Рішення

від 16.01.2013 по справі 5011-5/2929-2012-62/443-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/2929-2012-62/443-2012 16.01.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай», м.Донецьк, ЄДРПОУ 36888079

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика», с.Степове, ЄДРПОУ 35114464

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна», м.Київ, ЄДРПОУ 33297191

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 34774591

про стягнення 16042661,68 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика», с.Степове, ЄДРПОУ 35114464

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай», м.Донецьк, ЄДРПОУ 36888079

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 34774591

про спонукання до укладення договору

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Поволоцька Н.М. - по дов.

від відповідача 1: Герасименко І.М. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай», м.Донецьк звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика», с.Степове, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна», м.Київ про:

1) стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» 16042661,68 грн., з яких:

- аванс за попереднім договором купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» від 05.10.2011р. в сумі 5209100 грн.;

- забезпечення виконання зобов'язання за попереднім договором купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» від 05.10.2011р. в розмірі 5209100 грн.;

- штраф в розмірі 5209100 грн.;

- пеня в розмірі 328771,07 грн.;

- коригування суми боргу на індекс інфляції в розмірі 20836,40 грн.;

- 3% річних в розмірі 65754,21 грн.;

2) стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» 50000 грн.

Ухвалою від 28.03.2012р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб».

Ухвалою від 27.04.2012р. до сумісного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика», с.Степове до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай», м.Донецьк про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» договір купівлі-продажу частини частки Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» на умовах, визначених попереднім договором купівлі-продажу частини частки Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» від 05.10.2011р.

Також, вказаною ухвалою суду до участі у розгляді справи за зустрічним позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб».

Рішенням від 15.05.2012р. господарського суду м.Києва по справі №5011-5/2929-2012, залишеним без змін постановою від 18.07.2012р. Київського апеляційного господарського суду, первісні позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою від 26.09.2012р. Вищого господарського суду України постанову від 18.07.2012р. суду апеляційної інстанції та рішення від 15.05.2012р. суду першої інстанції скасовано в частині задоволення первісного позову, справу у вказаній частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно із ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи вказані судові акти у справі №5011-5/2929-2012, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій:

- не дали правової оцінки умовам п.2.3 попереднього договору щодо нотаріальної форми основного договору в контексті положень ст. 639 та абз.4 ст. 635 Цивільного кодексу України ;

- дійшли передчасного висновку про відмову саме відповідача 1 від укладення основного договору, не провівши правого аналізу умов додаткової угоди, не визначивши їх правову природу;

- не визначили правової природи погодженого сторонами забезпечувального зобов'язання;

- не дали правового аналізу умовам попереднього договору, якими сторони погодили, що в рахунок забезпечення виконання зобов'язання за цим договором саме позивач зобов'язався передати відповідачу 1 забезпечувальний платіж;

- не дослідили правової природи виконаного позивачем зобов'язання з перерахування відповідачу 1 грошових коштів в сумі 5209100 грн. з огляду на те, що попереднім договором сторони погодили сплату позивачем забезпечувального платежу (п.4.1 попереднього договору), а додатковою угодою - авансу за основним договором (п.3.2 додаткової угоди);

- не дали правової оцінки підстав нарахування погоджених сторонами у попередньому договорі штрафних санкцій та застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що вказаною постановою рішення від 15.05.2012р. було скасовано лише в частині задоволення первісних позовних вимог, при новому розгляді справи судом розглядаються виключно позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» за первісним позовом.

Ухвалою від 08.10.2012р. господарського суду міста Києва розглядуваній справі присвоєно номер 5011-5/2929-2012-62/443-2012; призначено розгляд справи на 24.10.2012р.; зобов'язано учасників судового процесу надати пояснення по суті спору з урахуванням постанови від 26.09.2012р. Вищого господарського суду України.

Під час нового розгляду справи позивач у письмових поясненнях б/н від 22.10.2012р., б/н від 14.11.2012р., б/н від 16.11.2012р., б/н від 04.01.2013р. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які обґрунтовані порушенням відповідачем 1 п.2.1 попереднього договору від 05.10.2011р., п.1.1 додаткової угоди від 05.10.2011р. щодо обов'язку продавця на момент підписання основного договору бути одноосібним власником 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» та щодо підтвердження повної оплати частки продавця у статутному капіталі третьої особи.

Також, за твердженнями позивача, чинне законодавство не передбачає нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі господарського товариства, а сторони попереднього договору від 05.10.2011р. не мали домовленостей щодо його нотаріального посвідчення.

Відповідач 1 надав письмові пояснення б/н від 24.10.2012р., б/н від 08.01.2013р., за змістом яких проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позивачем не було виконано обов'язку відносно повідомлення продавцю найменувань чотирьох юридичних осіб-покупців, що унеможливило укладання сторонами основного договору.

Крім цього, відповідачем 1 вказано про відсутність вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» у тому, що основний договір не було укладено, з огляду на те, що позивач жодного розу не звертався до відповідача 1 з пропозицією про укладання основного договору.

У письмових поясненнях б/н від 23.10.2012р. відповідач 2 зазначив, що під час укладання договору поруки від 05.10.2011р. сторонами залишився неузгодженим точний розмір відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна», внаслідок чого, за твердженням відповідача 2, вказаний правочин вважається неукладеним та позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» права вимагати від відповідача 2 стягнення грошових сум за цим договором.

Крім того, у поясненнях б/н від 23.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна» розгляд справи просило здійснити без участі представника відповідача 2.

Третя особа будь-яких пояснень по суті спору не представила, у судові засідання 24.10.2012р., 14.11.2012р., 28.11.2012р., 19.12.2012р., 16.01.2013р. не з'явилась. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин:

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом спеціального витягу господарського суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.10.2012р. третя особа зареєстрована за адресою: м.Дніпропетровськ, провулок Кибальчича, буд.32, кв.2. Відомостей щодо будь-якої іншої адреси третьої особи матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано процесуальні документи з метою повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи. Направлена судом кореспонденція була повернута відділенням поштового зв'язку з позначками «За зазначеною адресою не перебуває».

У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

У відповідності до п.15 Інформаційного листа №01-8/675 від 14.08.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та матеріалах справи, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи про час і місце розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач 2 та третя особа не з'явилися у судові засідання 24.10.2012р., 14.11.2012р., 28.11.2012р., 19.12.2012р., 16.01.2013р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Наразі, судом враховано клопотання відповідача 2 про розгляд справи без участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна», яке було викладено у письмових поясненнях б/н від 23.10.2012р., а також ту обставину, що вказаним учасником судового спору було доведено суду власну правову позицію по суті спору у письмовому вигляді.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Статтею 182 Господарського кодексу України встановлено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Як свідчать матеріали справи, 05.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» (покупець) було підписано попередній договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб», а також додаткову угоду до нього, якою додатково до положень попереднього договору сторони встановили попередні умови для підписання основного договору.

За приписами п.1.1 попереднього договору від 05.10.2011р. сторони зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» (основний договір), за яким продавець передасть, а покупець прийме у власність на умовах, викладених у цьому попередньому договорі, частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» у розмірі 20 відсотків статутного капіталу товариства на дату укладання основного договору, за ціною як визначено у цьому договорі.

В силу п.2.3 вказаного попереднього договору основний договір повинен бути укладений у нотаріальній формі не пізніше 05.12.2011р.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, які були викладені у постанові від 26.09.2012р., господарський суд, дослідивши умови п.2.3 попереднього договору щодо нотаріальної форми основного договору в контексті положень ст. 639 та абз.4 ст. 635 Цивільного кодексу України зазначає про наступне:

У відповідності до ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із абз.4 ч.1 ст.635 вказаного нормативно-правового акту попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

За приписами ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Частиною 2 ст.207 вказаного Кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В силу ч.1 ст.209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Нормами ст.639 зазначеного Кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч.1 ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені норми права, діючим законодавством не передбачено укладання договорів, у тому числі, попередніх, купівлі-продажу частки в статутному капіталі у нотаріальній формі.

Одночасно, у матеріалах справи відсутні докази наявності попередньої домовленості між позивачем та відповідачем щодо нотаріальної форми попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб».

При цьому, за висновками суду, домовленість сторін у попередньому договорі щодо нотаріальної форми основного договору, з урахуванням приписів абз.4 ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України, не встановлює обов'язок покупця та продавця посвідчити нотаріально попередній договір, виходячи з того, що умова п.2.3 попереднього договору набула чинності для сторін з моменту його укладання, надання договору, визначеної абз.4 ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України письмової форми.

Тобто, фактично положення щодо нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу набули юридичної сили при укладанні попереднього договору (як наслідок його укладання), з огляду на що та з урахуванням приписів абз.4 ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України безпідставно стверджувати про недотримання позивачем та відповідачем 1 форми попереднього договору.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що попередній договір від 05.10.2011р. (з урахуванням додаткової угоди від 05.10.2011р.) створював для його сторін юридичні права та обов'язки.

