Постанова

від 24.04.2014 по справі 5011-54/15603-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 5011-54/15603-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.02.14 у справі№ 5011-54/15603-2012 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" простягнення 273 161,24 грн.

за участю представників сторін від:

позивача : Кирищук В.П. (дов. від 14.02.14),

відповідача : Кіщук Т.В. (дов. від 12.12.13).

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал - 11" про стягнення 244 480,05 грн. боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 1 940,95 грн. інфляційних втрат, 14 066,77 грн. 3% річних та 12 673,47 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за період з грудня 2010 року до вересня 2012 року за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630387 від 01.05.99. При цьому позивач посилався на приписи статей 546, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.13, ухваленим суддею Шкурдовою Л.М., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності заборгованості у відповідача за поставлену теплову енергію за період з 01.12.10 до 30.09.12 за спірним договором. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 632, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 275, 276 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючого, Суліма В.В., Федорчука Р.В., постановою від 11.02.14 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Житлово-будівельний кооператив "Кристал - 11" звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про безпідставний висновок судів щодо наявності у відповідача заборгованості за спірним договором у заявленому до стягнення розмірі. Також скаржник посилається на неврахування судами обставин відсутності обов'язкової державної реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими затверджені тарифи на теплову енергію у спірному періоді. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 551, 549, 611 Цивільного кодексу України, статей 218, 275, 343 Господарського кодексу України, статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.05.99 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є позивач) - постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Кристал-11" - абонентом укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630387, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно із додатком № 1 до договору (пункт 2.2.1. договору). За умовами пункту 5.1. договору облік споживання відповідачем теплової енергії з центрального опалення проводиться за приладми обліку, з гарячого водопостачання - розрахунковим способом. Між сторонами укладено додатки до спірного договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії. Порядок розрахунків за теплову енергію погоджений сторонами в додатку № 4 до договору, відповідно до якого абонент зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. Абонент до 25 числа поточного місяця сплачує вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. При цьому відповідно до пункту 3.5 додатку 4 до договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання умов договору передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця у розмірі 0,5% за кожний день прострочення по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем за період з 01.12.10 до 30.09.12 на виконання умов спірного договору було поставлено відповідачу теплову енергію на потреби центрального опалення в кількості 1798,910 Гкал, обсяг якої розраховано на підставі показів приладу обліку, та на потреби гарячого водопостачання в кількості 1287,847 Гкал, обсяг якої розраховано розрахунковим способом, загальною вартістю 611 986,27 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за договором, відомості обліку споживання теплової енергії та облікові картки за період з грудня 2010 року до вересня 2012 року. Установлено судами і те, що відповідач за спожиту у спірному періоді теплову енергію розрахувався частково на суму 367 506,22 грн., а відтак залишок його боргу станом на дату звернення із даним позовом становить 244 480,05 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Кристал - 11" 244 480,05 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 940,95 грн. інфляційних втрат, 14 066,77 грн. 3% річних та 12 673,47 грн. пені. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили, що у спірному періоді (з 01.12.10 до 30.09.12) відповідач отримав від позивача теплову енергію, втім не розрахувався за неї в повному обсязі, а відтак, борг відповідача становить 244 480,05 грн. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості спожитої теплової енергії у спірному періоді, вимоги позивача про стягнення суми боргу, 3% річних, інфляційних втрат а пені вірно задоволені судами. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про помилковість застосування тарифів за надані послуги з посиланням на не проведення їх державної реєстрації, визнається неспроможним, оскільки вони суперечать статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якою органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво і рішення цих органів державній реєстрації в органах юстиції не підлягають. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, не спростовують установленого господарськими судами та стосуються переоцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-11" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.14 у справі № 5011-54/15603-2012 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець