Рішення

від 16.01.2013 по справі 5006/7/170/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.13 р. Справа № 5006/7/170/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді Косицькій В.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Донецьке виробничо-торгівельне підприємство «Донбас» м.Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа Груп» м.Макіївка, Донецька область

Предмет спору: стягнення 9 707, 88 грн.

За участю представників:

від позивача: Лищук І.В. - довір.

від відповідача: Кузнецов С.А. - довір.

В судовому засіданні 16.01.2012р. оголошувалась перерва з 15:15 год. до 16:30 год. на підставі ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Донецьке виробничо-торгівельне підприємство «Донбас» м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа Груп» м.Макіївка, Донецька область про стягнення 18 228, 11 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди приміщення №04/01/12 від 01.01.2012р. в частині здійснення платежів.

Позивач позовні вимоги підтримав, підтвердив, що ним вчинялись дії направлені на дострокове розірвання договору, проте повідомив про відмову відповідача звільнити спірне орендоване приміщення в листі - відповіді на повідомлення про дострокове розірвання договору, у зв'язку з чим вважає, що договір не припинив свою, оскільки приміщення не передавалось за актом приймання-передачі та фактично використовувалось відповідачем до вересня 2012р.

В заяві б/н від 30.11.2012р. позивач зменшив суму позову в порядку ст.22 ГПК України та фактично просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати та комунальних платежів за спірним договором за період з квітня по 4 вересня 2012р. в сумі 9707,88 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом. Позов розглянуто по суті з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що на його думку спірний договір є неукладеним. У відзиві від 10.12.2012р. відповідач повідомив, що договірні відносини між сторонами припинились в квітні 2012р., шляхом повернення об'єкту оренди. В судовому засіданні 16.01.2013р. відповідач зазначив, що в листі, на який посилається позивач як на факт заперечення проти розірвання договору оренди, відповідач просив лише підтвердити повноваження нового директора ПАТ «Донецьке виробничо-торгівельне підприємство «Донбас» (особи, яка підписала повідомлення про дострокове розірвання спірного договору), а не висловлював непогодження з припиненням договірних відносин. Вважає, що договір припинив свою дію з моменту отримання листа позивача - 04.04.2012р. Відповідач також зазначив, що об'єкт оренди було повернуто позивачу шляхом передачі ключів від спірного приміщення у квітні 2012р. При цьому, підтвердив факт відсутності відповідного акту приймання-передачі приміщення зворотно, що зафіксовано протоколом судового засідання від 13.12.2012р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди приміщення №04/01/12 від 01.01.2012р. (далі Договір), за умовами якого орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в платне, тимчасове користування для використання під офіс приміщення загальною площею 27,2 кв.м. та підвальне приміщення площею 10,5 кв.м. розташовані за адресою: м.Донецьк-86, вул.Красноармійська, 19 (далі об'єкт). (Додаток №2).

Кінцем оренди є дата 31.12.2012р. (п.1.2 Договору).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, вбачається, що спірний договір є належною підставою для виникнення у відповідача по справі грошових зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що Договір може бути достроково розірваний орендодавцем за умови письмового повідомлення орендаря за один місяць, або інший строк узгоджений з орендарем.

Позивач звернувся до відповідача із повідомленням (без номеру та дати) про дострокове розірвання договору оренди. Представники обох сторін зазначили, що вказане повідомлення було вручено відповідачу нарочно. При цьому, позивач дату вручення зазначити не зміг, а відповідач повідомив, що отримав дане повідомлення 04.04.2012р., проте доказів цьому не надав. Разом з цим, позивач надав відповідь відповідача на вказане повідомлення № 1104/12, яка датована 11.04.2012р. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що єдиною доведеною датою отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору оренди є 11.04.2012р.

Враховуючи вищевикладене та умови п. 6.2 Договору, суд дійшов висновку, що датою припинення строку дії Договору є 11.05.2012р.

При цьому, посилання позивача на той факт, що договір діє до теперішнього часу не прийняті судом як необґрунтовані.

Посилаючись на той факт, що відповідач фактично використовував приміщення потягом квітня 2012р. - 04.09.2012р., позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати та за комунальні послуги в загальному розмірі 9707,88 грн. Отже, спірна заборгованість заявлена позивачем, в тому числі, за період, після закінчення строку дії Договору.

При розгляді таких вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п.1.3 Договору, передача орендарю об'єкту, а також повернення об'єкту орендодавцю здійснюється за актом приймання-передачі, які підписуються обома сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

Як вбачається з наявних у справі документів та пояснень обох сторін, акт приймання-передачі спірного приміщення (повернення об'єкту оренди) між сторонами не складався та не підписувався.

