Рішення

від 24.11.2006 по справі 20-9/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"24" листопада 2006 р. справа № 20-9/198

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Палмалі”

до   Товариства з обмеженою відповідальністю “Готельний комплекс “Омега”

про  стягнення 36976,00 грн.

                                                                                                              суддя Рибіна С. А.

представники сторін:

позивача – Осіпов С, О., довіреність № 176 від 23.10.2006;

                    Шпанбергер А. Е., довіреність № 153 від 20.09.2006;

відповідача –Назина В. О., довіреність № 370/1 від 20.10.2006;

                        Гребенюк О. М. –директор, наказ № 7 від 27.03.2006;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Палмалі”(далі –ТОВ “Палмалі”) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Готельний комплекс “Омега” (ТОВ “ГК “Омега”)  про стягнення  36976,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що  відмова відповідача від надання кімнат заподіяла йому збитки в розмірі 1976,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 35000,00 грн. Обґрунтування заявлений вимог викладено позивачем у позовній заяві.

Додатково позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ремонтно-експлуатаційного підприємства, яке проводило ремонтні роботи у відповідача протягом липня-серпня 2006 року та витребувати у відповідача фінансових документів, що підтверджують факт виконання сантехнічних робіт в 4-х двомісних номерах в період з 29 по 31 липня 2006 року.

Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов вказує, що відмова від надання готельних послуг була викликана об'єктивними обставинами, вважає, що попередив позивача про неможливість надання кімнат за 19 днів, своєчасно повернув йому гроші, у зв'язку з чим відсутня його вина в понесених позивачем витратах. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надані докази неможливості отримати готельних послуг за меншими цінами, ніж фактично отримані, не надані докази спричинення позивачеві моральної шкоди, та не надано обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди. Обґрунтування та інші доводи викладені у запереченнях на позовну заяву № 0372 від 01.11.2006.  

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

В порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України відповідачем заявлено клопотання про участь у судовому засіданні Новикова С.Т., заступника директора з господарських питань.

У судовому засіданні було оголошено перерву з 21.11.2006 по 24.11.2006.

Строк розгляду спору продовжувався.

          Заслухавши пояснення представників сторін, посадової особи відповідача –Новикова С. Т., дослідивши представлені докази, суд встановив:

26.06.2006 ТОВ “Палмалі” направило  управляючому готелем “Амелі”  Гребенюк А. Н. лист за № 92, яким просило  забронювати  чотири 2-місних  номери (215,00 грн.) з 29.07.2006 по 31.07.2006. Згідно пояснень сторін лист був надісланий факсом, засобами поштового зв'язку або нарочно лист відповідачеві не направлявся.

28.06.2006  ТОВ “ГК “Омега” виставило ТОВ “Палмалі” рахунок –фактуру № СФ-0000179 в розмірі 430,00 грн. за проживання в готелі з 29.07.2006 по 31.07.2006 представника Одеської філії ТОВ “Палмалі”.

29.06.2006  ТОВ “ГК “Омега” виставило ТОВ “Палмалі” рахунок –фактуру № СФ-0000181 в розмірі 1290,00 грн. за проживання в готелі з 29.07.2006 по 31.07.2006 представників Керченської філії ТОВ “Палмалі”.

Платіжними дорученням № 296 від 29.06.2006  № 935 від 29.06.2006  Керченська філія ТОВ “Палмалі”  та Одеська філія ТОВ “Палмалі”  сплатили зазначені рахунки.

10.07.2006 ТОВ “ГК “Омега” повернуло сплачені кошти платникам як помилково перераховані суми.

На думку позивача, вищезазначені дії сторін свідчать про укладення між позивачем та відповідачем договору про надання послуг, які позивач замовив, за які відповідач виставив рахунки та за які позивач сплатив.

11.07.2006 ВАТ “Взуттєва фабрика” виставило Керченській філії ТОВ “Палмалі” рахунок –фактуру № СФ-0000060 в розмірі 2667,00 грн. за проживання в ГД “Геліос”.

11.07.2006 ВАТ “Взуттєва фабрика” виставило Одеській філії ТОВ “Палмалі” рахунок –фактуру № СФ-0000061 в розмірі 1029,00 грн. за проживання в ГД “Геліос”.

Вказані рахунки сплачені позивачем.

Позивач вважає, що відповідач не мав права в односторонньому порядку відмовлятись від договору, у зв'язку з чим  він був змушений забронювати номери значно дорожчі.

На підставі викладеного позивач звернувся з позовом до господарського суду щодо стягнення з відповідача збитків та моральної шкоди.

Суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03, Цивільний кодекс в редакції 2003 року застосовується до правовідносин, що виникли після набрання Цивільним кодексом України чинності, тобто після 01.01.04.  

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.04, тому при розгляді спору суд керується  Цивільним кодексом України  в редакції 2003 року.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до вимог статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність між сторонами певних документів, які підтверджують волевиявлення сторін (заявка, рахунки-фактури, платіжні доручення), суд вважає що сторони мали намір укласти письмовий правочин з надання готельних послуг. При цьому договір на надання послуг в порядку, який передбачений нормами Цивільного кодексу України, сторонами не укладався.

З норм глави 63 Цивільного кодексу України вбачається, що про надання послуг сторонами повинен бути укладений договір, який має певні істотні умови. У статті 907 Цивільного кодексу України визначено право сторін розірвати такий договір, в тому числі шліхом односторонньої відмови, порядок та наслідки розірвання договору визначаються сторонами у договорі або встановлюються  законом.

Позивач вважає, що уклав із відповідачем публічний договір на надання послуг з проживання у готелі.

У відповідності до норм цивільного права ДОГОВОРОМ є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків двух или нескольких лиц об установлении, изменении или прекращении гражданских прав и обязанностей, разновидность сделки.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, які затверджені Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року N 19 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2004 р. за              N 413/9012, готель має право укладати договір з замовником (споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв'язку (засобів електронної пошти, включаючи факсимільну), який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Договір вважається укладеним тільки в разі письмового акцепту готелем направленої йому заявки на бронювання та досягнення сторонами згоди в обумовленій формі щодо всіх істотних умов.

На підставі вищевикладеного суд визнає, що надані сторонами документи, а саме заявка    № 92 від 26.06.2006, рахунки-фактури № СФ-0000179 від 28.10.2006 та № 0000181 від 29.06.2006, платіжні доручення № 296 та № 935 від 29 червня 2006 року, не є доказами досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору про надання послуг, які передбачені чинним законодавством, а саме: сторони не визначили предмет договору (заявка містить бронювання 4-х двомісних номерів, рахунки відповідача –проживання у номерах), відповідач у рахунках не встановив кількість міст, категорію номерів та будь-які інші відомості, вартість послуг у заявці та в рахунках-фактурах не відповідають одна одній, сторони не домовилися про порядок та умови розірвання договору, в тому числі в односторонньому порядку та т.ін., тому суд вважає договір між сторонами неукладеним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним довід позивача, що відмова відповідача від договору повинна була мати тільки письмовий вид.

Позивач, заявляючи позов, обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення збитків нормами статті 611 Цивільного кодексу України.  Згідно цієї статті у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.  Керуючись даною нормою, позивач вважає зайво потрачені нам гроші в розмірі 1976 ,0 грн. такими, що підлягають стягненню з відповідача в якості збитків.

Розглянувши дану вимогу суд вважає, що вона не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Надані відповідачем докази свідчать, що після обміну сторонами документами стосовно бронювання відповідачем міст у готелі, 06.06.2006, ТОВ „ГК „Омега” був повідомлений Домовим комітетом „Наш дім” (лист за вих. № 4) про проведення  з 8 липня по 1 вересня 2006 року  ремонтних робіт системи опалювання, промивки стояків опалювання, холодної  та гарячої води, опресовки системи опалювання. До листа наданий графік проведення відповідних робіт, на підставі якого відповідачем розроблений свій графік експлуатації номерів готелю, який доданий відповідачем до матеріалів справи.

Згідно наданих до матеріалів справи виписок банку  (а.с. 29-30), відповідач повернув грошові кошти філіям позивача 07.07.2006 (в розмірі 430,0 грн.) та  10.07.2006 (в розмірі 1290,0 грн.), тобто за 19 днів до настання строку замови.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачена можливість односторонньої відмови сторони від договору про надання послуг. Порядок та наслідки розірвання договору сторонами не обумовлені, тому, у відповідності до ст. 907 Цивільного кодексу України, суд керується нормами чинного законодавства.

За аналогією з нормами пункту 1.3 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг своєчасним анулюванням є відмова сторони від використання заброньованих послуг не пізніше ніж за три доби до дати запланованого заїзду або в обумовлені договором терміни. Таким чином, попередження відповідачем про неможливість надання послуг за 19 діб до дати запланованого заїзду визнається судом своєчасним.

Крім того, позивач не надав суду докази відповідності номерів ВАТ „Взуттєва фабрика” номерам ТОВ „ГК „Омега” (а саме, площа, кількість міст, місцезнаходження, відстань від моря, певні зручності тощо)  та   неможливості забронювати в інших готелях міста номери відповідної вартості.

Таким чином, суд вважає, що в діях відповідача відсутня вина (умисел або необережність), тому до неї не можуть бути застосовані правові наслідки порушення зобов'язання, які передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Що стосується стягнення з відповідача моральної шкоди, то суд відмовляє у задоволенні даної вимоги з наступних підстав.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 встановлене  Конституцією та законами України  право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією та законами України, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Відповідно до ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод, яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надані суду будь-які докази приниження його честі, гідності та ділової репутації та обґрунтування заявленої ним до стягнення суми моральної шкоди.

Клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ремонтно-експлуатаційного підприємства, яке проводило ремонтні роботи у відповідача протягом липня-серпня 2006 року суд визнає таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем не надані докази, що рішення по справі якимось чином може вплинути на права та обов'язки даної особи.

Клопотання позивача про витребування додаткових документів відхиляється судом з тих підстав, що є необґрунтованим та витребувані документи не відповідають вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.  

На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги ТОВ „Палмалі” такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 49,   82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          У задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                                                               С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 04.12.2006                                      

Розсилка:

Позивачу ТОВ „Палмалі”:   99059, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграда, буд. 40

відповідач ТОВ „ГК „Омега”:    м. Севастополь, с. Кача, вул. Першотравнева, буд 10

                                                      99011, м. Севастополь, Главпоштамт, а/я 115.