Постанова

від 10.01.2013 по справі 2а/0570/15790/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2013 р. Справа № 2а/0570/15790/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-00

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Макіївський завод шахтної автоматики» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000742330 та №0000752330 від 25 жовтня 2012 року,

за участю представників сторін

від позивача: Бикалова Н.В., Чумаков А.В.

від відповідача: Мащенко О.В., Бондарев Є.О., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Макіївський завод шахтної автоматики», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000742330 та №0000752330 від 25 жовтня 2012 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем у вересні 2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства з ПП «Фарад» (код ЄДРПОУ 30126056), їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року. За результатами перевірки був складений Акт №4776/22-4/00165675 від 28 вересня 2012 року, в якому відповідач визнає правочин, який укладений між ПП «Фарад» та позивачем нікчемним, в наслідок чого прийняв податкові повідомлення-рішення на суму 71793,00 грн. У додаткових поясненнях позивач зазначає, що за висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 228, 662, 655, 626, 629, 656 ЦК України, правочин щодо виконання умов угоди, укладений між ПП «Фарад» та ПрАТ «НВП «МЗША» є нікчемним; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України, безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ, за податковими накладними, отриманими від постачальника ПП «Фарад» на суму 27092,00 грн. за вересень 2011 року, у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів при здійсненні нікчемного правочину, що призвело до заниження ПДВ у сумі 27092,00 грн.; п.138.2 п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 31155,00 грн. Інспекцією за текстом Акту перевірки зроблено висновок про безпідставність включення сум податку до складу податкового кредиту за вказаними операціями та формування валових витрат, у зв'язку з тим, що ПП «Фарад» не знаходиться за юридичною адресою.

Позивач вважає дії відповідача незаконними, у зв'язку з тим, що відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України правочин може бути визнаний нікчемним тільки за рішенням суду. Також, відповідно до Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Також, індивідуальний характер має й обов'язки по сплаті податків, зборів та інших платежів. Діюче податкове законодавство не містить норми, які зобов'язують суб'єкта підприємницькою діяльності контролювати сплату податків його контрагентами. Крім того, позивач зазначає, що під час перевірки позивачем надавалися первинні та зведені облікові документи, які у повній мірі та відповідним чином підтверджують факт здійснення господарських операцій. Тобто у позивача були всі підстави для обґрунтованого включення зазначених витрат до складу валових.

Тому, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення на суму 71793,00 грн., визнати дії Макіївської податкової служби неправомірними в акті №4776-22-4/00165675 від 28 вересня 2012 року в частині визнання правочину, який був здійснений за договором постачання №31-08 від 31 серпня 2012 року нікчемним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (а.с.87-88), у яких зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з сумнівним контрагентом, а саме ПП «Фарад» (код ЄДРПОУ 30126056). Від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фарад» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Старкад-Пром» (ЄДРПОУ 36945503) за квітень-червень 2011 року, ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (код ЄДРПОУ 36505175) за липень-вересень 2011 року, ПП «КФ «ЧІП-Інфо» (код ЄДРПОУ 35120148) за листопад 2011 року та контрагентами-покупцями за період квітень-вересень, листопад 2011 року №102/23-325/30126056 від 23 січня 2012 року. Зустрічну звірку провести було неможливо у зв'язку з відсутністю підприємства ПП «Фарад» за податковою адресою.

Крім того, відповідач посилається на ст. 3 ГК України, та зазначає, що оскільки у позивача відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи те, що у позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст..228 ЦК України, зазначені угоди між підприємством ПрАТ НВП «Макіївський завод шахтної автоматики» та ПП «Фарад» мають ознаки нікчемності. Враховуючи, що у діяльності позивача вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Так, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування податкового кредиту, є доходною частиною державного бюджету. Отже, на думку відповідача, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Макіївський завод шахтної автоматики» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 21 березня 2001 року №12731200000001733, ідентифікацій код юридичної особи 00165675, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.46), виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки АБ №218312 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (а.с.61-67) Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.47)

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства з ПП «Фарад» (код ЄДРПОУ 30126056) їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 28 вересня 2012 року №4776/22-4/00165675 (а.с.18).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення

ст.228, 662, 655, 626, 629, 656 ЦК України, правочин щодо виконання умов угоди, укладений між ПП «Фарад» та ПрАТ «НВП «МЗША» є нікчемним;

п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України, безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ, по податковим накладним, отриманих від постачальника ПП «Фарад» на суму 27092,00 грн. за вересень 2011 року, у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів при здійсненні нікчемного правочину, що призвело до заниження ПДВ у сумі 27092,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету;

п.138.2 п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 31155,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 25 жовтня 2012 року №0000742330, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 31155,00грн. по основному платежу, та №0000752330, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 40638,00 грн., з якої основний платіж 27092,00грн. та штрафна санкція у розмірі 13546,00грн. (а.с.16,17).

