Постанова

від 11.02.2014 по справі 5011-54/15603-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 5011-54/15603-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Федорчука Р.В.

за участі представників:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник

від відповідача: Кіщук Т.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Кристал - 11» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року по справі № 5011-54/15603-2012 (Повний текст рішення складено і підписано 24.01.2013) (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал - 11»

про стягнення 273 161,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал - 11» про стягнення 273 161,24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року по справі № 5011-54/15603-2012 позов задоволено в повному обсязі, на підставі рішення з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал - 11» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягає стягненню 244480,05 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1940,95 грн. інфляційних втрат, 14066,77 грн. 3% річних, 12673,47 грн. пені, 5463,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Кристал - 11» подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року по справі № 5011-54/15603-2012 та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Київенерго» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.03.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року по справі № 5011-54/15603-2012 призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

27.11.2013 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження у справі № 5011-54/15603-2012 було поновлено у зв'язку з надходженням до суду висновку судово-економічної експертизи.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 для розгляду справи № 5011-54/15603-2012 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Суліма В.В., Федорчука Р.В.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.05.1999 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1630387 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов Договору, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Положеннями п. 2.2.1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами також було укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

За умовами п. 5.1 Договору облік споживання відповідачем теплової енергії з центрального опалення проводиться по приладах обліку, з гарячого водопостачання - розрахунковим способом.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 3084/13-45 від 08.11.2013 підтвердити чи спростувати обсяги спожитої теплової енергії ЖБК «Кристал-11» за Договором, зазначені у облікових картках, довідках про нарахування за теплову енергію, не видається можливим.

Враховуючи, що відповідачем визнається факт отримання теплової енергії та не надано обґрунтування, щодо неможливості визнання поданих позивачем доказів як належних та допустимих, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на виконання умов Договору № 1630387 позивачем поставлено відповідачу у період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2012 року теплову енергію на потреби центрального опалення в кількості 1798,910 Гкал, обсяг якої розраховано на підставі показів приладу обліку, та на потреби гарячого водопостачання в кількості 1287,847 Гкал, обсяг якої розраховано розрахунковим способом, загальною вартістю 611986,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором № 1630387, відомостями обліку споживання теплоенергії та обліковими картками за період з грудня 2010 року по вересень 2012 року.

Додатком 4 до Договору № 1630387 передбачено, що якщо відповідач розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками. Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. Відповідач до 25 числа поточного місяця сплачує вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Згідно до наявних у матеріалах справи доказів, в рахунок оплати вартості використаної у період з 01.12.2010 по 30.09.2012 теплової енергії відповідачем, на виконання умов Договору, сплачено позивачу 367506,22 грн.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно з нормами ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» та Закону України «Про теплопостачання» енергією є електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для її купівлі продажу.

Положеннями ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Пунктом 1.4 Додатку № 1 до Договору сторонами визначено щомісячний максимальний обсяг поставки позивачем відповідачу у 2001 році теплової енергії окремо з гарячого водопостачання та опалення в Гігакалоріях.

З матеріалів справи вбачається, що поставка теплової енергії у заявлений позивачем період здійснювалась в межах обсягів узгоджених сторонами при укладенні Договору та встановленими сторонами у п. 1.4 Додатку № 1 до нього.

Доказів припинення договору, або визнання його недійсним в судовому поряду сторонами не надано, а отже Договір постачання теплової енергії в гарячій воді № 1630387 з додатками до нього на момент прийняття рішення судом першої інстанції є чинним.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 07.10.2010 № 2592-УІ) з 01.01.2011р. до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією. До створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи) (ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24 травня 2012 року у справі № 9/361, від 01 березня 2012 року у справі № 9/107 та від 13 листопада 2012 року у справі № 5011-73/5960-2012.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджено обсяг отримання відповідачем теплової енергії, ціни на яку, відповідно до чинного законодавства є регульованими, а відповідачем не надано доказів належного виконання умов Договору в частині повної та своєчасної сплати за отриману теплову енергію, колегія суддів зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 244480,05 грн., а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1940,95 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з січня 2011 року по вересень 2012 року включно, та 3% річних у сумі 14066,77 грн., які нараховані за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 3.5 Додатку 4 до Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання умов договору передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця у розмірі 0,5% за кожний день прострочення по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Зважаючи, що наданий позивачем розрахунок пені є обґрунтованим, колегія суддів зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12673,47 грн. пені за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи, що позивачем було сплачено 5000,00 грн. Київському науково-дослідному інституту судових експертиз за проведення судово-економічної експертизи, зазначені витрати мають бути компенсовані відповідачем у зв'язку з задоволенням позову.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Кристал - 11» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 по справі № 5011-54/15603-2012 залишити без змін.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал - 11» (02222, м. Київ, просп. Маяковського , буд. 37-А, код 22864793) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, код 00131305, № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) судових витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 5011-54/15603-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді В.В. Сулім

Р.В. Федорчук