Рішення

від 18.01.2013 по справі 5008/1060/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.2013 Справа № 5008/1060/2012

За позовом прокурора Перечинського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород та Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

до відповідача Перечинської районної державної адміністрації, м. Перечин

до відповідача Туричківської сільської ради, с. Турички Перечинського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Туричківської сільської ради - гр. ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 3 Туричківської сільської ради - відділ Держкомзему в Перечинському районі Закарпатської області м. Перечин

про: визнання незаконним та скасування розпорядження голови Перечинської РДА № 200 від 15.06.06, визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки від 06.11.07 (з урахуванням заяви №81/1749 вих.12 від 05.12.12 про зміну позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України).

Головуючий суддя Івашкович І.В.

представники:

Прокурор - Камінська О.В., ст. прокурор відділу прокуратури м. Ужгород

Позивача Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області- не з"явився

Позивача Закарпатської обласної державної адміністрації - Сигидін О.І., заступник начальника юридичного відділу апарату ОДА, довіреність №06-20/2620 від 30.11.12

Відповідача Перечинської районної державної адміністрації - не з"явився

Відповідача Туричківської сільської ради - не з"явився

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 3 Туричківської сільської ради - гр. ОСОБА_4 - не з"явився

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 3 Туричківської сільської ради, відділу Держкомзему в Перечинському районі Закарпатської області м. Перечин - не з"явився

Суть спору: прокурор Перечинського району звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м.Ужгород та Закарпатської обласної державної адміністрації, м.Ужгород до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Турички Перечинського району, до відповідача Перечинської районної державної адміністрації, м.Перечин, до відповідача Туричківської сільської ради, с.Туричики Перечинського району про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Перечинської РДА № 200 від 15.06.06, визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки від 06.11.07 (з урахуванням заяви №81/1749 вих.12 від 05.12.12 про зміну позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України).

Ухвалою господарського суду від 21.12.12 припинено провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у зв"язку із встановленням документально підтвердженого факту припинення його статусу суб"єкта підприємницької діяльності.

Ухвалою господарського суду від 21.12.12 залучено гр. ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Туричківської сільської ради.

Позовні вимоги прокурор мотивує тим, що за результатами проведеної із залученням спеціалістів державної інспекції сільського господарства перевірки дотримання вимог земельного законодавства при наданні в оренду земельної ділянки підприємцю ОСОБА_4 встановлено порушення вимог земельного законодавства при видачі розпорядження голови Перечинської РДА №200 від 15.06.2006р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду для обслуговування туристичної бази ОСОБА_4." та укладенні на підставі вказаного розпорядження договору оренди землі від 06.11.2007р. №1725. Вказано, що при видачі розпорядження №200 від 15.06.2006р. Перечинською РДА допущено грубі порушення вимог ст. ст. 17, 20, 122, 124 Земельного кодексу України в редакції Закону від 31.03.2006р., а також Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", оскільки:

- до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин не належить надання земельної ділянки за межами населеного пункту задля комерційного призначення;

- проект землеустрою не підлягав затвердженню у зв"язку з наявним негативним висновком експертизи землевпорядної документації, а відповідно до п.10 висновку державної експертизи від 25.01.2007р. №304 повинен бути доопрацьований;

- в порушення вимог ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України розпорядження №200 від 15.06.2007р. прийнято за відсутності будь-якого висновку землевпорядної експертизи;

- в порушення вимог ч.2 ст. 207 Земельного кодексу України не визначеним залишилось питання розрахунку та сплати втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у зв"язку із зміною цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення (сіножаті - згідно довідки форми 6-ЗЕМ) на комерційне призначення (будівництво та обслуговування готельного комплексу).

Наголошено, що в порушення вимог законодавства, на підставі протиправного розпорядження Перечинської РДА між Туричківською сільською радою та підприємцем ОСОБА_4 06.11.07 укладено договір оренди землі від 06.11.2007р. №1725, який 22.09.2007р. зареєстрований у Закарпатській регіональній філії державного підприємства "Центр ДЗК" №040924900005. Оскільки спірне розпорядження голови Перечинської РДА про передачу у оренду ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,30 га для обслуговування туристичної бази у кварталі 19 виділі 6 на території Туричківської сільської ради Перечинського району, є незаконним, то укладений на його підставі договір оренди від 06.11.2007р. має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1ст. 203, ст. 215 ЦК України, ст. 210 Земельного кодексу України.

Прокурор обгрунтовує наявність правових підстав для визначення даного спору, як такого, що підвідомчий господарському суду, оскільки виник з приводу порушення права на розпорядження земельними ділянками.

Підставою для звернення з даним позовом прокурор вказує на необхідність захисту інтересів держави в особі Держсільгоспінспекції та Закарпатської ОДА, які стосуються володіння, користування та розпорядження землями за межами населених пунктів, а також здійснення належного контролю за охороною та використанням земельних ресурсів.

Розгляд справи розпочато по суті.

Прокурором підтримано позов з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Представником Закарпатської ОДА подано письмові пояснення по суті позовних вимог прокурора, відповідно до яких викладено правову позицію щодо наявності в даному випадку порушення норм земельного законодавства та перевищення повноважень районною державною адміністрацією, оскільки розпорядження земельними ділянками для будівництва та обслуговування об"єктів рекреаційного призначення не відноситься до компетенції районних державних адміністрацій, за умови, що вищевказані об"єкти не пов"язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області на вимогу суду письмового обгрунтування своєї позиції щодо предмету спору не подано.

Відповідач Перечинська РДА участь свого уповноваженого представника у судових засіданнях по даній справі не забезпечив.

Натомість до господарського суду надійшла заява №08/01-28 від 03.01.13 за підписом в.о. голови Перечинської РДА, згідно з якою Перечинська РДА просить розглянути справу без участі її представника, заявляє про визнання позову прокурора.

Від відповідача Туричківської сільської ради до господарського суду надійшла заява Вих. №196/02-07 від 18.12.12 із письмовими поясненнями за підписом Туричківського сільського голови Пловайко В.М. Зокрема, у поясненнях відповідача Туричківської сільської ради вказано на те, що договір оренди земельної ділянки від 06.11.07 було посвідчено приватним нотаріусом, яким перевірено відповідність договору вимогам чинного законодавства, та зареєстровано відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (затв. наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.03 №174), про що внесено запис державним реєстратором, який перевіряє технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки та відповідність чинному законодавству. Таким чином, у Туричківської сільської ради відсутні були підстави для відмови у передачі в оренду ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки або для звернення до суду про визнання договору недійсним. До Туричківської сільської ради з приводу порушень при передачі в оренду земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 не звертались ні Закарпатська ОДА, ні Перечинська РДА, ні прокуратура району, ні Закарпатська інспекція сільського господарства в Закарпатській області.

Відповідач Туричківська сільська рада просить розглянути справу без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.

Третіми особами гр. ОСОБА_4 та відділом Держкомзему в Перечинському районі Закарпатської області, які належним чином повідомлялись про судові засідання у даній справі, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань не подавали.

На підставі правової оцінки доводів прокурора, інших учасників судового процесу, доданих до матеріалів справи документів в сукупності, суд констатує такі висновки:

Як слідує із змісту акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.06.2012р., складеного державним інспектором сільського господарства в Закарпатській області, відповідно до розпорядження Перечинської РДА №197 від 15.06.2006р. вилучено з постійного користування ДП "Перечинське ЛГ", кв. 19, виділ 6 Турицького лісництва та передано до земель запасу Туричківської сільської ради земельну ділянку площею 0,3га. Одночасно цим розпорядженням надано дозвіл ОСОБА_4 жителю АДРЕСА_2 на розробку проекту відведення вказаної земельної ділянки для передачі в оренду у кв.19 виділ 6 Турицького лісництва, за межами населеного пункту на території Туричківської сільської ради для обслуговування туристичної бази за згодою ДП "Перечинського ЛГ".