У відповідності до п.1.3 попереднього договору від 05.10.2011р. на момент його укладання продавцеві належить частка у розмірі 99,73% статутного капіталу товариства в розмірі 52000000 грн.

Пунктом 2.1 попереднього договору від 05.10.2011р. продавець та покупець визначили, зокрема, наступні істотні умови основного договору:

- предметом договору повинна бути частка у розмірі 20% статутного капіталу товариства, яка повинна належати продавцеві;

- на дату підписання основного договору продавець повинен мати повне право на розпорядження часткою в статутному капіталі товариства;

- частка в статутному капіталі повинна бути оплачена повністю, що має бути підтверджено свідоцтвом товариства про сплату вкладу, підписаним директором та головним бухгалтером товариства;

- ціна продажу частки буде становити еквівалент 1300000 доларів США за комерційним курсом продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України за даними ПАТ «ПУМБ» на дату укладення договору та має бути змінена за взаємною домовленістю сторін після проведення сторонами інвентаризації та передпродажного аудиту товариства та інших підприємств, що задіяні у бізнесі щодо виробництва та продажу хліба та хлібобулочних виробів.

Одночасно, за умовами п.1.1 додаткової угоди від 05.10.2011р. продавець повинен бути на момент підписання основного договору одноосібним власником 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб», який на момент підписання основного договору повинен бути повністю сплачений.

За змістом п.3.1 додаткової угоди від 05.10.2011р. ціна продажу складає еквівалент 6500000 доларів США за комерційним курсом продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України за даними ПАТ «ПУМБ» на день перерахування коштів (попередня ціна продажу) та може бути змінена за взаємною домовленістю сторін після проведення сторонами інвентаризації та передпродажного аудиту товариства.

У відповідності до п.1.2 додаткової угоди від 05.10.2011р. до попереднього договору продавець та чотири юридичні особи, найменування яких покупець повідомить продавцю, повинні укласти договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» розміром 20% статутного капіталу кожна, на тих же суттєвих умовах, що й основний договір, за винятком того, що сплата забезпечувального платежу може бути не передбачена такими договорами.

Згідно із підпунктами 5.1, 5.2 п.2.1 попереднього договору від 05.10.2011р. протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця зазначений у цьому договорі аванс (забезпечувальний платіж) у розмірі, еквівалентному 650 (шістсот п'ятдесят) тисяч доларів США за комерційним курсом продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України за даними ПАТ «ПУМБ» на дату перерахування. Покупець сплачує продавцю різницю між кінцевою ціною продажу та сумою авансу (забезпечувального платежу) , сплаченого згідно із підпунктом 5.1 п.2.1 цього договору, протягом 5 банківських днів після підписання основного договору.

Одночасно, за змістом п.4.1 попереднього договору від 05.10.2011р. в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим договором покупець перераховує продавцеві забезпечувальний платіж в сумі, еквівалентній 650000 доларів США за комерційним курсом продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України за даними ПАТ «ПУМБ» на дату перерахування (підпункт 5.1 п.2.1 попереднього договору).

За приписами п.3.2 додаткової угоди від 05.10.2011р. ціна продажу підлягає виплаті покупцем продавцю, у тому числі, у вигляді авансу (передплати) в розмірі, еквівалентному 650000 доларів США (10% ціни договору) за комерційним курсом на міжбанківському валютному ринку України за даними ПАТ «ПУМБ» протягом трьох днів з дати укладання цього договору.

З огляду на наведені положення договору та додаткової угоди, приймаючи до уваги ту обставину, що додатковою угодою від 05.10.2011р. не вносились зміни до попереднього договору, а були узгоджені додаткові умови підписання основного договору в майбутньому, судом встановлено, що сторонами було ототожнено поняття авансу, забезпечувального платежу та передплати в сумі 650000 доларів США, які у розумінні вказаних правочинів за своєю правовою природою є частиною ціни продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» - авансом.

Одночасно, визначаючи по-різному одну суму 650000 доларів США (аванс, забезпечувальний платіж, передплата) сторони вкладали у ці поняття єдиний рівнозначний зміст, про що свідчить, у тому числі, форма викладення відповідних понять за текстом попереднього договору та додаткової угоди до нього: аванс (забезпечувальний платіж), аванс (передплата).

