Рішення

від 22.01.2013 по справі 5011-54/15603-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-54/15603-2012 22.01.13 за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

до житлово-будівельного кооперативу «Кристал-11», м. Київ

про стягнення 273161,24 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

представники:

від позивача - Цурка Н.О. (дов. № 93/26/2/02/13-29 від 13.02.2012р.);

від відповідача - Кіщук Т.В. (дов. від 10.12.2012 р.);

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Будматеріали-2» (далі-відповідач) про стягнення 273161,24 грн., з яких 244480,05 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 1940,95 грн. інфляційних втрат, 14066,77 грн. 3% річних та 12673,47 грн. пені.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем у період з грудня 2010 року по вересень 2012 року включно зобов'язання за договором № 1630387 від 01 травня 1999 року у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 244480,05 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 1940,95 грн. інфляційних втрат, 14066,77 грн. 3% річних та 12673,47 грн. пені. Всього ціна позову становить 273161,24 грн.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

В судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві, а саме посилаючись на невірність визначення обсягу використаної теплової енергії для потреб гарячого водопостачання; неправомірність застосування при розрахунку вартості теплової енергії тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України, зважаючи, що при укладенні договору сторонами передбачено застосування тарифів, затверджених Київською міською державною адміністрацією, а додаткової угоди до договору щодо зміни умов договору в частині суб'єкта встановлення тарифів сторонами не укладалось; позивачем не доведено поставку теплової енергії для потреб гарячого водопостачання, зважаючи на відсутність підписаних сторонами первинних документів щодо її передачі.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про призначення комплексної судової експертизи, на вирішення якої мають бути поставлені питання щодо документального обґрунтування об'єму спожитої відповідачем теплової енергії на потреби гарячого водопостачання і її температурного режиму. Подане клопотання задоволенню не підлягає, враховуючи, що питання якості наданих послуг не є предметом дослідження у даній справі; вирішення питання документального обґрунтування заявлених позовних вимог не потребує спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, а є питанням, що має вирішуватися виключно судом у судовому процесі та є питанням суто правового характеру.

Позивачем надано заперечення на відзив, в яких позивач зазначає, що договір є чинним, умовами договору визначений порядок обліку та обсяги отриманої позивачем теплової енергії; відповідно до Закону України «Про теплопостачання», який набув чинності з 01 січня 2011 року, повноваження на встановлення цін та тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій покладено на Національну комісію регулювання електроенергетики України, тому заперечення відповідача проти позову є безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 травня 1999 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 1630387 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого Позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього Договору, а Відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.2.1 Договору № 1630387 постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком до Договору.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору № 1630387, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Пунктом 5.1 Договору № 1630387 сторонами встановлено, що облік споживання відповідачем теплової енергії з центрального опалення проводиться по приладах обліку, з гарячого водопостачання - розрахунковим способом.

На виконання умов Договору № 1630387 позивачем поставлено відповідачу у період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2012 року теплову енергію на потреби центрального опалення в кількості 1798,910 Гкал, обсяг якої розраховано на підставі показів приладу обліку, та на потреби гарячого водопостачання в кількості 1287,847 Гкал, обсяг якої розраховано розрахунковим способом, загальною вартістю 611986,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором № 1630387, відомостями обліку споживання теплоенергії та обліковими картками за період з грудня 2010 року по вересень 2012 року.

Додатком 4 до Договору № 1630387 передбачено, що якщо Відповідач розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками. Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. Відповідач до 25 числа поточного місяця сплачує вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

В рахунок оплати вартості використаної у період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2012 року за Договору № 1630387 теплової енергії відповідачем сплачено позивачу 367506,22 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1630387 в розмірі 244480,05 грн.

Контррозрахунок ціни позову відповідачем суду не надано.

Відповідач, заперечуючи проти наявності заборгованості, посилається на невірність визначення обсягу використаної теплової енергії для потреб гарячого водопостачання; неправомірність застосування при розрахунку вартості теплової енергії тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України, зважаючи, що при укладенні договору сторонами передбачено застосування тарифів, затверджених Київською міською державною адміністрацією, а додаткової угоди до договору щодо зміни умов договору в частині суб'єкта встановлення тарифів сторонами не укладалось; позивачем не доведено поставку теплової енергії для потреб гарячого водопостачання, зважаючи на відсутність підписаних сторонами первинних документів щодо її передачі.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. При цьому термін - споживач вживається у такому значенні - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Отже, в розумінні ст. 1 цього Закону відповідач не є споживачем комунальних послуг.