Таким чином, відповідач не довів факт передачі орендованого приміщення позивачу. Посилання відповідача на передачу ключів від спірного приміщення позивачу є недоведеними, а також безпідставними та необґрунтованими з огляду на умови Договору. Посилання відповідача на договір зберігання №01-8/03-121 від 13.04.2012р., як на доказ звільнення спірного приміщення та перевезення особистих речей в інше місце також не прийняті судом, оскільки такий договір не містить умов, які б мали правові наслідки для позивача по справі саме в частині спірних правовідносин. Посилання відповідача на запропонування позивачем укласти новий договір від 20.04.2012р. на оренду приміщення за адресою м.Донецьк, вул.Червоноармійська, 19, площею 43,3м.кв. та підвальне приміщення - 10,5 м.кв. також не приймається судом як належний доказ повернення відповідачем об'єкту оренди за договором №04/01/12 від 01.01.2012р. зворотно позивачу, оскільки не доведено, що об'єкти оренди за вищевказаними договорами є одним й тим же приміщенням.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що такий Договір вступає в силу з моменту передачі об'єкта, яким є дата підписання сторонами акта приймання-передачі та діє до закінчення строку вказаного в п.1.2 Договору, а в частині розрахунків - до повного виконання орендарем зобов'язань з оплати за фактично надані орендні та комунальні послуги.

Оскільки в справі відсутній акт приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди відповідачем позивачу, з огляду на умови Договору, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт фактичного надання послуг оренди та комунальних послуг відповідачу протягом вищевказаного спірного періоду, а отже й вимоги про стягнення орендної плати та плати за комунальні послуги за період протягом квітня 2012р. - 4 вересня 2012р. є правомірними, обґрунтованими та не спростованими належними доказами відповідачем.

Аналогічна позиція, щодо наявності у кредитора правових підстав для стягнення з боржника коштів за час фактичного використання орендованого приміщення за умови відсутності підписаного обома сторонами акта приймання-передачі (повернення) такого приміщення, викладена в постанові Верховного Суду України №12/75-2167-33/75-4/180 від 20.11.2012р.

Відповідно до ст. 11128 рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Порядок розрахунків по Договору узгоджений сторонами в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що за переданий в користування та такий, що знаходиться у володінні орендаря об'єкт, в строк не пізніше 10 числа поточного місяця, в якому фактично надаються орендні послуги, орендар сплачує орендодавцю орендну плату за місяць, згідно пред'явленого рахунку, в розмірі 1768,00 грн., в т.ч. ПДВ, виходячи із вартості 1кв.м. - 65,00 грн. за приміщення під офіс, та в розмірі 199,50 грн., в т.ч. ПДВ, виходячи із вартості 1 кв.м. - 19,00 грн. за підвальне приміщення.

Згідно п.3.2 Договору, оплата комунальних послуг - змінних витрат (електроенергія, вода, орендна плата за землю, теплопостачання) здійснюється орендатором протягом 2-х банківських днів з моменту надання орендодавцем документу, що обґрунтовує платежі за існуючими тарифами на підставі розрахунків та/або показників лічильника (при його наявності) (додаток №3).

У додатку №3 сторони погодили щомісячну вартість комунальних послуг, що надаються орендатору орендодавцем, а саме: витрати за воду та стоки - 13 грн., витрати за тепломережу - 271 грн., орендна плата за землю - 44 грн., оренда основних фондів - 40 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання.

Як вже встановлено судом вище, відповідач по справі на протязі з квітня 2012р. по 4 вересня 2012р. користувався спірним об'єктом оренди, проте платежі за договором в повному обсязі та своєчасно не здійснив.

Факт направлення відповідачу рахунків на оплату за оренду та комунальні послуги за спірний період, у відповідності до п.п.3.1, 3.2 Договору, разом із вимогою про сплату боргу, що підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою квитанцією №5613 від 19.09.2012р. з відповідним описом вкладення у поштове відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача до суми позову включено, в тому числі, борг за електроенергію за квітень - травень 2012р. в сумі 199,38 грн.

При цьому, умовами Договору та додатком №3 до Договору не визначений розмір плати за електроенергію, а отже така оплата повинна здійснюватись за фактичними показниками приладів обліку електроенергії у відповідності до приписів діючого законодавства.

В матеріалах справи відсутні документи в підтвердження факту фіксування та узгодження між сторонами показників приладів обліку електроенергії за спірний період.

Таким чином, вимоги про стягнення 199,38 грн. витрат з оплати за електроенергію є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Заборгованість в залишковій частині, в сумі 9 508, 50 грн. підтверджена матеріалами справи і іншого відповідачем не доведено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 9 508, 50 грн..

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 11, 509, 526, 527, 627, 629 653, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 173-175, 193, 283 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецьке виробничо-торгівельне підприємство «Донбас» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа Груп» м.Макіївка про стягнення 9 707, 88 грн. боргу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа Груп» (86157, Донецька обл., м.Макіївка, вул.Шевченко, 23, ідент.код. 35966585) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецьке виробничо-торгівельне підприємство «Донбас» (83086, м.Донецьк, вул.Красноармійська, 19, ідент.код 05502456) заборгованість з орендної плати та комунальні послуги в сумі 9 508, 50 грн., судовий збір в сумі 1 575, 95 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.01.2013р.

Суддя Сгара Е.В.