Зазначені висновки також підтверджуються змістом підпункту 12 п.2.1 попереднього договору від 05.10.2011р., згідно із яким вказані у підпункті 5.1 п.2.1 цього попереднього договору грошові кошти зараховуються, як часткова сплата кінцевої ціни продажу за основним договором.

Таким чином, підписавши попередній договір від 05.10.2011р. та додаткову угоду до нього від 05.10.2011р. позивач та відповідач 1 встановили власні організаційно-юридичні відносини з укладання основного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» не пізніше 05.12.2011р.

При цьому, на дату укладання основного договору, зокрема: позивач зобов'язався перерахувати відповідачу 1 аванс в сумі 650000 доларів США (підпункти 5.1, 5.2 п.2.1 попереднього договору від 05.10.2011р., п.3.2 додаткової угоди від 05.10.2011р.), повідомити продавцю найменування чотирьох юридичних осіб, з якими мало бути укладено договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» розміром 20% статутного капіталу кожна (п.1.2 додаткової угоди від 05.10.2011р.), а відповідач 1 зобов'язався повністю оплатити частку в статутному капіталі товариства (підпункт 3 п.2.1 попереднього договору від 05.10.2011р.), бути одноосібним власником 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» (п.1.1 додаткової угоди від 05.10.2011р.).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання приписів попереднього договору від 05.10.2011р. та додаткової угоди від 05.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» на підставі рахунку №С-10546 від 06.10.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» платіжними дорученнями №2987 від 10.10.2011р., №3025 від 11.10.2011р., №3076 від 13.10.2011р. перерахувало на користь відповідача 1 грошові кошти в сумі 5209100 грн., як оплату за корпоративні права.

Одночасно, виходячи зі змісту п.2 меморандуму про погодження схеми придбання групи «Хлібозавод №2», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» було повідомлено найменування чотирьох юридичних осіб, з якими мало бути укладено договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» розміром 20% статутного капіталу кожна (Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагрофінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстокактив», Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибыль-инвест» Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебют-Агроінвест»).

Посилання відповідача 1 на те, що вказаний меморандум зі сторони продавця підписано особою, яка не була стороною попереднього договору від 05.10.2011р., за висновками суду не впливають на оцінку спірних правовідносин, виходячи з того, що у відповідності до листів №564/1 від 18.11.2011р., №613/1 від 18.12.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» відповідач 1 був обізнаний зі змістом зазначеного документу та посилався на його приписи в обґрунтування власних претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай».

Порушення позивачем будь-яких інших положень попереднього договору від 05.10.2011р., додаткової угоди від 05.10.2011р., які б впливали на фактичну можливість укладання основного договору купівлі-продажу, відповідачами всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами не доведено, а господарським судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» виконало прийняті на себе за вказаним правочином зобов'язання, що обумовлювали укладання договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб», у повному обсязі.

Одночасно, у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем 1 зобов'язань з повної оплати частки в статутному капіталі товариства, одноосібного володіння 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» як станом на 05.12.2011р. так і на теперішній час.

Лист №613/1 від 18.12.2011р. відповідача 1, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» повідомляє позивача про готовність у будь-який день укласти та підписати основні договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» на умовах, що визначені попереднім договором від 05.10.2011р., судом до уваги не приймається, враховуючи, що за умови невиконання відповідачем 1 підпункту 3 п.2.1 попереднього договору від 05.10.2011р., п.1.1 додаткової угоди від 05.10.2011р. відсутні підстави вимагати оформлення основного договору купівлі-продажу.

Крім того, судом враховано, що вказаний лист було направлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» після спливу строку, встановленого п.2.3 попереднього договору від 05.10.2011р. для підписання основного договору.

Посилання відповідача 1 на порушення позивачем строків проведення передпродажного аудиту, судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що попередній договір від 05.10.2011р. та додаткова угода від 05.10.2011р. не встановлюють такого обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай», а лише визначають, що остаточна ціна продажу спірної частки встановлюється на підставі відомостей передпродажного аудиту (підпункт 4 п.2.1 попереднього договору від 05.10.2011р., п.3.1, 3.2 додаткової угоди від 05.10.2011р.). Наразі, вказані положення договору та угоди передбачають, що інвентаризація та передпродажний аудит проводяться сторонами .

Крім того, за змістом листів №564/1 від 18.11.2011р., №613/1 від 18.12.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» позивачем було розпочато передпродажний аудит 14.10.2011р.