Головою Перечинської районної державної адміністрації за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду ОСОБА_4 видано розпорядження №200 від 15.06.06 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду для обслуговування туристичної бази ОСОБА_4.", яким передбачено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду ОСОБА_4 площею 0,3га для обслуговування туристичної бази, квартал 19, виділ 6, за межами населеного пункту на території Туричківської сільської ради;

- передати ОСОБА_4, жителю АДРЕСА_2 в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,3 га, квартал 19, виділ 6 за межами населеного пункту на території Туричківської сільської ради для обслуговування туристичної бази;

- ОСОБА_4 укласти в місячний термін договір оренди на земельну ділянку та провести його державну реєстрацію відповідно до чинного законодавства;

- районному відділу земельних ресурсів внести зміни в земельно-кадастрову документацію.

В подальшому між Туричківською сільською радою, як Орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як Орендарем, укладено договір оренди землі від 06.11.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу 06.11.2007р. за реєстровим №1725.

Предметом вказаного договору (п.1) передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне володіння та користування терміном на 25 років на період до 01.11.2032 року земельні ділянки розміром 0,30 га та 0,90 га, які розташовані в с. Лумшори, урочище "Сухарина" (кв.19/6 та кв. 15/12) Перечинського району Закарпатської області. Земельні ділянки передаються Орендарю для ведення підприємництької діяльності (для будівництва та обслуговування туристичної бази відпочинку). Вказаний договір оренди землі пройшов державну реєстрацію, зареєстровано 22.09.09 за №040924900004, 3040924900005 (лист Вих. №2244 від 11.12.12) відділу Держкомзему у Перечинському районі). Договором від 28.08.08 (посвідченим нотаріально 28.08.08, за реєстр. №1830) сторонами внесено зміни до договору оренди від 06.11.06) в частині грошової оцінки земельних ділянок та розміру орендної плати.

Прокурор звернувся з даними позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Перечинської РДА №200 від 15.06.06, визнання недійсним договору оренди землі від 06.11.2007р., посилаючись на допущені грубі порушення вимог земельного законодавства, про які вказано у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.06.12, складеному Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області за результатами проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства з боку Перечинської РДА при видачі розпоряджень про надання земельної ділянки в оренду п/п ОСОБА_4 за рахунок земель ДП "Перечинське ЛГ".

Позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Фактично у спірному випадку відбулось вилучення за розпорядженням №197 від 15.06.06 Перечинської РДА із постійного користування ДП "Перечинського ЛГ" (за його згодою) земельної ділянки із категорії земель лісогосподарського призначення для передачі до земель запасу Туричківської сільської ради, а в послідуючому надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку проекту відведення земельної ділянки (п.2 розпорядження №197 від 15.06.06) та затверджено проект землеустрою (розпорядження №200 від 15.06.06 - спірне по даній справі).

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Нормами ст.19 Земельного кодексу України (у чинній на час прийняття спірного розпорядження редакції) закріплено поділ земель на категорії за їх основним цільовим призначенням, до яких, зокрема, віднесено землі лісогосподарського призначення. Встановлено, що у запасі можуть перебувати земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб .

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Стосовно земель, зайнятих лісами, передбачалось, що зміна їх цільового призначення провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порядок вилучення земельних ділянок унормовано згідно зі ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до ч.5 якої (у чинній редакції) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Таким чином, за змістом вищенаведених правових норм районні державні адміністрації не наділені повноваженнями вирішувати питання про зміну цільового призначення земельних ділянок державної власності шляхом їх вилучення з постійного користування для передачі до земель запасу органу місцевого самоврядування.