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством «Фарад» (Продавець) укладено договір поставки №31-08 від 31 серпня 2011 року. (а.с.31).

Предметом договору є зобов'язання Продавця передати у власність Покупця товар, який вказаних у додатках до цього договору, а Покупцем прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах даного договору та додатків . Найменування товару перелічений у п.1.2 договору на загальну суму 33458,52грн. у т.ч. ПДВ 5576,42грн.

Відповідно до п.2 цього Договору, ціна за одну тону товару, який постачається та вартість конкретної партії, що визначається в Додатку на постачання кожної партії товару. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України на умовах постачання відповідно до «Інкотермс-2000». Сума цього Договору складає сукупність всіх додатків до нього.

Строк поставки товару узгоджується сторонами та фіксується в додатках до цього договору. Постачання товару здійснюється партіями, які узгоджені сторонами, залізничним транспортом, навалом у відкритих люкових напіввагонах на умовах постачання у відповідності з «Інкотермс-2000» (DAF). Мінімальна партія - вагон (65тн).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару перевізнику. Товар, який був відвантажений покупцю на адресу підприємств споживачів (вантажоотримувачів) за реквізитами вказується покупцем додатково в листах-заявах.

Якість товару повинно відповідати вимогам, які діють на даний вид товару, стандартам або ТУ та якості, яке вказано в додатках до цього договору. Показники якості кожної конкретної партії товару, який постачається відповідно до цього договору обумовлюються сторонами у додатках до цього договору. Відповідність якості підтверджується для кожної партії посвідченням якості, виданого виробником товару. По кожній партії товару протягом п'яти банківських днів з моменту поставки товару надати покупцю наступні документи: рахунок фактуру на постачальну партію товару, податкову накладну, залізничну накладну, посвідчення якості, акт приймання-передачі.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками сторін. Договір дійсний до 31 грудня 2011 року. Строк його дії може бути подовжений за додатковою письмовою угодою сторін.

Позивачем на виконання умов договору до матеріалів справи були надані

за додатком №1 від 31 серпня 2011 року - постачання вугілля марки АО (25-50) у кількості 69,0 тн. на загальну суму 50193,36 грн. (а.с.35): видаткова накладна №9 від 30 вересня 2011 року, акт приймання-передачі від 30 вересня 2011 року, податкова накладна №9 від 30 вересня 2011 року, результат аналізу лабораторії, посвідчення про якість вугілля №57 від 30 вересня 2011 року, залізнична накладна №49863004 (а.с. 37-40, 107).

за додатком №2 від 31 серпня 2011 року - постачання вугілля марки АШ у кількості 278,0 тн. на загальну суму 112356,48 (а.с.36): видаткова накладна №10 від 30 вересня 2011 року, акт приймання-передачі від 30 вересня 2011 року, податкова накладна №10 від 30 вересня 2011 року, результат аналізу лабораторії, посвідчення про якість вугілля №58 від 30 вересня 2011 року, залізничні накладні №49891229, №49891286, №49891179, №49891237 (а.с. 41-45, 110-113).

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору постачання від 31 серпня 2011 року, через суперечність інтересам держави та суспільства за наслідками співставлення даних інформацій баз, не спричинив реальних наслідків у зв'язку з неможливістю провести зустрічну звірку, оскільки контрагент ПП «Фарад» не знаходиться за податковою адресою.

Однак, відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. У матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи або вироку відносно керівників ПП «Фарад».

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Фарад» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на сумнівність проведення операцій між контрагентом ПП «Фарад» та ТОВ «Зернова компанія «Агромир», оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язок ТОВ «Зернова компанія «Агромир» із спірним договором.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також «... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Макіївський завод шахтної автоматики» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року №0000742330 та №0000752330, задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 жовтня 2012 року №0000742330 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 31150,00 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 жовтня 2012 року №0000752330 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40638,00 грн., з яких основний платіж 27092,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 13546,00 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 10 січня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 15 січня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.