Твердження відповідача 1 про те, що невиконання обов'язку щодо одноосібного володіння 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб» не впливає на можливість продажу частки розміром 20%, судом до уваги не приймаються, виходячи з принципу обов'язковості виконання договору сторонами, встановленого ст.629 Цивільного кодексу України, а також принципу переважного права купівлі частки (її частини) учасником товариства, передбаченого ст.53 Закону України «Про господарські товариства», розділу 6 статуту третьої особи.

Заперечення відповідача 1 в тій частині, що позивач не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» з вимогою щодо підписання основного договору купівлі-продажу, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що попереднім договором від 05.10.2011р. (з урахуванням доповнень) не встановлено, що основний договір має бути підписаний саме за ініціативою покупця. Крім того, як встановлено судом вище, за будь-яких обставин основний договір не міг бути укладений між сторонами через невиконання відповідачем 1 встановлених попереднім договором зобов'язань (навіть у разі звернення будь-якої із сторін з відповідним проектом основного договору).

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи з того, що відповідач не виконав умови п.2.1 попереднього договору від 05.10.2011р., п.1.1 додаткової угоди від 05.10.2011р., внаслідок чого не було підписано основний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб», суд дійшов висновку, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» відмовилося від укладання основного договору купівлі-продажу шляхом ухилення від вчинення відповідних дій.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського суду України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. За приписами абз.2 ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Отже, ч.2 ст.218 Господарського суду України встановлює загальне правило, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності за наявності його вини.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Крім того, ст.218 Господарського суду України також передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто, надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наразі, відповідач 1 доказів того, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо своєчасного та належного виконання договірних зобов'язань не надав.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Попередній договір є різновидом договору, внаслідок чого, за висновками суду, сторони мають право встановити відповідальність за невиконання його умов, що були узгоджені сторонами.

В силу норм ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 2 ст. 635 Цивільного кодексу України встановлено, що сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Тобто, цією нормою передбачена можливість встановлення на розсуд сторін у попередньому договорі, іншої, ніж визначено у статті, відповідальності за ухилення від укладення попереднього договору. Встановлення умов щодо відповідальності є гарантією дотримання прав і обов'язків сторін, охороною майнових прав господарюючих суб'єктів.

Вказані висновки суду узгоджуються з практикою Київського апеляційного господарського суду (від 25.10.2012р. у справі №5011-73/7674-2012), Вищого господарського суду України (постанови від 16.06.2011р. у справі №11/88, від 25.04.2012р. у справі №62/140) та Верховного Суду України (ухвала від 14.04.2010р. у справі №6-28771св09).

Статтею 627 вказаного Кодексу передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із п.4.4 попереднього договору від 05.10.2011р. якщо від укладання основного договору відмовиться продавець, він зобов'язаний у строк до 10 днів з дати, вказаної у п.2.3 цього договору (05.12.2011р.), повернути покупцеві забезпечувальний платіж та додатково сплатити суму у розмірі забезпечувального платежу.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду стосовно того, що від виконання попереднього договору від 05.10.2011р. відмовився відповідач 1, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» про стягнення авансу в сумі 5209100 грн. та забезпечувального платежу в розмірі 5209100 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача 1 на зміст ухвали від 08.09.2010р. Верховного Суду України у справі №6-7081св10 судом до уваги не приймаються, враховуючи, що у вказаному судовому акті наведені висновки суду, зокрема, щодо неможливості забезпечення зобов'язань за попереднім договором завдатком. При цьому, як було встановлено судом вище, спір у цій справі виник через порушення відповідачем 1 строку повернення авансу за попереднім договором від 05.10.2011р. (з урахуванням додаткової угоди).

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, в силу ч.1 ст.550 зазначеного нормативно-правового акту право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.4 попереднього договору від 05.10.2011р. було встановлено, що у разі невиконання зобов'язання з повернення покупцеві забезпечувального платежу та додаткової сплати суми у розмірі забезпечувального платежу продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення та штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання.

Тобто, фактично у вказаному пункті договору встановлено відповідальність за невиконання грошового зобов'язання - виплати грошових коштів в сумі 10418200 грн., що відповідає приписам, в тому числі, ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України стосовно відповідальності у вигляді пені за невиконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, позивач підставно нарахував та пред'явив до стягнення за період з 16.12.2011р. по 01.03.2012р. пеню у розмірі 328771,07 грн. з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Одночасно, перевіривши розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» в цій частині, господарський суд встановив наявність помилки, зокрема щодо визначення кількості днів у 2011 році (366 замість вірного - 365), які застосовані у формулі розрахунку.

Наразі, з огляду на те, що при розрахунку пені, проведеного судом, її сума виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення пені з відповідача 1 за несвоєчасне виконання зобов'язання підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 328771,07 грн.

Також, враховуючи наведені вище положення законодавства та попереднього договору (з урахуванням додаткової угоди), приймаючи до уваги встановлений судом вище факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» зобов'язань за укладеним з позивачем правочином, суд дійшов висновку про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» про стягнення штрафу в розмірі 5209100 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної статті, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в розмірі 65754,21 грн. (за період з 16.12.2011р. по 01.03.2012р.) та суму збитків від інфляції - 20836,40 грн. (за січень 2012р.).

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині на визначені позивачем суми, незважаючи на те, що розмір 3% річних за період з 16.12.2011р. по 01.03.2012р. є фактично більшим (розрахунок здійснено позивачем виходячи з кількості днів у році - 366, наразі, 2011 рік складається з 365 днів).

При цьому, судом враховано, що підставою нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних збитків стало невиконання відповідачем 1 саме грошового зобов'язання.

Згідно із нормами ст.553 Цивільного кодексу України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як свідчать матеріали справи, 05.10.2011р. між позивачем (кредитор) та відповідачем 2 (поручитель) був підписаний договір поруки.

За змістом п.1.1 вказаного договору відповідач 2 зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» (боржник) зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрохліб», укладеному між кредитором та боржником 05.10.2011р. з урахуванням додаткової угоди.

У відповідності до п.2.1 договору поруки від 05.10.2011р. за цим договором забезпечується частина зобов'язання боржника, встановлена п.4.4 попереднього договору від 05.10.2011р. (з урахуванням додаткової угоди від 05.10.2011р.), а саме: якщо основний договір не буде укладений з вини боржника, боржник зобов'язаний протягом 10 днів з дати 05.12.2011р. повернути кредитору забезпечувальний платіж та додатково сплатити суму у розмірі забезпечувального платежу.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із п.п.3.1, 3.2 договору поруки від 05.10.2011р. поручитель несе солідарну з боржником відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником зобов'язання, забезпеченого порукою. Але в будь-якому разі розмір відповідальності поручителя не може перевищувати граничного розміру, зазначеного в п.3.2 цього договору. Незалежно від інших положень цього договору або попереднього договору від 05.10.2011р. (з урахуванням додаткової угоди від 05.10.2011р.) відповідальність поручителя перед кредитором за цим договором не може перевищувати 50000 грн.

Враховуючи зміст п.п.3.1, 3.2 договору поруки від 05.10.2011р., вимоги ст.ст.553, 554 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за попереднім договором від 05.10.2011р. (з урахуванням додаткової угоди від 05.10.2011р.), суд дійшов висновку, що позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок виконання поручителем - відповідачем 2 зобов'язань за договором поруки.

Твердження відповідача 2 про те, що під час укладання договору поруки від 05.10.2011р. сторонами залишився неузгодженим точний розмір відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна», внаслідок чого вказаний правочин вважається неукладеним та позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» права вимагати від відповідача 2 стягнення грошових сум за цим договором, є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на вказівки Вищого господарського суду України, які були надані у постанові від 26.09.2012р., за висновками суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика», с.Степове, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна», м.Київ.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» (83086, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, просп.Лагутенка, буд.13, кабінет 30, ЄДРПОУ 36888079) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» (52050, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Степове, вул.Механізаторів, буд.1, ЄДРПОУ 35114464) 5209100 грн. авансу, 5209100 грн. забезпечення виконання зобов'язання, 5209100 грн. штрафу, 328771,07 грн. пені, 20836,40 грн. інфляційних втрат, 65754,21 грн. 3 % річних, з яких 50000 грн. стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна» (02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Зрошувальна, буд.5, ЄДРПОУ 33297191).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика» (52050, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Степове, вул.Механізаторів, буд.1, ЄДРПОУ 35114464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» (83086, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, просп.Лагутенка, буд.13, кабінет 30, ЄДРПОУ 36888079) 62770,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сосна» (02099, м.Київ, Дарницький район, вул.Зрошувальна, буд.5, ЄДРПОУ 33297191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий Урожай» (83086, Донецька область, м.Донецьк, Ворошиловський район, просп.Лагутенка, буд.13, кабінет 30, ЄДРПОУ 36888079) 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.01.2013р.

Суддя М.О.Любченко