Відносини ж між Позивачем та Відповідачем регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005, Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997, «Правилами користування тепловою енергією» затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 та ін.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» та Закону України «Про теплопостачання» енергією є електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для її купівлі продажу.

Таким чином, у відповідності до вимог чинного законодавства між Позивачем та Відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії, на підставі якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України між сторонами виникли відносини, що виникають з договору поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

При укладенні Договору № 1630387 (п.п. 2.2.1, 2.3.1, 5.1, 8.1 та Додатки № 1, 4) сторони погодили обсяги постачання, одиницю виміру теплової енергії, порядок розрахунків, об'єкт теплопостачання та строк дії Договору.

Додатком № 1 до Договору № 1630387 сторони дійшли згоди щодо величини визначення обсягів теплової енергії, яка постачається позивачем відповідачу, а саме Гкал, доказів внесення змін до укладеного договору щодо одиниці вимірювання теплової енергії або визнання договору недійсним сторонами суду не надано.

Пунктом 1.4 Додатку № 1 до Договору № 1630387 сторонами визначено щомісячний максимальний обсяг поставки позивачем відповідачу у 2001 році теплової енергії окремо з гарячого водопостачання та опалення в Гігакалоріях.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями обліку споживання теплоенергії, обліковими картками та довідками позивача, поставка теплової енергії у заявлений позивачем період здійснювалась в межах обсягів узгоджених сторонами при укладенні Договору № 1630387 та встановленими сторонами у п. 1.4 Додатку № 1 до нього.

Доказів, що підтверджують поставку позивачем відповідачу теплової енергії в обсягах, що перевищують визначені сторонами при укладенні Договору № 1630387 відповідачем не надано.

Сторонами встановлено, що Договір № 1630387 набуває чинності з дня його підписання та дії до 31 грудня 1999 року; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору, або визнання його недійсним в судовому поряду матеріали справи не містять, а отже Договір постачання теплової енергії в гарячій воді № 1630387 з додатками до нього на момент прийняття рішення є чинним.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 07.10.2010 № 2592-УІ) з 01.01.2011р. до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. До створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи) (стаття 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24 травня 2012 року у справі № 9/361, від 01 березня 2012 року у справі № 9/107 та від 13 листопада 2012 року у справі № 5011-73/5960-2012.

Зважаючи на наведене вище заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 1630387 становить 244480,05 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 244480,05 грн. за спожиту у період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2012 року теплову енергію на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 244480,05 грн. за теплову енергію підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1940,95 грн., які нараховані за період з січня 2011 року по вересень 2012 року включно, та 3% річних у сумі 14066,77 грн., які нараховані за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, здійснений з врахуванням збільшення заборгованості на вартість спожитої теплової енергії та зменшення на суму проведених оплат окремо за кожний місяць, у тому числі з врахуванням дефляційних процесів, є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 1940,95 грн., які нараховані за період з січня 2011 року по вересень 2012 року включно, та 3% річних у сумі 14066,77 грн., які нараховані за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути пеню.

Відповідно до п. 3.5 Додатку 4 до Договору № 1630387 за несвоєчасне виконання умов договору передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця у розмірі 0,5% за кожний день прострочення по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Оскільки розрахунок пені, наданий позивачем, здійснений згідно зі ст. 3 Закону України від 22.11.2996 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» з додержанням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодекс у України від суми заборгованості з врахуванням її збільшення на вартість спожитої теплової енергії та зменшення на суму проведених оплат окремо за кожний місяць за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 12673,47 грн. пені є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Кристал - 11» (02222, м. Київ, просп. Маяковського , буд. 37-А, код 22864793) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, код 00131305, № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 244480,05 грн. (двісті сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят грн. 05коп.) заборгованості за спожиту теплову енергію, 1940,95 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок грн. 95коп.) інфляційних втрат, 14066,77 грн . (чотирнадцять тисяч шістдесят шість грн. 77коп.) 3% річних, 12673,47 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят три грн. 47 коп.) пені, 5463,25 грн . (п'ять тисяч чотириста шістдесят три грн. 25 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.01.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова