Постанова

від 30.05.2013 по справі 2а-5555/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5555/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної ДПІ Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.01.13р. у справі №2а-5555/12/1070 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» до Миронівської міжрайонної ДПІ Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Київ-Атлантик Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.12р. № 0001212301 та №0001222301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.13р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не проаналізовано доводи податкового органу, які слугували підставою для визначення грошових зобов'язань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Миронівською МДПІ Київської області ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11р. по 30.06.12р., за результатами якої складено акт перевірки від 24.10.12р. №176/22-011/22929481.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.11.12р.:

№0001212301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 576 211 грн., в т.ч.: 1 410 048 грн. - основний платіж, 166 163 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0001222301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 567 180 грн., в т.ч. 378 120 грн. - основний платіж, 189 060 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 38, 139, п.п.138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України внаслідок завищення валових витрат в загальній сумі 6 268 253,04 грн., в т.ч.: за 3 квартал 2011 року на суму 4 601,73 грн., за 4 квартал 2011 року на суму - 4 681 149,87 грн., за 1 квартал 2012 року - 761 400,94 грн., за 2 квартал 2012 року - 821 100,50 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 1 410 048 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 1 058 грн., 4 квартал 2011 року на суму 1 076 665 грн., 1 квартал 2012 року на суму - 159 894 грн., 2 квартал 2012 року на суму 172 431 грн.;

ст. 185 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок завищення податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 378 118, 58 грн., в т.ч. за липень 2011 року на суму 9 117 грн., за серпень 2011 року на суму 29 195 грн., за вересень 201 року на суму 29 253,68 грн., за жовтень 2011 року на суму 66 466,67 грн., за листопад 2011 року на суму 50 213,51 грн., за грудень 2011 року на суму 14 602,78 грн., за січень місяць 2012 року 42 518,72 грн., за лютий 2012 року на суму 49 815,22 грн., за травень 2012 року на суму 45 269,33 грн., за червень 2012 року на суму 41 666,67 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції з придбання юридичних, консультаційних, аудиторських послуг мали безтоварний характер, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оформлені лише документально, з метою заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, причому документи не розкривають зміст та обсяг господарських операцій з метою їх використання й господарській діяльності позивача, а отже не дають підстав для їх відображення у податковому обліку позивача; більшість контрагентів позивача не мали ні трудових ресурсів ні кваліфікованого персоналу для надання юридичних послуг, фізичних та технічних можливостей для поставки товару (послуг), що підтверджуються відповідними актами ДПІ зустрічних звірок. Транспортні витрати з повернення залізничних послуг з перевезення ріпака не є витратами позивача в розумінні податкового законодавства, оскільки право власності на ріпак перейшло до іншої особи, яка на момент придбання та подальшої реалізації перевірила продукцію на предмет відповідності якості; заборгованість перед АГ Девелоперс, АпС, США є поточною кредиторською заборгованістю, яка не є ні позикою, ні кредитом в розумінні законодавства, тому платежі, що сплачуються ПАТ "Київ-Атлантік Україна" на користь АГ Девелоперс. АпС, США, як відсотки за використання кредитних коштів відповідно до умов додатку від 05 березня 2008 року №1 до договору про придбання боргу від 21 грудня 2007 року за своєю правовою природою не є платою за отримані в тимчасове користування кошти і не можуть відноситись до складу валових витрат.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції не погодився з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає, що судом не повно з'ясовано обставини справи, що мають значення у спірному випадку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до п. 138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Як свідчать обставини справи, у перевіряємому періоді позивач відніс до складу валових витрат, витрати з придбання юридичних, консультаційних та аудиторських послуг у ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ», ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Саланс», ПрАТ «КПМГ Аудит», ТОВ «Юридична група «Галс» у фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 По деяких з вказаних контрагентів позивач також сформував податковий кредит.

Вказані послуги оформлені документально актами надання юридичних та консультаційних послуг, які не розкривають зміст та обсяг господарських операцій з метою їх використання в господарській діяльності позивача.

Так, відповідно до акту перевірки позивачем до складу валових витрат у жовтні місяці 2011 року віднесено суму у розмірі 324 000 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ 64 800 грн. з придбання юридичних послуг у ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» згідно з договором від 14.10.2011р. № 14/10-1.

Виконання договору оформлене актом про виконання робіт від 31.10.2011р. (а.с.30 том 1), у якому зазначено, що позивач отримав юридичні послуги на суму 388 800 грн. з питань обліку цінних паперів. ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» виписано податкові накладні від 27.10.2011р.,24.10.2011р. та від 31.10.2011р.

Вказані документи не розкривають зміст та обсяг господарської операції з метою її використання у господарській діяльності позивача, а лише містять загальні фрази пов'язані з найменуванням юридичних послуг з питань оформлення, переоформлення, переведення цінних паперів, без розкриття їх змісту та обсягу, одиниці виміру, тощо.

Між тим, за видами діяльності КВЕД, основним видом діяльності контрагента позивача - ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» є оптотова торгівля електропобутовими приладами. Ця обставина, сама по собі, не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, однак поряд з іншими доказами вказує на те, що ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» не мало можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій.

Так, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 25 травня 2012 року, отриманого старшим слідчим з ОВС ВРКС ДПС у м. Києві, який на час виникнення спірних правовідносин був засновником та директором ТОВ «НВП «АРТ ПРОМ» (підпис якого значиться на договорі, акті про виконання робіт та податкових накладних), останній підтвердив факт нездійснення господарських операцій, непричетності до господарської діяльності Товариства, те, що не укладав та не виконував договір, документи підписував формально не вникаючи у їх зміст.

Позивач не спростував доводи податкового органу про безтоварність вказаної господарської операції, не надав суду документів на підтвердження факту придбання послуг в цілях господарської діяльності.

За відсутності факту придбання послуг, а також доказів, що такі послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічні обставини і щодо інших господарських операцій з придбання юридичних та інших консультаційних послуг у ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Саланс», ПрАТ «КПМГ Аудит», ТОВ «Юридична група «Галс» у фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8

Так, відповідно до умов Контракту про надання консультаційних послуг від 18.11.2011р., ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» (виконавець) надає Замовнику (позивачу) консультації з податкових та юридичних питань та консультації з питань фінансової та

економічної діяльності Замовника.

Згідно Акту надання консультаційних послуг від 26.01.12р. № б.н. (а.с.39 том 1), виконавцем надані консультаційні послуги: правова допомога в розробці договору купівлі-продажу, розробка поступового плану рексруктуризації, початкове обговорення угод оренди землі, зустрічі та телефонні дзвінки, пов'язані з вищезазначеними послугами на суму 255 112 грн.32 коп. (в тому числі ПДВ - 42 518 грн.); відповідно до Акта надання консультаційних послуг від 29.12.2012№ б.н., виконавцем надані консультаційні послуги: складання договорів оренди (у т.ч. відповідні дзвінки, зустрічі, обговорення) та консультації з реструктуризації на суму 107 133,73 грн. , в т.ч. ПДВ - 17 855 грн. (а.с.40 том 1).

Позивачем ні при перевірці, ні в ході розгляду справи не наведено доказів на підтвердження того, що такі послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача, а відтак висновок податкового органу про завищення суми валових витрат за І квартал 2012р. сумі 301 871,71 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 60 374, 34 грн.

Відповідно до договору про надання юридичних послуг від 01.12.2011р. №226-0-11 (а.с.49 том 1), укладеного позивачем з ТОВ «Саланс» (виконавцем), останній зобов'язався надати юридичні послуги позивачу. Відповідно до Акту приймання виконаних робіт та наданих послуг від 31.01.2012р. №8-А-2012, ТОВ «Саланс» надало усні та письмові юридичні консультації з чинного українського та міжнародного законодавства з питань корпоративного, трудового, банківського та податкового права, юридичний аналіз документів та листування, надання послуг перекладу з української мови на англійську і з англійської на українську та інші юридичні послуги, надання юридичних консультацій та Юридичного коментарю стосовно Договору конфіденційності, юридичну допомогу щодо підготовки проектів листів, заяв, наказів, довіреностей та інших необхідних документів, на загальну суму 57 313,48 грн., в тому числі ПДВ - 9 552,25 грн.

Позивачем ні при перевірці, ні в ході розгляду справи не наведено доказів на підтвердження змісту на обсягу господарських операцій з метою їх використання у господарській діяльності позивача, а тому колегія суддів погоджується з доводами податкового органу про неправомірне віднесення вказаних витрат до складу валових за І квартал 2012 р. в сумі 47 761.23 грн. та відповідно до складу податкового кредиту в сумі 9 552,25 грн.

Відповідно до умов Договору від 04.03.2011р. №79-5А/2011, ПАТ «КПМГ Аудит» зобов'язується провести перевірку консолідованої фінансової звітності Атлантік Холдінгс АпС та її дочірніх компаній: АТ «Київ-Атлантик Україна», ТОВ «Атлантик Фармс» та ДП «Атлантик Фармс II» за рік, що закінчився 31.12.2010 року, підготовленої відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності для цілей надання висновку щодо того чи фінансова звітність достовірно представлена в усіх суттєвих аспектах відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності.

На виконання умов контракту надано Акт приймання-передачі послуг від 30.03.2012р. на суму 40000,00 грн. та акт приймання-передачі послуг від 30.03.2012р. на суму 460303,20грн.

Перевіркою податкового органу встановлено, що ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» не являється дочірньою компанією Атлантік Холдінгс АпС (код 29448779), а є окремою юридичною особою. Також і Атлантік Холдінгс АпС (код 29448779) є окремою юридичною особою, яка має лише частку у статутному фонді ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» у розмірі 99,06827%, тому може самостійно укладати будь-які договора в своїх інтересах та від свого імені.

Як пояснила фінансовий директор ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» Лопатіна Г.В. надавати консолідовану звітність відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності зобов'язує позика від Датського Фонду та нею постійно користуються банки, що надають їм кредити такі як Правекс Банк та Банк Креді Агріколь. Однак ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» не користується позикою Датського Фонду, а банки - Правекс Банк та Креді Агріколь не користуються звітністю, яка складена англійською мовою, як передбачено п.1.2 Договору від 04.03.2011р. №79-5А72011, а український переклад аудиторського висновку відсутній .

Окрім того, ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» надало витяг із звіту, який складено ПАТ «КПМГ Аудит». Звіт складено для Атлантік Холдінгс АпС (код 29448779) за результатами 2011 року, що відрізняється від предмету договору. У витязі зі звіту, навіть зрозуміло і на англійській мові, що про фінансову звітність ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мова не йде.

Виходячи з вищевикладеного, послуги, які отримано від ПАТ «КПМГ Аудит» не призначені з метою викривання у господарській діяльності позивача, а відтак висновок податкового органу про завищення валових витрат за І та 2 квартали 2012р. в розмірі 423 586 грн. отриманих послуг від ПАТ «КПМГ Аудит» та до складу податкового кредиту з ПДВ 96 718 грн. - обґрунтований.

Як свідчать обставини, в ході проведення перевірки встановлено, що у листопаді 2011 року та березні 2012 року позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Юридична група «Галс» з питання придбання юридичних послуг.

Досліджені колегією суддів акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 07.11.2011р, №ОУ-0000009 від 10.11.2011р, та №ОУ-0000020 від 01.03.2012р. дають підстави для висновку про те, що такі акти складені формально із зазначенням лише найменування «юридичні послуги», тоді як предмет та обсяг послуг відсутній, звіти про виконану роботу відсутні, що не дає змоги ідентифікувати такі послуги з метою їх використання у господарській діяльності підприємства.

Позивач у цій частині також не спростував доводів податкового органу щодо порушення вимог ст.ст.138,139 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про неправомірне віднесення до складу валових витрат за 4 квартал 2011р. суми у розмірі 63000 грн., за 1 квартал 2012р. у розмірі 10 000 грн., всього в сумі 73 000,00 грн. отриманих юридичних послуг від ТОВ «Юридична група «Галс» відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 07.11.2011р. на суму 45 000 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 від 10.11.2011р. на суму 18 000 грн., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000020 від 01.03.2012р. на суму 10 000 грн. Надані послуги не включають в себе суму ПДВ.

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що у серпні 2011 р та січні 2012р. ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мало фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_3 також з питання придбання юридичних послуг.

Вказані послуги позивач відніс до складу валових витрат за 4 квартал 2011р. в розмірі 84 400,00грн., за 1 квартал 2012р. у розмірі 21200,00 грн. відповідно до Акту приймання-передачі послуг від 30.11.2011р. на суму 84 400грн та Акту приймання-передачі послуг від 31.01.2012р. на суму 21 200грн (у вартість послуг ПДВ не включається). Договорами від 01.08.2011р. та від 03.01.2012р. передбачено надання ФОП ОСОБА_3 усних та письмових консультацій, інформації, аналітичних довідок, витягів із законодавства та судової практики, однак позивачем не надано підтвердження факту надання таких послуг, а саме: відсутні письмові юридичні консультації, аналітичні довідки, витяги із законодавства та інші документи, що розкривають зміст та обсяг господарських операцій, що у свою чергу не доводить придбання цих послуг з метою їх використання у господарській діяльності підприємства.

Отже, висновок ДПІ про завищення суми витрат в загальній сумі 105 600,00 грн., в тому числі за ІУ квартал 2011 року в сумі 84 400,00 грн. та за І квартал 2012 р. сумі 21 200,00 грн. - обґрунтований.

Аналогічні підстави у колегії суддів і для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства і щодо операцій з придбання юридичних послуг у ФОП ОСОБА_4 у серпні 2011 року, які позивач відніс до складу валових витрат за 4 квартал 2011р. в розмірі 50 640 грн. відповідно до Акту приймання-передачі послуг від 30.11.2011р. на суму (ПДВ у вартість послуг не включається) (а.с.113 том 1).

Вказаний акт не розкриває зміст та обсяг господарської операції на таку суму. Доводи податкового органу щодо порушення у цій частині позивачем також не спростовані.

В ході проведення перевірки встановлено, що у березні 2012р. ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» мало фінансово-відносини з ФОП ОСОБА_5О з питання придбанняюридичних послуг, які віднесло до валових витрат за 1 квартал 2012р. у розмірі 22 512грн. відповідно до Акту приймання-передачі послуг від 05.03.2012р.. на суму 22 512грн (без ПДВ). Вказаний акт приймання-передачі (а.с. 116 том 1) містить лише найменування послуг «управління та бухгалтерського обліку», однак позивачем не надано документи, що розкривають зміст та обсяг господарських операцій, що у свою чергу не доводить придбання цих послуг з метою їх використання у господарській діяльності підприємства.

Аналогічні підстави і для висновку про неправомірне віднесення до складу валових витрат у 4 кварталі 2011 року суми 20 000 грн. з придбання юридичних послуг у ФОП ОСОБА_6

Так, відповідно до Акту приймання-передачі послуг від 25.10.2011р. підприємцем ОСОБА_6 надані послуги на суму 20000,00грн (у вартість ПДВ не включається) з вивчення ринку, покупців.

Позивачем не наведено економічну чи то іншу доцільність придбання послуг з дослідження ринку, як і не спростовано доводи податкового органу про відсутність достатніх документальних доказів /первинних документів/ належності зазначених витрат позивача до складу валових витрат виробництва та обігу.

У спірному випадку, належність витрат позивача до складу валових має бути підтверджена, окрім актів наданих послуг, іншими відповідними документами, які містять відомості про надання послуг з дослідження ринку їх економічно обґрунтовану вартість, а саме: звіти про проведення таких досліджень з урахуванням вартості таких послуг дослідження, що склала значну суму, які б містили аналітичну, економічну інформацію щодо проведення досліджень (графіки, діаграми щодо коливання цін на ринку збуту, тощо).

Такі ж підстави для висновку про порушення вимог податкового законодавства в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат за 4 квартал 2011р. суми в розмірі 25 952,00грн. (без ПДВ) з придбання послуг з консультування з питань інформатизації у ФОП ОСОБА_7 згідно акту приймання-передачі послуг №208 від 07.10.2011р. (а.с.117 том 1). Акт містить лише найменування послуги, жодних документів, що розкривають зміст та обсяг з метою використання такої послуги у господарській діяльності матеріали справи не містять.

Позивачем також неправомірно віднесено до складу валових за 4 квартал 2011р. витрати у розмірі 39 854,29грн. , за 2 квартал 2012р. у розмірі 39478,50 грн., а всього 79 332,79 грн. послуги по пошуку покупців с/г продукції підприємця ОСОБА_8 відповідно до Акту №3 від 01.12.2011р. на суму 39854,29грн, Акту №4 від 17.04.2012р. на суму 18414,00грн, Акту №5 від 14.05.2012р. на суму 7393,50грн , Акту від 12.06.2012р.. на суму 13671,00грн (у вартість послуг ПДВ не включається).

Відповідно до вказаних актів надавалися послуги по вивченню ринку, пошуку покупців, однак підприємством не надано жодних документів, що розкривають зміст та обсяг з метою використання таких послуг у господарській діяльності.

За змістом підпункту 138.10.2 «г» пункту 138.10. ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За наведених обставин та правових норм, досліджених апеляційним судом доказів, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про те, що відсутні належні та допустимі документальні докази /первинні документів/ належності зазначених витрат позивача до складу валових витрат виробництва та обігу та до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується також і з доводами податкового органу про протиправне віднесення за 4 квартал 2012 року до складу валових витрат в сумі 151 067,58 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 30 214 грн., відшкодованих позивачем покупцю - ТОВ «Гермес Трейдінг» у звґязку з поверненням ріпака залізничним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору купівлі продажу - ріпака, укладеного між позивачем та ТОВ «Гермес Трейдінг» №ИГ-011 від 14.09.11, ТОВ «Гермес Трейдінг» придбало у позивача ріпак 1 класу, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №СВ-04088 від 07.09.2011 в кількості 100 т на суму 463 000 грн., в т.ч. ПДВ 77 166,67 грн., №СВ-04153 від 14.09.2011 в кількості 278,611 т на суму 1 260 714,77 грн., в т.ч. ПДВ 210 119,13 грн., №СВ-04179 від 16.09.2011 в кількості 50 т на суму 220 000 грн., в т.ч. ПДВ 36 666,67 грн.

Як встановлено перевіркою, на замовлення ТОВ «Гермес-Трейдінг» у жовтні 2011 року було проведено відповідні лабораторні аналізи якості ріпаку Київською обласною держхлібінспекцією та був виданий карантинний сертифікат Головною Держінспекцією з каратниту рослин України, тобто встановлено відповідністю якості продукції.

Після перевірки якості продукції, у жовтні 2011 року ТОВ «Гермес Трейдінг» (власник ріпаку) відправило ріпак залізничним транспортом на користь ПрАТ «Укрелеваторпром» відповідно до товарно-транспортних накладних на перевезення хлібопродуктів №№193-203 від 10.10.11р, де власником та відправником товару є ТОВ «Гермес-Трейдінг».

Після надходження ріпака на адресу отримувача, ПрАТ «Укрелеваторпром» було зроблено повторне визначення якості ріпаку і встановлено перевищення межі допустимих відхилень від даних сертифікатів якості відправника, про що складено акти визначення якості №88 від 24.10.11р. та №89 від 25.10.11р.

ТОВ «Гермес-Трейдінг» повернув ріпак позивачу та виставив рахунки на відшкодування транспортних витрат по поверненню ріпаку згідно з актами від 17.11.11р. №459 на суму 19 532,92 грн., №460 на суму 108 841,71 грн. та №461 на суму 22 692,95 грн., які, на думку колегії суддів, позивач безпідставно відніс до складу валових та до податкового кредиту з ПДВ, оскільки відповідно до наданих до перевірки документів перед відвантаженням ріпаку ТОВ «Гермес-Трейдінг» самостійно провів дослідження якості товару, про що свідчать відповідні сертифікати якості; докази порушення господарських зобов'язань позивача щодо якості відпущеної продукції у вересні 2011р. відсутні, а відтак відсутні докази причинного зв'язку між неналежним виконання зобов'язань позивача щодо якості відпущеного товару (виною позивача) та збитками, понесеними на відшкодування транспортних витрат ТОВ «Гермес-Трейдінг» з тим, щоб їх відносити до складу валових витрат виробництва.

Покликання позивача на додаткові угоди №1 до Договорів купівлі-продажу №ИГ-011 від 14.09.11р., №ИГ-010 від 07.09.11р., №16/09 від 16.09.11р., згідно яких позивач зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати збитки ТОВ «Гермес-Трейдінг», пов'язані із поверненням неякісного ріпаку в загальній сумі 181 281,09 грн., в т.ч. ПДВ (п. 2) не були надані до перевірки, що випливає з акту перевірки від 24.10.12р. №176/22-011/22929481, а відтак відсутні підстави, що такі угоди мали місце у момент виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, внаслідок завищення витрат на загальну суму сплачених відсотків 4 638 328 грн., в т.ч. за IV квартал 2011 року в сумі 3 922 236 грн., за І квартал 2012 року в сумі 358 056 грн.., за II квартал 2012 року - 358 036 грн.

Як свідчать обставини справи, висновок ДПІ про порушення ґрунтується на тому, що заборгованість позивача перед АГ Девелоперс, АПС, США є поточною кредиторською заборгованістю, яка не є ні позикою, ні кредитом, тобто платежі, що сплачуються позивачем на користь АГ Девелоперс, АПС, США, як відсотки за використання кредитних коштів відповідно до умов додатку від 05.03.08р. №1 до договору про придбання боргу від 21.12.07р. за своєю правовою природою не є платою за отримані в тимчасове користування кошти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з Договором про придбання боргу від 21.12.07р., АГ Девелоперс, ЛЛС (AG Developers, LLC), ТОВ, штат Міннесота, США (Покупець) придбав борг у АГ Девелоперс, АпС (AG Developers, ApS), ТОВ, організованим згідно із законами Королівства Данії (Продавець) та прийняв на себе права кредитора щодо боргу.

Відповідно до Додатку від 05.03.08р. №1 до договору про придбання боргу від 21.12.07р. укладений між АГ Девелоперс, ЛЛС, АГ Девелоперс, АпС (AG Developers, ApS), ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» - «Сторони»: домовились викласти пункт А «Опис Фактів» Договору наступним чином: «Продавець володіє всіма правами, у тому числі правом володіння та правами участі, передбаченими Договором про надання позики від 19.12.97р., укладеним між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна», акціонерним товариством, організованим згідно із законами України, код ЄДРПОУ 22929481 та ОСОБА_15, та договором контргарантії, первісною датою укладення якого є 31 грудня 1997 року, укладеним між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку (ЄБРР), та щодо всіх угод, правочинів та документів, що відносяться до них (далі разом - «Борг»)».

Згідно з Договором про внесення змін від 11.12.06р. №1 до Договору позики від 19.12.97р., укладеним між АГ Девелоперс, АпС, юридичною особою за законодавством Данії (Позикодавець) та АТ «Київ-Атлантик Україна», юридичною особою за законодавством України, ідентифікаційний код 22929481 (Позичальник): АТ «Київ-Атлантик Україна» та ОСОБА_15 уклали Договір про надання позики від 19.12.97р., згідно з яким ОСОБА_15 надав позику; відповідно до гарантії від 31 грудня 1997 року між ЄБРР та ОСОБА_15, ЄБРР, за згодою ОСОБА_15 приєднався до Договору про надання позики від 19 грудня 1997 року, гарантуючи виконання зобов'язань Позичальника перед ОСОБА_15. Відповідно до Договору контргарантії від 31 грудня 1997 року між ЄБРР та АТ «Київ-Атлантик Україна», АТ «Київ- Атлантик Україна» взяло на себе обов'язки щодо виконання перед ЄБРР зобов'язань відповідно до Гарантії; у травні 1999 року ОСОБА_15 пред'явив вимогу про оплату Гарантії, а ЄБРР задовольнив зазначену вимогу. При цьому всі права кредитора за договором Позики перейшли до ЄБРР; відповідно до Договору про відступлення права вимоги, укладеного між Позикодавцем та ЄБРР, ЄБРР передав Позикодавцю всі свої права, включаючи всі права стосовно будь-якої невиплаченої суми основного боргу та нараховані, але не виплачені (включаючи проценти за простроченими зобов'язаннями), що мають бути сплачені Позичальником відповідно до Договору позики та Договору контргарантії.

У зв'язку з необхідністю внести відповідно зміни до Договору позики (з подальшими змінами відповідно до Договору контргарантії) стосовно заміни ОСОБА_15 Позикодавцем, а також заміни ЄБРР у договорі позики, позикодавцем, та враховуючи, що Позикодавець є правонаступником всіх прав ЄБРР за договором про відступлення права вимоги, Сторони домовилися змінити Договір Позики наступним чином:

Викласти преамбулу Договору Позики у наступній редакції: «Договір від 19 грудня 1997 року між АТ «Київ-Атлантик Україна», товариство створене та існуюче за законодавством України (Позичальник), та АГ Девелоперс, АпС, юридична особа за законодавством Королівства Данії (Позикодавець).»; замінити скорочену назву «Банк», що вживалася в договорі Позики для позначення ОСОБА_15, скороченою назвою «Позикодавець», що позначатиме АГ Девелоперс, АпС. Також, Пункт 2 Договору Позики викладено у наступній редакції: « 2. Відповідно до Умов цього Договору Позики, Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позикодавець приймає позику у розмірі основної суми 3 634 375,02 доларів США (три мільйони шістсот тридцять чотири тисячі триста сімдесят п'ять доларів США два центи) (далі - «Позика»), а також суми процентів у загальному розмірі 2 236 971,97 доларів США (два мільйони двісті тридцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят один долар США дев'яносто сім центів), відступлених ЄБРР Позикодавцю на підставі права вимоги (далі - «Сума - відступлених процентів»)».

Відповідно до Угоди про відступлення права вимоги (за договором контргарантії від 31 грудня 1997 року) від 29 серпня 2006 року та Угоди про внесення змін від 11 грудня 2006 року до Угоди про відступлення права вимоги за договором контргарантії (стосовно Договору контргарантії від 31 грудня 1997 року) від 29 серпня 2006 року і Угоди про закриття від 29 серпня 2006 року) ЄБРР продав АГ Девелоперс, АпС, Данія. Згідно з додатком від 05 березня 2008 року №1 до договору про придбання боргу від 21 грудня 2007 року АГ Девелоперс, АпС, Данія реалізував права кредитора щодо боргу АГ Девелоперс, АпС, США.

Отже, з наведених умов договорів вбачається, що відбулася зміна кредитора за договором про надання позики від 19.12.97р., саме позикодавцем став контрагент АГ Девелоперс, АпС, юридична особа за законодавством Королівства Данії - АГ Девелоперс, АпС, ТОВ штат Міннесота, США, з усіма передбаченими договором правами та обов'язками сторін, у тому числі і щодо сплати відсотків за користування позикою.

Так, відповідно до відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Наслідком укладення договору відступлення права вимоги є втрата старим кредитором прав та обов'язків за зобов'язанням, права та вимоги за яким були відступлені новому кредитору у визначеному сторонами обсязі (повністю або частково).

Внаслідок укладення договору відступлення права вимоги з суб'єктного складу правочину, права за яким передаються, вибуває старий кредитор. Правочин, права по якому були передані новому кредитору за договором відступлення права вимоги, зберігається у первісному вигляді, тільки вже за участю нового кредитора.

Отже, за позивачем існує зобов'язання щодо сплати відсоткових платежів за договором про надання позики від 19.12.97р., але вже на користь нового кредитора - АГ Девелоперс, АпС, ТОВ штат Міннесота, США.

Зміна кредитора у зобов'язанні не змінює статусу платежів боржника.

Відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками , за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

З врахуванням викладеного, позивачем правомірно та відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України відображено у складі витрат сплачені на користь АГ Девелоперс, АпС, США відсоткові платежі у сумі 4 638 328,00 грн. (582 252 доларів США), а відтак податкове повідомлення-рішення від 07.11.12р. №0001212301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 052 494 грн. основного платежу та, відповідно, 75192 грн. штрафних (фінансових) санкцій (розрахунок у матеріалах справи, наведений відповідачем на вимогу ухвали суду від 16.05.13р.) - протиправне.

Правильним вважає колегія суддів і висновок суду першої інстанції в частині неправомірного донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 058 грн. та ПДВ у сумі 920 грн. за взаємовідносинами з ПП «Южагротранс» з придбання запчастин до сівалки.

Як свідчать обставини справи, підставою для донарахування у цій частині є висновки податкового органу про порушення в ланцюгу поставки (до контрагента позивача - ПП «Южагротранс» від ПП «Мидас-Плюс»), з покликанням на акти ДПІ у м. Нова Каховка №9/220-30681713 від 07.03.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Южагротранс» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ПП «Мидас-Плюс», ДПІ у м. Херсоні від 23.11.11р. №78/15-2/35869610 та від 10.01.12р. №12/15-2/35869610 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Мидас-Плюс».

При цьому, жодних порушень між позивачем та ПП «Южагротранс» щодо вчинення господарської операції з поставки запчастин до сівалки, ДПІ не встановлено, товарність цієї господарської операції ДПІ не заперечується, що підтвердив представник апелянта в судововому засіданні апеляційного суду.

Між тим, обставини справи та зібрані у ній докази свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом ПП «Южагротранс» мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності вказаних підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, придбання запчастин до сівалки є необхідним для здійснення господарської діяльності позивача. Підприємство займається торгівлею запчастин та сільськогосподарської техніки, що відповідає предмету діяльності товариства згідно із Статутом.

Придбання запчастин до сівалки було зумовлено необхідність укомплектування сівалки, яка в подальшому була продана, що підтверджується видатковою накладною від 26.09.11р. №Юж-292 та товарно-транспортною накладною від 26.09.11р. №Юж-000315.

Факт придбання запчастин до сівалки підтверджується наявними в матеріалах справи: договором купівлі-продажу №7477/091-1R, видатковою накладною № Юж-292 від 26.09.11р., податковою накладною № 42 від 22.09.11р., Актом прийому-передачі від 12.09.11р., довіреністю від 24.09.11р. серії ФФИ №424, випискою банку на 13.09.11р., платіжним дорученням на оплату товару позивачем.

Судом першої інстанції встановлено, що запчастини до сівалки були куплені у ПП «Южагротранс» та доставлені до заводу позивача у м. Миронівка власним автотранспортом, підтвердження наявності якого на праві власності додано.

Отже, господарська операція позивача з ПП «Южагротранс» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання запчастин до сівалки.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового законодавства в ланцюгу придбання товарів (робіт, послуг), як і не доведено зв'язок порушень вимог податкового законодавства ПП «Мидас-Плюс» (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат на наслідками господарських операцій з ПП «Южагротранс». Відповідальність за сплату податків до бюджету несе кожна конкретна особа - платник податку, що формує дані податкового обліку , а не контрагент такої особи.

Покликання апелянта на вищевказані акти ПП «Южагротранс» та ПП «Мидас-Плюс» не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства; такі акти самі по собі не встановлюють обставин, які свідчать про неможливість виконання господарських операцій.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаних господарських операції ПП «Южагротранс» внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даних господарських операцій, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо, оскільки вказані обставини податковим органом при виїзній документальній перевірці не перевірялись.

З огляду на викладене, донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 058 грн. та ПДВ у сумі 920 грн. та, відповідно, штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ на суму 460 грн. за взаємовідносинами з ПП «Южагротранс» з придбання запчастин до сівалки - протиправне.

За правилами ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Апелянт не наводить жодних доводів в частині висновку суду першої інстанції щодо правильного відображення позивачем у податковому обліку у складі податкового кредиту ПДВ в сумі 10 862 грн. за серпень 2011 року за податковою накладною № 12 від 01.08.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мелвилл» з придбання дерті пшениці.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про порушення ґрунтувався виключно на тому, що ТОВ «Мелвилл» не сплачено до бюджету грошове зобов'язання з ПДВ, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Мелвилл» анульовано після вчинення господарської операції. Судом першої інстанції правильно встановлено, що вказані обставини не можуть слугувати правовою підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства за умови, що господарська операція з купівлі-продажу продукції фактично мала місце, що підтверджується документально, не спростовано та не заперечується апелянтом.

А відтак, визначення грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мелвилл» згідно податкового повідомлення-рішення №0001222301 від 07.11.12р. в частині основного платежу в сумі 10 862 грн. та 5 431 грн. штрафних (фінансових) санкцій - протиправне.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта часткового протиправним, при умові, що цю частину можне бути ідентифіковано.

Як зазначалось вище, ДПІ на вимогу апеляційного суду надано розрахунок донарахованих згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень сум основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням викладеного, визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній 1 128 744 грн., у тому числі: 1 053 552 грн. - основного платежу (1058 грн.+1052494 грн.) та 75 192 грн. штрафних (фінансових) санкцій; з податку на додану вартість у загальній сумі 17 673 грн., в т.ч. основного платежу - 11 782 грн. (920 грн.+10862 грн.) та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5891 грн. (460 грн.+5431 грн.) - протиправне.

Відповідно до пунктів 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.01.13р. у справі №2а-5555/12/1070 та ухвалення нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.01.13р. у справі №2а-5555/12/1070 - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.01.13р. у справі №2а-5555/12/1070 скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.12р. №0001212301 та №0001222301 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Миронівської міжрайонної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 07.11.12р.:

№0001212301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 128 744 грн., в т.ч.: 1 053 552 грн. - основного платежу та 75 192 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0001222301 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 17 673 грн. в т.ч.: 11 782 грн. - основного платежу та 5891 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст постанови складений: 05.06.13р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.