Рішення

від 16.01.2013 по справі 5010/1393/2012-8/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 р. Справа № 5010/1393/2012-8/41

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М. А.,

при секретарі судового засідання Феденько Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ"

вул. Незалежності, 154, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром"

вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011

про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4 590 грн. 21 коп. та збитків завданих незаконним припиненням водопостачання на суму 37 000 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Удудяк Н.М. - адвокат, (договір про надання правової допомоги від 02.07.12);

від відповідача: Назарук І.В. - начальник юридичного відділу КП "Івано-Франківськводоекотехпром", (довіреність № 10-2/2383 від 21.11.12).

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Івано-Франківської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4 590 грн. 21 коп. та збитків завданих незаконним припиненням водопостачання на суму 37 000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.12 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.11.12.

В судовому засіданні 22.11.12 судом оголошено перерву до 11.12.12, про сторони повідомлені під розписку.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.12 продовжено строк вирішення спору до 21.01.13 та відкладено розгляд справи на 10.01.13.

В судовому засіданні 10.01.13 судом оголошено перерву до 16.01.13, про сторони повідомлені під розписку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), суд встановив, 28.03.06 між Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" (позивачем) укладено Договір № 1427 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації (а.с. 9-11).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.11 по справі № 5010/98/2011-16/4-15/97 визнано недійсними пункти Договору (п.п. 2.2.4., 2.2.5. та ч. 3 п.п. 2.2.7. пункту 2) № 1427 від 28.03.06, які встановлювали чотирьохкратний розміру за спожиту понад встановлені ліміти води. Дане рішення залишене без змін поставною Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.12 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.12 (а.с. 12-15).

Відповідач повернув позивачу кошти в сумі 1 418 грн. 28 коп., решта коштів в сумі 4 590 грн. 21 коп. не повернута.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу листа № 24 09.07.12 (а.с. 16-17), докази направлення містяться в матеріалах справи (а.с. 18). Однак, відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

Крім цього, у зв'язку із припиненням водопостачання в період з 13 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року позивач для забезпечення своєї діяльності закупляв воду у фізичної-особи підприємця Голіндей Н. М. на загальну суму 37 000 грн. 00 коп. на підтвердження подав акт списання закупленої води в період з 13 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року та видаткові накладні № 2 від 14.01.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 7 від 21.01.11 на суму 2 222 грн. 00 коп., № 8 від 24.01.11 на суму 3 700 грн. 00 коп.; № 10 від 28.01.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 12 від 04.02.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 14 від 11.02.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 16 від 18.02.11 на суму 5 920 грн. 00 коп.; № 1 від 13.0.1.11 на суму 1 480 грн. 00 коп. (а.с. 67-77).

Дії по припиненню позивачу водопостачанню визнано незаконним за результатами розгляду справи № 75/I-2012 адміністративною колегією Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що підтверджується листом від 26.10.12 № 07/665-с (а.с. 48).

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з наступного.

Статтею 216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.11 по справі № 5010/98/2011-16/4-15/97 визнано недійсними пункти Договору (п.п. 2.2.4., 2.2.5. та ч. 3 п.п. 2.2.7. пункту 2) № 1427 від 28.03.06, які встановлювали чотирьохкратний розмір оплати за спожиту понад встановлені ліміти води.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі названих пунктів договору позивач починаючи з моменту укладення договору оплачував спожиту понад ліміти воду в чотирьохкратному розмірі, що підтверджується виписками по рахунку за 2006-2009 роки (а.с. 20-33). Всього сплачена сума складає 6 008 грн. 49 коп., відповідачем повернуто 1 418 грн. 28 коп., решту суми - 4 590 грн. 21 коп. слід визнати безпідставно набутими коштами.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Право позивача на звернення до суду виникло з моменту набрання рішенням законної сили. Рішення набрало законної сили 16.05.12, отже строк позовної давності не сплив.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 4 590 грн. 21 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення збитків завданих незаконним припиненням водопостачання в сумі 37 000 грн. 00 коп., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, збитки підлягають відшкодуванню при наявності вини.

Згідно приписів Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відшкодування збитків здійснюється особою, яка допустила господарські правопорушення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом норм ст. 611, 623 ЦК України, встановлені договором або законом такі правові наслідки, як відшкодування збитків, настають за порушення зобов'язання і є мірами цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічно до вищенаведених норм ЦК України, нормами ГК України передбачено настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання ( ст. ст. 216, 217, 218, 224, 226 ГК України.)

Системний аналіз норм Цивільного кодексу України, нормами Господарського кодексу України, що регламентують умови та порядок відшкодування збитків за порушення зобов'язань, показує, що для застосування такої міри відповідальності необхідно є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, вина боржника.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. ст. 611, 623 ЦК України, ст. ст. 216, 217, 224 ГК України.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди і збитками та вину особи, яка заподіяла шкоду.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду справи № 75/1-2012 адміністративна колегія Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням від 28.09.12 № 105 визнала дії КП "Івано-Франківськводотехпром", які полягають у безпідставному припиненні водопостачання об'єктів споживача протягом 13.01.11-28.02.11 порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання. За вчинені порушення на КП "Івано-Франківськводотехпром" накладено штрафні санкції. (а.с. 48).

Видаткові накладні на суму 37 000 грн. 00 коп. та акт списання закупленої води від 01.03.11 підтверджують факти понесення позивачем збитків (а.с. 67-77).

Монопольне становище відповідача на ринку централізованого водопостачання (лист Антимонопольного комітету України Івано-Франківського обласного територіального відділення від 26.10.12 № 07/665-с, а.с. 48) підтверджує причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача.

Наявний в матеріалах справи акт від 13.01.11 підтверджує, що припинення позивачу водопостачання здійснено працівником відповідача шляхом закриття засувки (а.с. 19). Як вказувалось вище дії відповідача по припиненню водопостачанню позивачу є безпідставними, що свідчить про вину відповідача.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає, що в більшості наведені доводи є припущеннями. Одностороння довідка про наявність заборгованості позивача за надані послуги на момент відключення водопостачання, як доказ обґрунтованості такого відключення спростовується двостороннім актом звірки розрахунків від 23.08.12, згідно якого станом на січень 2011 року позивач мав переплату (а.с. 148).

Надані відповідачем докази про обсяги прийнятих від позивача об'ємів шляхом водовідведення лише підтверджують факти використання позивачем води у період відключення від водопостачання, однак не можуть спростовувати розмір збитків позивача, оскільки не враховують можливості використання води у інший спосіб.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 37 000 грн. 00 коп.

Посилаючись на приписи ст. 22 ЦК України, позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 300 грн. 00 коп.

Зазначені вимоги позивач обґрунтував на підставі поданого суду договору про надання правової допомоги від 02.07.12, де відповідно до п. 3.2. Договору за послуги надані згідно даного Договору Замовник (позивач) сплачує Виконавцю (адвокату Удудяк Н. М.) гонорар в сумі 4300 грн. 00 коп. та подав суду квитанцію до прибутково ордера № 1 від 02.07.12, яка підтверджує сплату відповідних послуг (а.с. 116).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.99) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Гонорар передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Відповідно до п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В матеріалах справи наявний доказ того, що судові витрати в цій справі пов'язані з оплатою послуги адвоката (а.с. 115-116). Таким чином, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 300 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 216, 257, 614, 611, 623, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 216-218, 224, 226 Господарського кодексу України, ст. ст. 35, 43, 44, 48, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4 590 грн. 21 коп. та збитків завданих незаконним припиненням водопостачання на суму 37 000 грн. 00 коп. задовольнити.

Стягнути з відповідача Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011; код ЄДРПОУ 32360815) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" (вул. Незалежності, 154, м. Івано-Франківськ, 76014; код ЄДРПОУ 30610019) 4 590 грн. 21 коп. (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто гривень 21 коп.) - безпідставно набутих коштів, 37 000 грн. 00 коп. (тридцять сім тисяч гривень 00 коп.) - збитків завданих незаконним припиненням водопостачання, 4 300 грн. 00 коп. (чотири тисячі триста гривень 00 коп.) - витрат на оплату послуг адвоката, 1 609 грн. 50 коп. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.01.13

Суддя М. А. Шіляк

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"