Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-2902/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2902/12/2770

03.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Приватного підприємства "Септима"- Близнюк Геннадій Васильович, довіреність № б/н від 22.11.13,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 184/9/10039 від 01.07.13,

розглянувши матеріали справи № 2а-2902/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Шаповал І.І. ) від 16.01.13

за позовом Приватного підприємства "Септима" (вул. Руднєва, 1-А,Севастополь,99003)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.01.13 у справі № 2а-2902/12/2770 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000630222 від 23.11.2012р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПП "Септима" за січень-лютий 2011 року на 25076, 00 грн. та штрафною санкцією на 1, 00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000640222 від 23.11.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість ПП "Септима" за 7 місяць 2011 року на 16164, 00 грн., за 8 місяць 2012 року на 6943, 00 грн.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні постанови наполягав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 23.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000630222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень - лютий 2011 року на 25076 гривень та штрафною санкцією на 1 гривню та №0000640222 від 23.11.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 7 місяць 2011 року на 16164 грн., 8 місяць 2011 року на 6943 грн.

Підставою прийняття спірних повідомлень-рішень став акт від 12.11.2012 №119/22-2/23445165/8762/10 позапланової невиїзної перевірки ПП «Септима» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП «НВП Таврія» (код 37252021) за червень 2010р., березень 2011р.,травень 2011р., червень 2011р., липень 2011р., серпень 2011р.; ТОВ «Укрдрім» (код 36302590) за січень 2011р., лютий 2011р., березень 2011р.; ТОВ «Мідзаргаз» (код 34537488), за звітний період липень 2011 р. та покупцями по подальшому ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.1,п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст,228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України з частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, порушення публічного порядку, не спрямування правочинів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по угодах, здійснених ПП «Септима» з постачальниками ТОВ «Укрдрім», ПП «НВП Таврія», ТОВ «Мідзар Газ» та з покупцями по подальшому ланцюгу постачання на суму взаємовідношень, що на думку перевіряючих, призвело до завищення податкового кредиту по постачальниках ТОВ «Укрдрім», ПП «НВП Таврія», ТОВ «Мідзар Газ», та безпідставного включення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ по подальшим контрагентам - покупцям.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення договорів та здійснення фінансово-господарської діяльності всі контрагенти позивача: ПП „НВП „Таврія", ТОВ „Мідзар газ", ТОВ „Укрдрім" мали свідоцтва платників податку на додану вартість, подавали податкову звітність, а реальний характер господарських операцій підтверджено належним чином оформленими документами.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що позивач уклав договори № 2 від 01.03.2011 з ПП НВП «Таврія», № 17 від 31.12.2010 з „Укрдрім" та № 29 від 01.12.2010 між позивачем та ТОВ „Мідзар, згідно яких замовнику здійснювалась поставка дизельного палива, палива пічного, бензину всіх марок та мазуту.

З матеріалів справи вбачається, що юридична особа ПП НВП «Таврія» постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 за позовом Олександрійської ОДПІ була припинена, заборгованість перед бюджетом відсутня що підтверджено довідкою від 03.11.2011. Згідно даних офіційного сайту ДПА України станом на 24.11.2012 ПП НВП «Таврія» ліквідовано та не має податкового боргу. Свідоцтво платника ПДВ ПП НВП «Таврія» було дійсне до 12.08.2011.

Пунктом 86.1. ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами позапланової документальної перевірки ПП НВП «Таврія» та ТОВ «Мідзар Газ» складені довідки, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства, а юридична особа ПП НВП «Таврія» на час коли співробітники ОДПІ шукали її за юридичною адресою вже була припинена постановою суду за позовом тієї ж ОДПІ. Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарської операції з придбання товарів.

Складений відповідачем акт перевірки не містить фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсною спірної операції з підстав невідповідності її вимогам закону, або вчинення її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Септима» та його контрагентами, або які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

На момент укладання договорів та здійснення фінансово господарської діяльності всі контрагенти ПП «Септима» мали діючі свідоцтва платників ПДВ, подавали податкову звітність, бази даних офіційного сайту ДПА України не містили відомостей щодо несумлінності контрагентів як платників податків.

Акт перевірки не містить відомостей про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, оскільки господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності за КВЕД, зазначених в Акті перевірки на арк. 2.

Окрім того, представник позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано ряд документів бухгалтерського обліку, а саме: звідна таблиця руху продукції між підприємствами постачальниками, ПП «Септима» та підприємствами покупцями, копії договору на транспортне обслуговування з ФОП ОСОБА_4 від 01.11.2010, договору на транспортне обслуговування з ФОП ОСОБА_4 від

01.05.2011, товарно - транспортні накладні №2-8 від 02.08.2011, №8-8 від 08.08.2011, №9-8 від 09.08.2011; №16-8 від 16.08.2011; №19-8 від 19.08.2011; №23-8 від 23.08.2011; №30-8 від 30.08.2011; талони замовника за 02.08.13, 08.08.13, 09.08.13; за 12.08.13,16.08.13,19.08.13 та за 23.08.13,30.08.13; рахунок -фактура від 30.08.2011; акт здавання -приймання робіт від 30.08.2011; договір на транспортне обслуговування ПП ОСОБА_5 від 35.2011; договір на транспортне обслуговування ПП ОСОБА_5 від 32.2011; договір №20 про надання транспортних послуг та зберігання ПП «Савол» від 35.2011; акти здавання -приймання робіт від 30.06.2011; від 31.08.2011; від 29.07.2011; договір №12 від 20.06.2011 з ТОВ «Мідзар газ»; рахунок - фактура від 30.06.2011; паспорт якості №232; наказ №4 по ТОВ «Мідзар Газ»; наказ №2 по ТОВ «Мідзар Газ»; супровідний лист №03 від 10.01.2013; товарно транспортна накладна №58 від 30.06.2011;видаткові та податкові накладні № 58 від 30.06.2011; №6 від 30.06.2011; № 5 від 05.07.2011; №5 від 05.07.2011; № 12 від 13.07.2011; №15 від 15.07.2011; №19 від 19.07.2011; №20 від 20.07.2011; №5 від 20.07.2011; №2 від 02.08.2011; №2 від 02.08.2011; №16 від 16.08.2011; №16 від 16.08.2011; №23 від 23.08.2011, №19 від 11.03.2011; №19 від 11.03.2011, накладна повернення товару №3/10 від 03.10.2011, розрахунки коригування податкової накладної №1/4 від 02.06.2011; №2/18 від 10.05.2011, №4/13 від 31.05.2011, №3/23 від 20.05.2011, №5/26 від 31.05.2011, видаткові та податкові накладні №5 від 05.07.2011; №5 від 05.07.2011; №4 від 11.07.2011; накладна повернення товару №5/10 від 05.10.2011; розрахунки коригування податкової накладної №12/9 від 20.06.2011, №6/22 від 18.05.2011, №7/25 від 26.05.2011, №8/6 від 09.06.2011, №11/12 від 27.06.2011, №9/8 від 17.06.2011,№10/10 від 24.06.2011, копії видаткових та видаткових накладних №7 від 11.07.2011; №7 від 11.07.2011; №22 від 22.07.2011; №29 від 29.07.2011; №26 від 26.07.2011; №4 від 03.08.2011; №4 від 03.08.2011; №10 від 09.08.2011; №10 від 09.08.2011; №8 від 08.08.2011; №8 від 08.08.2011; №12 від 13.07.2011; №4 від 12.07.2011; №23 від 23.08.2011; №31 від 30.08.2011; №30 від 30.08.2011; №3 від 09.03.2011; №2 від 09.03.2011; №39 від 05.05.2011; №17 від 05.05.2011; №40 від 10.05.2011; №18 від 10.05.2011; №44 від 18.05.2011; №22 від 18.05.2011; №45 від 20.05.2011, №23 від 23.05.2011; №47 від 26.05.2011; №25 від 26.05.2011; №48 від 31.05.2011; №26 від 31.05.2011; №53 від 01.06.2011; №3 від 01.06.2011;№50 від 02.06.2011, №4 від 02.06.2011; №54 від 09.06.2011; №6 від 09.06.2011; №56 від 17.06.2011; №8 від 17.06.2011; №60 від 27.06.2011; №12 від 27.06.2011; №59 від 24.06.2011; №10 від 24.06.2011; №68 від 11.07.2011; №5 від 11.07.2011; №72 від 22.07.2011; №12 від 22.07.2011; №79 від 02.08.2011; №5 від 02.08.2011; №21 від 11.03.2011; №21 від 11.03.2011; №22 від 11.03.2011; №22 від 11.03.2011; №23 від 18.03.2011; №23 від 18.03.2011, №16 від 16.08.2011;№16 від 16.08.2011; №20 від 01.02.2011; №20 від 01.02.2011; №21 від 01.02.2011; №21 від 01.02.2011; №22 від 01.02.2011; №22 від 01.02.2011; №216 від 25.02.2011; №216 від 25.02.2011; №217 від 25.02.2011; №217 від 25.02.2011; №186 від 22.02.2011; №186 від 22.02.2011; №90 від 10.03.2011; №90 від 10.03.2011; №91 від 10.03.2011; №91 від 10.03.2011, №5 від 01.02.2011; №5 від 01.02.2011, №5/3 від 01.02.2011; №5/3 від 01.02.2011, №6 від 21.02.2011, №6 від 21.02.2011, №16 від 01.03.2011, №16 від 01.03.2011, №8 від 22.02.2011, №8 від 22.02.2011, №21 від 10.03.2011, №21 від 10.03.2011, №20 від 11.03.2011, №20 від 11.03.2011, копії рахунку фактури від 09.03.2011 та від 02.06.2011.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо реальності підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ПП НВП «Таврія», ТОВ «Мідзар газ», ТОВ «Укрдрім».

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.01.13 у справі № 2а-2902/12/2770 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.01.13 у справі № 2а-2902/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко