Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а-2902/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.01.13Справа №2а-2902/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Шаповала І.І., при секретарі Бойко І.В.,

за участю представників: позивача - Близнюк Г.В. та відповідача - Летючої Д.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Септима» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012р. Приватне підприємство «Септима» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби та просило суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000630222 від 23.11.2012р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПП "Септима" за січень-лютий 2011 року на 25076, 00 грн. та штрафною санкцією на 1, 00 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000640222 від 23.11.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість ПП "Септима" за 7 місяць 2011 року на 16164, 00 грн., 8 місяць 2012 року на 6943, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були винесені податкові повідомленні рішення, однак на момент укладення договорів та здійснення фінансово-господарської діяльності всі контрагенти позивача: ПП „НВП „Таврія", ТОВ „Мідзар газ", ТОВ „Укрдрім" мали свідоцтва платників податку на додану вартість, подавали податкову звітність, а реальний характер господарських операцій підтверджено належним чином оформленими документами, тому підстав для винесення оскаржувальних повідомлень-рішень немає.

У суді представник позивача вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позов, у якому із заявленими вимогами не погодився (а.с.53-55).

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає доводи представника позивача обґрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, 12.11.2012р. проводилася позапланова невиїзна перевірка ПП «Септима» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП «НВП Таврія» (код 37252021) за червень 2010р., березень 2011р.,травень 2011р., червень 2011р., липень 2011р., серпень 2011р.; ТОВ «Укрдрім» (код 36302590) за січень 2011р., лютий 2011р., березень 2011р.; ТОВ «Мідзаргаз» (код 34537488), за звітний період липень 2011 р. та покупцями по подальшому ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), за результатами якої був складений акт №119/22-2/23445165/8762/10.

На підставі акту були виписані Оскаржувані повідомлення рішення (№0000630222 від 23.11.2012 року що до збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень - лютий 2011 року на 25076 гривень та штрафною санкцією на 1 гривню та №0000640222 від 23.11.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 7 місяць 2011 року на 16164 грн., 8 місяць 2011 року на 6943 грн.) з якими ПП «Септима» не погоджується.

Так, за результатами перевірки суб'єкт владних повноважень дійшов висновку про порушення ПП, „Септима": п.1,п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст,228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України з частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, порушення публічного порядку, не спрямування правочинів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по угодах, здійснених ПП «Септима» з постачальниками ТОВ «Укрдрім», ПП «НВП Таврія», ТОВ «Мідзар Газ» та з покупцями по подальшому ланцюгу постачання на суму взаємовідношень, що на думку перевіряючих, призвело до завищення податкового кредиту по постачальниках ТОВ «Укрдрім», ПП «НВП Таврія», ТОВ «Мідзар Газ», та безпідставного включення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ по подальшим контрагентам - покупцям.

Суд вважає, що за результатами перевірки суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку стосовно недійсності правочинів, укладених ПП „Септима" із вказаними контрагентами, виходячи з наступного.

Так, юридична особа ПП НВП «Таврія» постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року за позовом Олександрійської ОДПІ була припинена. Згідно тексту постанови суду у ПП НВП «Таврія» відсутня заборгованість перед бюджетом що підтверджено довідкою від 03.11.2011 року. Згідно даних офіційного сайту ДПА України станом на 24.11.2012 року ПП НВП «Таврія» ліквідовано та не має податкового боргу. Свідоцтво платника ПДВ ПП НВП «Таврія» було дійсне до 12.08.2011 року.

Пунктом 86.1. ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами позапланової документальної перевірки ПП НВП «Таврія» та ТОВ «Мідзар Газ» складені довідки, тобто, виходячи з приписів ПК України не встановлено порушень податкового законодавства, а юридична особа ПП НВП «Таврія» на час коли співробітники ОДПІ шукали її за юридичною адресою вже була припинена постановою суду за позовом тієї ж ОДПІ. Відповідач не обґрунтував в суді яким чином він дійшов висновку про наявність порушень податкового законодавства з боку ПП «Септима» коли з боку постачальників ПП НВП «Таврія», ТОВ «Мідзар газ» по цих же угодах порушень не встановлено.

Відсутність на праві власності у контрагентів позивача будь-яких об'єктів нерухомості, автотранспорту та іншого устаткування не значить про відсутність такого майна на праві користування відповідно до ЦК України. Питання оренди, лізингу, залучення інших організацій на договірній основі ПП НВП «Таврія», ТОВ «Мідзар газ», ТОВ «Укрдрім» відповідачем не вивчались та не перевірялись.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарської операції з придбання товарів.

Суб'єкт владних повноважень дійшов висновку, що порушенням публічного порядку з боку ПП «Септима» є складання первинних документів не відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996, що в свою чергу не відповідає змісту приписів ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509 державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженнями подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Складений відповідачем акт перевірки не містить фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсною спірної операції з підстав невідповідності її вимогам закону, або вчинення її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Септима» та його контрагентами, або які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно пп.36.1, пп.36.5 ст. 36, п.38.1 ст. 38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 року №168/704).

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Відповідно ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

В п.п 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної №166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ.

Абз. 1 п. 5 Порядку №166 встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На момент укладання договорів та здійснення фінансово господарської діяльності всі контрагенти ПП «Септима» мали діючі свідоцтва платників ПДВ, подавали податкову звітність, бази даних офіційного сайту ДПА України не містили відомостей щодо несумлінності контрагентів як платників податків.

Відповідачем не було встановлено, що до податкового кредиту ПП «Септима» було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені не у відповідності із вимогами чинного законодавства України, встановленим ст.201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Акт перевірки не містить відомостей про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, оскільки господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності за КВЕД, зазначених в Акті перевірки на арк. 2. Також не надано доказів незвичності цієї операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ПП НВП «Таврія», ТОВ «Мідзар газ», ТОВ «Укрдрім».

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи зазначені рішення вийшов за межі своїх повноважень, та визнав угоди ПП «Септима» укладені з контрагентами нікчемними на підставі Довідок та Актів Державних податкових інспекцій, тоді як Цивільним кодексом України передбачена правомірність правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом , а не Актами перевірок.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Постанова складена у повному обсязі 21.01.2013р.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000630222 від 23.11.2012р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПП "Септима" за січень-лютий 2011 року на 25076, 00 грн. та штрафною санкцією на 1, 00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000640222 від 23.11.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість ПП "Септима" за 7 місяць 2011 року на 16164, 00 грн., за 8 місяць 2012 року на 6943, 00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя підпис І.І. Шаповал

З оригіналом згідно

Суддя І.І. Шаповал