Рішення

від 15.01.2013 по справі 25/146-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2013 р. Справа № 25/146-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ - ІНТЕР",

07100, Київська область, м. Славутич, Бєлгородський квартал, 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА",

07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна

про стягнення 517 010,76 грн.

за участю представників:

позивача - Мікульський К.В. (довіреність від 08.01.2013);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ - ІНТЕР" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА" (далі - відповідач) про стягнення 517 010,76 грн., з яких: 499 999,72 грн. - основний борг, 14 175,94 грн. - пеня, 2 835,10 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.12.2012.

У судове засідання 20.12.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.12.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 15.01.2013.

У судовому засіданні 15.01.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06.12.2012 №15303816 адреса місцезнаходження відповідача відповідає зазначеній в позовній заяві та тій, на яку направлялись ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.01.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ - ІНТЕР" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА" (далі - відповідач, покупець) укладено договір постачання товару від 16.08.2012 №МК/30 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується протягом дії Договору передати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів (далі - товар), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору умови постачання товару визначаються сторонами в підписаних специфікаціях у відповідності до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс».

Згідно пункту 2.10. Договору постачання товару здійснюється постачальником у строки, узгоджені сторонами у підписаних специфікаціях.

Розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, визначених у підписаних сторонами специфікаціях (пункт 4.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012, але, у будь-якому випадку, вважається дійсним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

До матеріалів справи залучено копії специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору та в яких сторони погодили кількість, ціну, загальну вартість, строки поставки та порядок оплати за кожну партію товару.

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними: від 16.08.2012 №КІ-0000109 на суму 52 611,00 грн., від 17.08.2012 №КІ-0000110 на суму 52 923,00 грн., від 18.08.2012 №КІ-0000111 на суму 53 781,00 грн., від 21.08.2012 №КІ-0000112 на суму 49 900,50 грн., від 29.09.2012 №КІ-0000121 на суму 92 864,52 грн., від 02.10.2012 №КІ-0000125 на суму 138 074,72 грн., від 03.10.2012 №КІ-0000127 на суму 309 536,24 грн., від 04.10.2012 №КІ-0000128 на суму 147 619,50 грн., від 05.10.2012 №КІ-0000129 на суму 143 995,65 грн., від 06.10.2012 №КІ-0000130 на суму 284 546,80 грн., від 08.10.2012 №КІ-0000133 на суму 138 778,31 грн., від 11.10.2012 №КІ-0000136 на суму 95 004,00 грн., від 18.10.2012 №КІ-0000142 на суму 44 172,00 грн., від 20.10.2012 №КІ-0000143 на суму 51 152,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 1 654 959,24 грн., а останній, за довіреностями: від 16.08.2012 №1467, від 28.09.2012 №1832, від 01.10.2012 №1858, які підписані керівником відповідача та скріплені відбитками його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 1 154 959,52 грн., що підтверджується банківськими виписками, що засвідчені підписами уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки (копії в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 499 999,72 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.11.2012 складає 572 879,72 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреності - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківські виписки - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 09.11.2012, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 09.11.2012 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 499 999,72 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 14 175,94 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. В

ідповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 14 175,94 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 2 835,10 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення 2 835,10 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 499 999,72 грн., пені в розмірі 14 175,94 грн. та 3% річних у розмірі 2 835,10 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

09.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№1 від 09.01.2012) позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову від 08.01.2013 № 1673 шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти, що належать відповідачу. Заява обґрунтована тим, що позивачу відомо про зміну керівництва відповідача, що є, на думку позивача, причиною погіршення фінансового стану відповідача та збільшення його кредиторської заборгованості.

Вимогами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності відповідача.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду, не підтвердив твердження заяви належними доказами, у зв'язку з чим, заява позивача про застосування заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання, який процесуальний документ має бути ухвалений за результатами розгляду клопотання про забезпечення позову у разі, коли таке клопотання розглядалося в тому судовому засіданні, в якому справу розглянуто по суті з прийняттям рішення у ній, судом враховано пункт 23. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" де вказано, що у зазначеному випадку стислий зміст заяви (клопотання) про забезпечення позову, мотиви задоволення (повного чи часткового) або відхилення такої заяви та висновок з розглянутого питання можуть міститися в рішенні господарського суду, прийнятому по суті справи.

За змістом пункту 10. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6 результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу про вжиття заходів до забезпечення позову повинні зазначатись в резолютивній частині рішення суду.

З огляду на абзац 2 пункту 1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову здійснюється між сторонами за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, сплачений позивачем за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову у розмірі 1 720,50 грн. покладається на позивача.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позову у розмірі 10 340,22 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 66 - 68, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА" (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ - ІНТЕР" (07100, Київська область, м. Славутич, Бєлгородський квартал, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36793291) 499 999 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп. основної заборгованості, 14 175 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 94 коп. пені, 2 835 (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 10 коп. 3% річних та 10 340 (десять тисяч триста сорок) грн. 22 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТ - ІНТЕР" від 08.01.2013 № 1673 про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.01.2013.

Суддя С.О. Саванчук