Постанова
від 23.01.2013 по справі 2а-5555/12/1070
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року 2а-5555/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2012 приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 07.11.2011 №0001212301, за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 576 211,00 грн., де 1 410 048,00 грн. - основний платіж, 166 163,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0001222301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 567 180,00 грн., де 378 120,00 грн. - основний платіж, 189 060,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна» вважає висновки Акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства № 176/22-011/22929481 (далі - Акт перевірки) щодо порушення вимог Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що спричинили заниження податку на прибуток в загальній сумі 1 410 048,00 грн., завищення податкового кредиту в загальній сумі 378 118,58 грн., безпідставними та незаконними, а, відповідно, оскаржувані рішення Податкового органу - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, адміністративний позов просив залишити без задоволення, зазначивши, що Податковим органом правомірно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість, оскільки під час проведення перевірки діяльності Товариства встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства, які зафіксовано в Акті перевірки. Висновки перевірки позивача цілком відповідають обставинам справи, а прийняті за результатами контрольного заходу податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна» зареєстроване Печерською районною держаною адміністрацією м. Києва 24.12.1998. У зв'язку із зміною місцезнаходження перебуває на обліку в ДПІ у Миронівському районі з 02.07.2003, код ЄДРПОУ - 22929481, індивідуальний податковий номер - 229294810153, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.11.2009 №100255221. Протягом 2011-2012 мало право здійснювати такі види діяльності: виробництво готових кормів для тварин, виробництво неочищеної олії та жирів, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій.

Працівниками Податкового органу за результатами проведеної планової виїзної перевірки Товариства, оформленої актом перевірки від 24.10.2012 № 176/22-011/22929481, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В ході вказаної перевірки відповідачем встановлено та у висновках Акта перевірки зафіксовано, що позивачем порушено, зокрема, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 1 ст. 203, 215, 228, 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого вчинено нікчемні правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах з придбання та продажу товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкта оподаткування, який підпадає під визначення ст.ст. 185, 188, 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено суму витрат в загальному розмірі 6 268 253,04 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 1 410 048,00 грн.; також відповідачем зафіксовано порушення положень ст.ст. 185, 188, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203,ст.ст. 215, 228, 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого вчинено нікчемні правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах з придбання та продажу товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкта оподаткування, який підпадає під визначення ст.ст. 185, 188, 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим Товариством завищено суму податкового кредиту у загальному розмірі 378 118,58 грн.

До викладених вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку із наступними встановленими обставинами щодо діяльності позивача.

ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» до валових витрат у жовтні місяці 2011 року віднесено суму в розмірі 324 000,00 грн. за отримання юридичних послуг з питань обліку цінних паперів, згідно з договором від 14.10.2011 №14/10-1 від ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» (код ЄДРПОУ 37634209). Розрахунки проведені в безготівковій формі.

На адресу Миронівської МДПІ надійшов від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» від 27.06.2012 №453/22-8/37634209, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2011 по 31.05.2012, висновком якого є те, що ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» при здійсненні фінансово-господарських операцій порушило ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НВП «Арт Пром» (код ЄДРПОУ 37634209) при придбанні та продажу товарів (послуг), та ст. 138 та ст. 85 Податкового кодексу України, зокрема, в момент вчинення правочинів з СГД, не дотримувалось вимоги вище зазначених статей. Крім цього, такі правочини не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, які були обумовлені по правочинах як з постачальниками так і з покупцями, в наслідок чого угоди мають ознаки «нікчемності». В результаті дані, наведені в деклараціях про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за періоди, що перевірялись, ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» - не є дійсними, та «Як наслідок підлягає зменшенню податковий кредит ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» за жовтень 2011 року в сумі 64 800,00 грн. та витрати в сумі 324 000,00 грн.

Для проведення перевірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «АРТ ПРОМ» використано пояснення засновника та директора ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» громадянина ОСОБА_3 від 25 травня 2012 року, отриманого старшим слідчим з ОВЄ ВРКС ДПС у м. Києві майором податкової міліції Новачук Є. А., яке надійшло на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва від ДПС у м. Києві листом від 11.06.2012 за №2450/7/09-1015 (вх. №1559/8 від 12.06.2012).

Згідно з базами даних основним видом діяльності ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» є оптова торгівля електропобутовими приладами, а фактично згідно з наданими ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» до перевірки первинними документами було надано юридичні послуги з питань обліку цінних паперів на суму 324 000,00 грн., які віднесені до складу витрат за 4 квартал 2011 року.

Крім того, в порушення вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність» надані для перевірки акт виконаних робіт не можна вважати бухгалтерським документом, оскільки на ньому відсутні зміст та обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції.

Фактично у TOB «НВП «АРТ ПРОМ» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» станом на 20.02.2012 не звітує, останній звіт був наданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за грудень 2011 року, за юридичною та фактичною адресою - 10042, м. Київ Патріса Лумумби, буд. 9 - не знаходиться.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 25 травня 2012 року, отриманого старшим слідчим з ОВС ВРКС ДПС у м. Києві майором податкової міліції Новачук С. А., допитаний засновник та директор ТОВ «НВП «Арт Пром» (код ЄДРПОУ 37634209) громадянин ОСОБА_3 повідомив таке.

TOB «НВП «АРТ ПРОМ» код: 37634209 - відбулась реєстрація таким чином: на прохання юриста, він приїхав для підпису реєстраційних даних даного підприємства, а також підпису доручення щодо вчинення від його імені реєстраційних даних в органах ДПА і РДА. Після цього ОСОБА_3 поїхав до Кам'янець-Подільського. Протягом певного часу юрист передавав йому на підпис документи, які той підписував не вникаючи в їх суть, так як вказаних документах товару та послуг не надавав та не виписував.

ОСОБА_3 просив всі документи, які укладені від його імені ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» код: 37634209 вважати не дійсними.

Податковий орган у своїх доводах зазначає, що, як вбачається з практики вирішення даної категорії спорів Верховним судом України, викладеної у Постанові від 05.03.2012 по справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ, якщо податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту виписані від осіб, що заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема і у підписанні будь-яких первинних документів, то виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належним чином оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Крім того, жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» за період з 01.09.2010 по 31.12.2011 до перевірки не надано.

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України.

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» відсутнє, право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст.138 Податкового кодексу України.

Отже, операції по придбанню юридичних послуг від ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» за жовтень місяць 2011 року призвели до неправомірного формування податкового кредиту в сумі 64 800,00 грн.

Згідно з даними бухгалтерського обліку заборгованість між ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» та ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 30.06.2012 відсутня.

Таким чином, відповідач зазначає, що на порушення вимог статі 138 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також ч. 5 ст. 203, чч.1, 2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними Товариством завищено суму витрат за 4 квартал 2011 року на загальну суму 324 000,00 грн.

В свою чергу, позивач проти таких висновків щодо взаємовідносин із ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» заперечує з огляду на таке.

Надання юридичних послуг з питань обліку цінних паперів є необхідним для здійснення господарської діяльності Товариства. Адже Товариство є приватним акціонерним товариством необхідно адмініструвати цілий масив акцій та інших цінних паперів, що потребує спеціальних юридичних знань та навичок. Тому, Товариством правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати, пов'язані з придбанням юридичних послуг з питань обліку цінних паперів.

Факт надання вищезазначених послуг контрагентом позивач підтверджує такими документами, долученими до матеріалів справи: Договором № 14/10-1 від 14.10.2011 про надання юридичних послуг, Актом виконаних робіт від 31.10.2011 до договору № 14/10-1 від 14.10.2011, податковими накладними № 22 від 27.10.2011, № 18 від 24.10.2011, № 25 від 31.10.2011, платіжними дорученнями на оплату послуг позивачем.

Також, Товариство стверджує, що послуги від ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» реально отримані та використані в процесі здійснення господарської діяльності, що підтверджують наступні надані документи: Реєстр власників іменних цінних паперів на 31.10.2011, супровідний лист №31/03-01і від 31.03.2011, Реєстр власників іменних цінних паперів на 31.03.2011 (прості), Реєстр власників іменних цінних паперів на 31.03.2011(привілейовані), повідомлення про завершення дематеріалізації № 7627 від 23.11.2011, повідомлення про завершення дематеріалізації № 7628 від 23.11.2011, Акт приймання-передавання глобального сертифіката від 03.11.2011 № 497/1/11, Акт приймання-передавання глобального сертифіката від 03.11.2011 № 498/1/11, анкета рахунку у цінних паперах №11/10-22 від 19.10.2011, розпорядження про проведення дематеріалізації цінних паперів від 03.11.2011 № 216, розпорядження про депонування глобального сертифіката № 215 від 03.11.2011, розпорядження про депонування глобального сертифіката № 217 від 03.11.2011, розпорядження про проведення дематеріалізації цінних паперів від 03.11.2011 № 218.

Позивач пояснює, що вищезазначені реєстри власників цінних паперів підтверджують фактичний результат надання послуг контрагентом, а саме оформлення переходу права власності на акції замовника (позивача). У реєстрах від 31.03.2011 зазначається інший склад власників, порівняно з реєстром від 31.10.2011. Ці зміни були здійснені за допомогою контрагента. Крім того, ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» надавалися послуги із супроводу дематеріалізації цінних паперів позивача та депонування глобального сертифіката. Також, Товариство додало юридичний висновок для позивача щодо бездокументарної форми існування цінних паперів від 31.10.2011. Процес переведення випуску іменних акцій документраної форми існування у бездокументрану форму існування (дематеріалізація) супроводжувався зазначеним контрагентом.

В ході проведення перевірки встановлено, що у вересні 2011 року ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мало фінансово-господарські відносини з ПП «Южагротранс» (код ЄДРПОУ 30681713) з приводу придбання запчастин до сівалки.

Відповідач вважає, що на порушення ст. 138 Податкового кодексу України ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» до валових витрат у вересні 2011 року віднесено суму в розмірі 4 601,73 грн. за отримані товари від ПП «Южагротранс».

На адресу Податкового органу надійшов від ДПІ у м. Нова Каховка акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Южагротранс» №9/220-30681713 від 07.03.2012 з питань підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ПП «Мидас-Плюс», висновком якого є порушення ч. 1ст.203, ст.ст. 215, 228, 626, 629, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП «Южагротранс» за період вересень, жовтень, листопад 2011 року з постачальником:- ПП «Мидас-Плюс» та покупцями, в тому числі ПрАТ «Київ Атлантик-Україна» код 22929481

Опитано колишнього керівника ПП «Мидас-Плюс» ОСОБА_6, яка пояснила, що у червні 2011 року перереєструвала підприємство на гр. ОСОБА_7 та передала йому всі документи, щодо діяльності ПП «Мидас-Плюс». Також встановлено, що після звільнення гр. ОСОБА_6 з посади керівника, ПП «Мидас-Плюс» за адресою м. Херсон, вул. Горького, 36, кв. 45 не знаходиться. В ході відпрацювання встановити фактичне місцезнаходження офісного приміщення не вдалося. Відповідно до довідки по формі 1-ДФ у 3 кварталі 2011 року на підприємстві ніхто не працював. Фактично, згідно податкової звітності у ПП «Мидас-Плюс» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробниче обладнання, транспортні засоби.

ПП «Южагротранс» по господарських відносинах з ПП «Мидас-Плюс» отримало товар, який було передано ПрАТ «Київ-Атлантик Україна».

Проведеною перевіркою ПП «Южагротранс» встановлено відсутність необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності по податку на прибуток, податку на додану вартість, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

ПП «Южагротранс» включено до складу податкового кредиту податкові накладні від постачальника ПП «Мидас-Плюс», який в свою чергу суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Южагротранс» не задекларовано до бюджету, про що свідчать відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, ПП «Южагротранс» віднесено суми ПДВ по операціях, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

З огляду на викладене, відповідач стверджує про відсутність реального здійснення постачання товарів від ПП «Южагротранс» до Товариства по ланцюгу постачання, тобто про нікчемність такої угоди, яка не дає права на формування податкової звітності.

В свою чергу, позивач щодо відносин із ПП «Южагротранс» наполягає на правомірності формування податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із наступним.

Придбання запчастин до сівалки є необхідним для здійснення господарської діяльності Товариства. Діяльність Товариства ведеться з метою одержання прибутку. Підприємство займається торгівлею запчастин та сільськогосподарської техніки, що відповідає предмету діяльності товариства згідно із Статутом. Дані запчастини були придбанні для укомплектування сівалки, яка в подальшому була продана та сплачені відповідно податкові зобов'язання до державного бюджету.

Факт купівлі вищезазначених товарів та реального настання правових наслідків у правовідносинах позивач підтверджує такими документами: Договором купівлі-продажу №7477/091-1R, видатковою накладною № Юж-292 від 26.09.2011, податковою накладною № 42 від 22.09.2011, Актом прийому-передачі від 12.09.2011, Довіреністю від 24.09.2011 серії ФФИ №424, випискою банку на 13.09.2011, платіжним дорученням на оплату товару позивачем. Тобто, на момент проведення перевірки ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» розрахувалось з ПП «Южагротранс» повністю.

Вказані запчастини були використані у господарській діяльності Товариства. Позивач, стверджує, що зазначені документи безумовно підтверджують факт товарності операції, тобто, реальне настання правових наслідків за правочином. Даний правочин не є нікчемним та не визнавався недійсним у судовому порядку, тому не має наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України.

Додатковим підтвердженням реального існування правовідносин між позивачем та ПП «Южагротранс» є технічний паспорт на автомобіль «Mercedes-Benz» від 20.05.2010, копія якого також долучена до матеріалів справи. Позивач пояснив, що запчастини до сівалки були куплені у даного контрагента та доставлені до заводу позивача у м. Миронівка власним автотранспортом, підтвердження наявності якого на праві власності додано. Усі запчастини, придбані за спірним правочином, були доставлені однією великою вантажною автомашиною сідловим тягачем «Mercedes-Benz».

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що в січні 2012 року ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» (код ЄДПРО 20029371) з питань отримання консультації з податкових та юридичних питань та консультації з питань фінансової та економічної діяльності.

Відповідно до умов Контракту про надання консультаційних послуг від 18.11.2011 № б.н., де ПрАТ «Київ- Атлантик Україна» - замовник, а ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс»- виконавець, та на виконання вимог п. 1.1 Договору Виконавець надає Замовнику консультації з податкових та юридичних питань та консультації з питань фінансової та економічної діяльності Замовника.

Згідно з Актом надання консультаційних послуг від 26.01.2012 № б.н. Виконавцем надані консультаційні послуги: правова допомога в розробці договору купівлі-продажу, розробка поступового плану реструктуризації, початкове обговорення угод оренди землі, зустрічі та телефонні дзвінки, пов'язані з вищезазначеними послугами на суму 212 593,60 грн.

Відповідно до Акта надання консультаційних послуг від 29.02.2012р. № б.н. Виконавцем надані консультаційні послуги: складання договорів оренди (у тому числі всі відповідні дзвінки, зустрічі, обговорення) та консультації з реструктуризації на суму 89 278,11грн.

Податковий орган посилається на порушення п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», адже в наданих документах відсутні такі реквізити, як: кількість наданих послуг, місце здійснення послуги, а саме, в акті виконаних робіт зазначено, що надавалися послуги по реструктуризації, але не вказано чого саме, також в акті зазначено, що надавалися послуги з обговорення угод оренди землі, проте з акту виконаних робіт не можна встановити які та з ким складено (чи маються складатися) договори оренди та якої саме оренди, також в акті виконаних робіт не вказано з ким проводилися зустрічі та телефонні дзвінки, що унеможливлює встановити факт використання даних послуг в межах господарській діяльності підприємства.

Таким чином, відповідач стверджує, що на порушення ст. 138 Податкового кодексу України Товариством до валових витрат за 1 квартал 2012 року віднесено суму в розмірі 301 871,71 грн. за отримані консультаційні послуги від ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс».

В той же час, позивач щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» зазначає, що надання юридичних послуг, консультаційних послуг з економічних, податкових питань, бухгалтерських послуг є необхідним для здійснення господарської діяльності Товариства. Оскільки в штаті Товариства працює всього 2 юристи, значний обсяг послуг з різного роду питань доводиться замовляти у третіх осіб. Таким чином, Товариством правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати, пов'язані з придбанням юридичних, консультаційних, бухгалтерських та інших послуг.

Факт придбання вищезазначених послуг підтверджують такі документи: Контракт про надання консультаційних послуг від 18.11.2011, Акт надання консультаційних послуг від 26.01.2012, Акт надання консультаційних послуг від 29.02.2012, податкові накладні № 20 від 16.01.12, № 62 від 15.02.2012, № 167 від 29.02.2012, № 126 від 31.05.2012, № 114 від 30.05.2012, № 84 від 21.06.2012, № 161 від 27.06.2012, № 113 від 26.06.2012. На момент проведення перевірки ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» розрахувалось з вищезазначеним контрагентом повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями на оплату послуг позивачем.

Вказані послуги були використані в процесі здійснення господарської діяльності, що підтверджується Проектом договору оренди землі (українська/англійська мови), аналізом наявних договорів оренди землі (англійська мова), описом реструктуризації ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» за жовтень 2012 року. Відповідно до доданих актів наданих послуг даний контрагент надавав послуги щодо 2-х блоків питань - земельне право, а саме створення нового проекту договору оренди землі та аналіз наявних договорів, та корпоративне право - створення схеми реструктуризації компанії позивача.

Таким чином, позивач зазначає, що висновки Акта перевірки щодо порушення Товариством Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, шляхом завищення суми витрат, що призвело до завищення валових витрат з податку прибуток на суму 301 871,71 грн., та шляхом завищення суми податкового кредиту на суму 155 936,61 грн., є безпідставними.

В ході проведення перевірки встановлено, що в січні 2012 року ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Саланс» (код ЄДПРО 19373287) з питання придбання юридичних послуг.

Відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 01.12.2011 №226-D-ll, де ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» - замовник, а ТОВ «Саланс»- підрядник. Предметом договору є надання підрядником юридичних послуг.

Відповідно до Акту прийому виконаних робіт та наданих послуг від 31.01.2012 №8-А-2012 ТОВ «Саланс» надавало усні та письмові юридичні консультації з чинного українського та міжнародного законодавства з питань корпоративного, трудового, банківського та податкового права, юридичний аналіз документів та листування, надання послуг - перекладу з української мови на англійську і з англійської на українську, надання юридичних консультацій та юридичного коментарю стосовно Договору конфіденційності, юридична допомога щодо підготовки проектів листів, заяв, наказів, довіреностей та інших необхідних документів, на загальну суму 57 313,48 грн., в тому числі сума ПДВ - 9 552,25 грн.

Відповідач зазначає, що на порушення ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Товариством до валових витрат за 1 квартал 2012 року віднесено суму в розмірі 47 761,23 грн. за отримані юридичні послуги від ТОВ «Саланс» (код ЄДПРО 19373287), оскільки акти прийому виконаних робіт та наданих послуг не містять інформації про кількість, якість та місце надання послуг.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Саланс» позивач стверджує, що правомірно сформував податковий кредит і витрати в результаті взаємовідносин із вказаним контрагентом, оскільки необхідність отримання таких послуг від третіх осіб є обґрунтованою, а складені за наслідками господарських операцій документи відповідають вимогам чинного законодавства. Факт купівлі вищезазначених послуг підтверджується такими документами: Договором про надання юридичних послуг від 01 грудня 2011 року №226-D-11, Актом надання консультаційних послуг від 31.01.2012 № 8-А-2012, податковою накладною № 20 від 29.12.2011. Долучені до справи платіжні доручення підтверджують факт оплати вартості послуг.

Крім того, для додаткового підтвердження реального існування правовідносин між позивачем та ТОВ «Саланс», Товариство надало копію Загальної угоди про конфіденційність (англійською мовою), та пояснило, що даний контрагент надавав консультації та розробив нову угоду про конфіденційність для співпраці з іноземними інвесторами. Оскільки основна цільова аудиторія інвесторів англомовна, генеральний директор компанії позивача володіє лише англійською мовою, документ складено англійською мовою.

В ході проведення перевірки встановлено, що в січні 2012 року ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мало фінансово-господарські відносини з ПрАТ «КПМГ Аудит» (код ЄДРПУ 31032100) з питання проведення аудиторських послуг.

Відповідно до умов Договору від 04.03.2011 №79-SA/2011, ПрАТ «КПМГ Аудит» зобов'язується провести перевірку консолідованої фінансової звітності Атлантик Холдінгс АпС та її дочірніх компаній: ПрАТ «Київ-Атлантик Україна», ТОВ «Атлантик Фармс» та ДП «Атлантик Фармс II» за рік, що закінчився 31.12.2010, підготовленої відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності для цілей надання висновку щодо того чи фінансова звітність достовірно представлена в усіх суттєвих аспектах відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності.

На виконання умов контракту надано: Акт приймання-передачі послуг від 30.03.2012 на суму 40 000,00 грн та Акт приймання-передачі послуг від 30.03.2012 на суму 460 303,20 грн.

В ході перевірки встановлено, що ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» не є дочірньою компанією Атлантик Холдінгс АпС (код 29448779), а є окремою юридичною особою. Також, і Атлантик Холдінгс АпС (код 29448779) є окремою юридичною особою, яка має лише частку у статутному фонді ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» у розмірі 99,06827%, тому може самостійно укладати будь-які договори в своїх інтересах та від свого імені.

Як пояснила фінансовий директор ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» ОСОБА_10, надавати консолідовану звітність відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності зобов'язує позика від Датського Фонду та нею постійно користуються банки, що надають їм кредити такі як Правекс Банк та Банк Креді Агріколь. Однак, ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» не користується позикою Датського Фонду, а банки - Правекс Банк та Креді Агріколь не користуються звітністю, яка складена на англійській мові, як передбачено п. 1.2 Договору від 04.03.2011 №79-SA/2011, а український переклад аудиторського висновку відсутній.

Крім того, ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» надало витяг із звіту, який складено ПАТ «КПМГ Аудит». Звіт складено для Атлантик Холдінгс АпС (код 29448779) за результатами 2011 року, що відрізняється від предмету договору. У витязі зі звіту, навіть зрозуміло і на англійській мові, що про фінансову звітність ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мова не йде.

Отже, виходячи з вищевикладеного, відповідач зазначає, що послуги, які отримано від ПрАТ «КПМГ Аудит» в господарській діяльності ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» не мають місця.

Таким чином, на порушення ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України позивач до валових витрат за І та 2 квартали 2012 року відніс суму в розмірі 423 586,00 грн. за отримані послуги від ПАТ «КПМГ Аудит». Також, як наслідок позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 96 717,19 грн.

Напротивагу твердженням Податкового органу, позивач пояснює, що надання аудиторських послуг є необхідним для здійснення господарської діяльності Товариства відповідно до вимог чинного законодавства України. Згідно з рішенням ДКЦПФР від 29.09.2011 № 1360 затверджено вимоги до аудиторського висновку, який необхідно подавати усім акціонерним товариствам до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) при розкритті інформації емітентами цінних паперів. Такий висновок повинен бути складений відповідно до вимог Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг (далі - МСА), зокрема до МСА 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності», МСА 705 «Модифікація думки у звіті незалежного аудитора», МСА 706 «Пояснювальні параграфи та параграфи з інших питань у звіті незалежного аудитора».

Таким чином, Товариством правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати, пов'язані з придбанням аудиторських послуг.

Факт купівлі вищезазначених послуг підтверджується наданим договором, Актом приймання-передачі послуг від 30.03.2012 на суму 460 303,20 грн., Актом приймання-передачі послуг від 30.03.2012 на суму 40 000,00 грн. та належним чином складеними податковими накладними в загальній сумі 45 штук.

На момент проведення перевірки ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» розрахувалось з вищезазначеним контрагентом повністю, що підтверджується наданими платіжними дорученнями. Вказані послуги були використані в процесі здійснення господарської діяльності, що підтверджується Щорічним звітом за 2011 рік англійською мовою.

Даний контрагент надавав послуги з перевірки фінансової звітності позивача, що відображено в єдиному і дуже масштабному документі - Щорічному звіті за 2011 рік згідно із стандартами міжнародної фінансової звітності документ складено англійською мовою.

У судовому засіданні представник позивача також пояснив, що Товариство здійснило розрахунок із вказаним контрагентом за свою частину аудиту по Договору від 04.03.2011 №79-SA/2011.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що в жовтні 2011 року ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Гермес-Трейдінг» (код ЄДПРО 31867274) з питання повернення залізничних послуг ріпака.

Відповідно до Договору купівлі продажу №ИГ-011 від 14.09.2011 ТОВ «Гермес Трейдінг» придбало у ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» ріпак 1 класу, відповідно до накладної №СВ-04088 від 07.09.2011 в кількості 100 т на суму 463 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 77 166,67 грн., згідно з накладною №СВ-04153 від 14.09.2011 в кількості 278,611 т на суму 1 260 714,77 грн., в т.ч. ПДВ 210 119,13 грн. та згідно з накладною №СВ-04179 від 16.09.2011 в кількості 50 т на суму 220 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 36 666,67 грн. Даний ріпак знаходився на зберіганні у ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» до 10.10.2011.

10 жовтня 2011 року ТОВ «Гермес-Трейдінг», який уже був власником ріпаку, відповідно до товарно-транспортних накладних на перевезення хлібопродуктів залізничним транспортом №№193-203 від 10.10.2011 відправив ріпак залізничним транспортом (у вказаних накладних власником та відправником товару є ТОВ «Гермес-Трейдінг»). Проведення лабораторних аналізів ріпаку та видачу карантинного сертифікату проводила Головна Державна інспекція з карантину рослин України, рахунок від 07.10.2011 №9647, визначення якості ріпаку проводила Київська обласна Державна хлібна інспекція, рахунок від 06.10.2011 №1198, замовником цих послуг було ТОВ «Гермес-Трейдінг».

Коли ріпак надійшов до ПрАТ «Укрелеваторпром» було зроблено повторне визначення якості ріпаку і встановлено перевищення межі допустимих відхилень від даних сертифікатів якості відправника, про що складено акти визначення якості №88 від 24.10.2011 та №89 від 25.10.2011.

ТОВ «Гермес-Трейдінг» повернув ріпак ПрАТ «Київ-Атлантик Україна», згідно з накладною №2 від 17.11.2011 в кількості 50 т на суму 220 000,00, в т.ч. ПДВ 36 666,67 грн., згідно з накладною №3 від 17.11.2011 в кількості 278,611 т на суму 1 260 714,77 грн., в т.ч. ПДВ 210 119,13 грн., згідно з накладною №4 від 17.11.2011 в кількості 58,089 т на суму 268 952,07 грн., в т.ч. ПДВ 44 825,35 грн. ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» зроблено коригуючи проводки у бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, ТОВ «Гермес-Трейдінг» виставило рахунки на відшкодування транспортних витрат по поверненню ріпаку згідно з актами від 17.11.2011 №459 на суму 19 532,92 грн., №460 на суму 108 841,71 грн. та №461 на суму 22 692,95 грн.

Однак, відповідач стверджує, що підстав для віднесення вартості транспортних витрат по поверненню ріпаку до витрат Товариства немає, тому що відповідно до всіх представлених для перевірки документів випливає, що перед відвантаженням ріпаку ТОВ «Гермес-Трейдінг» самостійно наймав інші служби для проведення аналізів, про що було видано сертифікат якості, вини ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» у неякісному ріпаку не доведено.

Таким чином, ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» до валових витрат за 4 квартал 2011 року неправомірно віднесено вартість транспортних витрат по поверненню ріпаку від ТОВ «Гермес-Трейдінг» (код ЄДРПОУЗ1867274) у сумі 151 067,58 грн., в результаті чого сформовано податковий кредит на суму 30 213,52 грн.

В той же час, позивач зазначає у своїх доводах, що відшкодування транспортних послуг у зв'язку з поверненням неякісного ріпаку, що підтверджується Актом спільного визначення якості ріпаку підписаного лаборантом ВТЛ ПрАТ «Укрелеваторпром», державним інспектором Київської обласної Державної хлібної інспекції, завідувачем лабораторією ПрАТ «Київ-Атлантик Україна». На виконання вимог договору купівлі-продажу № ИГ-011 від 14.09.2011 Товариство продало ріпаку вагою 715,0 тонн відповідної якості (смітна 3,0 %, вологість 8,0). ТОВ «Гермес-Трейдінг» заплатив на основі актів надання послуг Товариства за надані послуги елеватора, вантажні роботи та за користування залізничною колією. У зв'язку з тим, що у вантажному порту м. Одеса фактично виявлено комісійно набагато гірші показники якості ріпаку, було повернуто 386,7 тонн ріпаку (7 вагонів) та відшкодовано витрати за послугами, які виставляло Товариство, та послуги залізниці на повернення ріпаку, що підтверджується відповідними актами надання послуг. Тому, Товариством правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати, пов'язані з відшкодуванням транспортних послуг на повернення ріпаку.

Факт купівлі вищезазначених послуг підтверджується наданими позивачем Додатковою угодою №1 від 17.11.2011 до Договору купівлі-продажу № ИГ-011 від 14.09.2011, актами надання послуг, податковими накладними, накладними на повернення постачальнику, накопичувальними картками. На момент проведення перевірки ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» розрахувалось з вищезазначеним контрагентом повністю, про що свідчать надані платіжні доручення. Вказані послуги були використані в процесі здійснення господарської діяльності на виконання умов договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що відповідно до умов додаткових угод №1 до Договорів купівлі-продажу №ИГ-011 від 14.09.2011, №ИГ-010 від 07.09.2011, №16/09 від 16.09.2011, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати збитки ТОВ «Гермес-Трейдінг», пов'язані із поверненням неякісного ріпаку в загальній сумі 181 281,09 грн., в т.ч. ПДВ (п. 2). Також, пунктом 1 цих додаткових угод передбачено, що у зв'язку із поставкою позивачем товару неналежної якості, Товариство зобов'язане повернути ТОВ «Гермес-Трейдинг» 100 % вартості невідповідного товару та прийняти неякісний товар назад. Згідно з пунктом 4 цих угод вони є невід'ємними частинами самих договорів купівлі-продажу.

В ході проведення перевірки Податковим органом встановлено, що в листопаді 2011 року та березні 2012 року ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Юридична група «Галс» (код ЄДРПОУ 37768360) з питання придбання юридичних послуг.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007, №ОУ-0000009 та №ОУ-0000020 від 01.03.2012 та на порушення вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність складені формально, обмежившись фразою «юридичні послуги», предмет послуг відсутній, звіти про виконану роботу відсутні, що не дає змоги доведення використання цих послуг у господарській діяльності підприємства.

В результаті відповідач дійшов висновку про відсутність реальності виконання умов договору між позивачем і вказаним контрагентом, що призвело до завищення витрат Товариства на 73 000,00 грн.

Позивач пояснив, що необхідність укладення Договору № 14/02-2 від 14.02.2012 обумовлена потребою в дематеріалізації цінних паперів, що є необхідним для здійснення господарської діяльності Товариства. Оскільки Товариство є приватним акціонерним товариством, необхідно адмініструвати цілий масив акцій та інших цінних паперів, що потребує спеціальних юридичних знань та навичок. За отримані послуги позивач повністю розрахувався із контрагентом, про що свідчать надані платіжні доручення.

На вимогу суду для додаткового підтвердження реального існування правовідносин між позивачем та ТОВ «Юридична група «Галс» позивач надав Довідку про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 306456 від 05.01.2012, опис вкладення та чек від 10.05.2012 р. щодо відправлення річної інформації за 2011 рік, витяг з «Бюлетень. Цінні папери України» від 17.04.2012 № 70 та пояснив, що даний контрагент надавав послуги щодо підготовки та подачі до ДКЦПФР річної інформації про емітента за 2011 рік та супутні послуги. Результат їх надання підтверджується довідкою про операції, описом складення та чеком поштового відправлення річної інформації та витягом з щоденного офіційного видання ДКЦПФР «Бюлетень. Цінні папери України», де детально вказується, які саме послуги надано.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що за період, що перевірявся, Товариство мало фінансово-господарські відносини із ФОП ОСОБА_13 (код НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_15 (код НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_16 (код НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_17 (код НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_18 (код НОМЕР_6) з питання придбання юридичних послуг. В результаті відносин із вказаними контрагентами позивачем сформовано валові витрати за отримані послуги та податковий кредит.

Відповідно до наданих до перевірки Товариством актів виконаних робіт (послуг) Товариством від вказаних контрагентів отримано різного роду юридичні послуги. В той же час, не були надані відповідні докази, які б довели використання цих послуг у господарській діяльності Товариства.

Таким чином, Податковий орган дійшов висновку, що позивач в порушення п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України неправомірно сформував валові витрати за наслідками взаємовідносин із вказаними контрагентами.

В свою чергу, позивач зазначає, що у Товариства існують об'єктивні підстави для залучення третіх осіб з метою отримання різного роду послуг, зокрема, юридичних.

Факт купівлі послуг у ФОП ОСОБА_13 підтверджується Договором про надання юридичних послуг від 01.08.2012, Договором про надання юридичних послуг від 03.01.2012, Актом приймання-передачі послуг від 31.01.2012, Актом приймання-передачі послуг від 30.11.2011.

На підтвердження реальності угод позивач зазначив, що в результаті отримання послуг складено проект Кредитного договору між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та ПАТ «Креді Агріколь Банк», Кредитний договір №167 CL від 21.12.2011 між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та ПАТ «Креді Агріколь Банк», Кредитний договір №153 CL від 21.10.2011 між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та ПАТ «Креді Агріколь Банк», проект Кредитного договору (не відновлювальна кредитна лінія) між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та ПАТ «Ерсте Банк», Проект Генеральної кредитної угоди між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та ПАТ «Ерсте Банк», проект Іпотечного договору між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та ПАТ «Ерсте Банк», проект Договору поставки між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та ТОВ «Торговий дім «Хустська фабрика фетрових виробів», копія Договору № 8155/102-1Т на переробку давальницької сировини від 01.10.2012.

Також, позивач пояснив, що даний контрагент надавав послуги з питань банківського права, що підтверджується зокрема редагованими версіями кредитних та іпотечного договорів з двома банками. Проте остаточної домовленості позивач досяг лише у взаємовідносинах з одним банком, ПАТ «Креді Агріколь Банк», копія договорів з яким додається. І редагування самих документів, і консультаційний юридичний супровід здійснював ФОП ОСОБА_13 Крім того, надалися послуги з цивільного права, зразки створених договорів також додаються.

Факт купівлі послуг у ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_2) Товариство підтверджує Договором про надання юридичних послуг від 01.08.2011 та Актом приймання-передачі послуг від 30.11.2011.

Позивач стверджує, що даний контрагент супроводжував тривалу процедуру переоформлення права постійного користування земельною ділянкою Товариства на довгостроковий договір оренди. Через помилку місцевої, Миронівської райдержадміністрації, позивачу довелося звертатися безпосередньо до Київської обласної держадміністрації. Консультування та підготовку документів щодо вищезазначених питань здійснював ФОП ОСОБА_14 Крім того, він супроводжував і підписання Договору оренди земельної ділянки, що став результатом усієї процедури. Також, додано висновок англійською мовою із земельних питань для засновника. Для підтвердження викладеного, позивач посилається на копію листа ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» до Київської обласної державної адміністрації щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.12.2011 №1527, копію Договору оренди земельної ділянки від 19.01.2012, короткий висновок щодо проекту закону «Про ринок землі» (англійська мова).

Щодо реальності Договору про надання консультаційних послуг від 01.02.2012 та отримання таких від ФОП ОСОБА_15 позивач зазначає, що даний контрагент надавав бухгалтерські послуги щодо консолідації та формування звіту за обсягами доходів у магазинах позивача. Як уже зазначалося, основний вид діяльності підприємства позивача - виробництво та продаж комбікормів для тварин. Позивач її здійснює в тому числі через мережу магазинів (близько 80), що діє по всій Україні. Для підсумування результатів роботи усіх магазинів було замовлено вищезазначені послуги. Хоч в акті виконаних робіт не розшифровано детально, які послуги надано, факт їх отримання підтверджується Звітом щодо обсягів доходу (без закритих магазинів) за 2011 рік (англійська мова).

Стосовно взаємовідносин із ФОП ОСОБА_17 позивач пояснив, що факт купівлі послуг у вказаного контрагента підтверджується Актом про надання послуг № 208 від 07.10.2011 та Звітом щодо обсягів імпорту товарів по магазинам за І півріччя 2011 року. (англійська мова). Так, даний контрагент надавав бухгалтерські послуги щодо консолідації та формування звіту за обсягами імпорту товарів у магазинах позивача за перші 6 місяців 2011 року. Як уже зазначалося, основний вид діяльності підприємства позивача - виробництво та продаж комбікормів для тварин. Позивач її здійснює в тому числі через мережу магазинів (близько 80), що діє по всій Україні. Крім того, там продаються і різні господарчі супутні товари, які не виробляються Товариством, а купуються за кордоном. Для підсумування результатів імпортних операцій усіх магазинів було замовлено вищезазначені послуги.

Крім того, Товариство у своїх доводах зазначає, що надання інформаційних послуг по вивченню ринку споживачів, пошуку покупців на території України та за межами України є необхідним для здійснення господарської діяльності Товариства. Тому Товариством правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням інформаційних послуг від ФОП ОСОБА_18

Факт купівлі надання вищезазначених послуг підтверджується такими документами як: Договір про надання послуг №7161/011-1S від 14.01.2011, Додаток № 1 від 21.02.2011 до Договору про надання послуг №7161/011-1S від 14.01.2011, Додаток № 2 від 05.05.2011 до Договору про надання послуг №7161/011-1S від 14.01.2011, Додаток № 3 від 01.12.2011 до Договору про надання послуг №7161/011-1S від 14.01.2011, Акт надання послуг від 01.12.2011 № 3, Акт надання послуг від 17.04.2012 № 4, Акт надання послуг від 14.05.2012 № 5, Акт надання послуг від 12.06.2012 № 6.

Для додаткового підтвердження реальності отримання консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_18 позивач зазначає, що Товариство уклало Контракт № 7840/022-1ЕХ від 14.02.2012 , Договір Р 116252 на покупку зерна від 05.10.2011, Договір Р 116277 на покупку зерна від 11.10.2011, Договір Р 116271 на покупку зерна від 10.10.2011, Договір Р 116291 на покупку зерна від 25.10.2011, Договір Р 116219 на покупку зерна від 19.09.2011.

Щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_16 позивач зазначив, що даний контрагент формував звітність за обсягами відвантаження товару районним представникам Центральної моделі (частина магазинів, що знаходить в центральному регіоні, близько 30 шт.). Оскільки проект доволі великий, то на різні послуги, в тому числі бухгалтерські та інформаційні, Товариство наймає контрагентів. Крім того, додано частину Аналізу ринку комбікормів, який теж здійснював зазначений контрагент. Проте через звільнення уповноважених співробітників весь документ не зберігся.

З метою підтвердження реальності договорів про отримання послуг від вище перелічених контрагентів позивачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення, що свідчать про здійснення розрахунків Товариством за отримані юридичні, інформаційні, консультаційні та інші послуги від перелічених фізичних осіб-підприємців.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 встановлено завищення задекларованих ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» показників у рядку 06 Декларацій «інші витрати (сума рядків 06.1-06.6» за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 в загальній сумі у сумі 4 638 328,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивач відповідно до додатку від 05 березня 2008 року №1 до договору про придбання боргу від 21 грудня 2007 року має борг перед АГ Девелоперс, ЛЛС.

Згідно з Договором про придбання боргу від 21 грудня 2007 року, АГ Девелоперс, ЛЛС (AG Developers, LLC), товариство з обмеженою відповідальністю, штат Міннесота, США (Покупець) придбав борг у АГ Девелоперс, АпС (AG Developers, ApS), товариства з обмеженою відповідальністю, організованим згідно із законами Королівства Данії (Продавець) та прийняв на себе права кредитора щодо боргу.

Відповідно до Додатку від 05 березня 2008 року №1 до договору про придбання боргу від 21.12.2007 укладений між АГ Девелоперс, ЛЛС, АГ Девелоперс, АпС (AG Developers, ApS), ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» - «Сторони»: домовились викласти пункт А «Опис Фактів» Договору наступним чином: «Продавець володіє всіма правами, у тому числі правом володіння та правами участі, передбаченими Договором про надання позики від 19 грудня 1997 року, укладеним між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна», акціонерним товариством, організованим згідно із законами України, код ЄДРПОУ 22929481 та Креді Ліоне С.А., та договором контргарантії, первісною датою укладення якого є 31 грудня 1997 року, укладеним між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку (ЄБРР), та щодо всіх угод, правочинів та документів, що відносяться до них (далі разом - «Борг»)».

Згідно з Договором про внесення змін від 11 грудня 2006 року №1 до Договору позики від 19 грудня 1997 року, укладеним між АГ Девелоперс, АпС, юридичною особою за законодавством Данії (Позикодавець) та АТ «Київ-Атлантик Україна», юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код 22929481 (Позичальник): АТ «Київ-Атлантик Україна» та Креді Ліоне С.А. уклали Договір про надання позики від 19 грудня 1997 року, згідно з яким Креді Ліоне надав позику; відповідно до гарантії від 31 грудня 1997 року між ЄБРР та Креді Ліоне, ЄБРР, за згодою Креді Ліоне приєднався до Договору про надання позики від 19 грудня 1997 року, гарантуючи виконання зобов'язань Позичальника перед Креді Ліоне. Відповідно до Договору контргарантії від 31 грудня 1997 року між ЄБРР та АТ «Київ-Атлантик Україна», АТ «Київ- Атлантик Україна» взяло на себе обов'язки щодо виконання перед ЄБРР зобов'язань відповідно до Гарантії; у травні 1999 року Креді Ліоне пред'явив вимогу про оплату Гарантії, а ЄБРР задовольнив зазначену вимогу. При цьому всі права кредитора за договором Позики перейшли до ЄБРР; відповідно до Договору про відступлення права вимоги, укладеного між Позикодавцем та ЄБРР, ЄБРР передав Позикодавцю всі свої права, включаючи всі права стосовно будь-якої невиплаченої суми основного боргу та нараховані, але не виплачені (включаючи проценти за простроченими зобов'язаннями), що мають бути сплачені Позичальником відповідно до Договору позики та Договору контргарантії.

У зв'язку з необхідністю внести відповідно зміни до Договору позики (з подальшими змінами відповідно до Договору контргарантії) стосовно заміни Креді Ліоне Позикодавцем, а також заміни ЄБРР у договорі позики, позикодавцем, та враховуючи, що Позикодавець є правонаступником всіх прав ЄБРР за договором про відступлення права вимоги, Сторони домовилися змінити Договір Позики наступним чином:

Викласти преамбулу Договору Позики у наступній редакції: «Договір від 19 грудня 1997 року між АТ «Київ-Атлантик Україна», товариство створене та існуюче за законодавством України (Позичальник), та АГ Девелоперс, АпС, юридична особа за законодавством Королівства Данії (Позикодавець).»; замінити скорочену назву «Банк», що вживалася в договорі Позики для позначення Креді Ліоне, скороченою назвою «Позикодавець», що позначатиме АГ Девелоперс, АпС. Також, Пункт 2 Договору Позики викладено у наступній редакції: « 2. Відповідно до Умов цього Договору Позики, Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позикодавець приймає позику у розмірі основної суми 3 634 375,02 доларів США (три мільйони шістсот тридцять чотири тисячі триста сімдесят п'ять доларів США два центи) (далі - «Позика»), а також суми процентів у загальному розмірі 2 236 971,97 доларів США (два мільйони двісті тридцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят один долар США дев'яносто сім центів), відступлених ЄБРР Позикодавцю на підставі права вимоги (далі - «Сума - відступлених процентів»)».

Таким чином, Податковий орган вважає, що враховуючи вищезазначені угоди, ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» відповідно до кредитного листа від 19 грудня 1997 року отримав кредит у сумі 3 636 363 доларів США та взяв на себе обов'язки щодо виконання перед ЄБРР зобов'язань відповідно до Гарантії (договір контргарантії від 31 грудня 1997 року). 14 травня 1999 року ЄБРР виконав умови договору гарантії та задовольнив вимогу Креді Ліоне за договором позики від 19 грудня 1997 року, при цьому ставши правонаступником всіх прав кредитора за договором позики від 19 грудня 1997 року. ЄБРР не виставляв вимоги до ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» щодо погашення кредитної угоди та не повідомляв щодо зміни кредитора. Тобто Кредитний лист від 19 грудня 1997 року щодо погашення кредиту був виконаний в повному обсязі та припинив свою дію.

Відповідно до Угоди про відступлення права вимоги (за договором контргарантії від 31 грудня 1997 року) від 29 серпня 2006 року та Угоди про внесення змін від 11 грудня 2006 року до Угоди про відступлення права вимоги за договором контргарантії (стосовно Договору контргарантії від 31 грудня 1997 року) від 29 серпня 2006 року і Угоди про закриття від 29 серпня 2006 року) ЄБРР продав АГ Девелоперс, АпС, Данія. Згідно з додатком від 05 березня 2008 року №1 до договору про придбання боргу від 21 грудня 2007 року АГ Девелоперс, АпС, Данія реалізував права кредитора щодо боргу АГ Девелоперс, АпС, США.

Відповідно до пояснень від 16.10.2012 №16102012/2, наданих позивачем до Миронівської МДПІ, підприємством сплачується непогашена заборгованість у сумі 3 634 375 доларів США та процентів за ставкою 10 відсотків річних. Станом на 30.06.2012 підприємством сплачено на користь АГ Девелоперс, АпС, США таких відсоткових платежів у сумі 4 638 328,00 грн. (582 252 доларів США), які включено до складу інших витрат у рядку 06.4 Декларацій «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України.

Вважаючи, що в даному випадку непогашена заборгованість є заборгованістю за борговими зобов'язаннями, а не за кредитом чи позикою для господарської діяльності ПрАТ «Київ-Атлантик Україна», Податковий орган стверджує про неправомірність віднесення до витрат коштів у сумі 4 638 328,00 грн.