Розпорядження Перечинської РДА №197 від 15.06.2006р. прийнято всупереч вищенаведених нормативно встановлених вимог. Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України вказаний акт органу місцевого самоврядування, що не відповідає закону, не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Що стосується оспорюваного по даній справі розпорядження Перечинської РДА №200 від 15.06.06, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду ОСОБА_4 площею 0,3га для обслуговування туристичної бази, квартал 19, виділ 6, за межами населеного пункту на території Туричківської сільської ради, та передбачено передати ОСОБА_4 в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,3 га, квартал 19, виділ 6 за межами населеного пункту на території Туричківської сільської ради для обслуговування туристичної бази, то таке розпорядження прийнято в порушення вимог Земельного кодексу, Закону України "Про оренду землі" з огляду на наступне.

Так, розпорядження №200 від 15.06.06 прийнято за наслідками прийняття розпорядження №197 від 15.06.2006р., яким, як зазначено вище, порушено вимоги Земельного кодексу України щодо порядку вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача ДП "Перечинського ЛГ" та віднесення її до земель запасу Туричківської сільської ради. Таким чином, спірне розпорядження №200 прийнято без вирішення у встановленому порядку питання припинення права постійного користування ДП "Перечинське ЛГ" на спірну земельну ділянку.

Окрім того, за ч. 1 статті 116 Земельного кодексу України ( у чинній редакції) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України ( у чинній редакції), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Положеннями ч.3 ст.124 Земельного кодексу України передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Так, відповідно до вказаних правових норм передбачалось, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Судом встановлено, що в спірному випадку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування туристичної бази: Закарпатська область, Перечинський район, с. Лумшори, квартал №19/6 пройшов обов"язкову державну експертизу, яку проведено Закарпатським обласним головним управління земельних ресурсів. Відповідно до Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25.01.2007р. №304 за підсумковою оцінкою результатів державної експертизи проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам та правилам, оцінюється негативно.

Відповідно до регламентації ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (у чинній на час надання висновку державної експертизи редакції) висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи. Таким чином, за наявності негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації відсутні правові підстави для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про реалізацію передбачених такою документацією заходів ( в даному випадку затвердження проекту та надання в оренду ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,3 га для обслуговування туристичної бази, квартал 19, виділ 6, за межами населеного пункту на території Туричкіської сільської ради).

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, розпорядження №200 від 15.06.06 про затвердження проекту землеустрою прийнято взагалі за відсутності висновку державної експертизи, оскільки вищевказаний негативний висновок державної експертизи було надано після прийняття розпорядження. В силу вимог ст. ст. 10, ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (у чинній редакції) за відсутності позитивного висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи відсутні підстави для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування. Відтак, правомірними слід визнати доводи прокурора про порушення вимог ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України через прийняття розпорядження №200 від 15.06.06 за відсутності висновку землевпорядної експертизи.

Суд погоджується також з доводами прокурора про те, що в порушення приписів ч.2 ст. 207 Земельного кодексу України при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду ОСОБА_4 для обслуговування туристичної бази не вирішеним залишилось питання відшкодування втрат лісових земель як основного засобу виробництва в лісовому господарстві.

Виходячи з вищенаведених обгрунтувань, суд констатує, що розпорядження Перечинської РДА №200 від 15.06.06 прийнято з порушенням вимог чинного на час його прийняття законодавства.

Одночасно, суд не бере до уваги доводи щодо порушення Перечинською РДА вимог ч. ч. 3, 4 ст.122 Земельного кодексу України, оскільки положеннями вказаних правових норм у чинній на час прийняття спірного розпорядження редакції врегламентовано відповідні повноваження районних та обласних державних адміністрацій щодо надання земельних ділянок із земель державної власності юридичним особам у постійне користування, а не на умовах оренди. Натомість прокурором при обгрунтуванні позовних вимог в цій частині неправомірно застосовано редакцію вказаних норм Земельного кодексу України у редакції станом на день звернення з позовом.

За положеннями ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно з п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Беручи до увагу вищевказані встановлені судом порушення вимог чинного законодавства при прийнятті розпорядження голови Перечинської РДА №200 від 15.06.06, наявні правові підстави для визнання такого розпорядження незаконним та його скасування.

