Рішення

від 10.07.2013 по справі 61/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/212 10.07.13

За заявоюДержавного агентства резерву України проперегляд за нововиявленими обставинами у справі№61/212 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" доДержавного агентства резерву України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДержавного підприємства "Ресурспостач" простягнення 4 456 690,55 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився від відповідача: Свірська Н.П. від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" 3 583 219,45 грн. основного боргу, 662 895,60 грн. інфляційних втрат, 210 575,50 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. залишено без змін.

02.01.2013 р. до канцелярії суду надійшла заява Державного агентства резерву України про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. у справі № 61/212 за нововиявленими обставинами.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва вказану заяву передано на розгляд судді Бойку Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2013 р. відкладено розгляд питання про прийняття заяви Державного агентства резерву України про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. у справі №61/212 за нововиявленими обставинами до повернення матеріалів справи №61/212 з суду касаційної інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. у зв'язку із поверненням матеріалів справи №61/212 до господарського суду міста Києва прийнято заяву Державного агентства резерву України про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. у справі №61/212 за нововиявленими обставинами до розгляду та призначено її розгляд на 01.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. у зв'язку із неявкою представників позивача та третьої особи розгляд заяви відкладено до 10.07.2013 р.

В судове засідання представник відповідач з'явився, подану заяву підтримує, просить її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач та третя особа, повідомлені про час і місце розгляду заяви належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направили.

Оскільки позивач та третя особа, повідомлені про час і місце розгляду заяви належним чином, матеріали справи містять достатні докази для її розгляду, то в силу ч. 4 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України підстави для відкладення розгляду заяви відсутні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється Розділом XIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від

26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 р. №17 виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІ ГПК.

В даному випадку, заявник як на нововиявлену обставину, посилається на визнання рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. у справі №5011-5/3268-2012 недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 21.10.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег".

З матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору у даній справі є договір про відступлення права вимоги від 21.10.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" (надалі - "Договір"), на підставі якого позивачем було набуто права вимоги до Державного комітету України з державного матеріального резерву (після правонаступництва - Державне агентство резерву України) по поверненню гарантійного внеску у розмірі 3 583 219,45 грн. та сплаті штрафних санкцій за прострочення по його поверненню.

В той же час, рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. у справі №5011-5/3268-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р., Договір визнано недійсним з моменту укладення.

Отже, нововиявленою обставиною, є матеріально-правовий факт недійсності Договору.

При цьому, наведена обставина існувала і на момент розгляду даної справи, проте з огляду на приписи ст. 204 Цивільного кодексу України та відсутність на зазначений момент судових рішень про зворотне, суд вважав такий правочин дійсним.

Дана обставина має істотне значення для вирішення справи з огляду на таке.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача внесеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" гарантійного внеску у 3 583 219,45 грн. та сплаті штрафних санкцій за прострочення по його поверненню, право вимоги по спліт яких отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" на підставі Договору.

Тобто, суд виходив із того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" було наявним згідно Договору право на отримання відпорних коштів.

Встановлений судовими рішеннями у справі №5011-5/3268-2012 матеріально-правовий факт недійсності Договору спростовує висновки суду, покладені в основу рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. у справі №61/212, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, відповідний договір.

Підставою позову позивачем визначено наявність у нього згідно Договору права на отримання від Державного агентства резерву України внесеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" гарантійного внеску у 3 583 219,45 грн. та сплаті штрафних санкцій за прострочення по його поверненню.

В той же час, рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. у справі №5011-5/3268-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р., Договір визнано недійсним з моменту укладення.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (недійсності Договору), адже існування даної обставини підтверджують судові рішення у спорі, що виник між тими ж сторонами, які не можуть бути поставлені під сумнів (справа №5011-5/3268-2012).

Переоцінка факту недійсності Договору буде свідчити про поставлення під сумнів судових рішень у справі №5011-5/3268-2012, що є недопустимим.

Таким чином, факт недійсності Договору належним чином підтверджується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, Договір не створює будь-яких прав і обов'язків, а тому підстави вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" особою, що має право вимоги до Державного агентства резерву України по поверненню гарантійного внеску та сплаті штрафних санкцій за прострочення по його поверненню відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладають на позивача. При цьому, судовий збір у розмірі 34 410,00 грн. за розгляд даної заяви підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України, оскільки заявник в силу положень Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Державного агентства резерву України про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. у справі № 61/212 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2011 р. у справі №61/212 скасувати.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтег" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4-А; ідентифікаційний код 36483068) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 34 410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 15.07.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко