Постанова

від 21.01.2013 по справі 5011-13/9729-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа№ 5011-13/9729-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Атаєва Д.К.

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Суднопідйом"

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 07.11.2012р.

справа №5011-13/9729-2012 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Суднопідйом"

про звільнення незаконно займаної земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Суднопідйом" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку між пр. М. Бажана та вул. Зарічною в Дарницькому районі м. Києва площею 3400 кв. м. (нормативно-грошова оцінка якої складає 7385446 грн.), яка використовується товариством під розміщення дебаркадерів, катеру та плавноповоротного несамохідного плавучого крану, тимчасових споруд, складування будівельних матеріалів, металобрухту та виробів з металу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2012р. у справі №5011-13/9729-2012 позов задоволено. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Суднопідйом" звільнити земельну ділянку площею 3400 м2 , що знаходиться між пр. М. Бажана та вул. Зарічною в Дарницькому районі міста Києва (нормативно-грошова оцінка якої складає 7385446 грн.), яка використовується товариством під розміщення дебаркадерів, катеру та плавно поворотного несамохідного плавучого крану, тимчасових споруд, складування будівельних матеріалів, металобрухту та виробів з металу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Суднопідйом" судовий збір в сумі 1073,00 грн. на користь державного бюджету.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Суднопідйом" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012р. у справі №5011-13/9729-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо самовільного зайняття земельної ділянки є безпідставними та суперечать обставинам справи та документам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. у справі №5011-13/9729-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

17.01.2013р. через відділ діловодства до суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю присутності повноважного представника відповідача на судовому засіданні 21.01.2013р.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач та відповідач не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 21.01.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Суднопідйом" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

06.12.1995р. між Головним управлінням контролю за благоустроєм міста (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Суднопідйом" (підрядник) було укладено договір №21 про спільну діяльність на виконання комплексних робіт по очищенню р. Дніпро від затоплених плавзасобів згідно розпорядження держадміністрації №124 від 18.10.1995р.

Відповідно до п. 1.1 договору сторони зобов'язались діяти спільно з метою очищення акваторії басейну р. Дніпро в районі м. Києва від затоплених та напівзатоплених безгосподарних плавзасобів.

Згідно п. 2.3.1 договору до початку робіт замовник зобов'язався передати підряднику в тимчасове орендне користування для розміщення виробничої бази суднопідйомних робіт земельну ділянку площею 1,15 га.

Розпорядженням КМДА №41 від 20.01.1997р. погоджено Головному управлінню контролю за благоустроєм міста місце розташування майданчика для складування матеріалів технічного забезпечення суднопідйомних робіт при очищенні акваторії р. Дніпро на земельній ділянці, орієнтовною площею 1 га., біля затоки "Комуніст" у Харківському районі на землях запасу міста.

06.06.2012р. Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві було проведено обстеження земельної ділянки, про що було складено Акт №1. Згідно висновків акту станом на 06.06.2012р. Приватне акціонерне товариство "Суднопідйом" самовільно займає земельну ділянку площею 0,34 га в акваторії р. Дніпро між пр. Бажана та вул. Зарічною (затока "Комуніст") у Дарницькому районі м. Києва для розміщення дебаркадерів, катеру та плавно поворотного несамохідного плавучого крану, також на земельній ділянці розташована тимчасова металева споруда (склад) поруч з якою знаходяться будівельні матеріали.

Крім того, 06.06.2012р. Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві складено акт перевірки дотримання Приватним акціонерним товариством "Суднопідйом" земельного законодавства №А-01/18, яким встановлено факт відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та обмеженість доступу до неї, а також винесено припис №П-01/18.

14.06.2012р. Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві складено протокол про адміністративне правопорушення №0001.

Будь-яких документів, які б підтверджували право власності чи право користування земельною ділянкою до перевірки надано не було.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належене твердження скаржника, що висновок суду першої інстанції щодо самовільного зайняття земельної ділянки є безпідставними та суперечать обставинам справи та документам.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 вказаного нормативно-правового акту передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до вимог вказаної статті право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення Київради №339-3/1549 від 24.06.2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця" передано в короткострокову оренду на 5р. земельну ділянку загальною площею 12,38 га для будівництва житлово-рекреаційного комплексу з паркінгами між просп. Миколи Бажана та вул. Зарічною у Дарницькому районі м. Києва. На підставі зазначеного рішення між Київрадою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця" був укладений договір оренди земельної ділянки для будівництва житлово-рекреаційного комплексу з паркінгами між просп. Миколи Бажана та вул. Зарічною у Дарницькому районі м. Києва, що був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів за №63-6-00299 від 11.10.2005р.

Земельна ділянка, що використовувалась відповідачем увійшла до складу земельної ділянки, що надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Столиця".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2008р. у справі №2/251 поновлено на 5 років з 12.10.2010р. договір, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 11.10.2005р. за №63-6-00299 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відомості про отримання відповідачем передбачених ст. 126 Земельного кодексу України документів на право власності або користування вказаною земельною ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №16 від 17.05.2011р. зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. (п. 3.1).

Так, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що земельна ділянка ним фактично правомірно використовується на підставі договору про спільну діяльність, який є безстроковим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору до початку робіт замовник зобов'язався передати підряднику в тимчасове орендне користування земельну ділянку для розміщення виробничої бази суднопідйомних робіт. Крім цього, позивач листом від 20.03.1997р. звертався до КМДА про зупинення процедури до відведення йому земельної ділянки. Наявні в матеріалах справи листи-звернення відповідача щодо відведення земельної ділянки розцінюються судом апеляційної інстанції лише як наміри отримати земельну ділянку, проте будь-яких рішень органу місцевого самоврядування, щодо надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки чи його затвердження відповідачем не надано.

Будь-яких документів на підтвердження права користування матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Суднопідйом" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суднопідйом", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012р. у справі №5011-13/9729-2012- залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-13/9729-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тищенко А.І.