При вирішенні спору в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.11.07, суд констатує висновки наступні.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України (у чинній на час укладення договору редакції) орендодавцями земельних ділянок можуть бути їх власники або уповноважені ними особи, а відповідно до ст. 124 цього кодексу встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передбачено також обов"язковість здійснення передачі в оренду земельних ділянок із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. При укладенні договору оренди земельних ділянок обов"язковим є також дотримання вимог Закону України "Про оренду землі".

Зокрема, при визначенні сторони орендодавця за договором оренди земельної ділянки та усіх обов"язкових умов договору має бути враховано правовий режиму земельної ділянки та дотримання сторонами договору порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, в т. ч. з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення.

Так, у спірному випадку за договором оренди від 06.11.07 (посвідчений нотаріально за реєстр. №1725), укладеним між Туричківською сільською радою, як Орендодавцем, та ФОП ОСОБА_4, як Орендарем, передано в оренду земельні ділянки площею 0,3 та 0,9 га, розташовані в с.Лумшори, уроч. "Сухарина" (кв.19/6, кв.15/1) Перечинського району Закарпатської області, тобто землі державної власності, віднесені до категорії земель лісогосподарського призначення, що перебували у постійному користуванні ДП "Перечинське ЛГ".

При цьому, питання про припинення права постійного користування на вказані земельні ділянки, зокрема, встановленого порядку їх вилучення, з дотриманням при цьому відповідних вимог Земельного кодексу України не вирішувалось, про що зазначено вище.

Окрім цього, відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (у чинній редакції), орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. В силу вимог ст. 124 Земельного кодексу України обов"язковим є прийняття рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого може бути укладено відповідний договір оренди.

З урахуванням положень вищевказаних правових норм, а також приписів ч.1 (абз.3) розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України (у чинній редакції) орендодавцем спірних земельних ділянок мала бути Перечинська РДА, якою мало бути прийнято відповідне рішення про надання земельних ділянок в оренду за обов"язкової наявності при цьому затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою.

Однак, в порушення визначених законом повноважень орендодавцем за договором оренди землі від 06.11.07 визначено Туричківську сільську раду.

Як зазначено вище, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду ОСОБА_4 площею 0,3га для обслуговування туристичної бази, квартал 19, виділ 6, за межами населеного пункту на території Туричківської сільської ради затверджено розпорядженням Перечинської РДА №200 від 15.06.06 з порушенням вимог закону, у зв"язку з чим таке розпорядження визнано судом недійсним. Разом з тим, стосовно земельної ділянки площею 0,9 га кв.15/12, жодних рішень щодо припинення права постійного користування, затвердження проекту землеустрою, передачі в оренду ОСОБА_4 у встановленому законом порядку та з дотриманням встановлених вимог не приймалось.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При укладенні спірного договору оренди землі від 06.11.07 мали місце істотні порушення вищенаведених вимог законодавства, чинного на час його укладення, в т.ч. за відсутності у Туричківської сільської ради повноважень на передачу в оренду спірних земельних ділянок, а відтак такий договір має бути визнано недійсним.

Виходячи з вищевикладеного, позов (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) підлягає задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1609,50 грн. слід за результатами вирішення спору покласти на відповідачів Перечинську РДА та Туричківську сільську раду порівну.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Перечинської районної державної адмінстрації від 15.06.2006 р. №200 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в оренду для обслуговування туристичної бази ОСОБА_4

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 06.11.2007р. (посвідчений нотаріально за реєстр. №1725), укладений між Туричківською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

4. Стягнути з Перечинської районної державної адміністрації (адреса, код) в доход Державного бюджету України (реквізити) 536,50 грн. судового збору . Видати наказ.

5. Стягнути з Туричківської сільської ради (адреса, код) в доход Державного бюджету України (реквізити) 536,50 грн. судового збору . Видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено 24.01.13.

Суддя Івашкович І.В.