особі за цим договором. При цьому обсяг таких прав та умови їх переходу до нового кредитора визначаються на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на 2009 рік) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як встановлено судами, ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2009 порушено провадження у справі № Б3/106-09 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Будматеріали" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим у газеті "Голос України" № 152 від 15.08.2009 було опубліковано відповідне оголошення. При цьому у вказаному оголошенні зазначено, що вимоги кредиторів та осіб, бажаючих прийняти участь у санації товариства приймаються протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2010 у справі № Б3/106-09 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого майнові вимоги відповідача до боржника за договором № 11 від 24.04.2008 не включені.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що майнові вимоги відповідача до боржника за договором № 11 від 24.04.2008 на момент підписання оспорюваного договору про відступлення права вимоги не існували, оскільки вважаються погашеними з 2009 року.

З огляду на те, що договір про відступлення права вимоги передбачає передачу кредитором своїх прав іншій особі за цим договором, а на момент укладення договору № 51 від 20.01.2010 право вимоги відповідача як кредитора за основним договором не існувало, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстав для зміни або скасування прийнятої у цій справі постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Київська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 та рішення господарського суду Київської області від 08.11.2012 у справі № 6/090-12 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.