Таким чином, заборгованість перед АГ Девелоперс, АпС, США є поточною кредиторською заборгованістю, яка не є ні позикою, ні кредитом. Тобто, платежі, що сплачуються ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» на користь АГ Девелоперс, АпС, США, як відсотки за використання кредитних коштів відповідно до умов додатку від 05 березня 2008 року №1 до договору про придбання боргу від 21 грудня 2007 року за своєю правовою природою не є платою за отримані в тимчасове користування кошти.

Отже, в порушення підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України підприємством завищено суму витрат в розмірі 4 638 328,00 грн.

В свою чергу, Товариство зазначає, що твердження Податкового органу про те, що зазначена заборгованість є «поточною кредиторською заборгованістю, та не є ні позикою, ні кредитом» є абсолютно безпідставним та незаконним, відповідач невірно трактує положення чинного податкового та цивільного законодавства, якщо проценти за позикою вважає «заборгованістю за борговими зобов'язаннями».

В ході перевірки встановлено, що ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Мелвилл» (код ЄДРПОУ 36880504) з придбання дерті пшениці. Розрахунки проведені в безготівковій формі.

Згідно з проведеним аналізом Додатку 5 «Розшифровки у розрізі контрагентів» до податкових декларацій по ПДВ з контрагентом ТОВ «Мелвилл» сума податку на додану вартість по зазначеній операції згідно з податковою накладною від 01.08.2011 №12 включено до реєстру отриманих податкових накладних та відповідно до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень місяць 2011 року в сумі 10 861,67 грн.

Відповідно до програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відповідно до вимог наказу ДПА України від 18.04.08 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість» обліковується розбіжність, а саме: завищення податкового кредиту між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та ТОВ «Мелвилл» (код ЄДРПОУ 36880504) у серпні місяці 2011 року в сумі 10 861,67 грн. Крім того, встановлено, що ТОВ «Мелвилл» скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість 25.08.2011. Податкова звітність ТОВ «Мелвилл» до серпня місяця 2011 року подавалася з нульовими показниками, тобто податкові зобов'язання у ТОВ «Мелвилл» були відсутні, тому, в порушення п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, де сказано, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, ТОВ «Мелвилл» не мало права на виписку податкової накладної, адже податкові зобов'язання у нього не виникли. В результаті, ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» не мало права на податковий кредит, оскільки податкова накладна була виписана в порушення п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» завищило податковий кредит за серпень місяць 2011 року на суму 10 861,67 грн.

Заперечуючи висновки Податкового органу щодо взаємовідносин із ТОВ «Мелвилл», Товариство вважає, що твердження щодо порушення вищезазначених положень є помилковим, зокрема, виходячи з того, що придбання дерті пшеничної є необхідним для здійснення одного із основних видів господарської діяльності Товариства - виробництво готових кормів для тварин (код за КВЕД - 15.71.0).

Факт купівлі вищезазначених товарів та реального настання правових наслідків у правовідносинах підтверджується такими документами: Договором Р 116121 на покупку зерна від 07.07.2011, видатковою накладною № РН-0147 від 01.08.2011, товарно-транспортною накладною № 0000701 від 06.07.2011, податковою накладною № 12 від 01.08.2011 та платіжними дорученнями на оплату вартості придбаного зерна.

Позивач також пояснив, що зернові культури та продукти переробки, що придбані у ТОВ «Мелвилл», зберігаються у елеваторі, що належить позивачу на праві власності. Дана обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.03.2010, сертифікатами відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (копії додаються).

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач не надав відповіді на запит щодо надання інформації по даному контрагенту у жовтні-листопаді 2011 року та наявних розбіжностей по ПДВ. Для спростування даного твердження Товариством надано копію листа-відповіді від 02.11.2011 № 624 на запит від 10.10.2011 № 678 з підписом уповноваженої особи Податкового органу про його прийняття.

Приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна» подавало Заперечення на Акт перевірки, проте згідно з Висновками про результати розгляду заперечень Товариства Податковим органом висновки Акта перевірки залишено без змін.

Вважаючи вказані висновки Акта перевірки необгрунтованими, а прийняті рішення про донарахування податкових зобов'язань протиправними, Товариство звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Порядок формування валових витрат підприємства та податкового кредиту з ПДВ встановлено ІІІ та V розділами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши взаємовідносини Товариства з усіма контрагентами, за результатами господарської діяльності з якими донараховано податкові зобов'язання, суд звертає увагу на таке.

З огляду на положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача на заяву ОСОБА_3, не можуть бути належними доказами у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер договору від 14.10.2011 №14/10-1 про надання юридичних послуг, укладеного між ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» і Товариством. Так, належних доказів того, що підписи на первинних документах, виданих ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» позивачу, від імені керівника контрагента здійснено іншими особами суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Враховуючи, що заява керівника контрагента позивача зафіксована лише в процесуальних документах слідчого, вона не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Таким чином, відмова колишнього директора контрагента Товариства (ОСОБА_3) від факту здійснення господарських відносин з позивачем, не може бути прийнята судом як беззаперечний доказ нікчемності правочину.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 05.03.2012, з огляду на таке.

У вказаній постанові зазначено, що у ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Фенстер-Омега» та ТОВ «Любомир-1», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Нафта» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, Верховний Суд України у викладеній позиції виходив з того, що факт підписання первинних документів неналежними особами було встановлено судами попередніх інстанцій. В той же час, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що первинні документи, видані ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» підписані від імені керівника іншими особами. Тоді як, у своїх показаннях ОСОБА_3 підтверджує підписання первинних документів, пов'язаних із господарською діяльністю ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ».

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності досліджених у справі договорів, зокрема, договору про надання юридичних послуг від 14.10.2011 №14/10-1 вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) усіх досліджених правочинів не вбачається їх протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договорів не доведено.

В той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення Товариством дій, спрямованих на реальне виконання умов всіх укладених угод, зокрема, отримання послуг і товарів, оплата їх вартості, використання їх у власній господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обґрунтованість відображення позивачем у податковій звітності, зокрема, результатів взаємовідносин з ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ», ПП «Южагротранс» у зв'язку з наступним.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит і формування витрат.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999

№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ», ПП «Южагротранс», правомірності прийнятих ним рішень, що скаржуються.

Суд вважає, що посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ», ПП «Южагротранс» і викладені в них висновки щодо порушень законодавства є недостатніми доказами відсутності господарських операцій між Товариством і цими суб'єктами господарювання.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів обізнаності позивача у, можливому, порушенні вимог податкового законодавства, зокрема, ПП «Южагротранс». А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань цих контрагентів у системі оподаткування.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ», ПП «Южагротранс» підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, складеними належним чином, а також супровідними документами.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування валових витрат і податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ», ПП «Южагротранс».

Як встановлено судом з матеріалів справи, Податковий орган вважає, що позивач не мав права відображати у власній податковій звітності витрати і податковий кредит за результатами взаємовідносин із контрагентами ФОП ОСОБА_13 (код НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_15 (код НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_16 (код НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_17 (код НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_18 (код НОМЕР_6), ТОВ «Саланс», ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» і ТОВ «Юридична група «Галс». Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт (послуг), укладені позивачем із контрагентами в межах вказаних відносин, не дають права на формування податкової звітності, оскільки не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, невідповідність документів полягає у тому, що акти прийнятих робіт (послуг) не містять інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції. Крім того, Податковим органом такі документи не враховано як доказ здійснення господарських операцій із контрагентами, оскільки Товариство не надало конкретних документальних доказів, що стали результатом отримання юридичних, консультаційних та інших послуг від контрагентів та їх використання у господарській діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду даної справи Товариство пояснило та надало належні і допустимі доказами, а саме документи, що доводить реальність отримання послуг від контрагентів ФОП ОСОБА_13 (код НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_15 (код НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_16 (код НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_17 (код НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_18 (код НОМЕР_6), ТОВ «Саланс», ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» і ТОВ «Юридична група «Галс» та їх подальше використання в господарській діяльності.

Крім того, згідно з позицією Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що в актах приймання робіт (послуг) по взаємовідносинах позивача із вказаними контрагентами допущено неточності, які полягають у неповному відображені якісних та кількісних характеристик отриманих послуг. Також, суд звертає увагу, що детальна інформація про вид послуг обумовлена у відповідних договорах, укладених між позивачем та виконавцями, в межах яких складено акти.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочинів, в результаті виконання яких позивачем сформовано валові витрати і податковий кредит по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_13 (код НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_15 (код НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_16 (код НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_17 (код НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_18 (код НОМЕР_6), ТОВ «Саланс», ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» і ТОВ «Юридична група «Галс», та правомірність відображення цих операцій у податковій звітності позивачем, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, факт здійснення оплати за отримані послуги та господарська обґрунтованість потреб в отриманні таких послуг.

Щодо формування витрат і податкового кредиту Товариством за наслідком взаємовідносин із ПрАТ «КПМГ Аудит» в межах договору від 04.03.2011 №79-SA/2011, то суд вважає, що позивач діяв правомірно у зв'язку з наступним.

Умовами договору від 04.03.2011 №79-SA/2011 передбачено, що ПрАТ «КПМГ Аудит» зобов'язується провести перевірку консолідованої фінансової звітності Атлантик Холдінгс АпС та її дочірніх компаній, зокрема, ПрАТ «Київ-Атлантик Україна», тобто позивача. Оскільки частка Атлантик Холдінгс АпС у статутному фонді ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» становить 99,06827%, то фактично контрагент ПрАТ «КПМГ Аудит» в межах загального звіту по Атлантик Холдінгс АпС здійснив аудит діяльності Товариства відповідно до умов договору, за що і здійснив розрахунок позивач.

Таким чином, суд не бере до уваги твердження відповідача, що послуги, які отримано від ПрАТ «КПМГ Аудит» в господарській діяльності ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» не мають місця, оскільки, як пояснив позивач, Атлантик Холдінгс АпС, як власник Товариства, зобов'язаний надавати консолідовану звітність відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, а в межах такої консолідованої звітності проведено і аудит діяльності самого Товариства. Такий аудит, безумовно, необхідний для забезпечення діяльності позивача, тому суд погоджується, що витрати на його проведення стосуються господарської діяльності Товариства.

Також, дослідивши матеріали справи, суд не погоджується із позицією відповідача щодо відсутності підстав для віднесення вартості транспортних витрат на поверненню ріпаку до витрат Товариства. Судом встановлено, що додаткові угоди від 17.10.2011 №1 до Договорів купівлі-продажу №ИГ-011 від 14.09.2011, №ИГ-010 від 07.09.2011, №16/09 від 16.09.2011 є їх невід'ємною частиною та є обов'язковими для виконання. Таким чином, відшкодовуючи ТОВ «Гермес-Трейдінг» витрати на повернення ріпаку, позивач діяв у межах договорів купівлі-продажу, тобто в межах потреб власної господарської діяльності.

Той факт, що після передачі ріпаку контрагенту його власником стало ТОВ «Гермес-Трейдінг» і вподальшому самостійно здійснило аналізи якості ріпаку не звільняє Товариство від обов'язку виконання умов договору купівлі-продажу, зокрема, відшкодування вартості та витрат на повернення неякісного товару.

Крім того, суд звертає увагу, що Податковий орган не ставить під сумнів правомірність дій Товариства щодо включення до складу витрат сум коштів, повернутих позивачем ТОВ «Гермес-Трейдінг» як сплачені за неякісний ріпак.

Щодо віднесення позивачем до витрат коштів у сумі 4 638 328,00 грн. як сплату непогашеної заборгованості у сумі 3 634 375 доларів США та процентів за ставкою 10 відсотків річних суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Суд не бере до уваги твердження Податкового органу, що заборгованість перед АГ Девелоперс, АпС, США є поточною кредиторською заборгованістю, та не є ні позикою, ні кредитом.

Як зазначив у своїх доводах Податковий орган, відповідно до умов Договору «Про внесення змін» від 11 грудня 2006 року №1 до Договору позики від 19 грудня 1997 року, укладеним між АГ Девелоперс, АпС, та позивачем, договір позики змінено наступним чином: Договір від 19 грудня 1997 року між АТ «Київ-Атлантик Україна», товариство створене та існуюче за законодавством України (Позичальник), та АГ Девелоперс, АпС, юридична особа за законодавством Королівства Данії (Позикодавець).»; замінити скорочену назву «Банк», що вживалася в договорі Позики для позначення Креді Ліоне, скороченою назвою «Позикодавець», що позначатиме АГ Девелоперс, АпС. Також, Пункт 2 Договору Позики викладено у наступній редакції: « 2. Відповідно до Умов цього Договору Позики, Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позикодавець приймає позику у розмірі основної суми 3 634 375,02 доларів США (три мільйони шістсот тридцять чотири » тисячі триста сімдесят п'ять доларів США два центи) (далі - «Позика», а також суми процентів у загальному розмірі 2 236 971,97 доларів США (два мільйони двісті тридцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят один долар США дев'яносто сім центів), відступлених ЄБРР Позикодавцю на підставі права вимоги.

Таким чином, суд констатує, що після внесених змін 11.12.2006 до Договору Позики Товариство залишилось у статусі Позичальника, а Позикодавцем став контрагент АГ Девелоперс, АпС, з усіма передбаченими договором правами та обов'язками сторін, зокрема, щодо сплати відсоткових платежів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством правомірно та відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України відображено у складі витрат сплачені на користь АГ Девелоперс, АпС, США відсоткові платежі у сумі 4 638 328,00 грн. (582 252 доларів США).

Також суд не погоджується із позицією відповідача щодо заборони включення Товариством до податкового кредиту за серпень місяць 2011 року коштів у сумі 10 861,67 грн., сплачених за Договором Р 116121 про купівлю зерна від 07.07.2011 на користь ТОВ «Мелвилл».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, оскільки реальність господарської операції за договором Р 116121 від 07.07.2011 відповідачем під сумнів не ставиться, факт придбання зерна та оплата його вартості, в т.ч. ПДВ, позивачем підтверджується матеріалами справи, на момент виконання умов договору контрагент був належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, то Товариство не може нести відповідальність за неправомірні дії ТОВ «Мелвилл» та повторно сплатити ПДВ.

Отже, суд вважає, що позивач правомірно включив 10 861,67 грн., сплачені ним у вартості придбаного зерна на користь ТОВ «Мелвилл», до складу податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат і податкового кредиту за правочинами, факт здійснення Товариством розрахунків за отримані послуги та товари, в ціні яких включено податок на додану вартість, доведеність позивачем використання отриманих за правочинами послуг і товарів у власній господарській діяльності, неприпустимість відповідальності Товариства за неправомірні дії контрагентів, суд дійшов висновку про обґрунтованість відображення у податковій звітності результатів господарської діяльності по всіх досліджених взаємовідносинах із контрагентами Товариства.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат і податкового кредиту у зв'язку з укладенням та виконанням досліджених у справі господарських договорів.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, практики Вищого адміністративного суду України, Європейського суду з прав людини та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочинів, укладених між Товариством і контрагентами, доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту відображених в первинних документах сум коштів, в т.ч. ПДВ, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 7 листопада 2011 року № 0001212301 та № 0001222301.

Стягнути з Державного бюджета України на користь приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 січня 2013 р.

Дата ухвалення рішення23.01.2013
Оприлюднено06.02.2013
Номер документу28871568
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-5555/12/1070

Ухвала від 23.07.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Ухвала від 23.07.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Ухвала від 29.06.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Ухвала від 29.06.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Ухвала від 04.07.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Ухвала від 16.05.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Ухвала від 05.06.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Постанова від 30.05.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Шелест С.Б.

Постанова від 23.01.2013

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Спиридонова В.О.

Ухвала від 19.11.2012

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Спиридонова В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні