Постанова

від 15.04.2013 по справі 25/146-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа№ 25/146-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Мікульський К.В. - представник, дов. № 1674 від 08.01.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2013

у справі № 25/146-12 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Інтер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська"

про стягнення 517 010,76 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 25/146-12 відкладено на 15.04.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2013 у справі № 25/146-12 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 499 999,72 грн. основного боргу, 14 175,94 грн. пені, 2 835,10 грн. 3% річних, 10 340,22 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 1 154 959,52 грн. що підтверджується витягами із особового рахунку, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 499 999,72 грн.; здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 14 175,94 грн. та 3% річних в розмірі 2 835,10 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи; суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, пені та 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 у справі № 25/146-12 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що при вирішенні питання про задоволення позову суд першої інстанції не врахував визначені у специфікаціях строки оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим не встановлено строк настання зобов'язання з оплати товару.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення з відповідача 499 999,72 грн. основного боргу, 14 175,94 грн. пені, 2 835,10 грн. 3% річних; судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.08.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір № МК/30 постачання товару, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором постачальник, зобов'язується протягом дії цього договору передавати у власність відповідача, за договором покупця, сировину для виробництва комбікормів, у кількості та асортименті, згідно із підписаними сторонами специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач, на підставі видаткових накладних № КІ-0000109 від 16.08.2012 на суму 52 611,00 грн., № КІ-0000110 від 17.08.2012 на суму 52 923,00 грн., № КІ-0000111 від 18.08.2012 на суму 53 781,00 грн., № КІ-0000112 від 21.08.2012 на суму 49 900,50 грн., № КІ-0000121 від 29.09.2012 на суму 92 864,52 грн., № КІ-0000125 від 02.10.2012 на суму 138 074,72 грн., № КІ-0000127 від 03.10.2012 на суму 309 536,24 грн., № КІ-0000128 від 04.10.2012 на суму 147 619,50 грн., № КІ-0000129 від 05.10.2012 на суму 143 995,65 грн., № КІ-0000130 від 06.10.2012 на суму 284 546,80 грн., № КІ-0000133 від 08.10.2012 на суму 138 778,31 грн., № КІ-0000136 від 11.10.2012 на суму 95 004,00 грн., № КІ-0000142 від 18.10.2012 на суму 44 172,00 грн., № КІ-0000143 від 20.10.2012 на суму 51 152,00 грн., передав, а відповідач, в свою чергу, прийняв товар на загальну суму 1 654 959,24 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договору № МК/30 розрахунки здійснюються відповідачем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на умовах, визначених у підписаних сторонами специфікаціях.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи специфікацій № 1 від 16.08.2012, № 2 від 28.09.2012, № 3 від 03.10.2012, № 4 від 11.10.2012, № 5 від 18.10.2012 сторонами визначено порядок оплати товару: протягом 2-х банківських днів з моменту постачання кожної окремої партії на склад відповідача.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за видатковими накладними № КІ-0000109 від 16.08.2012, № КІ-0000110 від 17.08.2012, № КІ-0000111 від 18.08.2012, № КІ-0000112 від 21.08.2012, № КІ-0000121 від 29.09.2012, № КІ-0000125 від 02.10.2012, № КІ-0000127 від 03.10.2012, № КІ-0000128 від 04.10.2012, № КІ-0000129 від 05.10.2012, № КІ-0000130 від 06.10.2012, № КІ-0000133 від 08.10.2012, № КІ-0000136 від 11.10.2012, № КІ-0000142 від 18.10.2012, № КІ-0000143 від 20.10.2012, саме до: 21.08.2012, 22.08.2012, 27.08.2012, 03.10.2012, 05.10.2012, 08.10.2012, 09.10.2012, 10.10.2012, 10.10.2012, 11.10.2012, 16.10.2012, 23.10.2012, 24.10.2012, відповідно.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається із витягів із особового рахунку останнього, наявних у матеріалах справи, відповідачем частково, на суму у розмірі 1 154 959,52 грн., здійснено оплату за переданий позивачем товар, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 499 999,72 грн. за поставлений товар згідно із зазначеними вище видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 499 999,72 грн. за поставлений позивачем товар згідно із договором № МК/30.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 499 999,72 грн. заборгованості за поставлений товар згідно із договором № МК/30, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.4 договору № МК/30 сторони погодили умову про те, що у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок пені, вважає суму пені в розмірі 14 175,94 грн. правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума 2 835,10 грн. 3% річних є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, як із такими, що не відповідають матеріалам справи, адже суми пені та 3% річних нараховані з урахуванням порушення строків платежів, встановлених саме у специфікаціях до договору № МК/30.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2013 у справі № 25/146-12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" без задоволення.

2. Справу № 25/146-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.