Ухвала

від 24.01.2013 по справі 5024/1034/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

У Х В А Л А

"24" січня 2013 р. Справа № 5024/1034/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області по справі

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Простор" м. Цюрупинськ Херсонської області

до: публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Західінкомбанк" м.Херсон

про розірвання угоди та стягнення 490800,00 доларів США

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважений представник Статчук А.Ю.

від відповідача - не прибули

від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області - не прибули

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.08.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Розірвано угоду №9033 від 04.03.2002року на розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків, укладену між публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Західінкомбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Простор".

На користь позивача стягнуто з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" - 490800доларів США, з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Західінкомбанк" - 65453грн.00коп. витрат по сплаті судового збору.

04.09.2012 року судом видано відповідні накази.

09.01.2013 року від відповідача надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, якою він просить визнати протиправними дії відділу щодо винесення постанови від 21.12.2012року про стягнення з боржника виконавчого збору та скасувати зазначену постанову.

Відповідач посилається на те, що з урахуванням офіційного курсу гривні щодо долару США 7,99 грн. за 1 долар США сума виконавчого збору має становити 392149грн. 20коп., а не 392296грн. 44коп., як зазначено в постанові від 21.12.2012року.

Крім того, відповідач зазначає, що державний виконавець в порушення вимог п. 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року № 512/5, зазначив скорочене найменування боржника - ПАТ "Західінкомбанк", і невірно зазначив код ЄДРПОУ боржника 36699252, в той час як згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ідентифікаційний код 19233095.

За поясненнями відповідача 12.12.2012року він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2012року, в якій було зазначено, що строк для добровільного виконання рішення встановлено до 13.12.2012року, тобто він був об'єктивно позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений строк.

Відповідач вважає, що з урахуванням п. 20 постанови Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" виконавчий збір повинен стягуватися лише від фактично стягненої суми, отже виконавча служба, не стягнувши борг, не мала права виносити постанову про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою від 10.01.2013року розгляд скарги призначено до розгляду в засіданні суду 24.01.2013року.

Ухвалою суду від 23.01.2013року виправлено помилку, допущену в п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду від 21.08.2012року, а саме: зазначено ідентифікаційний код публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 19233095.

Позивач проти задоволення скарги заперечує, посилаючись на те, що до цього часу рішення суду залишається не виконаним. Позивач зазначає, що із скарги вбачається, що ПАТ "Західінкомбанк" дізнався про відкриття виконавчого провадження 12.12.2012року, а постанова про стягнення виконавчого збору була винесена державним виконавцем 21.12.2012року, тобто боржник мав в будь-якому разі більше 7-денного строку для добровільного виконання судового рішення, передбаченого ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач вважає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена законно, у відповідності до вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

За поясненнями позивача, відповідач безпідставно посилається у скарзі на п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", оскільки зазначений пункт стосується виключно питання фактичного стягнення судового збору пропорційно стягнутої на користь стягувача грошової суми, а не питання винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідач в засідання суду не прибув, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття в засідання суду уповноваженого представника через зайнятість в іншому судовому процесі.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Крім того, згідно з ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області в засідання суду не прибув, надіславши клопотання про розгляд скарги без участі представника відділу. У запереченнях на скаргу, відділ примусового виконання рішень просить відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що постановою від 06.12.2012року про відкриття виконавчого провадження встановлено строк для самостійного виконання рішення до 13.12.2012року, а відповідно до повідомлення про вручення відправлення боржник отримав зазначену постанову 12.12.2012року, тобто державним виконавцем не порушено 7-денний строк для добровільного виконання рішення, передбачений ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

За поясненнями відділу примусового виконання рішень, боржник мав можливість відповідно до ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" звернутись до відділу з заявою про відкладення виконавчих дій, але такої заяви боржник не подавав.

Щодо оспорювання відповідачем суми виконавчого збору, то відділ примусового виконання рішень зазначає, що розрахунок суми боргу ним було зроблено правомірно на підставі офіційного курсу долару США Національного Банку України станом на 21.12.2012року, а саме - 7,9930 гривень за один долар США.

За поясненнями відділу примусового виконання рішень, постанова від 21.12.2012року про стягнення з боржника виконавчого збору винесена з дотриманням усіх вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" і скорочення найменування боржника не може бути підставою для скасування постанови, а дані про код ЄДРПОУ боржника були внесені до постанови з виконавчого документу - наказу суду від 04.09.2012року по справі № 5024/1034/201.

Щодо доводів скаржника про те, що виконавчий збір стягується лише від фактично стягненої суми, відділ примусового виконання рішень заперечує, посилаючись на те, що державним виконавцем було правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від суми боргу, яка залишилась після закінчення строку на самостійне виконання, у відповідності до вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", який було викладено у новій редакції згідно з Законом України від 04.11.2010року №2677-VI. Таким чином, відділ примусового виконання рішень вважає, що відповідач безпідставно посилається на судову практику 2005 року, коли діяла ще попередня редакція Закону України "Про виконавче провадження".

За таких підстав скарга відповідача на дії ДВС розглядається без участі відповідача та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області за наявними в справі доказами.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Позивач отримав спірну постанову 27.12.2012року відповідно до витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції.

