Постанова

від 21.01.2013 по справі 13б/5014/1126/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.01.2013 р. справа №13б/5014/1126/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від кредитора: від скаржника:не з'явився не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби на ухвалу господарського судуЛуганської області від 06.12.2012р. у справі№ 13б/5014/1126/2012 (суддя Яресько Б.В.) за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Мейбі» м.Луганськ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «ПІБ-Інтермедіа» м. Луганськ пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 14.05.2012р. господарський суд Луганської області порушив за заявою кредитора ТОВ «Мейбі» м.Луганськ справу про банкрутство ТОВ «ПІБ-Інтермедіа» м.Луганськ з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою від 28.05.2012р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Шемеляка Р.В.

За результатами апеляційного перегляду постанови Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 13.08.2012р. припинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська на постанову суду від 28.05.2012р. Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2012р. відмовлено ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 13.08.2012р.

Ухвалою від 06.12.2012р. господарський суд Луганської області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство.

Ухвала суду мотивована тим, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором проведені заходи, направлені на виявлення майна банкрута та погашення кредиторської заборгованості. У банкрута відсутні майнові активи, необхідні для задоволення кредиторської заборгованості, що підтверджено даними звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та іншими матеріалами справи. Ліквідатором наданий реєстр вимог кредиторів, у складі вимог ініціюючого кредитора в сумі 49 968грн. (4 черга). За таких обставин, суд дійшов висновку, що банкрут підлягає ліквідації.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апелянт посилається на те, що судом не перевірено факт дотримання безспірності вимог кредитора до боржника, а саме не досліджено факт взаєморозрахунків між боржником та кредитором. Також ДПІ посилається на ненадання ліквідатором господарському суду оригіналів первинних документів. Крім того, скаржник вважає, що ліквідація підприємства сприяє ухиленню від проведення податковим органом перевірки; вказує про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Апелянт стверджує, що матеріали справи не містять доказів відсутності керівних органів боржника. В скарзі ДПІ зазначила, що боржник останній раз звітував перед ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська 13.10.2011р., тому на думку скаржника, боржник не відсутній за місцезнаходженням.

Ухвалою від 08.01.2013р. Донецький апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Частина 3 статті 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у випадку відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора. При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, притаманні процедурі, яка передбачена ст.52 Закону, зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку згідно ч.3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. На відміну від позовного провадження у справі про банкрутство належні докази безспірності вимог кредитора та неплатоспроможності боржника не можуть прийматися судом після порушення справи про банкрутство.

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство від 25.04.2012р. підставами для порушення справи з урахуванням вимог ст. 52 Закону ініціюючий кредитор визначає наступне: 22.06.2011р. ТОВ «Мейбі» отримано від боржника в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар відповідно до договору № 19 від 01.09.2009р. та видаткової накладної № 081003 від 22.02.2010р. простий вексель серії АА № 1946538 від 22.06.2011р. на загальну суму 49 968грн. Вексель як цінний папір був пред'явлений 30.09.2011р. ініціюючим кредитором боржнику до платежу, але виконаний не був. Приватним нотаріусом було вчинено протест про неоплату векселя від 26.10.2011р. № 3123 та видано виконавчий напис нотаріуса від 26.10.2011р. №3124. З метою примусового виконання виконавчий напис було пред'явлено до Жовтневого ВДВС Луганського міського управління юстиції, який постановою від 17.11.2011р. відкрив виконавче провадження. В результаті проведення виконавчого провадження держвиконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, що підтверджується копіями відповідей БТІ, УДАІ в Луганській області, Інспекції держтехнагляду Луганської облдержадміністрації, Управління Держкомзему у м. Луганську Луганської області. За інформацією ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська відкриті банківські рахунки у банкрута відсутні. У зв'язку з цим ВДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.01.2012р. Згідно довідки з ЄДР від 24.04.2012р. № 13652338 запис № 6 містить інформацію про внесення 19.04.2012р. відомостей щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Отже, в підтвердження неплатоспроможності боржником у сумі 49 968грн. кредитор надав господарському суду копію простого векселю Серія АА № 1944189.

Як вбачається з ухвали господарського суду від 14.05.2012р. суд зобов'язував ініціюючого кредитора надати оригінали документів, як додані до заяви у копіях - для огляду у засіданні суду. Однак колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ані у протоколі судового засідання від 28.05.2012р., ані у постанові про визнання боржника банкрутом від 28.05.2012р. у справі № 13б/5014/1126/2012 не вказано про огляд у судовому засіданні оригіналів витребуваних документів, в тому числі простого векселю.

Розглядаючи спори, пов'язані з обігом векселів, суди мають перевіряти, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель ) (п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» (далі-Постанова Пленуму № 5).

Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення.

У пункті 2 Постанови Пленуму № 5 роз'яснено, що ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" і ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Таким чином, норми вексельного законодавства не можна застосовувати до зобов'язань, оформлених на електронних і магнітних носіях.

Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем) , а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону. Вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі документа, що не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню судом незалежно від пред'явлення позову про визнання векселя таким, що не має вексельної сили . Відхилення цієї вимоги не є перешкодою для пред'явлення самостійного позову на підставі загальних норм цивільного законодавства, зокрема тих, що регулюють відносини за позикою. Проте не може бути відхилена вимога векселедержателя про виконання вексельного зобов'язання, пред'явлена на підставі векселя, який містить виправлення, пошкодження тощо, за умови збереження його обов'язкових реквізитів (п. 3 Постанови Пленуму № 5).

При вирішення питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб. За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст. 2 Уніфікованого закону) (п. 4 Постанови Пленуму № 5).

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами , а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що правовідносини між боржником та ініціюючим кредитором засновані на вексельних зобов'язаннях, які мають бути доведені шляхом перевірки чи відповідає документ формальним вимогам до векселя як цінного паперу. Така перевірка можлива виключно за пред'явленням до суду оригіналу векселя, оскільки за копією неможливо оцінити чи виконаний вексель на бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення, чи є підписи зобов'язаних за векселем осіб виконаними власноручно та печатка оригінальною, чи не має вексель іншого дефекту форми, який позбавляє його вексельної сили.

Колегія суддів вважає, що ТОВ «Мейбі» не обґрунтувало заявлені вимоги до боржника - ТОВ "ПІБ-Інтермедіа" належними та допустимими засобами доказування, оскільки в матеріалах справи відсутній оригінал простого векселя Серія АА № 1946538 від 22.06.2011р. Господарський суд Луганської області при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство не надав вказаним обставинам належної правової оцінки.

Висновки суду першої інстанції про можливість винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Отже, уся процедура банкрутства проведена з порушенням вимог чинного законодавства. Незважаючи на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства, господарський суд Луганської області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, ухвала господарського суду Луганської області від 06.12.2012р. у справі № 13б/5014/1126/2012 про банкрутство підлягає скасуванню.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Оскільки законні підстави для провадження справи про банкрутство ТОВ "ПІБ-Інтермедіа" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, провадження у справі № 13б/5014/1126/2012 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.12.2012р. у справі № 13б/5014/1126/2012 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 06.12.2012р. у справі №13б/5014/1126/2012 про банкрутство - скасувати.

Провадження у справі № 13б/5014/1126/2012 про банкрутство ТОВ «ПІБ-Інтермедіа» м.Луганськ припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «ПІБ-Інтермедіа» м. Луганськ для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування ухвали господарського суду Луганської області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі про банкрутство та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 8 прим.

1.боржнику

1.кредитору

1.скаржнику

1.ліквідатору

1. у справу

1.ДАГС

1.ГСЛО

1. дер.реєстратору