Постанова

від 15.05.2007 по справі 20-9/198

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-9/198

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 травня 2007 р.                                                                                   № 20-9/198  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової –головуючого

Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

Позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

Відповідачів

не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Готельний комплекс “Омега”

на постанову

від 30.01.2007року Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі

№ 20-9/198 господарського суду міста Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Палмалі”

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю “Готельний комплекс “Омега”

стягнення 36976,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Палмалі” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Готельний комплекс “Омега” про стягнення збитків в розмірі 1976,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 35000,00 грн.

Рішенням від 24.11.2006 року господарського суду міста Севастополя у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення суд виходив з того, що надані сторонами документи, а саме заявка № 92 від 26.06.2006, рахунки-фактури № СФ-0000179 від 28.10.2006 та № 0000181 від 29.06.2006, платіжні доручення № 296 та № 935 від 29 червня 2006 року, не є доказами досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору про надання послуг, які передбачені чинним законодавством, а також, що в діях відповідача відсутня вина (умисел або необережність), тому до неї не можуть бути застосовані правові наслідки порушення зобов'язання, які передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Що стосується стягнення з відповідача моральної шкоди, то суд відмовив у задоволенні даної вимоги з тих підстав, що позивачем не надані суду будь-які докази приниження його честі, гідності та ділової репутації та обґрунтування заявленої ним до стягнення суми моральної шкоди.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Палмалі” Севастопольський  апеляційний господарський суд постановою від 30.01.2007 року рішення господарського суду скасував. Стягнув з відповідача збитки в сумі 1976,00грн. В частині стягнення моральної шкоди в позові відмовив.

Скасовуючи рішення апеляційна інстанція виходила з того, що відносини   сторін  про   надання   готельних   послуг  були оформлені відповідно до вимог закону, а відсутність вини у неналежному виконання зобов'язання відповідач не довів.

В частині стягнення моральної шкоди, позивачем не надано доказів, підтверджуючих приниження ділової репутації фірми позивача, а також приниження його честі та гідності.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Готельний комплекс “Омега” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати в частині задоволення позову в сумі 1976,00грн, а рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та перевіривши  наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України,  касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є стягнення збитків в розмірі 1976,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 35000,00 грн., спричинених позивачу відмовою відповідача від договору про надання готельних послуг.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що  28.06.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Омега" виставило товариству з обмеженою відповідальністю "Палмалі" рахунок - фактуру № СФ-0000179 в розмірі 430,00 грн. за проживання в готелі з 29.07.2006 року по 31.07.2006 року представника Одеської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Палмалі".

29.06.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Омега" виставило товариству з обмеженою відповідальністю "Палмалі" рахунок - фактуру № СФ-0000181 в розмірі 1290,00 грн. за проживання в готелі з 29.07.2006року по 31.07.2006року представників Керченської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Палмалі".

Платіжними дорученням № 296 від 29.06.2006року, № 935 від 29.06.2006року Керченська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Палмалі" та Одеська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Палмалі" сплатили зазначені рахунки.

10.07.2006року товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Омега" повернуло сплачені кошти як помилково перераховані суми.

В зв'язку з відмовою відповідача надати готельні послуги, позивач вимушений був отримувати ці послуги в іншому місці. 11.07.2006 ВАТ "Взуттєва фабрика" виставило Керченській філії ТОВ "Палмалі" та Одеській філії ТОВ "Палмалі" рахунок - фактуру № СФ-0000060 в розмірі 2667,00 грн. та рахунок - фактуру № СФ-0000061 в розмірі 1029,00 грн. за проживання в ГД "Геліос", які були оплачені позивачем.

Оскільки вартість послуг, наданих ВАТ "Взуттєва фабрика" значно вища, ніж вартість послуг, які повинен був надати відповідач за укладеним договором, позивач просить стягнути різницю вартості як збитки, спричинені відповідачем невиконанням договору про надання готельних послуг.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди за всіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони і ухвалення пропозиції іншою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України договір може укладатися шляхом складання одного або декількох документів, обміну листами, телеграмами.

Касаційна інстанція погоджується з висновком Севастопольського апеляційного господарського суду, що відносини   сторін  про  надання   готельних   послуг  були оформлені відповідно до вимог закону, про що свідчать виставлені відповідачем та сплачені позивачем своєчасно і в повній сумі рахунки № СФ - 0000179 від 28.06.2006 на суму 430,00 грн. та № СФ -0000181 від 29.06.2006 на суму 1290,00 грн.

Але при цьому апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що зайво потрачені позивачем гроші в розмірі 1976,00грн. на оплату ВАТ "Взуттєва фабрика" послуг за проживання в ГД "Геліос" підлягають стягненню як збитки, спричинені позивачем в зв'язку з невиконанням договору про надання послуг відповідно до частини 1 статті 906 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що збитки, завдані невиконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини. Виконавець, що порушив договір про надання послуг за платню при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим унаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлене договором або законом.

Отже мова йде про застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому як за загальним правилом, так і за приписами статті 906 Цивільного кодексу України відповідач доводить відсутність своєї вини, а решту обставин повинен довести позивач.

Господарським судом першої інстанції встановлено, а апеляційним судом не спростовано, що позивач не надав докази відповідності номерів ВАТ „Взуттєва фабрика" номерам ТОВ „ГК „Омега" (а саме, площа, кількість міст, місцезнаходження, відстань від моря, певні зручності тощо) та неможливості забронювати в інших готелях міста номери відповідної вартості.

Отже позивач не довів причинного зв'язку між відмовою відповідача від виконанням зобов'язання та збитками, спричиненими позивачу в сумі різниці вартості готельних послуг.

Таким чином висновок господарського суду міста Севастополя про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині є правильним.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 35000 грн., то слід зазначити, що відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальних), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами встановлено, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих приниження ділової репутації фірми позивача, а також приниження його честі та гідності, в зв'язку з чим суди як першої так і апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові в цій частині.

За таких обставин судова колегія вважає, що  постанова від 30.01.2007року Севастопольського апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.11.2006 року підлягають залишенню без змін з обставин, викладених у даній постанові. Постанова від 30.01.2007року Севастопольського апеляційного господарського суду в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову від 30.01.2007року Севастопольського апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди сумі 35000 грн. та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.11.2006 року у справі № 20-9/198 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Постанову від 30.01.2007року Севастопольського апеляційного господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі  1976 грн.  скасувати.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Готельний комплекс “Омега” задовольнити.

Головуючий                                                                              Т. Дроботова

Судді                                                                                                  Н.Волковицька                                                                                           

                                                                                               Л. Рогач