Постанова

від 21.01.2013 по справі 5015/475/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

21.01.13 Справа № 5015/475/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представників позивача Вергуна В.М. і Лепеха М.М. та відповідача Бундзили І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Великолюбінського державного спиртзаводу на ухвалу господарського суду Львівської області від 12 грудня 2012 року за скаргою Великолюбінського державного спиртзаводу на дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції Львівській області у справі №5015/475/12 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10013/039 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Великолюбінського державного спиртзаводу

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Березяк Н.Є.) ухвалою від 12 грудня 2012 року відмовив у задоволенні скарги Великолюбінського державного спиртзаводу на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у справі №5015/475/12 за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ №10013/039 філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Великолюбінського державного спиртзаводу про стягнення 337686,24 грн. заборгованості за договором кредитної лінії № 2062-7 від 27.05.2010р. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Великолюблінський державний спиртзавод (боржник у виконавчому провадженні реєстраційний № 32425886) звернувся із апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 12 грудня 2012 року у справі №5015/475/12 та зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 12.10.2012 року «Про розшук майна боржника» і «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» у рамках виконавчого провадження №32425886.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправомірно відмовив Великолюблінському державному спиртзаводу і не скасував постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Теодозія Григоровича від 12 жовтня 2012 року, якими оголошено в розшук та арештовано транспортні засоби, що належать не боржнику, а третій особі - державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт". Скаржник стверджує, що означені постанови спрямовані на незаконне припинення права власності третьої особи на належне їй майно, що суперечить ст. 346 ЦК України, якою встановлено вичерпний перелік підстав припинення права власності. Суд першої інстанції не врахував цього і тим самим не дотримав однієї із конституційних засад судочинства - законності.

У доповненнях до апеляційної скарги, поданих 21 січня 2012 року представник скаржника повідомив апеляційний суд, що постановою від 27 грудня 2012 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Теодозія Григоровича, виконавчий документ (наказ господарського суду Львівської області №5015/475/12 від 27 березня 2012 року) повернено стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 закону України «Про виконавче провадження» тому, що у боржника відсутнє майно. На думку скаржника, означена постанова є додатковим доказом незаконності оскаржених постанов від 12 жовтня 2012 року і така винесена державним виконавцем з метою уникнення відповідальності за незаконну постанову від 12 жовтня 2012 року про арешт транспортних засобів третьої особи.

Крім того, скаржник просить апеляційний суд у порядку ст. 90 ГПК України повідомити прокуратуру Львівської області про необхідність проведення перевірки роботи посадових осіб ДВС, причетних до винесення завідомо незаконних постанов від 12 жовтня 2012 року на предмет наявності у їх діях недбалості та перевищення посадових повноважень, внаслідок чого Великолюблінському державному спиртзаводу завдано шкоду на суму 567 грн. (сума судових витрат на оскарження) та про необхідність проведення перевірки роботи посадових осіб УДАІ ГУМВСУ у Львівській області, які надали недостовірне повідомлення № 9/1652ар від 13 вересня 2012 року, на підставі якого було винесено незаконні постанови від 12 жовтня 2012 року, та притягнення винних осіб до відповідальності.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 21 січня 2013 року у склад колегії для розгляду справи №5015/475/12 замість судді Кордюк Г.Т., яка хворіє, уведено суддю Данко Л.С.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги підтримав повністю.

Представники позивача (стягувач) апеляційну скаргу заперечують, оскаржену ухвалу господарського суду вважають законною.

Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Про розгляд справи сторони та державна виконавча служба повідомлені належним чином, про що є докази у справі. Участь представників сторін у судовому засіданні суд не визнавав обов'язковою.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Великолюбінського державного спиртзаводу на ухвалу господарського суду Львівської області від 12 грудня 2012 року та матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін та вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з нижченаведених підстав.

Згідно з матеріалами справи в лютому 2012 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ №10013/039 філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Великолюбінського державного спиртзаводу про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 2062-7 від 27 травня 2010 року шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Господарський суд Львівської області рішенням від 13 березня 2012 року позов задовольнив частково - звернув стягнення на заставлене майно спирт етиловий ратифікований «Люкс» кількістю 14 429,62 дал. на загальну суму 323 274,17 грн. Також суд стягнув з відповідача на користь позивача 6 305,27 грн. судового збору.

Рішення набрало законної сили і на його виконання 27 березня 2012 року господарський суд Львівської області видав два виконавчі документи - наказ №5015/475/12 про звернення стягнення на заставлене майно спирт етиловий ратифікований «Люкс» кількістю 14 429,62 дал. на загальну суму 323 274,17 грн. та наказ № 5015/475/12 про стягнення з відповідача на користь позивача 6 305,27 грн. судового збору.

При здійсненні виконавчого провадження реєстраційний номер 32425886 з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 27 березня 2012 року №5015/475/12 про стягнення з відповідача на користь позивача 6 305,27 грн. судового збору старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяк Теодозій Григорович 12 жовтня 2012 року прийняв постанову про розшук майна боржника та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як зазначено у постанові від 12 жовтня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, державний виконавець наклав арешт на транспорті засоби, а саме: ПЦ13, (2001), зелений, № шас.107, ДНЗ 13431ТА; УАЗ АЗ-3909, (1995), зелений, № дв.50602814, № куз. ФУРГОН, № шас.322923, ДНЗ 8210ЛВТ, що належать боржнику.

Як зазначено у постанові від 12 жовтня 2012 року про розшук майна боржника, державний виконавець оголосив розшук та орієнтував особовий склад органів ДАІ на затримання транспортних засобів, а саме: ПЦ13, (2001), зелений, № шас.107, ДНЗ 13431ТА; УАЗ АЗ-3909, (1995), зелений, № дв.50602814, № куз. ФУРГОН, №шас.322923, ДНЗ 8210ЛВТ, що належать боржнику.

Підставою для висновків про приналежність вищеназваних транспортних засобів Великолюблінському державному спиртзаводу (боржнику) слугувало повідомлення УДАІ ГУМВСУ у Львівській області № 9/16252ар від 13 вересня 2012 року.

Великолюблінський державний спиртзавод звернувся до господарського суду Львівської області зі скаргою, в якій просив суд скасувати вищеназвані постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Теодозія Григоровича у рамках виконавчого провадження № 32425886. Як зазначено у скарзі, при прийнятті постанов від 12 жовтня 2012 року держаний виконавець порушив ст.11 закону України "Про виконавче провадження", не дотримався Інструкції про проведення виконавчих дій, зокрема п.5.6.6. щодо порядку складання акта опису й арешту майна і, як наслідок, арештував майно, яке не належить боржнику, а зареєстроване за державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", що підтверджується свідоцтвом від 01 квітня 2011 року про реєстрацію н/причіпа-цистерни харчової, реєстраційний номер ВС6972ХТ та свідоцтвом від 01 квітня 2011 року про реєстрацію автомобіля УАЗ, реєстраційний номер ВС9172СЕ.

До скарги додано фотокопії названих свідоцтв, завірені представником Великолюблінського державного спиртзаводу.

Відмовляючи у задоволенні скарги господарський суд Львівської області вказав, що оскільки транспортні засоби, арештовані і розшукувані державною виконавчою службою, належать державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", а не боржникові, то права та обов'язки заявника жодним чином не порушені, а відтак, він звернувся про захист прав іншої юридичної особи. При цьому суд першої інстанції керувався:

- ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- ст. 7 закону України „Про виконавче провадження", згідно з якою державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб;

- п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", за змістом якого стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст. 121-2 ГПК). Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст. 4 Закону N 202/98-ВР та ст. 2 Закону № 606-XIV здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121-2 ГПК.

- ст. 121-2 ГПК України про те, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена;

- ст. 1 ГПК України, згідно з якою право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги, Львівський апеляційний господарський суд вважає необхідним вказати наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч.2 ст.11 закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію; накладати арешт на майно, кошти та інші цінності боржника.

У матеріалах справи відсутні копії матеріалів виконавчого провадження (реєстраційний номер 32425886) відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції Львівській області з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 27 березня 2012 року №5015/475/12 про стягнення з відповідача на користь позивача 6 305,27 грн. судового збору. Однак із змісту оскаржених постанов від 12 жовтня 2012 року слідує, що про приналежність транспортних засобів ПЦ13, (2001), зелений, № шас.107, ДНЗ 13431ТА; УАЗ АЗ-3909, (1995), зелений, № дв. 50602814, № куз. ФУРГОН, №шас.322923, ДНЗ 8210ЛВТ саме Великолюблінському державному спиртзаводу (боржнику) вказано у повідомленні УДАІ ГУМВСУ у Львівській області № 9/16252ар від 13 вересня 2012 року. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що на момент прийняття оскаржених постанов 12 жовтня 2012 року державна виконавча служба належним чином була повідомлена про приналежність цих транспортних засобів державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

Слід зазначити, що додані до скарги фотокопії свідоцтв від 01 квітня 2011 року про реєстрацію н/причіпа-цистерни харчової, реєстраційний номер ВС6972ХТ та про реєстрацію автомобіля УАЗ, реєстраційний номер ВС9172СЕ за державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", завірені представником Великолюблінського державного спиртзаводу, який не уповноважений на представництво інтересів державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт".

В апеляційній скарзі представник Великолюблінського державного спиртзаводу стверджує про незаконне припинення оскаржуваними постановами права власності державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на належне йому майно.

За таких обставин державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" вправі самостійно у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом свого порушеного права чи інтересу або захистити свої права та інтереси від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд апеляційної інстанції констатує, що у скарзі, поданій суду першої інстанції, Великолюблінський державний спиртзавод просив суд скасувати постанови від 12 жовтня 2012 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Теодозія Григоровича у рамках виконавчого провадження № 32425886.

Натомість в апеляційній скарзі Великолюблінський державний спиртзавод просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 12 грудня 2012 року та зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 12 жовтня 2012 року «Про розшук майна боржника» і «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» у рамках виконавчого провадження №32425886.

Крім того, скаржник просить апеляційний суд у порядку ст. 90 ГПК України повідомити прокуратуру Львівської області про необхідність проведення перевірки роботи посадових осіб ДВС, причетних до винесення завідомо незаконних постанов від 12 жовтня 2012 року на предмет наявності у їх діях недбалості та перевищення посадових повноважень, внаслідок чого Великолюблінському державному спиртзаводу завдано шкоду на суму 567 грн. (сума судових витрат на оскарження) та про необхідність проведення перевірки роботи посадових осіб УДАІ ГУМВСУ у Львівській області, які надали недостовірне повідомлення № 9/1652ар від 13 вересня 2012 року, на підставі якого було винесено незаконні постанови від 12 жовтня 2012 року, та притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до вимог ст.ст. 101, 106 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарги на рішення місцевого господарського суду.

Вимоги скаржника зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скасувати постанови державного виконавця від 12 жовтня 2012 року у рамках виконавчого провадження №32425886 та про надсилання повідомлень у порядку ст. 90 ГПК України прокуратурі Львівської області не були предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки таких вимог Великолюблінський державний спиртзавод у скарзі не заявляв.

Отже, Львівський апеляційний господарський суд повинен розглядати апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 12 грудня 2012 року виходячи із змісту поданої суду першої інстанції скарги і не вправі розглядати вимоги скаржника, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами ст. 90 ГПК України господарський суд надсилає повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури у разі, якщо при вирішенні господарського спору виявить факти порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Беручи до уваги наявні у справі докази, вищевикладені фактичні обставини справи та приписи закону суд апеляційної інстанції не має підстав стверджувати про виявлення порушень законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Разом з тим Великолюблінський державний спиртзавод вправі самостійно заявити про злочин, якщо вважає, що такі дії вчинені.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник належними і допустимими доказами не довів факту порушення його прав при здійсненні виконавчого провадження реєстраційний номер 32425886 з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 27 березня 2012 року №5015/475/12 про стягнення з відповідача на користь позивача 6 305,27 грн. судового збору.

Отже, ухвала господарського суду Львівської області від 12 грудня 2012 року у справі №5015/475/12 відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 12 грудня 2012 року у справі №5015/475/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Великолюбінського державного спиртзаводу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Зварич О.В.