Скаргу про визнання протиправними дій відділу щодо винесення постанови від 21.12.2012року про стягнення з боржника виконавчого збору та скасування зазначеної постанови, відповідач надіслав до господарського суду 04.01.2013року відповідно до поштового штемпелю на конверті.

Таким чином, позивач звернувся зі скаргою у встановлений статтею 121-2 ГПК України 10-денний строк від дня отримання постанови від 21.12.2012 року, тому скарга підлягає розгляду по суті.

Розглянувши скаргу заявника, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що скарга відповідача задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

З матеріалів справи вбачається, що постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 06.12.2012року відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду від 04.09.2012року по справі № 5024/1034/2012 щодо стягнення з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на користь позивача 490800доларів США.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В постанові від 06.12.2012року про відкриття виконавчого провадження дотримано вимоги ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" і встановлено 7- денний строк для самостійного виконання рішення - до 13.12.2012року.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Супровідним листом від 06.12.2012року № 04-37/9968 відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області надіслав боржнику та стягувачу постанову від 06.12.2012року про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач зазначає, що отримав постанову про відкриття виконавчого провадження - 12.12.2012року. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області також не заперечує, що постанову отримано боржником 12.12.2012року.

Відповідач посилається на те, що в нього було мало часу для добровільного виконання рішення, оскільки він отримав постанову 12.12.2012року, а строк для добровільного виконання рішення було встановлено до 13.12.2012року.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Таким чином, враховуючи положення ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач мав можливість звернутися до відділу державної виконавчої служби з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, але він не скористався такою можливістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012року № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

21.12.2012року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012року № 512/5, оскільки рішення не було виконано в добровільному порядку.

Супровідним листом від 21.12.2012року № 04-37/10840 відділ примусового виконання рішень надіслав постанову від 21.12.2012року публічному акціонерному товариству "Західінкомбанк", яку товариство отримало 27.12.2012року.

Посилання відповідача на невірний розрахунок суми виконавчого збору відхиляються, оскільки суд за допомогою інформаційно-аналітичної системи "ЛІГА" здійснив перевірку розрахунку суми виконавчого збору та встановив, що офіційний курс долара США Національного Банку України станом на 21.12.2012року (день винесення постанови про стягнення виконавчого збору) становив не 7,99 грн. за 1 дол. США, а 7,993 гривень за один долар США. Сума боргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" становить 490800,00 доларів США, що дорівнює 3922964грн. 40коп., а 10% виконавчого збору складає 392296грн. 44коп.

Отже, розрахунок суми виконавчого збору відділом виконавчої служби здійснено вірно.

Щодо посилань відповідача на невірне зазначення ідентифікаційного коду публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в постанові від 21.12.2012 року, то виконавчою службою він зазначений в постанові відповідно до змісту наказу. До того ж, суд ухвалою від 23.01.2013року виправив помилку, допущену в п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду від 21.08.2012року та зазначив ідентифікаційний код публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 19233095.

Також відхиляються посилання скаржника на те, що в постанові від 21.12.2012року зазначено не повне найменування боржника, оскільки навіть у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. спр. 147, т. 1) поряд з повним найменуванням зазначено скорочене найменування - ПАТ "Західінкомбанк".

Відповідно до підпункту в) п. 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012року № 512/5, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови.

Згідно з п. 1.1 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012року № 368/5 найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ) та назву.

Відділ державної виконавчої служби, зазначивши у постанові від 21.12.2012року скорочене найменування ПАТ "Західінкомбанк", не порушив вимоги п. 1.1 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, оскільки організаційно-правова форма боржника була зазначена у вигляді загальноприйнятого скорочення - ПАТ. Отже, відділом державної виконавчої служби не порушено і вимоги п.1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012року № 512/5.

З огляду на викладене, зазначення скороченого найменування в постанові від 21.12.2012року не є підставою для її скасування.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 24.02.2005року у справі № 25/69-03-2560, оскільки на час прийняття зазначеної постанови ще не була чинна Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012року №512/5, і не була чинна редакція Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до Закону України від 04.11.2010року № 2677-VI, який набав чинності 09.03.2011року, відповідно до яких було винесено постанову від 21.12.2012року.

Відповідач в обґрунтування своєї скарги, посилався також на пункт 20 постанови Верховного Суду України від 26.12.2003року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", якою передбачено, що відповідно до статей 45, 46 Закону N 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Однак, частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктом 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012року № 512/5, які є чинними на день винесення постанови від 21.12.2012року, передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, і вимоги цієї норми Закону та Інструкції було дотримано відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області.

Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

На час винесення постанови від 21.12.2012року рішення господарського суду Херсонської області не було добровільно виконано боржником. Не виконано рішення і на час розгляду скарги.

Таким чином, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області правомірно виніс постанову від 21.12.2012року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Враховуючи вищевикладене, скарга публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. В задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області щодо визнання протиправними дій відділу щодо винесення постанови від 21.12.2012року про стягнення з боржника виконавчого збору та скасування зазначеної постанови, відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова