Постанова

від 22.01.2013 по справі 61/212

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа № 61/212 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Державного агентства резерву України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2012 року

у справі № 61/212

господарського суду міста Києва

за заявою Державного агентства резерву України

про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24 травня 2011 року по справі № 61/212 строком до 01 вересня 2013 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ІНТЕГ"

до Державного агентства резерву України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Державне підприємство "Ресурспостач"

за участю Генеральної прокуратури України

про стягнення 4456690,55 грн.

за участю представників

позивача - Максименко К.М.

відповідача - Юхименко О.О.

третьої особи - Тараненко А.О.

прокуратури - Томчук М.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. у справі №61/212 стягнуто з Державного комітету України з матеріального резерву на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" 3583219,45 грн. - основного боргу, 662895,60 грн. - інфляційних втрат, 210575,50 грн. - 3 % річних та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. здійснено заміну відповідача - Державного комітету України з матеріального резерву його правонаступником Державним агентством резерву України, а рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. - залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2011р. відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. у справі № 61/212 до 01.09.2012р.

У вересні 2012 року Державне агентство резерву України звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року (суддя Балац С.В.) заяву Державного агентства резерву України про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. задоволено. Відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. до 01 вересня 2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2012 року (судді: Руденко М.А., Пономаренко Е.Ю., Остапенко О.М.) ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2012р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено відповідачу у наданні відстрочки виконання зазначеного вище рішення суду першої інстанції у справі №61/212.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Державне агентство резерву України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012р. скасувати та залишити без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2012р.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 вересня 2012 року Державне агентство резерву України звернулось з заявою про надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. до 01 вересня 2013 року, мотивуючи тим, що станом на момент звернення із заявою в останнього немає можливості виконати зазначене вище судове рішення, оскільки Держрезерв є установою, яка фінансується з Державного бюджету України, проте у зв'язку з обмеженим фінансуванням у 2012 році кошти на погашення заборгованості позивачу не виділялись, а їх примусове стягнення призведе до недофінансування основних бюджетних програм, що унеможливлює виконання Агентством покладених на нього основних завдань та функцій.

Частиною 1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у зв'язку з наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, а саме: за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Враховуючи те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку це згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк. При цьому, колегія суддів відзначає, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Задовольняючи заяву Державного агентства резерву України про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. суд першої інстанції встановив, що Держрезерв вніс в кошторис на 2012 рік кошти на погашення заборгованості перед позивачем, проте у зв'язку з обмеженим фінансуванням у 2012 році кошти на погашення заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" з Державного бюджету України не виділялись.

Тобто, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції відповідачем вчинені усі залежні від нього дії спрямовані на виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011р., проте, з незалежних від нього об'єктивних причин, станом на момент винесення ухвали місцевим господарським судом, можливість його виконати відсутня.

При цьому, нормами чинного в Україні законодавства не обмежено суд у праві повторно надати відстрочку виконання рішення суду. Відтак, необгрунтованими є висновки апеляційного господарського суду стосовно того, що боржнику вже надавалась відстрочка виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011р., а твердження про те, що обставини на які посилається Держрезерв лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для останнього у даний час, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд міста Києва під час винесення ухвали у справі №61/212 повно та всебічно з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

В силу вищезазначених порушень судове рішення попередньої інстанції зазначеним вимогам не відповідає. Тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2012 року у справі №61/212 підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року - залишенню без змін.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 53, 93, 106, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2012 року скасувати.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року зі справи №61/212 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко