Постанова

від 26.02.2013 по справі 5024/1034/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.Справа № 5024/1034/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від органу ДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк"

на ухвалу господарського суду Херсонської області

від 24.01.2013 року

за скаргою: Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області

по справі № 5024/1034/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Простор"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк"

про розірвання угоди та стягнення 490 800 дол. США

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.08.2012 року у справі № 5024/1034/2012 позовні вимоги задоволено, розірвано угоду № 9033 від 04.03.2002 року на розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків, укладену між ПАТ "Західінкомбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Західінкомбанк" та ТОВ "Простор", стягнуто з ПАТ "Західінкомбанк" на користь ТОВ "Простор" 490 800 доларів США., а також з ПАТ "Західінкомбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Західінкомбанк" на користь ТОВ "Простор" 65453 грн. витрат по сплаті судового збору, на виконання якого 04.09.2012 року видані відповідні накази.

09.01.2013 року ПАТ „Західінкомбанк" подало до господарського суду Херсонської області скаргу в порядку ст. 121 2 ГПК України на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, в якій просило визнати протиправними дії виконавчої служби щодо винесення постанови від 21.12.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору, а також визнати протиправною та скасувати зазначену постанову.

Скарга мотивована тим, що виконавчою службою невірно обчислено суму виконавчого збору, а в резолютивній частині оскаржуваної постанови вказано скорочене найменування боржника - ПАТ "Західінкомбанк" та невірно зазначений його код ЄДРПОУ.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.01.2013 року (суддя - Ємленінова З.І.) в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ „Західінкомбанк" просить зазначену ухвалу скасувати, скаргу задовольнити. Скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та орган Державної виконавчої служби були повідомлені заздалегідь належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників сторін та органу ДВС в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами.

25.02.2013 року до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотанням про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з неможливістю його представника з'явитися у судове засідання. Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані відповідними особами протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли цим особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За змістом ч. 3 вказаної статті, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду відповідно до поданої відповідачем скарги є правомірність дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області щодо виконання рішення у даній справі на підставі виданого наказу. Зокрема, відповідач вважає неправомірною дію цього органу Державної виконавчої служби щодо винесення постанови від 21.12.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору, у зв'язку з чим просить визнати її протиправною та скасувати. Оскаржуючи відповідну дію заявник посилається на те, що постанову державного виконавця від 06.12.2012р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5024/1034/2012 виданого 04.09.2012р. господарським судом Херсонської області на виконання рішення у даній справі про стягнення з ПАТ „Західінкомбанк" на користь ТОВ «Простор» 490 800 дол. США, якою боржнику встановлено строк для добровільного його виконання до 13.12.2012 року, ним було отримано лише 12.12.2012р., що фактично позбавило його можливості добровільно виконати рішення господарського суду у встановлений строк. Однак, 27.12.2012 року ним було отримано постанову державного виконавця від 21.12.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 392 296,44 грн. у зв'язку з невиконанням наказу у наданий строк. На думку заявника, оскаржувана постанова від 21.12.2012р. суперечить вимогам ст. ст. 25, 28 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: згідно даних НБУ офіційний курс гривні щодо іноземної валюти станом на 21.12.2012р. становив 7,99 грн. за 1 дол. США, відтак сума виконавчого збору становитиме 392 149,20 грн., а не 392 296, 44 грн., як зазначено в оскаржуваній постанові. Окрім того, в резолютивній частині постанови вказано скорочене найменування боржника - ПАТ "Західінкомбанк" та невірно зазначений його код ЄДРПОУ.

Місцевий господарський суд не погодився з такими доводами відповідача і на підставі встановлених обставин даної справи та положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшов висновку, що вони є безпідставними, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Згідно ст. 142 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень , визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу", зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" - використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, постановою державного виконавця органу ДВС від 06.12.2012 року за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу № 5024/1034/2012 виданого господарським судом Херсонської області 04.09.2012 року на виконання рішення суду про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» на користь ТОВ «Простор» 490800 дол. США, боржнику встановлено строк для добровільного його виконання до 13.12.2012 року та попереджено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно з положеннями ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2012р. державною виконавчою службою з супровідним листом № 04-37/9968 від 06.12.2012р. рекомендованим відправленням було надіслано, зокрема, боржникові для виконання та фактично отримано ним 12.12.2012р. Проте, рішення суду у встановлений законодавцем для його добровільного виконання семиденний строк боржником виконано так і не було.

Стосовно твердження скаржника, що він був позбавлений можливості виконати добровільно рішення суду у встановлений строк, колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 35 Закону передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Проте, боржник своїм правом на звернення до виконавчої служби з заявою про відкладання виконавчих дій так і не скористався, чим спростовується його твердження щодо відсутності можливості виконати добровільно рішення суду у встановлений строк.

Положення ст. 27 Закону визначають початок примусового виконання рішення: у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Стаття 28 Закону регулює порядок стягнення з боржника виконавчого збору, а саме, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, жодних вимог до державного виконавця стосовно визначення причин невиконання боржником судового рішення в добровільному порядку, чи то будь - яких виключень стосовно стягнення виконавчого збору Закон України «Про виконавче провадження» не містить.

Отже, у зв'язку з тим, що рішення суду від 21.08.2012 року у справі № 5024/1034/2012 у строк, встановлений для добровільного його виконання, боржником виконано не було, державним виконавцем 21.12.2012 року було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 392 296,44 грн. - 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

При цьому, згідно з офіційним курсом гривні до іноземної валюти встановленим Національним банком України станом на 21.12.2012 року, офіційний курс становив 7,9930 грн. за 1 дол. США, а не 7,99 грн., як помилково вказує заявник. Таким чином, сума виконавчого збору виконавчою службою обчислена правильно.

Стосовно посилання заявника на зазначення в резолютивній частині оскаржуваної постанови скороченого найменування боржника - ПАТ «Західінкомбанк» та невірного ідентифікаційного коду боржника, як на підставу для її скасування, колегія суддів відзначає наступне.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону передбачено зазначення у виконавчому документі повного найменування стягувача і боржника та ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача і боржника за наявності для того, щоб державний виконавець міг правильно ідентифікувати вказаних осіб і не допустити звернення стягнення на грошові кошти юридичної особи, яка не є боржником за цим виконавчим документом, або ж на користь особи, яка не є стягувачем за ним.

Разом з тим, наявні у справі документи беззаперечно свідчать про те, що помилка в ідентифікаційному коді відповідача в наказі господарського суду Херсонської області № 5024/1034/2012 від 04.09.2012р. не завадила державному виконавцю органу ДВС правильно ідентифікувати ПАТ «Західінкомбанк» як боржника у даній справі та здійснювати стягнення з нього в порядку передбаченому Законом. Отже, невірне зазначення у наказі ідентифікаційного коду боржника та його скороченого найменування в оскаржуваній постанові не є законодавчо визначеною підставою для її скасування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області щодо винесення постанови від 21.12.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору є правомірними і оскаржувана постанова вимогам Закону України «Про виконавче провадження» не суперечить.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 121 2 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.01.2013 року у справі № 5024/1034/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.