Постанова

від 21.01.2013 по справі 5015/4110/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.13 Справа № 5015/4110/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Марко Р.І..,

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства "Львівдах"

на рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2012 року, суддя Березяк Н. Є. у справі № 5015/4110/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДЕР", м. Хмельницький

до відповідача: приватного підприємства "Львівдах", м. Львів

про стягнення 152080,41 грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 13.11.2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДЕР" задоволено повністю, стягнено з ПП «Львівдах» на користь ТОВ «ВАЛДЕР» - 130 000,00 грн. - основного боргу, 12 094,04 грн. - пені, 2 398,63 грн. - трьох відсотків річних та 2 889,84 грн. - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання стосовно проплати коштів за товар, свої договірні зобов'язання виконав частково, заборгувавши позивачу 130000,00 грн. за отриманий товар, внаслідок чого в позивача виникло право на стягнення боргу, пені та трьох відсотків річних.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що позивач не направив на адресу відповідача уточнюючий розрахунок пені, що у свою чергу обмежило відповідача на подання обґрунтованого відзиву по даному питанню.

Скаржник також покликається на те, що місцевим господарським судом неправомірно нараховано пеню, неправильно застосовано розмір облікової ставки НБУ, період, протягом якого нараховується пеня.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було взято до уваги той факт, що позивач зволікав з прийняттям від відповідача виконання за договором поставки №031011 від 03.10.2011 року.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без його участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛДЕР» (постачальник) та приватним підприємством «Львівдах» (покупець) було укладено договір поставки №031011.

На виконання п.4.2 договору 06.10.2011 року позивач поставив відповідачу товар, а саме бетонозмішувальний вузол БЗВ-25 загальною вартістю 800 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №32 та актом прийму-передачі від 06.10.2011 року, які підписані та скріплені печатками сторін, за який відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково оплативши позивачу 670 000,00 грн.

Позивачем відповідачу були направлені листи-вимоги про оплату заборгованості, а саме №175 від 02.12.11 р., №96 від 01.06.12 р., №109 від 10.07.12 та №121 від 22.08.12р., які залишені відповідачем без відповіді і задоволення. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 130 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які згідно уточнюючого розрахунку складають 2 398,63 грн. Крім цього, відповідно до п.8.3 договору № 031011 позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 12 094,04 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки факт порушення відповідачем зобов'язання здійснити проплату за поставлений товар встановлено місцевим господарським судом, цей факт не спростовано відповідачем і підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав про стягнення суми основного боргу в сумі 130000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які згідно уточнюючого розрахунку складають 2 398,63 грн. Крім цього, відповідно до п.8.3 договору № 031011 позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 12 094,04 грн, які були задоволені місцевим господарським судом.

Перевіривши правомірність нарахування трьох відсотків річних та пені, суд приходить до висновку, що рішення місцевого суду в частинні нарахування пені в розмірі 12 094,04 грн. є неправомірне та підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно п.8.3 договору № 031011 за несвоєчасний розрахунок (оплату) за товар (в тому числі розстрочених платежів), покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі трьох відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Отже, встановлений в договорі розмір пені становить 3%, що становить 2 398,63 грн., є менший, ніж розмір подвійної облікової ставки Національного банку України. Відтак, якщо сторони в договорі встановили розмір штрафних санкцій менший, ніж подвійна облікова ставка НБУ, то стягненню підлягає сума, яка встановлена сторонами в договорі. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 398,63 грн.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних згідно уточнюючого розрахунку в сумі 2 398,63 грн. підлягають до сплати.

Покликання скаржника на те, що позивач зволікав з прийняттям від відповідача виконання за договором поставки №031011 від 03.10.2011 року є не доведеним та не підтверджене матеріалами справи.

Стосовно доводів апелянта про те, що позивач не направив на адресу відповідача уточнюючий розрахунок пені, що обмежило відповідача на подання обґрунтованого відзиву не береться судом до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи місцевим господарським судом і не скористався своїм правом на подання відзиву, хоча місцевий господарський суд відповідно до своєї ухвали від 02.10.2012 року зобов'язував відповідача подати обґрунтований відзив на позовну заяву.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки рішення місцевого господарського суду в частині задоволення пені в розмірі 12 094,04 грн. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 269,95 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а з позивача на користь відповідача належить стягнути 102,06 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Львівдах" № 23/11 від 23.11.2012 року задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2012 року в справі №5015/4110/12 скасувати в частині стягнення 12 094,04 грн. суми пені . В цій частині прийняти нове рішення - стягнути з приватного підприємства «Львівдах» (79066, м. Львів, пр.-т: Червоної Калини, 43, код ЄДРПОУ 37030088) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛДЕР» (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8, код ЄДРПОУ 32402522) 2 398,63 грн. - пені.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2012 року у справі №5015/4110/12 залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства «Львівдах» (79066, м. Львів, пр.-т: Червоної Калини, 43, код ЄДРПОУ 37030088) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛДЕР» (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8, код ЄДРПОУ 32402522) 269,95 грн. (двісті шістдесят девять гривень дев'яносто п'ять копійок) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛДЕР» (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8, код ЄДРПОУ 32402522) на користь приватного підприємства «Львівдах» (79066, м. Львів, пр.-т: Червоної Калини, 43, код ЄДРПОУ 37030088) 102,06 грн. (сто дві гривні шість копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І. Марко

Повний текст постанови виготовлено 24.01.2013р.